Рішення № 87928556, 18.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2020Справа № 910/6904/19За позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз", м. Житомир

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ

про стягнення 68 994,72 грн, -

суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Оніщук В.М. (адвокат за довіреністю №1-2010 від27.12.2019 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (відповідач) суми додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу в листопаді та грудні 2018 року в розмірі 68 994,72 грн, посилаючись на те, що поставлений відповідачем позивачу газ, відповідно до Договору транспортування природного газу №1512000704 від 17.12.2015 року, не відповідає параметрам якості природного газу за фізико-хімічними показниками, визначеними положеннями Кодексу газотранспортної системи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.07.2019.

20.06.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого він зазначає, що позивачем не надано доказів про направлення/отримання на адресу відповідача вимоги у відповідності до вимог п. 10.6. Договору рахунка-фактури про сплату додаткової плати, у зв`язку з чим у відповідача не виникло обов`язку щодо сплати такої заборгованості. Окрім того, відповідач зазначив, що він як оператор газотранспортної системи не несе відповідальність за якість природного газу в точках входу завантаженого в газотранспортну систему, оскілки таку відповідальність несе суміжне газовидобувне підприємство.

В підготовчому засіданні 09.07.2019 судом оголошено перерву до 24.09.2019.

24.09.2019 року позивачем подано клопотання про витребування від відповідача додаткових доказів по справі.

В підготовчому засіданні 24.09.2019 було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 29.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначене на 29.10.2019 не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці, наступне засідання у справі призначено на 12.11.2019.

12.11.2019 року позивачем подано пояснення в яких він зазначає, що відповідно до Кодексу ГТС на відповідача покладено обов`язок забезпечити сталі, нормативно-визначені показники ФХП природного газу на всьому проміжку його пересування в мережі відповідача (від моменту входу до газотранспортної мережі до моменту виходу із газотранспортної мережі).

12.11.2019 року позивачем подано клопотання про витребування від відповідача додаткових доказів по справі.

В підготовчому засіданні 12.11.2019 судом було здійснено заміну позивача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» на його правонаступника Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз", задоволено клопотання позивача про витребування у відповідача документів про що оголошено відповідні протокольні ухвали, які занесено до протоколу судового засідання та оголошено перерву до 14.01.2020.

14.01.2020 до суду від відповідача надійшов лист з документами на вимогу протокольної ухвали суду від 12.11.2019.

Ухвалою від 14.01.2020 року судом було вирішено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2020 року.

В судовому засіданні 18.02.2020 представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 18.02.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз», правонаступником якого є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" є Оператором газорозподільних мереж (далі - Оператор ГРМ), який здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 18.03.2019 року позивач звертався до відповідача із вимогою про компенсацію за недотримання параметрів природного газу.

Станом на дату звернення з позовом відповідачем сума компенсації не сплачена, відповіді на вказані вимоги позивачу не надходили.

Позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію за недотримання параметрів природного газу у розмірі 68 994,72 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Згідно з п. 35 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Як встановлено ч. 1 ст. 37 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Частиною 2 ст. 38 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, оператор газорозподільної системи зобов`язаний:

1) розробляти, щороку до 31 липня подавати на затвердження Регулятору, розміщувати на своєму веб-сайті та виконувати план розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років;

2) вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи;

3) розробити і впроваджувати програму відповідності згідно із статтею 39 цього Закону;

4) вживати заходів для підвищення раціонального використання енергоресурсів та охорони довкілля під час здійснення своєї господарської діяльності;

5) надавати інформацію, обов`язковість надання якої встановлена законодавством;

6) забезпечувати конфіденційність інформації, одержаної під час здійснення господарської діяльності, а також розміщувати на своєму веб-сайті у недискримінаційний спосіб інформацію, яка стимулюватиме розвиток ринку природного газу;

7) вживати інших заходів, необхідних для безпечної та стабільної роботи газорозподільної системи, що передбачені цим Законом або не суперечать законодавству.

Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Особливості заявлення заперечень щодо якості поставленого природного газу визначені в Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС).

Пунктом 7 глави 3 розділу I Кодексу газорозподільних систем визначено, що якість природного газу, що надходить до ГРМ, та якість природного газу, що передається Оператором ГРМ у пунктах призначення, має відповідати вимогам цього Кодексу. Оператор ГРМ відповідає за якість природного газу з моменту його надходження в ГРМ до моменту його передачі в пунктах призначення.

Як встановлено пунктом 1 глави 1 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем порядок взаємовідносин Оператора ГРМ з газодобувним підприємством та виробником біогазу або іншого виду газу з альтернативних джерел, що в установленому законодавством порядку підключений до ГРМ, а також із суміжним Оператором ГРМ щодо якості природного газу, який подається до ГРМ, регулюється цією главою та технічною угодою.

Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем чисельні значення фізико-хімічних показників природного газу, що подається до газорозподільної системи від ГДП чи ВБГ (суміжного Оператора ГРМ), повинні відповідати параметрам та принципам, визначеним в Кодексі ГТС, як для точок виходу з ГТС, за виключенням вимог вмісту меркаптанової сірки. Якщо природний газ, що не відповідає зазначеним вимогам, був завантажений в газорозподільну систему з причин, що не залежать від Оператора ГРМ, він має право на компенсацію, яка розраховується відповідно до глави 3 цього розділу.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем визначення ФХП природного газу, чисельні значення яких використовуються при розрахунку об`єму природного газу, який надійшов до ГРМ, проводиться уповноваженими відповідно до законодавства хіміко - аналітичними лабораторіями (далі - хімлабораторії) ГДП, ВБГ чи незалежними хімлабораторіями, для чого ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ) з періодичністю та в точках відбору проб газу, узгоджених з Оператором ГРМ, здійснює відповідний відбір проб газу у порядку, встановленому ДСТУ ISO 10715:2009 "Природний газ. Настанови щодо відбирання проб", затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 30 грудня 2009 року № 485 (далі - ДСТУ ISO 10715:2009).

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ, який передає газ) щодня до 12.00 години факсимільним зв`язком (або іншими засобами електронного зв`язку) надає Оператору ГРМ оперативні дані ФХП природного газу за всіма узгодженими з Оператором ГРМ точками його відбору, які мають містити такі чисельні значення: густину газу; вміст азоту; вміст вуглекислого газу; точку роси; число Воббе; теплотворність.

На підставі доведених до Оператора ГРМ оперативних даних ФХП природного газу ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ) щодня з 14.00 години (з урахуванням одночасних дій Оператора ГРМ) забезпечує введення чисельних значень ФХП до баз даних обчислювачів або коректорів об`єму газу, що є складовими комерційних вузлів обліку на ГРС (в пунктах приймання-передачі газу до ГРМ). До 02 числа календарного місяця (включно), наступного за звітним, ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ) надає Оператору ГРМ в електронному та паперовому вигляді розгорнутий паспорт ФХП природного газу за всіма узгодженими з Оператором ГРМ точками відбору газу за звітній місяць (місячний паспорт ФХП), який має бути погоджений Оператором ГРМ.

Відповідно до пункту 1 глави 3 VІІІ Кодексу газорозподільних систем у разі подачі в точках надходження в ГРМ або на межі балансової належності об`єкта споживача природного газу з параметром якості теплоти згорання нижчим від значень, визначених главами 1 та 2 цього розділу, сторона, яка передає газ, зобов`язана сплатити стороні, яка приймає газ, додаткову компенсацію.

Згідно з пунктом 3 глави 3 VІІІ Кодексу газорозподільних систем у разі подачі в точках надходження в ГРМ або на межі балансової належності об`єкта споживача природного газу, який не відповідає параметрам якості щодо вмісту механічних домішок, визначених главами 1 та 2 цього розділу, сторона, яка передає газ, зобов`язана сплатити стороні, яка приймає газ, додаткову компенсацію.

Як встановлено пунктом 6 глави 3 VІІІ Кодексу газорозподільних систем оплата додаткової компенсації проводиться щомісяця, у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, окремо по кожному параметру якості щодо природного газу.

Позивачем розрахована у відповідності до положень Кодексу газорозподільних систем та паспортів фізико - хімічних показників переданого/прийнятого природного газу компенсацію за недотримання якості природного газу за період з 01.11.2018 по 31.12.2018, яка становить 68 994,72 грн.

В матеріалах справи наявна копія паспортів фізико - хімічних показників природного газу за листопад та грудень 2018 року.

Також в матеріалах справи наявна вимога №100-сл-4484-0319 від 18.03.2019 року з якою позивач звертався до відповідача про сплату компенсації у розмірі 68 994,72 грн.

Однак, вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та виконання.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог та вказав на те, що позивач не є ані покупцем природного газу, ані споживачем, а є лише особою, яка здійснює переміщення такого газу, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п.п. 1 п. 1 глави 1 розділу III Кодексу газотранспортної системи відповідальним за якість газу є: у точках входу (крім точок входу на міждержавному з`єднанні) - оператори суміжних систем, суміжні газовидобувні підприємства, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу. У точках входу на міждержавному з`єднанні відповідальним є замовник послуг транспортування; у точках виходу - оператор газотранспортної системи.

Отже, відповідач як оператор газотранспортної системи (оператор ГТС), який здійснює транспортування газу по газотранспортній системі відповідальний за якість газу у точках його виходу, тобто, в даному випадку в точці передачі (виходу) газу позивачу, як оператору ГРМ.

Згідно розрахунку позивача, проведеними відповідно та вимог чинного законодавства, розмір додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу переданого за період з листопада по грудень 2018 року становить 68 994,72 грн.

Доказів невідповідності проведеного розрахунку та визначеного на його підставі розміру додаткової плати відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.

Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35; ідентифікаційний код 03344071) додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу в розмірі 68 994,72 грн (шістдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири гривни 72 копійки) та суму судового збору в розмірі 1 921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.02.2020 року.

Суддя С.М. Морозов