Рішення № 87928419, 19.02.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/162/19-18/1/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2020 справа № 908/3462/19

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Югсталь” (69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5; адреса для листування: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160)

до відповідача державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306)

про стягнення 54655,11 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Гнєзділова К.О., довіреність № б/н від 02.01.2020

від відповідача: Шестак О.Л., довіреність № 916 від 01.04.2020

Товариство з обмеженою відповідальністю “Югсталь” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” про стягнення 51881,69 грн. 3% річних та 2773,42 грн. інфляційних втрат за договором поставки № 20/05/196 від 10.12.2019.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2019 справу № 908/3462/19 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/3462/19, присвоєно справі номер провадження 34/162/19; судове засідання призначено на 15.01.2020.

Відповідно до ухвали суду від 15.01.2020 суддею Науменком А.О. заявлено самовідвід на підставі ст.ст. 35, 38, 39 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2020, на підставі ухвали судді-доповідача у справі Науменка А.О. від 15.01.2020 у справі № 908/3462/19 про самовідвід та враховуючи положення ст.ст. 35, 38, 39 ГПК України, справу № 908/3462/19 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 21.01.2020 прийнято справу до розгляду, присвоєно справі номер провадження 18/1/20; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.02.2020.

В судовому засіданні 19.02.2020, за письмовою згодою представників всіх учасників справи, суд перейшов до розгляду справи по суті та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та зазначив про намір подати докази щодо судових витрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що господарські відносини сторін врегульовані договором поставки № 20/05/196 від 10.12.2018, за умовами якого позивач зобов`язався поставити у передбачені договором строки відповідачу визначену цим договором металопрокатну продукцію, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити вказану продукцію. Позивачем на виконання умов договору в період з 18.03.2019 по 26.03.2019 поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 3081585,94 грн. Відповідач свої зобов`язання з оплати поставленої продукції належним чином не виконав, станом на 11.11.2019 заборгованість за поставлену продукцію становила 3081585,94 грн. Порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо дотримання строків оплати, за доводами позивача, є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст.ст. 252, 525, 526, 530, 611, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов не погодився із визначеними позивачем датами поставки продукції та зазначив, що на видаткових накладних вказані дати отримання продукції, а саме: 19.03.2019, 21.03.2019, 22.03.2019, 27.03.2019, тому з цих дат необхідно виходити при визначенні строків оплати. Відзначив, що заборгованість за договором № 20/05/196 в повному обсязі погашено. Посилаючись на норми ст.ст. 252, 254 ЦК України, відповідач визначив перебіг строку нарахування 3% річних з наступного дня після отримання продукції. Згідно наданого відповідачем розрахунку сума 3% річних складає 51376,25 грн. Крім того щодо стягнення оплати послуг адвоката відповідач зазначив, що позивачем орієнтовно визначено суму судових витрат в розмірі 6921,00 грн., але не наведено розрахунку витрат за надання правової допомоги адвокатом Харцизовою Т.В., тому розмір судових витрат не може вважатися обґрунтованим. Просив у стягненні зазначених витрат позивачу відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Югсталь” (постачальником, позивачем у справі) та державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” (покупцем, відповідачем у справі) 10.12.2018 укладено договір поставки № 20/05/196 (надалі – Договір).

За умовами п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується зобов`язався поставити в передбачені договором строки покупцю продукцію згідно наведених у таблиці даних, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказану продукцію.

Згідно п. 3.1 Договору загальна ціна договору складає 3016150,80 грн.. в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунку постачальника, зазначений в даному договорі, протягом 20 днів після завершення приймання продукції за якістю (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою), але не раніше двох місяців після отримання покупцем партії продукції. Покупець має право здійснити оплату отриманої партії продукції достроково до спливу двох місячного строку, але не раніше завершення приймання продукції за якістю (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).

За визначенням п. 5.1 Договору, поставка продукції за цим договором здійснюється до 31.01.2019 партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається кількість продукції, що постачається, та строки її поставки.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставлено передбачену договором продукцію на загальну суму 3081585,94 грн., що підтверджується видатковим накладними:

- № РН-1803/6 від 18.03.2019 на суму 1147670,94 грн. з ПДВ,

- № РН-2003/2 від 20.03.2019 на суму 1155850,33 грн. з ПДВ,

- № РН-2103/2 від 21.03.2019 на суму 377785,678 грн. з ПДВ,

- № РН-2603/5 від 26.03.2019 на суму 400279,00 грн. з ПДВ.

Видаткові накладні підписані повноважним представником відповідача на підставі відповідних довіреностей без зауважень, на видаткових накладних проставлені дати отримання продукції 19.03.2019, 21.03.2019, 22.03.2019, 27.03.2019, відповідно.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманої продукції у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк оплати отриманої продукції визначено у п 4.1 Договору: протягом 20 днів після приймання продукції за якістю, але не раніше двох місяців після отримання продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наданими відповідачем до відзиву платіжними дорученнями підтверджується, що вартість отриманої від позивача продукції сплачено в повному обсязі в період з 17.12.2019 по 23.01.2020, що останнім не заперечується. Відповідач щодо порушення строків оплати отриманої продукції також не заперечує. Розмір нарахованої позивачем суми інфляційних втрат відповідач не спростовує. Заперечення відповідача стосуються лише визначення періоду розрахунку 3% річних.

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на те, що відповідачем вартість отриманої від позивача за спірними видатковими накладними продукції та здійснення оплати вартості продукції з затриманням не заперечується, а також відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 19.05.2019 по 11.12.2019 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, виходячи з прострочених сум вартості поставленої продукції за кожною окремо видатковою накладною, суд встановив, що сума 3% річних складає 51376,26 грн., тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом частково в наведеній сумі, в решті заявлених вимог про стягнення 505,43 грн. 3% річних слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

Позивачем при визначенні періодів прострочення за спірним поставками не враховано вказаних у видаткових накладних повноважним представником відповідача дат отримання продукції.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (документи, які містить відомості про господарську операцію). Таким документом є видаткова накладна, яка фіксує факт здійснення господарської операції. Складені позивачем видаткові накладні містять дати складання - 18.03.2019, 20.03.2019, 21.03.2019, 26.03.2019, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, а також підписи осіб, які приймали участь у здійсненні господарської операції. Від імені відповідача поставлену за договором продукцію приймав Трощин Є.М. на підставі відповідних довіреностей, яким на видаткових накладних проставлено дати отримання продукції - 19.03.2019, 21.03.2019, 22.03.2019, 27.03.2019.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, початок відрахування строку для оплати поставленої 19.03.2019 продукції починається з наступного дня після її отримання, тобто з 20.03.2019 та закінчується у відповідне число останнього місяця строку (через два місяці), останнім днем для здійснення оплати зазначеної поставки є 20.05.2019, відповідно, перебіг строку для нарахування 3% річних починається з 21.05.2019. Аналогічно за поставленою 21.03.2019 продукцією початок відрахування строку для оплати починається з 22.03.2019, останнім днем для здійснення оплати є 22.05.2019, відповідно, перебіг строку для нарахування 3% річних починається з 23.05.2019; за поставленою 22.03.2019 продукцією початок відрахування строку для оплати починається з 23.03.2019, останнім днем для здійснення оплати є 23.05.2019, відповідно, перебіг строку для нарахування 3% річних починається з 24.05.2019; за поставленою 27.03.2019 продукцією початок відрахування строку для оплати починається з 28.03.2019, останнім днем для здійснення оплати є 28.05.2019, відповідно, перебіг строку для нарахування 3% річних починається з 29.05.2019.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, в якому зазначено, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд визнав його правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Вимога про стягнення з відповідача 2773,42 грн. інфляційних втрат заявлена правомірно та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання умов Договору щодо своєчасної оплати вартості отриманої продукції не надав та фактично визнав позов.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 51376,26 грн. 3% річних та 2773,42 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (505,43 грн. 3% річних) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1903,24 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 42, 46, 74, 76-80, 129, 183, 185, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Югсталь” (69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5; адреса для листування: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160, ідентифікаційний код 37941143) 51376,26 грн. (п`ятдесят одну тисячу триста сімдесят шість грн. 26 коп.)3% річних, 2773,42 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят три грн. 42 коп.) інфляційних втрат та 1903,24 грн. (одну тисячу дев`ятсот три грн. 24 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 02.03.2020.

Суддя В.В. Левкут