Рішення № 87927896, 27.02.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1337/19Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія

"Укренерго", вул.Симона Петлюри, 25, м.Київ, 01032;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ключівського Юрія Михайловича,

АДРЕСА_1 ;

про стягнення 19 134, 23грн, з яких: 17 568,47грн - пеня, 1 565,76грн - 3%річних,

за участю:

від позивача: Юзва Андрій Ярославович - представник, (довіреність №15 від 03.01.2020);

від відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Ключівського Юрія Михайловича про стягнення 19 134, 23грн, з яких: 17 568,47грн - пеня, 1 565,76грн - 3% річних за порушення строків виконання грошового зобов"язання за договором поставки металобрухту №09/0045-19 від 26.09.2019.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовує їх порушенням відповідачем взятого на себе грошового зобов"язання обумовленого пунктом 3.2. укладеного між сторонами договору поставки металобрухту №09/0045-19 від 26.09.2019, що стало підставою для його розірвання позивачем в односторонньому порядку згідно з пунктом 11.1, а за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання позивачем, на підставі пункту 7.2. договору та приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нараховано відповідачу 17 568,47грн - пені, 1 565,76грн - 3% річних, які позивач з урахуванням заяви (а.с.52) просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку. Позовні вимоги мотивує приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалами суду від 13.01.2020, від 11.02.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.02.2020. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог відповідач суду не подав.

Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими, повторна неявка у судове засідання будь-якого учасника справи незалежно від причин неявки, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, що підстав для відкладення розгляду справи визначених приписами частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України немає, а також те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності відповідача за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (постачальник/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Ключівським Юрієм Михайловичем (покупець/відповідач) укладено договір поставки металобрухту №09/0045-19 від 26.09.2019. За умовами цього договору постачальник зобов"язався поставити покупцю металобрухт, а покупець взяв на себе обов"язок здійснити оплату за металобрухт у розмірі 100% від ціни договору - 950 000,01грн протягом 5 банківських днів з дати укладення договору (пункти 1.1., 2.2., 3.2. договору).

Квитанціями №95 від 07.10.2019, №35 від 11.10.2019 (а.с.15, 16) відповідач здійснив оплату коштів за договором №09/0045-19 від 26.09.2019 в сумі 50 000,00грн, в сумі 1,00грн - з порушенням порядку та строку визначеного пунктом 3.2. договору.

У заяві (а.с.17) ФО-П Ключівський Ю. М. вказує на неможливість виконання в повному обсязі договірного грошового зобов"язання та просить НЕК "Укренерго" повернути сплачені кошти в сумі 50 000,99грн.

Листом №01/40378 від 18.10.2019 (отриманий відповідачем 24.10.2019 а.с.18-19) на підставі пункту 11.2. договору, згідно з яким у випадку прострочення оплати покупцем, постачальник має право розірвати договір в односторонньому порядку, надіславши покупцю повідомлення про розірвання договору, позивач повідомив відповідача про розірвання договору №09/0045-19 від 26.09.2019, а платіжним дорученням №108 від 08.11.2019 (а.с.56) повернув відповідачу перераховані грошові кошти в сумі 50 000,99грн.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога про застосування до відповідача відповідальності, обумовленої пунктом 7.1. договору у вигляді - 17 568,47грн пені, за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання, та - наслідків прострочення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - 1 565,76грн 3% річних.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір поставки металобрухту №09/0045-19 від 26.09.2019 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Як вказують приписи статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України обумовлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Приписами частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно нормою частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Нормою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В контексті досліджуваного суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем договірних зобов"язань зумовило одностороннє розірвання укладеного між сторонами договору на підставі пункту 11.2. договору, і як наслідок правомірне застосування до відповідача відповідальності встановленої законом та договором.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання нараховано відповідачу пеню в сумі 17 568,47грн, 3% річних в сумі 1 565,76грн (розрахунки а.с.5).

Судом здійснено перевірку правильності проведених позивачем розрахунків та встановлено, що нараховуючи відповідачу пеню та 3% річних позивачем включено день фактичного розірвання договору між сторонами - 24.10.2019 (кінцевий термін нарахування), в той час, як приписи частин 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України вказують на те, що у разі розірвання договору зобов"язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, і як наслідок правомірним визнається судом здійснення нарахування пені та 3% річних по 23.10.2019, відповідно стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 16 409,57грн, 3% річних в сумі 1 491,78грн. В частині стягнення 1 158,90грн - пені, 73,98грн - 3% річних - відмовити.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 2 статті 614 Цивільного кодексу України обумовлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому статтями 42, 46, 165, 251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 551, 599, 610, 611, 612, 625-629, 625, 655, 691, 693 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до відповідача Фізичної особи-підприємця Ключівського Юрія Михайловича про стягнення 19 134, 23грн - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ключівського Юрія Михайловича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", вул.Симона Петлюри, 25, м.Київ, 01032 (ідентифікаційний код 00100227) 16 409,57грн (шістнадцять тисяч чотириста дев"ять грн 57коп.) - пені, 1 491,78грн (одну тисячу чотириста дев"яносто одну грн 78коп.) - 3%річних, 1 797,09грн (одну тисячу сімсот дев"яносто сім грн 09коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 1 158,90грн - пені, 73,98грн - 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 02.03.2020

Суддя С.Кобецька