Рішення № 87927856, 20.02.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2020 р. Cправа № 902/608/19

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., при секретарі судового засідання Вознюк К.В., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фірми "ІВО+КГ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Пирогова, 148, м. Вінниця, 21037)

до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м.Дніпро, 49094),

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізична особа - підприємець Гапонюк Людмила Іванівна ( АДРЕСА_1 )

про визнання договору іпотеки припиненим, -

за участю представників сторін:

позивача: Гапонюк А.Л. - керівник;

відповідача: Рой В.Л. - згідно довіреності № 8084-К-О від 28.12.2016 р.;

третьої особи: Лисенко В.М. - згідно ордеру серії ВН № 056627 від 15.10.2019 р.

ВСТАНОВИВ:

27.03.2019 р. до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Фірми "ІВО+КГ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Фірма "ІВО+КГ" у формі ТОВ) до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (ПАТ КБ "Приватбанк"), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізичної особи-підприємця Гапонюк Людмили Іванівни, про визнання припиненим договору іпотеки від 30.08.2007 р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Фірма "ІВО+КГ" у формі ТОВ посилається на те, що внаслідок реалізації предмету іпотеки за згодою іпотекодержателя та іпотекодавця, виникли правові підстави для припинення договору іпотеки відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.9, ст.17 Закону України "Про іпотеку". На думку позивача, зобов`язання за спірним іпотечним договором припинилося через набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Разом з позовною заявою позивачем подано заяву "про поновлення пропущеного процесуального строку на подання позовної заяви".

Ухвалою від 26.07.2019 р. відкрито провадження у справі; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 05.08.2019 р.

Ухвалою від 05.08.2019 р. відкладено підготовче засідання до 24.09.2019 р.

Ухвалою від 24.09.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/608/19 на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 15.10.2019 р.

15.10.2019 р. від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву про визнання договору іпотеки припиненим, у якому відповідач просив суд відмовити позивачу в позові повністю. Відповідач вважає, що внаслідок поширення іпотеки на земельну ділянку, на якій був розташований предмет іпотеки, Банк має право звернути на неї стягнення в рахунок задоволення вимог за основним зобов`язанням і договір іпотеки буде припинено лише після звернення стягнення на цю земельну ділянку. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. 10.06.2013 р. позивач відчужив земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі № 830. Також ПАТ КБ "Приватбанк" вважає, що оскільки на предмет іпотеки було звернуто стягнення, а земельна ділянка на якій він розташований, була відчужена ОСОБА_1 , до неї перейшли всі права і обов`язки іпотекодателя. Тому на думку відповідача позивач не може порушувати питання про визнання договору іпотеки припиненим, оскільки на даний час він не є учасником правовідносин, що виникли на підставі договору іпотеки, укладеного 30.08.2007 р. між Фірмою "ІВО+КГ" у формі ТОВ та ПАТ КБ "Приватбанк".

15.10.2019 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 24.10.2019 р.

24.10.2019 р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній просив суд відхилити відзив відповідача на позовну заяву.

Ухвалою від 24.10.2019 р. суд задовольнив клопотання представника ПАТ КБ "Приватбанк" та зупинив провадження у справі №902/608/19 до вирішення та набрання законної сили судовими рішеннями у цивільній справі № 127/7906/18.

Позивач Фірма "ІВО+КГ" у формі ТОВ не погодилася із ухвалою суду від 24.10.2019 р. і 18.11.2019 р. звернулася до Північно-Західного апеляційного суду з апеляційною скаргою від 14.11.2019 р.

Постановою від 15.01.2020 р. Північно-західний апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу від 14.11.2019 р. на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 24.10.2019 р., скасував дану ухвалу та передав справу №902/608/19 на подальший розгляд до Господарського суду Вінницької області.

В зв`язку з надходженням 03.02.2020 р. матеріалів справи № 902/608/19 до Господарського суду Вінницької області, ухвалою суду від 06.02.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/608/19 для судового розгляду по суті на 20.02.2020 р.

На вказану дату в судове засідання прибули всі учасники судового процесу.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розгляд справи здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Після закінчення судових дебатів судом оголошено про вихід суду до нарадчої кімнати. Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.02.2020 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення, роз`яснено порядок і строк його оскарження та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч.6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що 30.08.2007 р. між ПАТ КБ "Приватбанк" як позикодавцем та фізичною особою-підприємцем Гапонюк Людмилою Iванiвною як позичальником було укладено кредитний договір за №08/07-099. Розділом А договору передбачені наступні істотні умови кредитування: ліміт даного кредитного договору: 160000,00 дол. США (п.А.1. договору); строк повернення кредиту - 25 серпня 2010 р. (п.А.3.); за користування кредитом позичальник сплачує відсотки в розмірі 13,6% річних (п.А.6.); при порушенні Позичальником будь-якого із зобов`язань по погашенню кредиту Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом в розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.А.7); датою сплати відсотків є 5-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору, якщо інше не передбачене п.7.3. При несплаті відсотків у вказаний строк вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору відповідно п.2.3.2 (п.А.8.).

Відповідно до п.п. 2.1.2. Договору ПАТ КБ "Приватбанк" надав ФОП Гапонюк Л.І. кредит шляхом перерахування кредитних коштів на основі розрахункових документів Позичальника в сумі 160000,00 дол. США строком з 30.08.2007 р. по 25.08.2010 р. зі сплатою 13,6 % річних для поповнення обігових коштів.

Згідно п.2.2.3 Договору Позичальник зобов`язаний повернути кредит в строк не пізніше 25 серпня 2010 р.

Розділом 4 Договору визначений порядок розрахунків.

Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється до повного погашення кредиту на суму залишку заборгованості за кредитом (п. 4.11 Договору).

Нарахування процентів здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День погашення кредиту у часовий інтервал нарахування процентів не включається (п. 4.12 Договору).

29.01.2009 р. сторонами підписано Договір № 1 про внесення змін до Кредитного договору № 08/07-099 від 30.08.2007 р., внесено зміни до п.А (істотні умови кредитування) Договору, п.п.2.2.16 та п. 4.1., п. 5.1 та доповнено п. 2.1 та п. 2.2 Договору.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 08/07-099 від 30.08.2007 р. між ПАТ КБ "Приватбанк" (Іпотекодержатель, відповідач) та Фірмою "ІВО+КГ" у формі ТОВ (Іпотекодавець, позивач) було укладено договір іпотеки, нотаріально посвідчений Рудик В.В., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 30.08.2007 р. та зареєстрований в реєстрі за № 9045.

Відповідно до п.7 договору іпотеки від 30.08.2007 р. на забезпечення виконання зобов`язань Позичальника - фізичної особи-підприємця Гапонюк Л.І. за кредитним договором, позивач надав в іпотеку відповідачу нерухоме майно - цілу частку магазину з прибудовами загальною площею 194,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.Ватутіна, 15 та складається з таких приміщень: тамбур 1 площею 2,9 кв.м; кімната чергового 2 площею 2,8 кв.м.; торговельний зал 3 площею 115,6 кв.м.; бухгалтерія 4 площею 4,9 кв.м.; вбиральня 5 площею 1,5 кв.м.; коридор 6 площею 10,2 кв.м.; склад 7 площею 19,1 кв.м.; склад 8 площею 13,2 кв.м.; підсобне приміщення 9 площею 3,3 кв.м.; кабінет 10 площею 21,1 кв.м. загальною площею 194,6 кв.м.. Нерухоме майно належить Іпотекодавцеві на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Л.С.

Згідно п. 18.8.1 договору іпотеки Іпотекодавець має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов`язання передбачених кредитним договором не будуть виконані.

Згідно п. 18.10. у разі звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з п.18.8.1, Іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення включаючи кредит, проценти, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати по реєстрації та утриманню предмету іпотеки, а також витрати, понесені у зв`язку з пред`явленням вимоги.

Згідно п. 24 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 18.8.1 цього договору, відповідно до розділу V Закону України "Про іпотеку" на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

Згідно пункту 25 реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

На виконання умов Кредитного договору № 08/07-099 від 30.08.2007 р. ПАТ КБ "Приватбанк" перерахував фізичній особі-підприємцю Гапонюк Л.І кредитні кошти в сумі 160000,00 дол. США. Натомість позичальник третя особа ФОП Гапонюк Л.І. порушила зобов`язання, визначені Кредитним договором, не повернула Банку кредитні кошти в передбачений договором строк, не сплатила відсотки та винагороду за користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору. Вказане стало підставою для звернення ПАТ КБ "Приватбанк" з позовом до фізичної особи-підприємця Гапонюк Людмили Іванівни та до Фірми "ІВО+КГ" у формі ТОВ про звернення стягнення на майно.

07.05.2013 р. Господарським судом Вінницької області прийнято рішення по справі №9/156-10, яким позов задоволено: в рахунок погашення заборгованості фізичної особи-підприємця Гапонюк Людмили Іванівни перед ПАТ "Приватбанк" за Кредитним договором №08/07-099 від 30.08.2007 р. в розмірі 205755,11 доларів США, що еквівалентно 1624066,20 грн., було звернуто стягнення на цілу частку магазину з прибудовами загальною площею 194,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та належить Фірмі "ІВО+КГ" у формі ТОВ на праві приватної власності, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з публічних торгів, встановивши початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 1310088,00 грн.

В зв`язку з тим, що переданий в іпотеку магазин з прибудовою загальною площею 194,6 кв.м. не було реалізовано на публічних торгах через відсутність зареєстрованих учасників, ПАТ КБ "Приватбанк" залишив за собою вказаний предмет іпотеки, про що державним виконавцем ДВС у Замостянському районі м. Вінниці Дячуком В.В. складено акт про передачу нереалізованого іпотечного майна ПАТ КБ "Приватбанк" за ціною 1310088,00 грн. 24.04.2015 р. приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу на підставі акту державного виконавця про передачу нереалізованого майна від 17.04.2015 р. посвідчив, що ПАТ КБ "Приватбанк" належить на праві власності майно, яке складається з приміщення магазину з прибудовами загальною площею 194,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , про що видане Свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 471. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, право власності на будівлю магазину з прибудовами 24.04.2015 р. зареєстровано за ПАТ КБ "Приватбанк".

Такі обставини справи, як: укладення Кредитного договору, договору іпотеки від 30.08.2007 р. та внесення змін до них, невиконання фізичною особою-підприємцем Гапонюк Людмилою Іванівною зобов`язань по Кредитному договору №08/07-099 від 30.08.2007 р., звернення стягнення на предмет іпотеки, набуття права власності ПАТ КБ "Приватбанк" на будівлю магазину з прибудовами загальною площею 194,6 кв.м., визнаються відповідачем, а також встановлені судовими рішеннями: рішенням Господарського суду Вінницької області в справі №9/156-10 від 07.05.2013 р. у справі №9/156-10, постановою Вінницького апеляційного суду від 03.12.2019 р. в цивільній справі № 127/4302/15-ц, та відповідно до положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, повторного доказування не потребують.

Щодо землі, на якій розташований предмет іпотеки, зокрема частини земельної ділянки площею 0,0836 га із земельної ділянки площею 0,1636 га, кадастровий №0510136300:001:049:0007 по АДРЕСА_2 , на яких розташовано майно, яке складається з магазину з прибудовами загальною площею 194,6 кв.м. (предмет іпотеки), а також земельна ділянка, необхідна для його обслуговування, суд відзначає наступне.

Умовами договору іпотеки було визначено, що предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 1636 кв.м., що підтверджується рішенням Виконкому Вінницької ради народних депутатів №957 від 05.12.1996 р. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (п.8 договору про іпотеку). Відповідно до п. 20.10 договору, іпотекодавець зобов`язаний не допускати дострокового припинення права користування земельною ділянкою. Відповідно до п.20.11 в разі отримання вимоги, передбаченої п. 18.11 цього договору (вимога про усунення порушень кредитного договору та/або договору іпотеки), іпотекодавець зобов`язаний в тридцятиденний строк з моменту її отримання виконати належним чином порушені зобов`язання, а у випадку невиконання в зазначений строк повідомити про це іпотекодержателя та направити у відповідний державний орган, який здійснює повноваження по розпорядженню земельною ділянкою, заяву про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою (в зазначений строк повідомити про це іпотекодержателя та направити орендодавцю заяву про зміну сторони по договору оренди у зв`язку із продажем предмету іпотеки). Отже, на момент укладення договору іпотеки 30.08.2007 р., земельна ділянка, на якій знаходився предмет іпотеки (магазин з прибудовами) перебувала в іпотекодавця на праві постійного користування.

Земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки, площею 1636 кв.м., на момент укладення договору іпотеки належала позивачу на праві постійного користування, відповідно до рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 05.12.1996 р. за №957, на підставі якого 12.12.1996 р. був виданий Державний акт про право постійного користування, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №139.

30.09.2008 р. шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.06.2008 р. за № 1504 позивач набув право власності на земельну ділянку та отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1636 га від 30.09.2008 р. з цільовим призначенням земельної ділянки - землі промисловості, транспорту (для комерційних потреб). Набуття Фірмою "ІВО+КГ" у формі ТОВ права власності на земельну ділянку, на якій розміщений предмет іпотеки, підтверджується договором купівлі-продажу від 02.06.2008 р. та Державним актом від 30.09.2008 р.

Таким чином, на момент звернення стягнення на предмет іпотеки земельна ділянка площею 0,1636 га належала іпотекодавцю Фірмі "ІВО+КГ" у формі ТОВ на праві власності. Разом з тим, 10.06.2013 р. між Фірмою "ІВО+КГ" у формі ТОВ та громадянкою ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1636 га, кадастровий №0510136300:01:049:007, по АДРЕСА_2 , на якій знаходиться предмет іпотеки.

ПАТ КБ "Приватбанк" оспорював цей договір купівлі-продажу земельної ділянки в судовому порядку. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 08.12.2014 р. по справі №127/329/14-ц було відмовлено в задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" до Фірми "ІВО+КГ" у формі ТОВ та Толкачової І .А. , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Конюк В.О., про визнання недійним правочину щодо відчуження цієї земельної ділянки.

Набувши право власності на предмет іпотеки, ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку та визнання права власності на неї. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 19.12.2016 р. в справі №127/20446/15-ц визнано право власності за ПАТ КБ "Приватбанк" на земельну ділянку площею 0,08 га із земельної ділянки кадастровий номер 0510136300:01:049:0007 по АДРЕСА_2 , яка необхідна для розміщення, обслуговування та використання за цільовим призначенням магазину з прибудовами, що належить на праві власності ПАТ КБ "Приватбанк".

Як зазначено в рішенні Апеляційного суду Вінницької області від 19.12.2016 р. в справі № 127/20446/15-ц, "право власності у фірми «ІВО + КГ» на земельну ділянку виникло не одночасно із виникненням у неї права власності на будівлю в порядку ст.120 ЦК України, а у зв`язку з окремим придбанням земельної ділянки за договором купівлі-продажу.

Так само за окремим договором купівлі-продажу, не пов`язаним з переходом права власності на будівлю, відбулось набуття права власності на цю ділянку ОСОБА_1 Зазначені договори купівлі-продажу земельних ділянок в передбаченому законом порядку не визнавались недійсними.

Разом з тим, відповідно до ст.378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Оскільки перехід права власності на будівлю до ПАТ КБ «Приватбанк» відбувся у встановленому законом порядку, договором чи правовстановлювальним документом про відчуження будівлі розмір земельної ділянки не визначений, до набувача - ПАТ КБ «Приватбанк» переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.(...)

Тому саме у такому розмірі - 0,08 га переходить право власності на земельну ділянку до позивача в зв`язку з набуттям ним в передбаченому законом порядку права власності на будівлю магазину, а право власності попереднього власника - ОСОБА_1 у такому ж розмірі підлягає припиненню за рішенням суду".

Окрім того, в березні 2015 року ПАТ КБ "Приватбанк" звертався до Вінницького міського суду з позовом про звернення стягнення на земельну ділянку та з урахуванням наступних змін (в т.р. з урахуванням рішення суду по справі №127/20446/15-ц) просив звернути стягнення на 0,0806 га - іншу частину земельної ділянки. Звертаючись до суду, "Приватбанк" вказував про поширення іпотеки на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки. Справа № 127/4302/15-ц розглядалась судами неодноразово.

Як слідує з останнього рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02.08.2019 р. у цивільній справі № 127/4302/15-ц, залишеного без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 03.12.2019 р. в цивільній справі № 127/4302/15-ц, "на момент укладення договору іпотеки 30.08.2007 р. земельна ділянка на якій знаходився предмет іпотеки (магазин з прибудовами) перебувала в іпотекодавця на праві постійного користування. При цьому, умови договору іпотеки визначають, що предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 1636 кв.м., що підтверджується рішенням виконкому Вінницької ради народних депутатів №957 від 05.12.1996. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (п. 8 ). Відповідно до п. 20.10 договору, іпотекодавець зобов`язаний не допускати дострокового припинення права користування земельною ділянкою. Відповідно до п. 20.11 в разі отримання вимоги, передбаченої п. 18.11 цього договору (вимога про усунення порушень кредитного договору та/або договору іпотеки), іпотекодавець зобов`язаний в тридцатиденний строк з моменту її отримання виконати належним чином порушені зобов`язання, а у випадку невиконання - в зазначений строк повідомити про це іпотекодержателя та направити у відповідний державний орган, який здійснює повноваження по розпорядженню земельною ділянкою, заяву про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою (в зазначений строк повідомити про це іпотекодержателя та направити орендодавцю заяву про зміну сторони по договору оренди у зв`язку із продажем предмету іпотеки).

Надалі, як установлено судом, іпотекодавець набув право власності на земельну ділянку, на якій розміщений предмет іпотеки (договір купівлі-продажу від 02.06.2008 та державний акт від 30.09.2008) та на момент звернення стягнення на предмет іпотеки земельна ділянка належала іпотекодавцю на праві власності.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про іпотеку», якщо в іпотеку передається будівля (споруда), розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. І навпаки, якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом із цими будівлями (спорудами).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що земельна ділянка та будівля (споруда), яка на ній розташована, нерозривно пов`язані між собою, а отже, іпотека щодо будівлі (споруди) повинна поширюватись і на земельну ділянку, на якій вона розташована, і навпаки, причому навіть у тих випадках, коли предметом у договорі іпотеки визначено лише один об`єкт (або будівля, або забудована земельна ділянка).

До такого висновку дійшов Верховний Суд України в ухвалі від 8 грудня 2010 року в справі № 6-50440св10.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про іпотеку", якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Відповідно до п.40 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», якщо предметом іпотеки є об`єкт незавершеного будівництва, то по закінченні його будівництва іпотека зберігає силу, і її предметом є будівля (споруда), зведена в результаті завершення будівництва. Якщо будівля (споруда), у тому числі й об`єкт незавершеного будівництва, що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, такий об`єкт нерухомості передається в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій він розташований (статті 5 - 6, 16 Закону України "Про іпотеку"). Те саме стосується й земельної ділянки, яка на час укладення договору іпотеки знаходилась у користуванні іпотекодавця, а на момент вирішення спору - в його власності. У зв`язку із цим при зверненні стягнення на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва при наведених вище умовах підлягає звернення стягнення й на земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт нерухомості.

Аналогічна правова позиція викладена і в листі Верховного Суду України від 01.02.2015 «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна».

Отже, з урахуванням викладеного, зважаючи на принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою та умови договору іпотеки від 30.07.2008, суд дійшов висновку, що іпотека поширюється і на земельну ділянку площею 0,1636 га, кадастровий № 0510136300:001:049:0007 по АДРЕСА_2 , на якій розташована нерухомість (магазин з прибудовами)".

Вінницький міський суд у вказаному рішенні також зазначив, що "земельна ділянка, яка перебувала в користуванні іпотекодавця на момент укладення договору іпотеки не була предметом іпотеки, що відповідає положенням ст.12 Закону України «Про іпотеку». Однак, ставши в період дії іпотеки об`єктом права власності іпотекодавця, її юридична доля визначена долею нерухомості, що слідує з «принципу слідування». Отже, на таку земельну ділянку поширюється іпотека та на неї можливо здійснювати стягнення.

Враховуючи, що право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 , а тому слід звернути стягнення на земельну ділянку, належній їй та задовольнити позовні вимоги щодо неї, а не щодо Товариства, яке цю земельну ділянку відчужило".

02.08.2019 р. Вінницький міський суд прийняв рішення в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №08/07-099 від 30 серпня 2007 року в розмірі 129 088,48 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України гривні до долара США на 02.08.2019 становить 3272382,51 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 129088,48 доларів США, звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,0836 га, що належить на праві власності ОСОБА_1 , із земельної ділянки, кадастровий номер 0510136300:01:049:0007, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів.

З такими висновками суду першої інстанції погодився Вінницький апеляційний суд, який, переглядаючи вказане рішення від 02.08.2019 р. та залишаючи його без змін, у своїй постанові від 03.12.2019 р. у справі №127/4302/15-ц вказав, що "Суд вірно встановив, що особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки".

Також як зазначено в постанові Вінницького апеляційного суду від 03.12.2019 р., "10.06.2013 Товариство відчужило земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 830. Вказана обставина в силу положень ст.23 Закону України «Про іпотеку» не припинила поширення іпотеки на земельну ділянку, а тому на неї слід звернути стягнення.

Суд підставно вважав, що оскільки право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 , а тому слід звернути стягнення на земельну ділянку, належній їй та задовольнити позовні вимоги щодо неї, а не щодо Товариства, яке цю земельну ділянку відчужило.

Суд також зауважив, що перехід до банку права власності на частину цієї земельної ділянки (0,08 га) під самою ж будівлею відповідно до рішення Апеляційного суду Вінницької області від 19.12.2016 в справі №127/20446/15-ц в порядку статті 120 ЗК України не припинило поширення іпотеки на іншу частину земельної ділянки, про звернення стягнення на яку поданий позов".

Вирішуючи даний спір суд, застосовує до спірних правовідносин принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам справи, cуд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України цивільним зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, у відповідності до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки. За ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються норми Цивільного кодексу України щодо позики, якщо інше не встановлено нормами цього ж Кодексу щодо кредиту, не випливає з суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності домовленості сторін про інше, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно ж до ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Щодо загальних засад виконання та припинення зобов`язань між суб`єктами господарювання.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. За ч.3 ст.202 Господарського кодексу України до відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, заставою, а також іншими видами забезпечення, які встановлені договором або законом. Зокрема, за змістом ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). За ст.575 Цивільного кодексу України іпотека є різновидом застави, а саме заставою нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави; реалізації предмета іпотеки; набуття заставодержателем права власності на предмет застави; в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 575 Цивільного кодексу України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх. Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права і обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням). Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

З аналізу вищезазначених норм Закону України "Про іпотеку" вбачається, що договір іпотеки укладається насамперед задля забезпечення виконання основного зобов`язання.

Третя особа не оспорила наявність заборгованості перед Банком за Кредитним договором і жодного документального підтвердження повного виконання кредитних зобов`язань суду не подала.

Частинами 2 та 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Безумовні підстави припинення іпотеки визначені ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку". Так, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно із ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Як стверджується матеріалами справи і не заперечується учасниками судового процесу, Фірма "ІВО+КГ" у формі ТОВ як майновий поручитель (іпотекодавець) передала предмет іпотеки для реалізації на публічних електронних торгах. В подальшому ПАТ КБ "Приватбанк" залишив предмет іпотеки за собою і набув право власності на нього, зареєструвавши таке право у визначеному Законом порядку.

Враховуючи набуття іпотекодержателем ПАТ КБ "Приватбанк" права власності на предмет іпотеки, вибуття земельних ділянок, на яких він розташований, із власності позивача, зобов`язання Фірми "ІВО+КГ" у формі ТОВ як іпотекодавця по договору іпотеки від 30.08.2007 р. припинились на підставі положень ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку". Вказане є підставою для задоволення позовних вимог шляхом визнання припиненим договору іпотеки від 30.08.2007 р., укладеного між Фірмою "ІВО+КГ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк".

При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Частина 4 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, якщо в іпотеку передається будівля (споруда), яка розташована на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю, то іпотека поширюється й на належну іпотекодавцю земельну ділянку або її частину, на якій розташована відповідна будівля (споруда).

Вказаний висновок наведено в ухвалі Верховного Суду України від 08.12.2010 р. у справі № 6-50440св10.

В постанові Вищого господарського суду України від 11.11.2015 р. також зазначено, що земельна ділянка та будівля (споруда), яка на ній розташована, нерозривно пов`язані між собою, а отже іпотека щодо будівлі (споруди) повинна поширюватись і на земельну ділянку, на якій вона розташована, і навпаки, причому навіть у тих випадках, коли предметом у договорі іпотеки визначено лише один об`єкт.

Отже, якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею). Якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), на якій вони розташовані. Після звернення стягнення на передану в іпотеку земельну ділянку, на якій розташовані будівлі (споруди), що належать іншій, ніж іпотекодавець, особі, новий власник земельної ділянки зобов`язаний надати власнику будівлі (споруди) такі ж умови користування земельною ділянкою, які мав іпотекодавець (ч.ч. 4, 5 ст. 6 Закону України "Про іпотеку").

Враховуючи пов`язаність об`єкта нерухомості із земельною ділянкою за принципом слідування, що 10.06.2013 р. позивач відчужив земельну ділянку ОСОБА_1 , це, в силу положень ст.23 Закону України "Про іпотеку", не припиняє поширення іпотеки на земельну ділянку, належну ОСОБА_1 площею 0,1636 га. Оскільки до ОСОБА_1 перейшло право власності на вказану складову предмету іпотеки - земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, а зобов`язання позивача за вказаним договором припинились з підстав, описаних вище, ОСОБА_1 , як новий власник земельної ділянки, набула статусу іпотекодавця за договором іпотеки від 30.08.2007 р. щодо земельної ділянки, актуальним власником частини якої вона є на сьогоднішній день.

Щодо поданої разом з позовом заяви позивача "про поновлення пропущеного процесуального строку на подання позовної заяви", суд відзначає наступне.

За змістом ст. 265 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки. Під строком позовної давності закон (ст. 256 Цивільного кодексу України) розуміє строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Позовна давність позивачем не пропущена.

При цьому 20.02.2020 р. відповідачем було подано до суду заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому засіданні або в інший строк, визначений судом.

Суд відзначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження поважності причин того, чому дана заява не була подана у підготовчому засіданні. Відтак дана заява відповідача залишається судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 130, 231, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати припиненим договір іпотеки від 30.08.2007 р., укладений між Фірмою "ІВО+КГ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 21729343; адреса: 21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 148) та закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570; адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570; адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь Фірми "ІВО+КГ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 21729343; адреса: 21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 148) 1921,00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення згідно переліку.

Повне рішення складено 02 березня 2020 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

надрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Пирогова, 148, м. Вінниця, 21037)

3, 4 - відповідачу (вул. Грушевського, 1Д, 01001, м. Київ; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094)

5 - третій особі ( АДРЕСА_1)