Ухвала суду № 87925863, 27.02.2020, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/6891/19

Провадження № 2/362/1001/20

У Х В А Л А

іменем України

27.02.2020 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Ковбеля М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сілецької М.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Василькові заяву представника відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого - судді Ковбеля М.М. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення селищної ради та державного акту про право власності на землю,-

в с т а н о в и в :

В провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення селищної ради та державного акту про право власності на землю.

23.01.2020 р. представник відповідача подав до суду заяву про відвід головуючому в справі судді з тих підстав, що головуючий суддя Ковбель М.М. ухвалив рішення у справі № 362/884/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області, садовий масив "Глеваха-1", третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, яке було скасовано судом апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Статтею 36 ЦПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.

Відповідно до частин 1-3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Судом встановлено, що суддею Ковбелем М.М. було прийнято рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.01.2017 року №362/688/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області, садовий масив "Глеваха-1", третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, відповідно до якого визнано недійсним Державний акт на на право власності серії ЯЖ №047867 від 17 грудня 2007 року на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , Васильківський район АДРЕСА_2 ", лінія АДРЕСА_3 ділянка №10 виданий на ім`я ОСОБА_3 .

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.05.2017 року вищезазначене рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.01.2017 року скасовано.

Вирішення спору про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, відповідно до якого визнано недійсним Державний акт на на право власності серії ЯЖ №047867 від 17 грудня 2007 року на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 лінія АДРЕСА_3 ділянка №10 виданий на ім`я ОСОБА_3 , що є предметом розгляду у справі №362/688/16-ц, тісно пов`язане з предметом розгляду справи №362/6891/19 про визнання недійсним рішення селищної ради та державного акту про право власності на землю.

Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 р. «об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.1996 р., суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до ст.1 ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім`я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, будь-якии? суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатніи? неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведении? (Рішення від 28.10.1998 р. у справі "Ветштаи?н проти Швеи?царіі?").

Незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (висновок № 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів зазначено) .

Суб`єктивний фактор оцінки суддею власної спроможності здійснювати незалежне правосуддя в конкретних обставинах зведений до мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом».

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

Європейський суд з прав людини в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 р. (заява № 16695/04).

В п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 р. (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності».

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Веттштайн проти Швейцарії»).

За таких обставин, з метою забезпечення неупередженого, справедливого й об`єктивного розгляду справи, а також виключення сумнівів сторін в об`єктивності та неупередженості судді Ковбеля М.М., вважаю, що заява про відвід підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 37, 39, 40 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого - судді Ковбеля М.М. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення селищної ради та державного акту про право власності на землю - задовольнити.

Передати цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення селищної ради та державного акту про право власності на землю - для визначення судді для її розгляду в порядку, встановленому п. 15.2 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Ковбель