Ухвала суду № 87923985, 04.02.2020, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7759/16-а

6-а/296/7/20

У Х В А Л А

Іменем України

"04" лютого 2020 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Шалоти К.В.,

за участю секретаря судового засідання Сингаївської Т.В.,

представника позивача Гриценка Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Міністерства внутрішніх справ України про поворот виконання постанови Корольовського районного суду міста Житомира від 07 листопада 2016 року в адміністративній справі №296/7759/16-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Національна поліція України, Головне управління Національної поліції в Житомирської області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ ЗАЯВИ

1.1. 21.12.2019 Міністерство внутрішніх справ України (далі також – МВС України, заявник) звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира із заявою поворот виконання постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 07.11.2016 в справі №296/7759/16-а.

1.2. Заява обґрунтовувалась тим, що постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 07.11.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 у адміністративній справі №296/7759/16-а позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправною відмову МВС України у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2019 № 850. Зобов`язано МВС України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 217500 грн., яка була нарахована Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області.

10.04.2017 на виконання вказаної постанови, що набрала законної сили МВС України платіжним дорученням виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в сумі 217500 грн.

1.3. Посилаючись на те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2019 постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 07.11.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 було скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, у зв`язку з чим відпали правові підстави для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 217500 грн., МВС України звернулось до суду з даною заявою про поворот виконання.

ІІІ. ПРОЦЕДУРА

2.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 21.12.2019 для розгляду заяви про поворот виконання у справі №296/7759/16-а визначеного суддю ОСОБА_2 .

2.2. 24.12.2019 ухвалою судді Корольовського районного суду міста Житомира Шалоти К.В. заяву МВС України призначеного до розгляду у судовому засіданні, про що повідомлено сторін.

2.3. Представник МВС України у судове засідання 04.02.2020 не з`явився, належним чином повідомлявся про розгляд справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з підписом представника МВС України (а.с. 169).

2.4. Представник позивача у судовому засіданні 04.02.2020 подав пояснення та письмові заперечення на заяву МВС України про поворот виконання рішення суду у справі №296/7759/16-а, в яких посилаючись на практику Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України», справі «Суханов та Ільченко проти України» просив у задоволенні заяви відмовити.

2.5. Представники третіх осіб у судове засідання не з`явились, будь-яких заяв до суду не направляли, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3.1. 07.11.2016 постановою Корольовського районного суду міста Житомира в адміністративній справі №296/7759/16-а за позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною відмову МВС України у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, зобов`язано МВС України виплати одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , у розмірі 217500 грн. 00 коп., яка була нарахована УМВС України в Житомирській області.

3.2. 28.02.2017 ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення, постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 07.11.2016, без змін.

3.3. 10.04.2017 відповідно до платіжного доручення №583 МВС України виплатила ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 217500 грн. 00 коп.

3.4. 30.09.2019 постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №296/7759/16-а касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ задоволено, постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 07.11.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 скасовано, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

IV. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ

4.1. Частиною першою статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

4.2. Згідно із частиною сьомою статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

4.3. Відповідно до частини першої статті 381 Кодексу адміністративного судочинства України, поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ

5.1. З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2017 МВС України платіжним дорученням виплатила ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 217500 грн. на виконання постанови Корольовського районного суду міста Житомира від 07.11.2016 у адміністративній справі №296/7759/16-а, що набрала законної сили 28.02.2017.

5.2. 30.09.2019 постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у адміністративній справі №296/7759/16-а постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 07.11.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

5.3. Статтею 381 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що поворот виконання рішення в даному випадку допускається лише за наявності однієї з двох підстав: якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

5.4. Вирішуючи питання про поворот виконання рішення суду у адміністративній справі №296/7759/16-а Суд виходить з наступного.

5.5. Зі змісту постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 30.09.2019 вбачається, що підставою для скасування зазначених судових рішень стало порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкових висновків судів попередніх інстанцій та неправильного вирішення спору.

5.6. У пункті 32 постанови Верховного Суду від 30.09.2019 зазначено, що "судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, вирішуючи питання визначення порядку та належного органу, до компетенції якого входить призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейському, якому інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 822/764/18 висловила правову позицію, згідно якої поліцейський, який проходить службу в поліції, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про Національну поліцію», виплата якої здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку № 4".

5.7. Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

5.8. Так, перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

5.9. Європейський Суд неодноразово наголошував, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

5.10. Так, Європейським судом з прав людини у рішенням від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (заява № 44277/98) зазначено що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання незаконними (помилковими) дій, згідно якого особа отримала майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

5.11. У справі "Рисовський проти України" (п. 71) Європейський Суд зауважив, що потреба виправити минулу “помилку” не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див. рішення у справі “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки”, заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

5.12. Отже, позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа суб`єкт приватного права, не може відповідати за помилки державних органів, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при вчиненні юридично значемих дій припустилися помилки.

5.13. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

5.14. При цьому, принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

5.15. Водночас, поняття "справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

5.16. Отже, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

5.17. Суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості на підтвердження того, що підставою для скасування судом касаційної інстанції постанови Корольовського районного суду міста Житомира від 07.11.2016 та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017, було саме повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або поданням ним підроблених документів.

5.18. Натомість, зі змісту постанови Верховного Суду від 30.09.2019 вбачається, що підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі №296/7759/16-а стало неправильне застосування цими судами норм матеріального та процесуального права.

5.19. За таких обставин Суд вважає, що у разі задоволення заяви МВС України про поворот виконання судового рішення у справі №296/7759/16-а та стягнення отриманої ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 217500 грн. 00 коп. на підставі постанови Корольовського районного суду міста Житомира від 07.11.2016, яка 28.02.2017 набрала законної сили, відбудеться таке втручання в право власності позивача, що становитиме порушення статті 1 Першого протоколу як таке, що здійснене без дотримання принципу пропорційності, оскільки неминуче призведе до порушення справедливої рівноваги в питанні позбавлення майна, а позивач понесе значний індивідуальний і надмірний тягар, не вчинивши при цьому жодного порушення закону.

5.20. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява МВС України про поворот виконання постанови Корольовського районного суду міста Житомира від 07.11.2016 у адміністративній справі №296/7759/16-а не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 248, 254, 381 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні заяви Міністерства внутрішніх справ України про поворот виконання постанови Корольовського районного суду міста Житомира від 07 листопада 2016 року в адміністративній справі №296/7759/16-а, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд міста Житомира протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання повного тексту.

Суддя К. В. Шалота