Рішення № 87922076, 02.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/651

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року м. Київ № 640/18158/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Трьохсвятительська, будинок № 4-В, ідентифікаційний код 40224921 в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ № 185 від 27.08.2019р. «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності», виданий Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2019р. відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного наказу № 185 від 27.08.2019р. «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності».

Зважаючи на викладене, позивач вважає наказ № 185 від 27.08.2019р. «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності» виданий Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протиправним та просить його скасувати.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив, позивач зазначає, що заперечення відповідача є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві зареєстровано подану позивачем декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція нежитлових приміщень з № 1 по № 7, № 7а, з № 8 по № 26 (групи приміщень № 114) (в літ. А) - заклад громадського харчування за адресою: АДРЕСА_2» від 06.06.2016р. № КВ 083161581500 та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція нежитлових приміщень з № 1 по № 7, № 7а, з № 8 по № 26 (групи приміщень № 114) (в літ. А) - заклад громадського харчування за адресою: АДРЕСА_2» від 13.02.2017р. № КВ 143170440476.

Наказом від 27.08.2019р. № 185 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва відповідно до ч. 2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.п. 5 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» від 17.01.2017р. № 1817-VIII, на підставі листів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « 26-І» вих. № 159 від 29.07.2019 (вх. 073/6569 від 01.08.2019) та вих. № 169 від 19.08.2019 (вх. 073/7028 від 22.08.2019) та на підставі постанови Верховного Суду від 22.05.2019р. у справі № 753/7046/17-ц скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція нежитлових приміщень з № 1 по № 7, № 7а, з № 8 по № 26 (групи приміщень № 114) (в літ. А) - заклад громадського харчування за адресою: АДРЕСА_2» від 06.06.2016р. № КВ 083161581500 та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності «Реконструкція нежитлових приміщень з № 1 по № 7, № 7а, з № 8 по № 26 (групи приміщень № 114) (в літ. А) - заклад громадського харчування за адресою: АДРЕСА_2» від 13.02.2017р. № КВ 143170440476.

Вважаючи наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачем порушено положення Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ № 553 від 23.05.2011р.

Виходячи з системного аналізу зазначеного вище Порядку, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Однак, позивачу невідомо чи проводилася планова або позапланова перевірка відповідачем, акту за результатами перевірки та припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності не отримував.

Крім того, зареєстровані декларації можуть бути скасовані в разі встановлення органами державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованих деклараціях. Виявлення та встановлення факту недостовірних даних, наведених у деклараціях, можливе лише під час проведення перевірки. Наявність даних, які не свідчать про самочинне будівництво не є підставою для скасування реєстрації декларації, однак може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого характеру.

На виконання вимог ухвали суду від 25.09.2019р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти поданого позивачем позову та вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Скасовуючи реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виходив з того, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/7046/17-ц від 11.09.2018р., яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 17.01.2019р. та постановою Верховного Суду від 22.05.2019р., зобов`язано ОСОБА_1 . ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні спільним майном будинку (дахом першого поверху), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , група нежитлових приміщень № 114 шляхом зупинення будівництва на ньому та демонтажу надбудови, а саме: бетонні опорні колони, бетонний дах, перегородки та зовнішні стіни піноблоку, з приведенням даху першого поверху у стан, який був до початку будівництва.

Також зазначили, що на виконання вимог ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку № 553 та на підставі звернення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « 26-І», посадова особа Департаменту неодноразово здійснювала виїзди на місце з метою проведення перевірки, у тому числі, 26.04.2018р. спільно з головою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «26-І» ОСОБА_3 , однак відповідальні особи були відсутні, що унеможливлювало проведення перевірки.

Департамент надіслав на адресу замовника ОСОБА_1 лист щодо прибуття та надання необхідних документів для проведення перевірки.

Однак, ОСОБА_1 на призначену дату до Департаменту не прибув, документів не надав.

Департамент звертався до Дарницького УП ГУ НП у м. Києві щодо сприяння у проведенні перевірки, однак реагування з боку правоохоронних органів відсутнє.

Зазначили, що чинним законодавством у галузі містобудівної діяльності передбачено, що достатньою та необхідною правовою підставою для скасування органом архітектурно-будівельного контролю реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації є встановлення факту наведення у ній замовником недостовірних даних, які дають підставу вважати об`єкт самочинним будівництвом, жодною правовою нормою не регламентовано порядок виявлення органом архітектурно-будівельного контролю такого факту і його обов`язку проводити перевірку, якщо недостатність зазначених у декларації даних є очевидною.

При цьому, законодавством не передбачено, що встановлення фактів наведення замовниками недостовірних даних у декларації відбувається виключно за результатами здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, а не в процесі їх проведення.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що ніяких листів про проведення перевірки від відповідача не отримував, а також про те, що 28.02.2017р. оформлено право власності на об`єкт будівництва, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 81459435, за даними якого власником групи приміщень АДРЕСА_2 , загальна площа приміщення - 403, 4 кв.м. станом на 28.02.2017р. був ОСОБА_1 , а документи, що дають право на будівництво, чинні до завершення будівництва, та у зв`язку з тим, що будівництво завершене, наказ не відповідає вимогам чинного законодавства.

НОРМИ ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 Положення про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01.10.2015р. № 978, одним із основних завдань Департаменту є - здійснення відповідно до Закону державного архітектурно-будівельного контролю на території міста Києва.

Відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011р. № 553 (далі - Порядок) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами; державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

Порядком визначено процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Так, відповідно до п.п. 5, 7 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом; позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до п. 9 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Цей обов`язок тісно пов`язаний з правами суб`єктів містобудування перелічених у п. 13 Порядку.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, щодо якого неможливо встановити суб`єкта містобудування, який будує чи збудував такий об`єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб`єкта містобудування.

Відповідно до п.п. 16, 17 Порядку за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Тобто, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю обов`язково складається акт перевірки.

Судом встановлено, що акт перевірки за результатами державного архітектурно-будівельного контролю складений не був

Таким чином, відповідачем порушено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, що виявилось у непроведенні перевірки, а також не складення за результатами перевірки акта перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 36, ч. 2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт; у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic» №26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Аналізуючи поняття «якість закону» Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України», заява № 39766/05, пункт 51; «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», заява № 33014/05, пункт 51, 52; «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява №77703/01, пункт 115; «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), заява № 18139/91, пункт 37; «Санді Таймс» проти Об`єднаного Королівства» (№ 1) («SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1)»), серія А, № 30, пункти 48-49; «Мелоун протии Об`єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), серія А, № 82, пункт 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), серія А, № 226-А, п. 75; «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), серія А № 176-В, пункт 26; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. згадані вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Перевірку суб`єкта містобудівної діяльності не проведено, незважаючи на те, що суб`єкт містобудування є ідентифікованим.

В іншому випадку, у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, щодо якого неможливо встановити суб`єкта містобудування, який будує чи збудував такий об`єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів Національної поліції.

В той же ча,с представників органу місцевого самоврядування та Національної поліції під час виїзду представника Департаменту на місце з метою проведення перевірки, як зазначено у відзиві, не було.

Однак, незважаючи на зазначене вище, відповідачем прийнято оскаржуваний наказ.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема, статтею 39-1 встановлено єдину підставу для скасування реєстрації декларації, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.

При цьому, такі недостовірні дані повинні відповідати наступним умовам, які дають підстави вважити об`єкт самочинним будівництвом: об`єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об`єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; об`єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.

Наявність даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларації, однак може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого характеру.

Відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ, посилається на листи об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « 26-І» вих. № 159 від 29.07.2019 (вх. 073/6569 від 01.08.2019) та вих. № 169 від 19.08.2019 (вх. 073/7028 від 22.08.2019) та постанову Верховного Суду від 22.05.2019р. у справі № 753/7046/17-ц.

Однак, зазначені у наказі підстави не містять даних про те, що об`єкт відповідає ознакам самочинного будівництва, а реєстрація декларації про початок будівельних робіт та введення об`єкта в експлуатацію не може бути скасована з інших підстав.

Зазначені порушення інших вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, про які йдеться у судових рішенням, на які посилається відповідач, не є підставою для скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт (після закінчення будівництва та здачі об`єкта в експлуатацію), а можуть вказувати на необхідність застосування відповідачем інших видів відповідальності.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу № 185 від 27.08.2019р. «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності» виданого Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Беручи до уваги вищенаведене, в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог з огляду на те, що відповідачем порушено вимоги Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011р. № 553 щодо непроведення перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 768, 40 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 768, 40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправним та скасування наказу, задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ № 185 від 27.08.2019р. «Про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності», виданий Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, місто Київ, вулиця Трьохсвятительська, будинок № 4-В, ідентифікаційний код 40224921).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова