Ухвала суду № 87922039, 02.03.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

02 березня 2020 року м. Київ № 640/3617/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Борсуковської А.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача: Нестерової І.В.,

розглянувши заяву "ФЕНОМЕН СОЛЮШНЗ" (PHENOMEN SOLUTIONS LTD) про забезпечення позову у справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ФЕНОМЕН СОЛЮШНЗ" (PHENOMEN SOLUTIONS LTD)доМіністерства юстиції України провизнання протиправними та скасування наказів

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕНОМЕН СОЛЮШНЗ" (PHENOMEN SOLUTIONS LTD) (далі по тексту - позивач, ТОВ "ФЕНОМЕН СОЛЮШНЗ") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач, МЮ України), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ №450/5 від 06 лютого 2020 року;

визнати протиправним та скасувати наказ №451/5 від 06 лютого 2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Позивачем 26 лютого 2020 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) подано заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовано тим, що прийняті Міністерством юстиції України оскаржувані накази мають очевидні ознаки протиправності та порушують законні прав та інтереси позивача, як власника нерухомого майна, позбавляючи останнього користуватися, володіти та розпоряджатися належним йому майном, гарантовані Конституцією та Законами України.

Розгляд заяви призначено в прядку спрощеного провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні заявник підтримала викладені в заяві про забезпечення позову вимоги, просила забезпечити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмових пояснень чи заперечень відносно заяви позивача про забезпечення позову, не надав.

Виходячи з меж заяви, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частина перша статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Із заяви позивача про забезпечення позову вбачається, що останній просить заборонити Міністерству юстиції України, іншим суб`єктам державної реєстрації прав власності на нерухоме майно здійснювати державну реєстрацію (перереєстрацію, відновлення записів про право власності тощо) стосовно:

- квартири №95, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Сєченова, 7а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1748961380000) до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №640/3617/20;

- комплексу будівель та споруд, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 13а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1748946280000) до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №640/3617/20.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник вказує на наступні очевидні ознаки протиправності спірних наказів:

1) всупереч вимогам статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" прийняті під час існуючого судового спору щодо нерухомого майна (справи №910/3799/19 та №910/3399/19);

2) прийняті за наявності рішення Міністерства юстиції України з такого ж самого питання (№1210/7 від 10 квітня 2019 року, №1211/7 від 10 квітня 2019 року, №1212/7 від 10 квітня 2019 року);

3) прийняті за скаргами, які подані ОСОБА_1 25 вересня 2019 року, тобто після закінчення встановленого 60-ти денного строку для звернення;

4) прийняті з порушенням встановленого Законом України "Про звернення громадян" терміну вирішення питань - після спливу більше ніж 100 днів, з моменту реєстрації скарги.

При цьому, слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

З матеріалів справи вбачається, що спірними наказами скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 січня 2019 року №45183033 та №45182677, якими за позивачем зареєстровано право власності на квартиру та комплекс будівель та споруд.

При цьому, суд звертає увагу на те, що оформлення права власності на зазначене нерухоме майно за третіми особами призведе до порушення майнових прав позивача, як особи, яка набула права власності на таке майно та може не лише утруднити, але й унеможливити виконання рішення суду, прийнятого за наслідком розгляду даної адміністративної справи, та вплинути на майнові інтереси інших осіб у разі передання права власності на спірне майно іншій особі (особам), які не беруть участі у цьому судовому процесі, оскільки відповідно до матеріалів справи третьою особою, зокрема, вчиняються дії щодо передачі спірного нерухомого майна в іпотеку.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав, та, зокрема права власності, є обов`язковою, повноваження щодо державної реєстрації, в тому числі, права власності покладено на: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори) (стаття 6 вказаного Закону).

Отже, оформлення третьою особою права власності на спірне майно, буде здійснюватися суб`єктами визначеними Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому суд вбачає наявними підстави для встановлення заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об`єктів нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сєченова, 7а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1748961380000) та м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 13а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1748946280000).

При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення адміністративного позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано адміністративний позов стане неможливим.

Вказані заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Позивачем в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову наведено достатньо аргументів, які підтверджують, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або зведе нанівець ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголосив на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 червня 2018 року у справі № 910/1040/18.

У випадку, якщо особа звернулася до суду з немайновою вимогою, суду необхідно застосовувати та дослідити таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відтак, заява про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕНОМЕН СОЛЮШНЗ" (PHENOMEN SOLUTIONS LTD) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окремо, суд зауважує, що не висловлює думку щодо протиправності чи правомірності спірних наказів Міністерства юстиції України №450/5 та №451/5, а рішення стосовно вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено.

Суд враховує приписи частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає, що у виконавчому документі повинні бути зазначені окрім іншого й: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно вірність та повнота зазначення такої інформації є вимогою до форми ухвали в розумінні статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частини першої статті 12 Закону "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Тому, враховуючи що позивачем у даній справі й відповідно - стягувачем, не є суб`єкт владних повноважень, тому такий строк встановлено терміном 3 роки.

Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕНОМЕН СОЛЮШНЗ" (PHENOMEN SOLUTIONS LTD) про забезпечення позову.

2. Заборонити Міністерству юстиції України та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти дії щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об`єктів нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сєченова, 7а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1748961380000) та м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 13а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1748946280000) до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №640/3617/20.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕНОМЕН СОЛЮШНЗ" (PHENOMEN SOLUTIONS LTD) (Грейт Портланд Стрит 85, перший поверх, м.Лондон, Велика Британія)

Боржник: Міністерство юстиції України (01001 м.Київ, вул.Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622)

Ухвала набирає чинності з 03 березня 2020 року і підлягає негайному виконанню на підставі частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України

Строк пред`явлення ухвали до виконання до "03" березня 2023 року.

Відповідно до частини статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов