Рішення № 87921849, 02.03.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4329/19

РІШЕННЯ

іменем України

02 березня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області №195 від 20.09.2019 про скасування дозволу на імміграцію від 26.02.2019 громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що підстави для скасування позивачеві дозволу на імміграцію відсутні, а рішення відповідача про скасування такого дозволу позивачеві є необґрунтованим та безпідставним.

Ухвалою суду від 02.01.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі №560/4329/19.

20.01.2020 судом отримано відзив на позов, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що 12.09.2019 до УДМС України в Хмельницькій області надійшов лист Департаменту у справах іноземців і осіб без громадянства ДМС України, з якого встановлено, що відповідно до листа Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України від 29.08.2019 громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у міжнародному розшуку за ініціативою НЦБ Інтерполу в Республіці Таджикистан з метою затримання та подальшої екстрадиції.

Крім того, в ході перевірки матеріалів встановлено, що іноземець звернувся із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 частини 2 статті 4 Закону України "Про імміграцію", так як перебуває в шлюбі з іммігранткою, та надав свідоцтво про укладення шлюбу від 14.11.2017 серії НОМЕР_1 , видане відділом РАЦС міста Андижан. Однак, здійснено перевіркою за обліками Державного реєстру актів цивільного стану встановлено, що дружина заявника на час укладання шлюбу перебуває в шлюбі на території України з громадянином Республіки Узбекистан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Пунктом 1 та 3 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію" визначено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

31.01.2020 судом отримано повідомлення адвоката Жукова В.В. про припинення повноважень представника позивача.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.10.2018 звернувся до Волочиського РС УДМС України в Хмельницькій області із заявою про надання йому дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію". У заяві вказано, що заявник перебуває у шлюбі з громадянкою Узбекистану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 Свідоцтво про укладення шлюбу датоване 14.11.2017.

Згідно заяви від 11.10.2018, громадянка Республіки Узбекистан ОСОБА_4 не заперечує та дає свою згоду на імміграцію до України її чоловіка - громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до відповіді сектору міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління НП в Хмельницькій області від 05.12.2018 за №916/121/23-2018, за результатами перевірки по інформаційно-пошуковій системі І-24/7, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за БД Генерального Секретаріату Інтерполу не числиться.

В подальшому громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію в Україну та 11.03.2019 документовано посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_2 .

Відповідно до листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 02.08.2019 №5/2/1-15612, надісланому на адресу ДМС України, 30 липня 2019 року на виконання доручення Генеральної прокуратури України, Департаментом ЗНД СБ України за місцем тимчасового проживання у м. Козятин Вінницької області затримано громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває з 28.06.2018 у міжнародному розшуку за вчинення злочину, передбаченого ст. 401-1 (незаконне втягнення та участь громадян Республіки Таджикистан та осіб без громадянства у збройних формуваннях, збройному конфлікті або військових діях на території інших держав) КК Республіки Таджикистан. Під час затримання у ОСОБА_1 вилучено посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 від 11.03.2019, терміном дії до 07.03.2029, та дозвіл на імміграцію в Україну № 3251 від 26.02.2019, видані управлінням Державної міграційної служби У країни в Хмельницькій області. Водночас, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію не надається особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено.

ДМС України направлено до Управління ДМС України в Хмельницькій області листа №7997/1/6801-19 від 12.09.2019, згідно якого Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства здійснена перевірка законності надання дозволу на імміграцію, документування посвідкою на постійне проживання громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході перевірки встановлено, що іноземець звернувся із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 6 частини 2 статті 4 Закону України "Про імміграцію", так як перебуває в шлюбі з іммігранткою, та надав свідоцтво про укладення шлюбу від 14.11.2017 серії НОМЕР_3 , видане відділом РАЦС міста Андижан. Однак, здійсненою перевіркою за обліками Державного реєстру актів цивільного стану встановлено, що дружина заявника на час укладення шлюбу перебуває в шлюбі на території України з громадянином Республіки Узбекистан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Одночасно встановлено, що відповідно до листа Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України від 29.08.2019 № ІР/6993/19/G29/2640з/FF10/А2/1 громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у міжнародному розшуку за ініціативою НЦБ Інтерполу в Республіці Таджикистан з метою затримання та подальшої екстрадиції. Враховуючи викладене, у вказаному листі порушено питання про скасування дозволу на імміграцію громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_1 відповідно до пунктів 1 та 3 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію" (попередньо погодивши проект висновку про скасування дозволу на імміграцію з ДСІОБГ у електронному форматі).

19.09.2019 відповідачем отримано лист №8.1/3644-19, згідно якого Департамент у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України підтримав проект висновку про скасування дозволу на імміграцію та рекомендував його до затвердження.

У висновку щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , затвердженому начальником управління ДМС України в Хмельницькій області 20.09.2010, зазначено, зокрема, що з листа ДМС України (8.1-3242/8.1.1-19) та матеріалів, які надійшли разом з ним, встановлено, що громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у міжнародному розшуку за ініціативою НЦБ Інтерпол в Республіці Таджикистан з метою затримання та подальшої екстрадиції. Пунктом 1 та 3 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію" визначено, що дозвіл на імміграцію в Україну може бути скасовано у разі, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність та дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

20.09.2019 УДМС України в Хмельницькій області було прийнято рішення №195 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого 26 лютого 2019 року громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі пункту 1 та 3 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію". Також зазначено, що видана на підставі цього рішення посвідка на постійне проживання № 900005848 від 11 березня 2019 року скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України №2491-ІІІ від 07 червня 2001 року "Про імміграцію" (далі - Закон №2491-ІІІ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Статтею 6 Закону №2491-ІІІ визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції. Згідно вказаної норми центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, зокрема:

- організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні;

- організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються.

Відповідно до статті 12 Закону №2491-ІІІ визначено перелік підстав, при наявності яких дозвіл на імміграцію може бути скасовано, зокрема, якщо з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність (пункт 1); дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні (пункт 3).

При цьому, згідно п. 12 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983 (далі - Порядок), територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію, зокрема, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

Згідно з п.21 Порядку дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Відповідно до п.22 Порядку для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Суд враховує, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало виявлення факту перебування позивача на час видачі дозволу на імміграцію у міжнародному розшуку за ініціативою НЦБ Інтерполу в Республіці Таджикистан з метою затримання та подальшої екстрадиції.

Згідно з п.2 ст.10 Закону №2491-ІІІ дозвіл на імміграцію не надається особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено.

ОСОБА_2 перебуває у міжнародному розшуку з 28.06.2018 за вчинення злочину, передбаченого ст. 401-1 КК Республіки Таджикистан (незаконне втягнення та участь громадян Республіки Таджикистан та осіб без громадянства у збройних формуваннях, збройному конфлікті або військових діях на території інших держав).

Кримінальне правопорушення, за яке запитується видача позивача, відповідає частині 1 статті 447 Кримінального кодексу України - найманство.

Відповідно ч.1 до ст.447 Кримінального кодексу України вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах, воєнних або насильницьких діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, перешкоджання діяльності органів державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання найманців у збройних конфліктах, воєнних або насильницьких діях - караються позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Вказана стаття міститься у розділі XX Кримінального кодексу України - злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Згідно з ч.4 ст.12 КК України тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Отже, діяння, у зв`язку з вчинення якого розшукується позивач, відповідно до законів України визнається тяжким злочином.

Таким чином, на момент звернення позивача з заявою про надання дозволу на імміграцію (26.10.2018), позивач не мав законних підстав для отримання дозволу на імміграцію на територію України.

Тому лист сектору міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління НП в Хмельницькій області від 05.12.2018 за №916/121/23-2018 (згідно якого ОСОБА_2 за базою даних Генерального Секретаріату Інтерполу не числиться) є недостовірним та не може вважатись чинним, з огляду на його спростування листом Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 02.08.2019 №5/2/1-15612.

Також суд враховує, що згідно пунктів 3, 6 та 9 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України":

- громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;

- загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;

- національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

Отже, злочинна діяльність проти миру і безпеки людства є загрозою національній безпеці України, стабільності в суспільстві.

Таким чином, враховуючи наведені норми Закону України "Про національну безпеку України", дії позивача, у зв`язку з вчинення яких він розшукується, становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, у зв`язку з чим у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Ухвалою суду від 02.01.2020 позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.

Згідно п.1 ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1921 грн.

Таким чином, належна до сплати сума судового збору за подання у грудні 2019 року даної позовної заяви становила 768,40 грн.

Оскільки позов не підлягає задоволенню, з позивача необхідно стягнути на користь Державного бюджету України несплачений судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02 березня 2020 року

Позивач:ОСОБА_2 (с.Редвинці, Хмельницька обл., Хмельницький район Відповідач:Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (вул.Миколи Мазура, 4, м.Хмельницький, Хмельницька область,29007 , код ЄДРПОУ - 37864148)

Головуючий суддя Д.А. Божук