Рішення № 87921841, 26.02.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3915/18

РІШЕННЯ

іменем України

26 лютого 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І.

за участю:секретаря судового засідання Матвійчук А.М. представника позивача Венгера Д.О., представника відповідача Грень Н.М. розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом від 21.11.2018, в якому просить: 1) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.10.2018 №0249711303; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249671303; 3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249661303; 4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249701303; 5) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249731303; 6) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249741303; 7) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2018 №0249761303; 8) визнати протиправним та скасувати рішення №0249721303 від 26.10.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що не погоджується з висновками викладеними в Акту №1510/22-01-13-03/ НОМЕР_1 від 02.10.2018, який складено з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого 20.08.2015 наказом Міністерства фінансів України №727, тому оскаржує податкові повідомлення - рішення, які відповідно є протиправними і підлягають скасуванню (арк. спр. 5-8, т.1).

Ухвалою від 26.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.12.2018 (арк. спр. 2-3, т.1).

Згідно з ухвалою від 20.12.2018, суд частково задовольнив клопотання позивача від 07.12.2018 про призначення судово-економічної експертизи, та призначив в адміністративній справі № 560/3915/18 судово-економічну експертизу, проведення якої доручив Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. Зупинив провадження по справі до часу одержання експертизи (арк. спр. 116-117, т.1).

Відповідно до ухвали від 05.02.2019 відновлено провадження у справі, задоволено клопотання судового експерта про витребування у позивача доказів і зупинено провадження у справі до часу одержання експертизи (арк. спр. 126-127, т.1).

Згідно з ухвалою від 14.02.2019 поновлено провадження у справі, задоволено клопотання позивача про продовження строку надання доказів та зупинено провадження у справі (арк. спр. 131, т.1).

Відповідно до ухвали від 06.05.2019 поновлено провадження у справі, направлено судовому експерту докази і зупинено провадження у справі до часу отримання експертизи (арк. спр. 154, т.1).

Ухвалою від 26.02.2019 поновлено провадження у справі, надано судовому експерту витребувані матеріали та зупинено провадження у справі до часу отримання експертизи (арк. спр. 138-139, т.1).

Згідно з ухвалою від 20.01.2020 з урахуванням надходження Висновку експерта від 27.12.2019 №183 та матеріалів адміністративної справи №560/3915/18, поновлено провадження у справі, задоволено клопотання відповідача про його заміну, а саме на Головне управління ДПС у Хмельницькій області та призначено підготовче засідання на 29.01.2020.

Відповідно до ухвали суду від 29.01.2020 відкладено підготовче засідання на 06.02.2020.

Згідно з ухвалою від 21.02.2020, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 26.02.2020.

06.12.2018 відповідач надав Відзив на позовну заяву від 05.12.2018 в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0249731303 від 26.10.2018 потрібно враховувати, що позивач подав податковий розрахунок за формою 1-ДФ за 2-й квартал 2016 року, в якому відображено недостовірні відомості щодо сум нарахованого та утриманого податку на доходи фізичних осіб, чим порушено вимоги пп. "б" п.176.2 ст.176 ПК України та п.3.1, п.3.2, п.33.3, п.3.4, п.3.5 розділу ІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015. Так, позивач при виплаті найманим працівникам доходу за 2-й квартал 2016 року нарахував та утримав податок на доходи фізичних осіб у розмірі 3144,05 гривень, а у податковому розрахунку форми 1-ДФ вказав суму цього податку в розмірі 8749,85 гривень, яка є недостовірною, що тягне відповідальність передбачену п.119.2 ст.119 ПК України - штраф у розмірі 510 гривень.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням №0249761303 від 26.10.2018 до позивача застосовано штраф у розмірі 510 гривень, так як у ході перевірки встановлено відсутність Книги обліку доходів і витрат, що підтверджено відповіддю на запит від 14.09.2018, актом перевірки №1510/22-01-13-03/ НОМЕР_1 від 02.10.2018 та запереченням на акт перевірки №16/10 від 16.10.2018.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0249741303 від 26.10.2018 до позивача застосовано штраф у сумі 170 гривень, адже перевіркою було встановлено, що у позивача перебуває в оренді склад по АДРЕСА_1 площею 83.22 кв. м, а також ряд транспортних засобів, згідно договорів оренди від 04.03.2015, від 02.12.2014, однак платником не подано інформацію про використання у своїй господарській діяльності згаданих об`єктів оподаткування.

Податкове повідомлення-рішення №0249671303 від 26.10.2018 винесено, так як позивачем порушено п. 167.1 ст. 167, пп. 177.4.1, пп. 177.4.4 п. 177.4, п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України, зокрема, занижено суму податку що підлягає сплаті до бюджету в сумі 519268,87 гривень за період 01.01.2016 по 31.12.2017.

Позивачем було занижено базу нарахування єдиного внеску на 776050 гривень, в тому числі у 2016 році на 356550 гривень, а у 2017 році - 419500 гривень, і як результат занижено суму нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування всього на 170731 гривень за 2016-2017 роки, тому прийнято рішення від 26.10.2018 №0249721303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 24070 гривень та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0249711303 від 26.10.2018 на суму 170731 гривень.

Податкове повідомлення-рішення №0249661303 від 26.10.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 790270 гривень та штрафними санкціями у сумі - 395135 гривень винесено за заниження податкового зобов`язання по періодах: червень 2016 - 709 гривень; вересень 2016 - 4969 гривень; грудень 2016 - 315774 гривень; червень 2017 - 2576 гривень; грудень 2017 - 466242 гривень, чим порушено пп. 198.5 г) п. 198.5, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України (арк. спр. 45-53, т.1).

Також, відповідачем надано додаткові пояснення за №5153/20 від 30.01.2020 в яких вказує, що надані експерту документи на момент перевірки у податкового органу були відсутні. Висновки акту перевірки були сформовані на основі наданих ФОП ОСОБА_1 документів та оборотно-сальдових відомостей, що описані в цьому акті.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення, покликаючись на ті ж обставини та докази, які вказані у позові та відзиві, письмових поясненнях, відповідно. Представник позивача додатково просив врахувати Висновок експерта №183 від 27 грудня 2019 року, який підтверджує позовні вимоги та вирішити питання судових витрат.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 суду пояснив, що оскаржувані рішення податкового органу підтверджені актом документальної планової виїзної перевірки позивача і не спростовуються Висновком експерта.

Заслухавши вступні слова учасників судового розгляду, встановивши обставини на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог, так і заперечень, оцінивши надані учасниками докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області проведена документальна планова виїзна перевірка позивача і складено Акт "Про результати документальної планової виїзної перевірки суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з "01" січня 2016 р., по "31" грудня 2017 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з "01 " січня 2016 р. по "31 " грудня 2017 р. №1510/22-01-13-03/ НОМЕР_1 від 02.10.2018 (далі - Акт перевірки).

За результатами проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

1. п. 167.1 ст. 167, п. 177.4.1 п. 177.4.4 п. 177.4, п. 177.1, п. 177.2, ст. 177 Податкового Кодексу фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 занижено податкове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб всього на суму 519268,87 грн;

2. п.п. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) та п. 3.1, п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5 розділу III Наказу Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 р. за № 111/26556 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», а саме ФОП ОСОБА_1 подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за II кв. 2016р., в якому відображено недостовірні відомості щодо сум нарахованого та перерахованого податку по найманим працівникам.

3. п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування всього на суму 170731,00 грн;

4. п.п. 198.5 г) п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Кодексу, ФОП ОСОБА_1 занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в сумі 790270,00 грн;

5. п. 177.4.1 п. 177.4.4 п. 177.4, п. 177.1, п. 177.2, ст. 177, п. 164.1 ст. 164, п.п. 1.2 п.п. 1.4 п. 16-1 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді занижено військовий збір у сумі - 43272,41 грн;

6. пункту 63.3 статті 63, пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами і доповненнями, п. 8.4 р. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року №462), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 р. за №503/25280 (далі - Порядок), не подані повідомлення за формою №20-ОПП до ДПІ у м. Хмельницькому;

7. п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу від 02.12.2010 р. №2755-VІ платником не надано в повному обсязі документа для проведення перевірки, а саме не надано книгу обліку доходів і витрат;

8. ст. 115 Кодексу про працю та ст. 24 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР "Про оплату праці", доходи у вигляді заробітної плати виплачуються працівникам рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує шістнадцяти календарних днів.

На Акт перевірки 16.10.2018 позивачем було подано заперечення №16/10 від 16.10.2018. Відповідачем розглянуто заперечення та надіслано відповідь № 26771/10/22-01-13-03 від 23.10.2018, за якою висновки акта після розгляду заперечення залишаються без змін (арк. спр. 37-42, т.1).

На підставі Акту перевірки контролюючим органом 26.10.2018 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249661303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1185405,00 грн (в т. ч. за податковими зобов`язаннями - в сумі 790270,00 грн, штрафні санкції - в сумі 395135,00 грн) (арк. спр. 66, т.1);

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249671303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 778903,31 грн (в т. ч. за податковими зобов`язаннями - в сумі 519268,87 грн, штрафні санкції - в сумі 259634,44 грн) (арк. спр. 67, т.1);

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249701303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в розмірі 54090,51 грн (в т. ч. за податковими зобов`язаннями - в сумі 43272,41 грн, штрафні санкції - в сумі 10818,10 грн) (арк. спр. 65, т.1);

- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" № 0249731303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 гривень (арк. спр. 64, т.1);

- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" № 0249741303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 гривень (арк. спр. 61, т.1);

- податкове повідомлення-рішення форми "ПС" № 0249761303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 гривень (арк. спр. 60, т.1);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0249711303 про сплату єдиного внеску на суму 170731,00 грн (арк. спр. 63, т.1);

- рішення №0249721303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 24917,20 гривень (арк. спр. 62, т.1).

Висновками за результатом проведення судово-економічної експертизи судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.12.2019 №183 (далі - Висновок експерта) стверджено: 1) дослідженням поданих документів не підтверджується документально обґрунтованість висновку Акту податкової перевірки від 02.10.2018 №1510/22-01-13 щодо заниження підприємцем податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 519268,87 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 230517,11 грн, та за 2017 рік на суму 288751,76 грн; 2) Провести дослідження та скласти висновок щодо документального підтвердження обгрунтованості висновку Акту податкової перевірки № 1510/22-01-13-03/ НОМЕР_1 від 02.10.2018 про заниження ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 170731,00 гривень за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 не видається за можливе, оскільки у поданих па дослідження матеріалах справи відсутні та додатково, згідно клопотання експерта, на дослідження не представлялись Звіти ФОП ОСОБА_1 за 2016-2017 роки щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 3) дослідженням поданих документів висновок податкової перевірки ФОІІ ОСОБА_1 (акт від 02.10.2018 № 1510/22-01-13-03/ НОМЕР_1 ) щодо заниження підприємцем податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період 2016-2017 років на загальну суму 790270,00 грн: - документально підтверджується в сумі 8254,00 грн; - документально не підтверджується в сумі 782016,00 грн; 4) дослідженням поданих документів не підтверджується документально висновок податкової перевірки ФОП ОСОБА_1 (акт від 02.10.2018 № 1510/22-01-13-03/ НОМЕР_1 ) щодо заниження підприємцем суми військового збору на загальну суму 43272,41 грн, в тому числі у 2016 році в сумі 19209,76 грн, та у 2017 році в сумі 24062,65 гривень (арк. спр. 167-177, т.1).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно з ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0249671303 від 26.10.2018.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначений ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України встановлено, що витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

Відповідно до пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

В Акті перевірки податковий орган зазначає, що в результаті співставлення документальних даних щодо доходів ФОП ОСОБА_1 , а саме - задекларованих у податковій звітності (Деклараціях про майновий стан і доходи) та встановлених перевіркою (відображених у документах бухгалтерського обліку), встановлено заниження підприємцем загального оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 26872,55 грн, а також завищення загального оподатковуваного доходу за 2017 рік на суму 132165,45 гривень.

Згідно з податковими деклараціями про майновий стан і доходи, поданими позивачем за 2016 і 2017 роки, ФОП ОСОБА_1 вказав доходи: за 2016 рік в сумі 27701184,84 грн; за 2017 рік в сумі 34154115,05 гривень (арк. спр. 91-100, т.1).

Дослідженням поданих позивачем облікових документів фінансово-господарської діяльності (відомостей по руху коштів на поточному рахунку за 2016 та 2017 роки, банківських виписок, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів звірки розрахунків, угод про зарахування зустрічних однорідних вимог) показники загального оподаткованого доходу складають: 27725879,84 грн за 2016 рік; 34211017,13 грн за 2017 рік.

Тобто, висновок акту перевірки щодо заниження позивачем загального оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 26872,54 грн, а також завищення загального оподатковуваного доходу за 2017 рік на суму 132165,45 грн, підтверджується частково, оскільки судом з урахуванням Висновку експерта встановлено заниження позивачем загального оподатковуваного доходу: за 2016 рік на суму 24695,04 грн; за 2017 рік на суму 56902,08 гривень.

Щодо встановленого податковим органом завищення декларування позивачем показників документально підтверджених витрат, які використовуються при розрахунках належного до сплати податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, на загальну суму 2990119,93 грн, в тому числі: за 2016 рік на суму 1253778,04 грн; за 2017 рік на суму 1736341,89 грн, суд зазначає, наступне.

Згідно з податковими деклараціями про майновий стан і доходи, поданими позивачем за 2016 і 2017 роки, ФОП ОСОБА_1 вказав витрати: за 2016 рік в сумі 27536668,40 грн; за 2017 рік в сумі 33957822,49 гривень.

За результатами дослідження документів фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 в тому числі: відомості по руху коштів на поточному рахунку за 2016 та 2017 роки, банківські виписки, видаткові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), рахунки, акти звірки взаємних розрахунків, товарно-транспортні накладні, авансові звіти, відомості нарахування заробітної плати, журнали ордери по рахунку 661, відомості на виплату заробітної плати, відомості заправки автомобілів, квитанції до прибуткового касового ордеру, реєстри видаткових накладних, підтверджено витрати в сумі 26859228,30 грн за 2016 рік; 33517566,33 грн за 2017 рік.

Тобто, позивачем: 1) занижено суму загального оподатковуваного доходу за 2016-2017 роки на суму 81597,12 грн; 2) завищено показники витрат, пов`язаних з підприємницькою діяльністю у 2016-2017 роках на суму 1117696,26 грн, в тому числі: за 2016 рік на суму 677440,10 грн, за 2017 рік на суму 440256,16 гривень. А тому, сума чистого оподатковуваного доходу позивача за 2016-2017 роки складає 1560102,34 грн, а не 360809,00 грн, як зазначено ФОП ОСОБА_1 в податкових деклараціях про майновий стан і доходи, поданими за 2016 і 2017 роки.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249671303 від 26.10.2018 підлягає частковому скасуванню, а саме в частині основного платежу - в сумі 303396,08 грн, штрафних санкцій - в сумі 151698,04 гривень.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0249711303 щодо сплати єдиного внеску на суму 170731,00 грн та рішення №0249721303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Розмір отриманого доходу позивача у 2016-2017 роках перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного внеску. Таким чином, позивачем занижено базу нарахування єдиного внеску на 776050,00 грн, в тому числі: на 356550,00 грн у 2016 році; на 419500,00 грн у 2017 році. Тому, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на 170731,00 грн, в тому числі: на 78441,00 грн у 2016 році; на 92290,00 грн у 2017 році.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пунктом 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI визначено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Суд враховує, що позивачем не надано жодного доказу, на підтвердження правомірності визначення бази нарахування єдиного внеску та сплати відповідних сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2016-2017 роки.

Отже, контролюючим органом правомірно винесено позивачу оскаржувану Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0249711303 про сплату єдиного внеску на суму 170731,00 грн та рішення №0249721303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0249661303 від 26.10.2018.

Відповідно до п.п. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Актом перевірки встановлено перелік послуг, суми нарахованого ПДВ від яких було зараховано позивачем до складу податкового кредиту. Зокрема, в тому числі послуги проживання надані ТОВ "Парктур" на загальну суму 41271,67 (ПДВ - 8254,33 грн) гривень. Проте, у зв`язку із тим, що вказані послуги не пов`язані із господарською діяльністю підприємця, не було включено дані суми ПДВ до складу податкових зобов`язань.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вказані послуги придбавались для забезпечення здійснюваної ним господарської діяльності, тому суд погоджується з висновком Акту перевірки щодо заниження ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість в сумі 8254,34 гривень.

Також, в Акті перевірки відповідач вказує, що в додатку до акта перевірки надано оборотно-сальдові відомості щодо реалізованого (списаного, повернутого) товару «Расход» та розрахунок податкових зобов`язань не відображених у податковій звітності. Зазначає, що позивачем не включено до складу податкових зобов`язань декларації з податку на додану вартість обсяг реалізації по товарах не використаних у господарській діяльності, а саме - 315774,00 грн за грудень 2016 року та 462402,00 грн за грудень 2017 року.

Тобто, висновок податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за період 2016-2017 років на суму 778176,00 грн визначено методом застосування ставки оподаткування податком на додану вартість - 20% до задокументованих у «оборотно сальдових відомостях» показників вартості видатку товарної продукції (графа «Расход»), та співставлення отриманих сум податку із даними податкової звітності - Податкових декларації з ПДВ, відповідно за 2016 та 2017 роки.

При цьому, суд враховує, що Податковими деклараціями з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 підтверджується декларування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ по господарських операціях із: а) TOB «Данон Дніпро» у 2016 році в сумі 446344,93 грн та у 2017 році в сумі 561627,39 грн; б) ТОВ «Чіпіта Україна збут» у 2016 році в сумі 4939,00 грн та у 2017 році в сумі 11380,40 гривень.

Щодо посилання податкового органу лише на оборотно-сальдові відомості при встановленні заниження податкового зобов`язання з ПДВ (грудень 2016 року та грудень 2017 року), суд зазначає, що вказані оборотно-сальдові відомості не містять даних стосовно первинних документів про поступлення (придбання) чи видатку (відвантаження, списання на власні потреби, втрата тощо) продукції, згідно задокументованої у вказаних регістрах номенклатури.

Слід, також враховувати, що податковим органом не дотримано вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 № 395 (далі - Порядок №395).

Відповідно до п. 2.3.2.2. Порядку №395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Згідно з п. 2.3.2.3. Порядку №395, виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також платником податків або його законними представниками.

Отже, Акт перевірки складено без обгрунтування вказаних у ньому сум заниження податкового зобов`язання з ПДВ первинними документами щодо використання суб`єктом контролю торгової продукції в операціях, які не відносяться до господарської діяльності платника податку. Крім того, в Акті податкової перевірки, чи додатках до нього, відсутні посилання на дані перевірених первинних облікових документів, які є письмовими свідоцтвами здійснення платником податку в період 2016-2017 років господарських операцій з придбання торгової продукції та подальшого її використання - реалізації, списання на власні потреби, знищення чи псування.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249661303 від 26.10.2018 підлягає частковому скасуванню, а саме в частині основного платежу - в сумі 782015,66 грн, штрафних санкцій - в сумі 391007,83 гривень.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0249701303 від 26.10.2018.

Згідно з п.п. 1.1-1.4 п. 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

В даному випадку, судом встановлено заниження позивачем суми чистого оподаткованого доходу у розмірі 1199293,34 грн, що призвело до заниження сплати військового збору на суму 17989,40 гривень.

Враховуючи зазначене, податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249701303 від 26.10.2018 підлягає частковому скасуванню, а саме в частині основного платежу - в сумі 25283,01 грн, штрафних санкцій - в сумі 6320,75 гривень.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0249731303 від 26.10.2018.

Згідно з п.п. "б" п. 176.2 ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

В Акті перевірки встановлено, що позивач подав податковий розрахунок за формою 1-ДФ за 2-й квартал 2016 року, в якому відображено недостовірні відомості щодо сум нарахованого та утриманого податку на доходи фізичних осіб, чим порушено вимоги п.п. "б" п. 176.2 ст.176 ПК України та п. 3.1, п. 3.2, п. 33.3, п. 3.4, п. 3.5 розділу ІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015.

Так, позивач при виплаті найманим працівникам доходу за 2-й квартал 2016 року нарахував та утримав податок на доходи фізичних осіб у розмірі 3144,05 гривень, а у податковому розрахунку форми 1-ДФ за ІІ квартал 2016 року (арк. спр. 89-90, т. 1) вказав суму цього податку в розмірі 8749,85 гривень (графи № 1-5), яка є недостовірною, що тягне відповідальність передбачену п. 119.2 ст. 119 ПК України - штраф у розмірі 510 гривень.

Враховуючи зазначене, суд вважає правомірним податкове повідомлення-рішення № 0249731303 від 26.10.2018.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0249741303 від 26.10.2018.

Згідно з абз. 1 п. 63.3 ст. 63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно з п. 117.1 ст. 117 ПК України, неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень.

Перевіркою встановлено, та не заперечується позивачем, що у ФОП ОСОБА_1 перебуває в оренді склад по АДРЕСА_1 площею 83.22 кв. м на підставі Договору оренди від 01.04.2016 №28 між ДП "Комібінат напівфабрикатів", а також ряд транспортних засобів, згідно договорів оренди від 04.03.2015, від 02.12.2014, однак платником не подано інформацію про використання у своїй господарській діяльності згаданих об`єктів оподаткування.

Враховуючи зазначене, суд вважає правомірним податкове повідомлення-рішення № 0249741303 від 26.10.2018.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0249761303 від 26.10.2018.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Перевіркою встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_1 . Книги обліку доходів і витрат, що підтверджено Актом перевірки та запереченням на акт перевірки №16/10 від 16.10.2018, та не заперечується позивачем в суді.

Враховуючи зазначене, суд вважає правомірним податкове повідомлення-рішення № 0249761303 від 26.10.2018.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, а відповідач також частково довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов задовольняється частково. Цей висновок суду в тому числі, підтверджений Висновком експерта, який хоч не має обов`язкового характеру є допоміжним, що в сукупності з іншими доказами підтверджує обставини з яких суд зробив висновки у цій справі. При цьому, відповідач не спростував доводи позивача та Висновок експерта з урахуванням вимог ч.2 ст.77 КАС України.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з проведенням експертиз.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 8810,00 грн, що підтверджується квитанцією №36987016 від 21.11.2018 (арк. спр. 4, т. 1).

Також, Актом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №2 здачі-приймання висновку експерта №183, затвердженого 27.12.2019 стверджено сплату 18840,00 грн за проведення експертизи, витрати на проведення якої було покладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 згідно ухвали суду від 20.12.2018 (арк. спр. 116-117, 166, т. 1).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з відповідача слід стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (задоволено 74,92% майнових вимог): 6600,45 грн судового збору (8810,00*74,92%); 14114,93 грн витрат на проведення експертизи (18840,00*74,92%), всього судових витрат - 20715,38 грн, що підтверджено доказами перевіреними судом.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249671303 від 26.10.2018, в частині основного платежу - в сумі 303396,08 гривень, та штрафних санкцій - в сумі 151698,04 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249701303 від 26.10.2018, в частині основного платежу - в сумі 25283,01 гривень, та штрафних санкцій - в сумі 6320,75 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0249661303 від 26.10.2018, в частині основного платежу - в сумі 782015,66 гривень, та штрафних санкцій - в сумі 391007,83 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 20715,38 (двадцять тисяч сімсот п`ятнадцять гривень тридцять вісім копійок) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02 березня 2020 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)

Головуючий суддя А.І. Петричкович