Рішення № 87921424, 26.02.2020, Сумський окружний адміністративний суд

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 р. Справа № 480/4513/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, в якій просить визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 № Ф-546-51; від 04.06.2019 № Ф-546-51; від 03.10.2019 № Ф-546-51; від 10.09.2019 № Ф-546-51.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з жовтня 2018 позивачка є пенсіонером. У січні 2019 ОСОБА_1 отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 № Ф-546-51 на суму 15819,54 грн. Для з`ясування підстав нарахування боргу позивач звернулась до податкового органу, який листом від 15.05.2019 повідомив її про те, що згідно з відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Станом на 01.04.2019 в ІКП позивача обліковується борг по єдиному внеску на загальну суму 16638,60 грн., в тому числі 8448,00 грн. за 2017 рік, 2457,18 грн. за І квартал 2018 року, 2457,18 грн. за ІІ квартал 2018 року, 2457,60 грн. за ІІІ квартал 2018 року та 819,06 грн. за VІ квартал 2018 року.

Позивач не погоджується із таким рішенням, оскільки з 12.11.2002 підприємницькою діяльністю вона не займалась. Крім того в вересні 2019 позивач дізналась про те, що з її пенсії утримуються кошти за виконавчим провадженням № 58282733 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2018 № Ф-546-51. Крім того, у виконавчому провадженні № 59998902 здійснюється примусове стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2019 № Ф-546-51 на суму 274,70 грн.

В подальшому у жовтні та листопаді позивач отримала вимоги від 03.10.2019 № Ф-546-51 на суму 14968,98 грн. та від 10.09.2019 № Ф-546-51 на суму 15253,34 грн. Із зазначеними вимогами не погоджується, просить їх скасувати.

Представник відповідача подав відзив, у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні. Зазначив, що згідно з відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 25.02.2002 по 19.09.2019, тому зобов`язана була сплачувати єдиний внесок у 2017-2018 роках.

У базах даних ДПС наявна інформація про те, що 14.10.2018 позивач є пенсіонером за віком, тому з 01.11.2018 її звільнено від сплати єдиного внеску.

В судове засідання позивач не з`явилася, надала до суду заяву, в якій справу просила розглядати без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд визнає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VІ).

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ право на звільнення від сплати за себе єдиного внеску у 2017-2018 роках мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VІ у редакції, що діяла до 10.10.2017 року).

Фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VІ із змінами, внесеними згідно із Законом України від 28.12.2014 N 77-VІІІ у редакції Закону України від 03.10.2017 р. N 2148-VІІІ).

Відповідно до п. 2 ст. 25 Закону № 2464-VІ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

В ІС "Податковий блок" в ІКП ОСОБА_1 по платежу: "Єдиний внесок" 09.02.2018 року проведено нарахування єдиного соціального внеску за 2017 рік як підприємцю на загальній системі оподаткування. В 2018 році також відбулись нарахування ЄСВ за І-ІІІ квартали 2018 року, а також жовтень 2018 року.

Саме в зв`язку з наявністю у ФОП ОСОБА_1 станом на 31.10.2018 недоїмки зі сплати єдиного внеску в загальному розмірі 15819,54 грн., була сформована та надіслана вимога від 06.11.2018 року № Ф-546-51. Позивачу нараховано 8448,00 грн. за 2017 рік; 2457,18 грн. за І квартал 2018 року; 2457,18 грн. за II квартал 2018 року та 2457,18 грн. за III квартал 2018 року.

В подальшому, контролюючим органом була сформована та надіслана вимога № Ф-546-51 від 04.06.2019, в яку увійшли суми нарахувань за 2017 рік, І-ІІІ квартал 2018 року, та частина суми, нарахованої за жовтень 2018 року (819,06 грн.), а саме - 274,70 грн.

Вимоги № Ф-546-51 від 10.09.2019, від 03.10.2019 були сформовані та надіслані платнику з сумами боргу по єдиному внеску, зменшені на суми стягнень, в межах виконавчого провадження.

Ухвалою від 28.11.2019 відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін). Ухвалою від 20.02.2019 судом визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності відповідно до вимо ст. 90 КАС України, суд визнає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 25.02.2002, 19.09.2019 підприємницька діяльність позивача була припинена, що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 47-49).

06.11.2018 відповідачем сформовано вимогу № Ф-546-51, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов`язана сплатити 15819,54 грн. заборгованості зі сплати єдиного внеску (а.с. 13).

В подальшому ГУ ДФС у Сумській області були прийняті вимоги від 04.06.2019 № Ф-546-51 на суму 274,70 грн. (а.с. 14), від 03.10.2019 № Ф-546-51 на суму 14968,98 грн. (а.с. 15) та від 10.09.2019 № Ф-546-51 на суму 15253,34 грн. (а.с. 17).

Загальна сума боргу ОСОБА_1 по єдиному внеску складає 14968,98 грн. (а.с. 68).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (Закон № 2464-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; а недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (стаття 2 Закону № 2464-VI).

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали загальну систему оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (частина 4 ст. 6 Закону № 2464-VI).

Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Частиною 7 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абзаци третій, п`ятий частини 8 статті 9 № 2464-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 2464-VI органи доходів і зборів мають право, серед іншого: отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

У ч. 1 і ч. 3 ст. 25 Закону № 2464-VI зазначено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (частина 4 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція № 449), розділ VI якої регулює порядок стягнення заборгованості з платників.

Так, відповідно до п. 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (пункт 2 розділу VI Інструкції № 449).

Згідно із пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (пункт 4 розділу VI Інструкції № 449).

Чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки.

Позивач є платником єдиного внеску, а відповідач вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мали у 2017 - 2018 роках ФОП, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI).

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, в тому числі і на час перебування в декретній відпустці, чинним законодавством не передбачено.

Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн. Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн.

Тобто, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00*3*22%), поквартально: до 19.04.2018 - за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн., до 19.07.2018 - за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн., до 19.10.2018 - за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн.

Оскільки позивач не виконав свого обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, суд приходить висновку, що відповідачем правомірно, у відповідності до вимог Закону № 2464-VI обчислено суми єдиного внеску, не сплачені позивачем за 2017 рік, три квартали 2018 року та жовтень 2018 року в загальному розмірі 16638,60 грн.

Зважаючи на те, що підприємницька діяльність позивача офіційно припинена лише у вересні 2019, нарахування єдиного внеску за період з 2017 по жовтень 2018 року (до моменту призначення пенсії) суд вважає обґрунтованим, здійсненим відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал