Ухвала суду № 87921293, 28.02.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 лютого 2020 року м. Рівне №460/1767/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України (в/ч А0796) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді адміністративна справа № 460/1767/19 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України (в/ч А0796) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю, а саме: визнано протиправною бездіяльність оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України (в/ч А0796) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 28 вересня 2017 року; зобов`язано оперативне командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України (в/ч А0796) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 28 вересня 2017 року.

28 січня 2020 року вказане вище рішення суду набрало законної сили. Згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду касаційне провадження в адміністративній справі № 460/1767/19 відкрито не було.

12 лютого 2020 року позивачу виданий виконавчий лист по даній справі.

17 лютого 2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на підставі виконавчого листа, виданого судом 12 лютого 2020 року, відкрите виконавче провадження № 61288308 з метою примусового виконання рішення суду від 11 листопада 2019 року в справі № 460/1767/18.

18 лютого 2020 року позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій просить: 1) визнати протиправними дії оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України щодо неповного виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 460/1767/19; 2) з приводу допущених оперативним командуванням "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України порушень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ постановити окрему ухвалу та направити її до оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України, для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ. Вказану заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 12 лютого 2020 року йому надійшли кошти в сумі 10113,07грн, які, як в подальшому стало відомо позивачу, відповідач нарахував та виплатив на виконання рішення суду в адміністративній справі № 460/1767/19. На думку позивача, розмір належної йому до виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік мав бути більшим, аніж 10113,07грн, оскільки за змістом резолютивної частини рішення суду від 11 листопада 2019 року в справі № 460/1767/19 він мав бути обчислений, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 28 вересня 2017 року. Так, частиною другою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Аналогічні положення щодо визначення складових грошового забезпечення військовослужбовців були закріпленні у пункті 1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, та чинної на час звільнення позивача з військової служби. Позивач звертає увагу на те, що протягом 2015 - 2017 років в складі грошового забезпечення йому виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена наказом Міністра оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550, яку відповідач безпідставно не врахував при обчислені належної до виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік на виконання рішення суду в справі № 460/1767/19. Вказане, на переконання позивача, також підтверджується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим в постанові від 6 лютого 2019 року в справі № 522/2738/17, згідно з яким щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, яка також підлягає обчисленню при призначенні пенсій. При цьому, позивач звертає увагу на те, що не виплата йому такої щомісячної додаткової грошової винагороди у період з 31 липня 2017 року по 28 вересня 2017 року не була предметом судового розгляду в даній справі. Тобто, вирішуючи спір у вказаній справі, суд не досліджував обставини щодо розміру належної до виплати позивачу у зв`язку зі звільненням з військової служби щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої наказом Міністра оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550, що, на переконання останнього, за будь-яких умов не змінює складу його грошового забезпечення станом на день звільнення. Крім того, у рішенні від 11 листопада 2019 року в справі № 460/1767/19 суд зазначив, що згідно з витягом із послужного списку від 21 вересня 2017 року № 357, позивач у період з 5 березня 2015 року по 28 вересня 2017 року проходив службу в оперативному командуванні «Захід» (в/ч А0796). При цьому, в наявній у матеріалах адміністративної справи копії вказаного послужного списку чітко вказано, що з 5 березня 2015 року по 28 вересня 2017 року позивач перебував на посаді старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування «Захід». З огляду на вказане, ОСОБА_1 стверджує, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена наказом Міністра оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550, мала бути обов`язково врахована відповідачем при визначенні розміру його грошового забезпечення станом на день звільнення 28 вересня 2017 року та, як наслідок, при обчисленні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік на виконання рішення суду в справі № 460/1767/19. Відповідно до облікових карток грошове забезпечення позивача з посади старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління оперативного командування «Захід» за 2015 рік, за 2016 рік, за 2017 рік складає: посадовий оклад - 1145грн; оклад за військовим званням - 130грн; надбавка за вислугу років - 446,25грн; премія - 4580грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань - 860,63грн; щомісячна додаткова грошова винагорода - 4400,18грн; надбавка за таємність - 171,75грн. Таким чином, місячний розмір грошового забезпечення становить 11733,81грн, а розмір належної до виплати грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки за 2015 - 2017 роки, - 16,427,31грн ((11733,81грн / 30 днів) х 14 днів = 5475,77грн х 3 роки = 16427,31грн). Натомість, як зазначено вище, на виконання рішення суду в справі № 460/1767/19 відповідач 12 лютого 2020 року виплатив позивачу кошти в сумі 10113,07грн, чим порушив вимоги Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та, відповідно, здійснив часткове, а не повне, виконання судового рішення у даній адміністративній справі.

19 лютого 2020 року ухвалою суду вказану вище заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та вирішено розглянути в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених позивачем в основу такої заяви, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд виходить з такого.

Як зазначено вище по тексту ухвали, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року в справі № 1740/2377/18 відповідача було зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 28 вересня 2017 року

На виконання вказаного рішення, 10 лютого 2020 року командувачем військ оперативного командування «Захід» винесений наказ № 89 «Про виплату грошової компенсації», згідно з пунктом 1 якого командиру військової частини А4240 в термін до 17 лютого 2020 року наказано забезпечити, зокрема, своєчасну виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки на загальну суму 10267,08грн, з урахуванням необхідності утримання військового збору та компенсації податку з доходів фізичних осіб із зазначеної суми.

При цьому, з матеріалів справи судом встановлено, що при обчислені належної до виплати позивачу грошової компенсації на виконання рішення у справі № 460/1767/19 відповідач виходив з грошового забезпечення в сумі 7333,63грн, а саме: посадовий оклад - 1145грн; військове звання - 130грн; надбавка за вислугу років (35 %) - 446,25грн; надбавка за таємність (15 %) - 171,75грн; надбавка за особливості проходження служби (50 %) - 860,63грн; премія (400 %) - 4580грн. Таким чином, розмір грошової компенсації за один рік був обчислений відповідачем в сумі 3422,36грн ((7333,63грн / 30) х 14 = 3422,36грн), а за три роки - 10267,08грн (3422,36грн х 3 = 10267,08).

Крім того, з належної до виплати позивачу грошової компенсації відповідачем був утриманий військовий збір в сумі 154,01грн, що підтверджується роздавальною відомістю № 74.

Як наслідок, на підставі платіжного доручення від 11 лютого 2020 року № 185, на банківський рахунок позивача, відкритий у Рівненському обласному управлінні АТ "Ощадбанк", були перераховані кошти в сумі 10113,07грн.

Отримання коштів в сумі 10113,07грн позивачем не заперечується.

Разом з тим, у заяві від 19 лютого 2020 року позивач стверджує, що розмір належної йому до виплати на виконання рішення у справі № 460/1767/19 грошової компенсації мав бути більшим, оскільки до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася вказана компенсація, відповідач протиправно не включив щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену наказом Міністра оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550, яку позивач отримував протягом 2015-2017 років.

Надаючи правову оцінку таким доводам ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другої статті 9 Закону № 2011, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Станом на 28 вересня 2017 року, тобто день звільнення позивача з військової служби, умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначалися Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329 (далі - Інструкція № 260).

Пунктом 1.2 Інструкції № 260 було передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889) була встановлена щомісячна додаткова грошова винагорода, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби), а саме: з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення (пункт 1 Постанови).

При цьому, у пункті 2 Постанови № 889 зазначено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На реалізацію Постанови № 889, 24 жовтня 2016 року Міністерством оборони України прийнятий наказ № 550, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція № 550).

Пункт 2 Інструкції № 550 встановлював, що виплата щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) здійснюється у розмірі до 60 відсотків місячного грошового забезпечення на місяць.

Крім того, пунктами 3, 4 Інструкції № 550 було передбачено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов`язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов`язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).

Також, суд звертає увагу на приписи пункту 9.1 розділу ІХ Інструкції № 260, згідно з якими особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв`язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Після закінчення двох місяців грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується тільки за рішенням Міністра оборони України.

Аналіз вказаних вище норм права дозволяє прийти до висновку про те, що військовослужбовцям, звільненим від посад, які вони займають, у тому числі у зв`язку з скорочення штатної посади, подальша виплата грошового забезпечення здійснюється без урахування грошових винагород, які вони отримували в період перебування на відповідній посаді.

Вказане кореспондується з положеннями пункту 4 Інструкції № 550, за змістом яких виплата військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди здійснюється виключно у період виконання ними обов`язків за посадами.

Пунктом 37.11 розділу XXXVII Інструкції № 260 було передбачено, що особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, зазначеним у пунктах 37.9 та 37.10 цієї Інструкції, що мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

В свою чергу, пункт 37.13 розділу XXXVII Інструкції № 260 встановлював, що розрахунок грошового забезпечення за час щорічної основної відпустки, визначеної в пунктах 37.5 та 37.6 цієї Інструкції, та грошової компенсації, визначеної в пунктах 37.9-37.11 цієї Інструкції, здійснюється виходячи з окладу за військовим званням, посадового окладу та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою штатною посадою, що ним займалася.

Тобто, грошові винагороди, які отримував військовослужбовець за останньою штатною посадою, не враховуються при обчисленні розміру його грошової компенсації за календарні дні невикористаної додаткової відпустки.

Суд звертає увагу на те, що додатковий вид грошового забезпечення, передбачений Інструкцією № 550, за своєю суттю є винагородою, а тому згідно з пунктом 37.13 розділу XXXVII Інструкції № 260, він не повинен був враховуватися при обчисленні належної до виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік на виконання рішення суду в справі № 460/1767/19.

Крім того, судом встановлено, що обставини правового становища позивача, що передували його звільненню з військової служби, були предметом дослідження у адміністративній справі № 817/1578/17.

Так, зі змісту рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року в справі № 817/1578/17 слідує, що з 5 березня 2015 року по 28 вересня 2017 року позивач обіймав посаду старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони управління Оперативного командування "Захід". У період з червня по липень 2017 року на підставі спільних директив Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 26 квітня 2017 року № Д-322/1/5дск, від 25 травня 2017 року № Д-322/1/6дск, від 30 червня 2017 року № Д-322/1/8дск та переліку змін до штату № 01/132 - Управління оперативного командування «Захід», у військовій частині А0796 були проведенні організаційно-штатні заходи. Зміни до штату № 01/132 - Управління оперативного командування «Захід», введені в дію з 31 липня 2017 року на підставі наказу командувача військ оперативного командування «Захід» (по стройовій частині) від 31 липня 2017 року № 172. При цьому, згідно введених змін до штату, було змінено номенклатуру посад, і посада позивача була відсутня в новому штаті управління оперативного командування «Захід».

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 року в справі № 817/1578/17 набрало законної сили 8 листопада 2018 року, а відтак встановлені ним обставини в силу приписів частини четвертої статті 78 КАС України не потребують доказування.

Оскільки, з 31 липня 2017 року посаду старшого офіцера відділу напрямків управління територіальної оборони оперативного командування «Захід», яку обіймав позивач, було скорочено, останній, відповідно, з вказаного дня не міг виконувати обов`язки за такою посадою.

Таким чином, у період з 31 липня по 28 вересня 2017 року нарахування та виплата позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Інструкцією № 550, не здійснювалася, що не заперечується учасниками справи та підтверджується матеріалами справи.

Суд повторює, що за змістом резолютивної частини рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 460/1767/19 оперативне командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України (в/ч А0796) було зобов`язане нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 28 вересня 2017 року

Враховуючи, що станом на день звільнення з військової служби в складі грошового забезпечення ОСОБА_1 не виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Інструкцією № 550, тому відповідач правомірно не врахував такий додатковий вид грошового забезпечення при нарахуванні позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік на виконання рішення суду в справі № 460/1767/19.

Більше того, суд повторює, що обчислення належної до виплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Інструкцією № 550, суперечить вимогам пункту 37.13 розділу XXXVII Інструкції № 260.

Щодо покликання позивача на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений в постанові від 6 лютого 2019 року в справі № 522/2738/17, то суд вважає його безпідставним та необґрунтованим, оскільки предмет спору та обставини у справі № 522/2738/17 та даній адміністративній справі не є тотожними.

У справі № 522/2738/17 судом вирішувався спір щодо включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Інструкцією № 550, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія військовослужбовців.

Однак, в даній справі спір між сторонами виник через ненарахування та невиплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік.

Підсумовуючи вище наведене в його сукупності, суд констатує, що доводи та аргументи ОСОБА_1 з приводу порушення його прав та законних інтересів оперативним командуванням "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України (в/ч А0796) при виконанні рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 460/1767/19 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що при нарахуванні та виплаті позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік на виконання рішення суду в справі № 460/1767/19, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За наведених вище обставин, суд, на підставі частини шостої статті 383 КАС України, дійшов висновку, що заяву позивача про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду в даній справі, належить залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 383 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених оперативним командуванням "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України (в/ч А0796) на виконання рішення суду в адміністративній справі № 460/1767/19, - залишити без задоволення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Комшелюк Т.О.