Рішення № 87921260, 13.02.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 лютого 2020 року м. Рівне №460/4118/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: ОСОБА_1 , відповідача: представник Голос С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доУправління Держпраці у Рівненській області визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

13.12.2019 Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови №РВ950/955/00057/ТД-ФС.

Ухвалою суду від 18.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.01.2020.

Ухвалою суду від 16.01.2020 підготовче засідання закрито і призначено розгляд справи по суті на 13.02.2020.

В судовому засіданні 13.02.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину ухваленого рішення.

Згідно змісту позовної заяви і пояснень позивача в судовому засіданні відповідачем була проведена його перевірка з питань додержання законодавства про працю. За її результатами було встановлено порушення трудового законодавства, а саме: не укладення з працівником трудового договору, допуск до роботи без належного оформлення трудових відносин, а також те, що за період праці без належного оформлення трудових відносин працівник не підлягав загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. В подальшому, відповідачем було прийнято постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 125190 грн. за порушення вимог законодавства про працю, які були встановлені у акті інспекційного відвідування. Позивач вважає цю постанову протиправною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона ухвалена на підставі перевірки проведеної з порушенням встановленого законом порядку і за відсутності правових підстав для її винесення. Зауважив, що відповідачем у направленні на перевірку не було конкретизовано, яка саме інформація стала підставою для здійснення такого заходу контролю. Поряд з цим, повідомив, що найманий працівник ОСОБА_2 працює в нього з 11 жовтня 2019 року. Вказав, що відповідно до наказу №1 від 10 жовтня 2019 року «Про працевлаштування», ОСОБА_2 прийнято на посаду бармена в кафе з 11.10.2019 з оплатою праці згідно трудового договору на підставі її заяви та з нею був укладений трудовий договір. До цієї дати він її до роботи не допускав, вона у нього не стажувалася і заробітної плати не отримувала. Пояснення щодо таких обставин та всі необхідні документи щодо працевлаштування ОСОБА_2 він надавав під час перевірки, проте відповідач їх безпідставно не врахував. Позивач наполягав, що пояснення, відібрані у працівника інспекторами відповідача є недостовірними, оскільки отримані внаслідок психологічного тиску на неї. Оскільки порушень вимог законодавства про працю він не вчиняв, то і не може нести відповідальність. З огляду на наведене позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Згідно відзиву на позовну заяву, а також пояснень представника відповідача в судовому засіданні, позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими. Сторона відповідача зазначала, що при проведенні 11.10.2019 інспекційного відвідування кафе, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 інспекторами було виявлено молоду дівчину - ОСОБА_2 , яка працювала там барменом. У неї в порядку встановленому законом були відібрані пояснення. Відповідно до змісту таких пояснень, вона з 02.10.2019 працює у ФОП ОСОБА_1 в барі, який знаходиться за вказаною вище адресою. З них 7 днів була на стажуванні, під час якого працювала з 07 год. 00 хв. до 20 год. 45 хв. і отримувала заробітну плату 200 грн. в день. На підставі цього документу посадовими особами були зроблені висновки, які відображені в акті перевірки про здійснення позивачем фактичного допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, що є порушенням законодавства про працю і тягне за собою відповідальність встановлену законом. Внаслідок вказаного, уповноваженою особою відповідача було прийнято постанову, відповідно до якої на позивача правомірно накладено штраф у розмірі 125190 грн. З тих підстав сторона відповідача просила у позові відмовити.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, зареєстрованим у встановленому законом порядку, про що до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис від 03.12.2018 за №0000000014995. Основний вид діяльності підприємця - код КВЕД 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування» (а.с.23).

У період з 10 жовтня 2019 року по 24 жовтня 2019 року, на підставі наказу №1359 від 10.10.2019 (а.с.42), Управлінням Держпраці у Рівненській області було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань додержання вимог законодавства про працю, за результатами якого складено акт №РВ950/955/АВ від 18.10.2019 (а.с.10-13).

Підставою для проведення заходу контролю, як зазначено у направленні на інспекційне відвідування №1059-Н/09-27 від 10.10.2019 (зворот а.с.41) стало отримання інформації, яка визначена підпунктом 6 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019. Разом з тим, в матеріалах справи не міститься жодних документів, які підтверджують наявність таких обставин.

У розділі ІІІ (Опис виявлених порушень) вказаного акту перевірки відповідач зазначає про порушення позивачем, зокрема: частини 1 статті 21 Кодексу Законів про Працю України, яке полягало у тому, що між ФОП ОСОБА_1 і працівником ОСОБА_2 на час її «стажування» (починаючи з 02.10.2019 по 10.10.2019 включно) не укладений трудовий договір; частини 3 статті 24 Кодексу Законів про Працю України, яке полягало у тому, що позивачем допущено до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу; статті 253 Кодексу Законів про Працю України у зв`язку з тим, що працівник ОСОБА_2 з 02.10.2019 по 10.10.2019 включно не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Акт перевірки РВ950/955/АВ від 18.10.2019 підписаний ФОП ОСОБА_1 із запереченнями.

В ході проведення інспекційного відвідування посадовими особами відповідача були отримані пояснення від найманого працівника ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Так, згідно з поясненнями ОСОБА_2 від 11.10.2019, вона з 02.10.2019 працює у позивача барменом у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . З них 7 днів була на стажуванні, під час якого працювала з 07 год. 00 хв. до 20 год. 45 хв. і отримувала заробітну плату 200 грн. в день (а.с.24).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 пояснив, що найманий працівник ОСОБА_2 працює в нього з 11 жовтня 2019 року. До цієї дати вона приходила протягом декількох днів у бар, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на кілька годин щоб ознайомитися з умовами роботи (а.с.25).

Відповідно до виданого ФОП ОСОБА_1 наказу «Про працевлаштування» №1 від 10.10.2019 ОСОБА_2 прийнято на посаду бармена в кафе з 11.10.2019 з оплатою праці згідно трудового договору на підставі її заяви (а.с.27).

10.10.2019 ФОП ОСОБА_1 повідомлено Державну фіскальну службу про прийняття працівника на роботу (а.с.26).

Поряд з цим, 11.10.2019 між позивачем і працівником ОСОБА_2 укладено трудовий договір, відповідно до його умов ОСОБА_2 зобов`язується виконувати обов`язки бармена у кафе, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28). Суд зауважує, що цей документ поданий не у повному обсязі та у матеріалах справи міститься лише перша його сторінка. Разом з тим, факт укладення такого договору ніким не оспорюється.

23.10.2019 позивачем було надіслано до Управління Держпраці у Рівненській області заперечення на акт інспекційного відвідування №РВ950/955/АВ від 18.10.2019, у якому зазначено, що підприємець не погоджується з висновками викладеними в акті щодо порушень ним трудового законодавства і вважає, що він складений в порушення вимог чинного законодавства (а.с.15). На обґрунтування заперечень вказував, що посадові особи відповідача при проведенні перевірки керувалися виключно поясненнями найманого працівника, які не відповідають дійсності і були отримані під тиском. Водночас не були враховані його пояснення щодо оформлення працівниці ОСОБА_2 , які підтверджувались пред`явленими у ході перевірки документами. Категорично заперечував, що ОСОБА_2 проходила стажування і отримувала заробітну плату до 11.10.2019.

У відповіді на вказане вище заперечення №13-10/5031 від 24.10.2019 відповідачем зазначено, що відповідно до пп.3 п.11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право: наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та письмові пояснення. Користуючись таким правом, інспекторами, які здійснювали інспекційне відвідування, були відібрані письмові пояснення у ОСОБА_2 , які надалі на законних підставах були враховані в акті перевірки (а.с.16).

Поряд з цим, відповідач не вказав, чи брались до уваги під час проведеного заходу контролю пояснення безпосередньо суб`єкта підприємницької діяльності, якого перевіряли.

25.10.2019 інспектором винесено припис №РВ950/955/АВ/П, в якому позивача зобов`язано до 31.10.2019 вжити заходів щодо усунення вказаних порушень та в подальшому їх не допускати (а.с.17-18).

15.11.2019 позивач подав скаргу на такий припис, у якому зауважив, що не порушував вимог законодавства про працю, оскільки ніякого стажування ОСОБА_2 до офіційного працевлаштування у нього не проходила, заробітної плати до 11.10.2019 не отримувала (а.с.19).

За результатами розгляду матеріалів інспекційного відвідування першим заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області Носом М.В. 27.11.2019 було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ950/955/000157/ТД-ФС, відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 125190 грн. за порушення вимог законодавства про працю, які були встановлені у акті інспекційного відвідування (а.с.21-22).

Викликана у судове засідання свідок ОСОБА_2 пояснила, що11.10.2019 був її перший робочий день у кафе. Зранку в приміщення, де вона працювала зайшли чоловік і жінка, які представилися інспекторами з управління Держпраці. Вона зателефонувала директору і просила їх зачекати допоки він приїде. Однак вони сказали, що перевіряють її особисто, а не підприємця. Запитали її з якого часу вона працює на цій роботі. Вона відповіла, що перший день, але заходила кілька раз до цього щоб подивитися, які умови праці і обговорити їх з директором. Повідомила, що інспектори обманули її, що без проходження стажування на роботу влаштовуватись не можна і під тиском примусили написати пояснення. Зміст цих пояснень диктувався інспекторами. Вказала, що погрожували їй проблемами, якщо вона не напише пояснення так як вони їй говорять. Тому довелося писати, що вона проходила стажування з 02.10.2019 і отримувала за нього заробітну плату. Ствердила, що вона дійсно приходила до 11.10.2019 кілька разів на дві години щоб подивитися, як працює кафе і дізнатись про свої майбутні обов`язки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 року (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.6 Положення №96).

За пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 11.02.2015 визначено, що територіальним органом Держпраці на території Рівненської області є Управління Держпраці у Рівненської області.

У відповідності до зазначених норм управлінню Держпраці у Рівненській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 (далі - Порядок №823).

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону № 877-V).

Підставою для проведення перевірки позивача, як зазначено у направленні на інспекційне відвідування від 10 жовтня 2019 року №1059-Н/09-27 стало отримання інформації, яка визначена підпунктом 6 пункту 5 Порядку №823.

В свою чергу, згідно з підпунктом 6 пункту 5 Порядку №823 передбачені такі підстави для проведення інспекційних відвідувань, зокрема, отримання відповідачем інформації: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДПС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної; - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків; - фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився; - роботодавців, в яких протягом року не проводилася індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

Разом з тим, в матеріалах справи не міститься жодних доказів, які підтверджують наявність у відповідача перед ухваленням рішення про проведення перевірки документів, які б містили зазначену вище інформацію.

Відтак, відповідачем не доведено наявності законних підстав для здійснення вказаного інспекційного відвідування, що є самостійною підставою для скасування спірної постанови, оскільки вона прийнята за результатами перевірки, яка проведена з порушенням встановленого порядку.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.10 Порядку №823 Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право, зокрема: під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця, наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення, а також фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

Пунктом 16 вказаного Порядку передбачено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування, і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Актом №РВ950/955/АВ від 18.10.2019 зафіксовано порушення частини 1 статті 21 Кодексу Законів про Працю України, яке полягало у тому, щоміж ФОП ОСОБА_1 і працівником ОСОБА_2 на час її «стажування» (починаючи з 02.10.2019 по 10.10.2019 включно) не укладений трудовий договір; частини 3 статті 24 Кодексу Законів про Працю України, яке полягало у тому, що позивачем допущено до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу; статті 253 Кодексу Законів про Працю України у зв`язку з тим, що працівник ОСОБА_2 з 02.10.2019 по 10.10.2019 включно не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Під час перевірки позивачем надано відповідачу копії: наказу №1 від 10.10.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_2 на посаду бармена з 11.10.2019, повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу від 10.10.2019 та трудовий договір між ФОП ОСОБА_1 та працівником ОСОБА_2 від 11.10.2019.

Крім цього, під час перевірки було відібрано пояснення у працівника ОСОБА_2 , а ФОП ОСОБА_1 з власної ініціативи надав письмове пояснення.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу змісту цих норм суд дійшов висновку, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Пунктом 3 Порядку №509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Так, за результатами розгляду матеріалів інспекційного відвідування відповідачем 27.11.2019 було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ950/955/000157/ТД-ФС, відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 125190 грн. за порушення вимог законодавства про працю, які були встановлені у акті інспекційного відвідування.

Суть спору у цій справі полягає у наявності чи відсутності факту допуску позивачем працівника ОСОБА_2 до роботи без укладення з нею трудового договору.

Судом з`ясовано, що інспекційне відвідування позивача посадовими особами Управління Держпраці у Рівненській області фактично було проведено 11.10.2019 у приміщені кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході перевірки додержання вимог трудового законодавства було виявлено порушення позивачем вимог трудового законодавства, суть яких зводиться до того, що ФОП ОСОБА_1 допустив працівника ОСОБА_2 на час її «стажування» (починаючи з 02.10.2019 по 10.10.2019 включно) до роботи без укладення з нею трудового договору.

Єдиним документом, що слугував підставою для таких висновків контролюючого органу стали пояснення найманого працівника ОСОБА_2 , які були відібрані у неї інспекторами під час здійснення перевірки. Жодних інших доказів щодо її допуску до роботи з 02.10.2019 без належного оформлення трудових відносин у матеріалах справи не міститься і відповідачем у акті та спірному рішенні не наведено.

Разом з тим, допитана в якості свідка ОСОБА_2 повідомила, що 11.10.2019 був її першим робочим днем у барі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . До цього часу вона там не працювала і заробітну плату не отримувала, лише приходила кілька разів для ознайомлення з умовами праці. Стверджувала, що письмові пояснення, які вона надала інспекторам з управління Держпраці є недостовірними, оскільки написані внаслідок обману і психологічного тиску на неї, а їх зміст був повністю продиктований посадовими особами відповідача.

Суд зауважує, що в ході допиту свідка ОСОБА_2 , вона була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а також виключався будь-який зовнішній тиск на неї з боку інших осіб. Надані нею показання є логічними, послідовними, узгоджуються з поясненнями позивача і доказами, які містяться у матеріалах справи, що стосуються її працевлаштування, а тому суд дійшов висновку щодо їх достовірності.

Натомість пояснення надані нею в ході перевірки суд оцінює критично та вважає, що вони не відповідають встановленим фактичним обставинам справи і іншим доказам зібраним у матеріалах справи у їх сукупності і взаємозв`язку. На думку суду, цей документ не є достовірним доказом того що ОСОБА_2 працювала в барі позивача з 02.10.2019 по 10.10.2019, тобто до її офіційного працевлаштування.

Також суд враховує, що і ФОП ОСОБА_1 під час перевірки не тільки надав усі докази щодо належного оформлення трудових відносин з працівником ОСОБА_2 , а й письмові пояснення, в яких пояснив сутність правовідносин, які існували між ними до моменту офіційного працевлаштування, які за жодних умов не можна вважати ні «стажуванням», ні тим більше «допуском до роботи».

При цьому суд зауважує, що пояснення позивача і подані ним документи, а також зауваження до акту перевірки при ухвалені відповідачем спірної постанови не були враховані і їм не було надано жодної оцінки.

Суд наголошує, що згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідача була можливість подати клопотання щодо виклику в якості свідків інспекторів, які проводили перевірку для надання показань з приводу обставин її проведення, відсутності тиску з їх боку на ОСОБА_2 при відібранні у неї пояснень. Однак сторона відповідача таким правом не скористалася, покладений на неї законом обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення належним чином не виконала.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що працівник ОСОБА_2 не була допущена до роботи позивачем до 11.10.2019, тобто до дати її офіційного працевлаштування. Відтак, висновки зазначені у акті перевірки щодо вчинення ФОП ОСОБА_1 порушень вимог трудового законодавства є помилковими.

Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для ухвалення спірної постанови, а тому, на переконання суду, це рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Інші доводи та аргументи, наведені сторонами, судом не оцінюються, позаяк не мають вирішального значення для правильного вирішення судового спору по суті.

За приписами частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, аргументи на які посилається відповідач суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи. Натомість позовні вимоги відповідають обставинам справи, ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені належними й допустимими доказами, відтак підлягають задоволенню повністю.

Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.4) суд присуджує на користь позивача відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Управління Держпраці у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39780243, вул.Лермонтова, 7, м.Рівне, 33028) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ950/955/000157/ТД-ФС від 27.11.2019, згідно з якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190,00 гривень.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1251,91 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління Держпраці у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 24 лютого 2020 року.

Суддя Друзенко Н.В.