Рішення № 87921237, 26.02.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/291/20

26 лютого 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

представників позивачки Мірошника В.О., Шкарупи М.З.,

представника відповідача Михальчук О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернопільської міської ради, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 31.01.2020 (а.с.95) просить:

визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт Тернопільської міської ради №7/42/71 від 20.12.2019;

визнати бездіяльність Тернопільської міської ради протиправною. Зобов`язати сесію Тернопільської міської ради скасувати рішення Тернопільської міської ради від 28.11.2014 № 6/53/152 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250 га за адресою: АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 » в частині позбавлення ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою».

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

31.07.2009 між Тернопільською міською радою (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі терміном на 5 років (до 30.04.2014) на земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови. Земельна ділянка передавалась для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту по вулиці Протасевича в місті Тернополі з об`єктом торгівельно-побутового призначення.

Після укладення договору оренди позивачка з дотримання умов законодавства щодо виконання будівельних робіт, облаштувала зупинку громадського транспорту по вулиці Протасевича в місті Тернополі з об`єктом торгівельно-побутового призначення, отримала сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта, виданий інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю.

31.03.2014 позивачка з метою повідомити орендодавця про намір продовжити орендні відносини, помилково подала заяву в Центр надання адміністративних послуг Тернопільської міської ради не про поновлення договору оренди землі, а про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

28.11.2014 Тернопільська міська рада прийняла рішення № 6/53/152 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250 га за адресою АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 ». Одночасно другим пунктом цього рішення міська рада вирішила припинити право користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 цією земельною ділянкою.

Вказане рішення Тернопільської міської ради від 28.11.2014 № 6/53/152 позивачка у судовому порядку не оскаржувала. Проте протягом тривалого часу у судах різних юрисдикцій розглядалися судові справи за позовами ОСОБА_1 щодо її права на продовження договору оренду.

13.12.2018 ОСОБА_1 звернулась до Тернопільської міської ради з заявою про прийняття рішення про скасування пункту 2 рішення Тернопільської міської ради №6/53/152 від 28.11.2014.

У зв`язку з неналежним первинним розглядом цієї заяви відповідачем та на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 у справі № 607/7901/19 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання розглянути заяву, яке набрало законної сили і яким позовні вимоги задоволено частково, та розглянувши повторно подану заяву ОСОБА_1 від 04.11.2019, Тернопільська міська рада 20.12.2019 прийняла рішення № 7/42/71, яким відмовила ОСОБА_1 у скасуванні рішення Тернопільської міської ради від 28.11.2014 №6/53/152 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250га за адресою АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 » в частині позбавлення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою.

Позивачка не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає безпідставним посилання у ньому на рішення судів у справах №921/102/15-г/7, №921/225/16-г/13, №921/414/16-г/4, №607/4698/15-а, №921/716/16-г/17, оскільки у таких судових рішеннях не досліджувалось питання правомірності позбавлення ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою.

Позивачка вважає, що підстави для прийняття Тернопільською міською радою рішення №6/53/152 від 28.11.2014, які в ньому зазначені, а саме: неодноразові правопорушення в діяльності об`єкта торгівельно-побутового призначення не відповідають дійсності, оскільки такі не мали місця, і відповідачем безпідставно не продовжено договір оренди земельної ділянки. При цьому позивачка вказує, що правомірно продовжує здійснювати підприємницьку діяльність в об`єкті торгівельно-побутового призначення та своєчасно сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою під ним.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на положення Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень», Закону України «Про звернення громадян». Також вказує, що оскаржуване рішення приймалось за її відсутності без повідомлення про дату розгляду її питання на сесії міської ради, що позбавило її можливості виступити перед депутатами міської ради з метою захисту своїх прав та інтересів.

У зв`язку з тим, що міська рада протиправно позбавила її права користування землею, на якому позивачка побудувала об`єкт торгівельно-побутового призначення, за відсутності підстав, які передбачені Земельним кодексом України, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

27.01.2020 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

04.02.2020 до суду від Тернопільської міської ради надійшов відзив на позов (а.с.97-103). Відповідач у відзиві на позов його заперечує та зазначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі рішення Тернопільської міської ради від 30.04.2009 № 5/26/81 між суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Тернопільською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 250 кв. м по АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов пунктів 21, 37 договору після припинення його дії орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду; дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Право користування земельною ділянкою ФОП ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 припинилося на підставі договору та в силу статті 31 Закону України «Про оренду землі».

При цьому наявність тимчасової споруди, яка не має статусу нерухомого майна, та, відповідно не підлягає реєстрації як об`єкт права власності, не дає переважного права на отримання позивачкою права оренди на спірну земельну ділянку під тимчасовою спорудою, оскільки питання оренди земельної ділянки у відповідності до приписів частини першої статті 134 Земельного кодексу України має здійснюватися на конкурентних засадах.

Також представник відповідача зазначає, що між сторонами у справі з приводу права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування об`єкта торгівельно-побутового призначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 , тривалий час існують спори.

Судовими рішеннями, які постановлені в порядку господарського судочинства та набрали законної сили, у справі № 921/102/15-г/7 відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки від 31.07.2009 року поновленим та зобов`язання підписати додаткову угоду до договору оренди землі; у справі № 921/225/16-г/13 відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно - об`єкт торгівельно-побутового призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », визнання договору оренди земельної ділянки поновленим; у справі № 921/414/16-г/4 відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки від 31.07.2009 року укладеним; у справі № 921/716/16-г/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 про визнання поновленим терміну дії договору оренди землі від 31.07.2009; у справі № 921/231/17-г/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 про визнання права користування новозбудованим нерухомим майном - зупинкою громадського транспорту з об`єктом торгівельно-побутового призначення та визнання сертифікату відповідності від 03.03.2011 року підставою для оформлення права власності на зупинку громадського транспорту «АДРЕСА_1»; у справі № 921/266/18 відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про зобов`язання підписати додаткову угоду до договору оренди землі; у справі № 921/653/17-г/4 відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання права укладання договору оренди землі для обслуговування прийнятого до експлуатації комплексу: зупинки громадського транспорту з об`єктом торгівельно-побутового призначення, який зазначений в сертифікаті відповідності № ТП 000553 від 03.03.2011, та зобов`язання Тернопільську міську раду прийняти рішення про виділення земельної ділянки площею 0,0250 га ФОП ОСОБА_1 терміном на 49 років за адресою: м.Тернопіль, АДРЕСА_1 для обслуговування прийнятого до експлуатації об`єкта, зазначеного в сертифікаті відповідності № ТП 000553 від 03.03.2011, як (окремий пусковий комплекс) «Зупинка громадського транспорту. АДРЕСА_1 » з об`єктом торгівельно-побутового призначення та укласти відповідний договір оренди землі.

Також Тернопільським міськрайонним судом прийнято рішення у справі № 607/4698/15-а, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про скасування рішення від 04.03.2015 «Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування»; у справі № 607/11262/16-а про відмову у задоволенні позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 про визнання протиправними підстав відмови у присвоєнні адресного номера об`єкту торгівельно-побутового призначення, що викладені в рішенні Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради № 191/14 від 16.03.2016 та зобов`язати Управління містобудування архітектури та кадастру Тернопільської міської ради присвоїти адресний номер об`єкту торгівельно-побутового призначення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У справі № 607/18607/18 Тернопільським окружним адміністративним судом винесено рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання актів Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради № 191/14 від 16.03.2016 та № 3514/14/14 від 31.05.2018 та про зобов`язання присвоїти адресний номер об`єкту «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Представник відповідача посилається на обставини, встановлені наведеними судовими рішенням, зокрема, на те, що у позивачки відсутнє право на використання земельної ділянки, незважаючи на наявність на ній тимчасової споруди, щодо якої прийнято рішення про її демонтаж.

Відповідач вважає, що оскаржуване рішення є правомірними, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.02.2020 до суду від позивачки надійшла відповідь на відзив, у якій остання зазначила, що підставою для прийняття рішення Тернопільською міською радою від 28.11.2014 № 6/53/152 не були ті умови, на які посилається відповідач у відзиві на позов: право користування земельною ділянкою припинилося не на підставі договору та в силу статті 31 Закону України «Про оренду землі», підставою рішення зазначено неодноразові порушення в діяльності об`єкта торгівельно-побутового призначення. Такі підстави не узгоджуються з положеннями статей 140-149 Земельного кодексу України, які регламентують питання припинення користування земельною ділянкою.

Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позові, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, наведених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

31.07.2009 між Тернопільською міською радою (орендодавець) та СПД ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Тернопільської міської ради від 30.04.2009 №5/26/81 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у АДРЕСА_1. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 250 кв.м (пункт 2 договору) (а.с.37-39).

У відповідності до пункту 8 договір укладено терміном на 5 років - з 30.04.2009 по 30.04.2014. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 37 дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту «АДРЕСА_1» з об`єктом торгівельно-побутового призначення (пункт 15 договору).

На підставі акта прийому-передачі від 19.11.2009 орендодавець передав орендарю об`єкт оренди (а.с.91).

Додатковою угодою від 02.02.2014, зареєстрованою в Книзі реєстрації додатків до договорів оренди землі 05.03.2014 за №2399, сторони погодились внести зміни до договору оренди землі в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2014 та в частині розміру орендної плати, виклавши пункти 5 та 9 договору від 31.07.2009 в новій редакції (а.с.44).

Відповідно до акта готовності об`єкта до експлуатації за №588 від 22.02.2011 підтверджено, що об`єкт - зупинка громадського транспорту «АДРЕСА_1» з об`єктом торгівельно-побутового призначення готовий до експлуатації (а.с.53-54).

Сертифікатом відповідності №ТП 000553 від 03.03.2011 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта - зупинки громадського транспорту «АДРЕСА_1» з об`єктом торгівельно-побутового призначення, проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердила його готовність до експлуатації (а.с.55).

Такі обставини також встановлені рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.03.2018, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2018, у справі №921/653/17-г/4 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, в якому позивачка просила визнати за нею право укладання договору оренди землі терміном на 49 років для обслуговування прийнятого до експлуатації комплексу: зупинки громадського транспорту з об`єктом торгівельно-побутового призначення, який зазначений в Сертифікаті відповідності № ТП000553 від 03.03.2011; зобов`язати Тернопільську міську раду прийняти рішення про виділення земельної ділянки площею 0,0250 га СПД ФОП ОСОБА_1 терміном на 49 років за адресою АДРЕСА_1 для обслуговування прийнятого до експлуатації об`єкта, зазначеного в сертифікаті відповідності № ТП000553 від 03.03.2011 як: «(окремий пусковий комплекс) зупинка громадського транспорту «АДРЕСА_1» з об`єктом торгівельно-побутового призначення» та на підставі цього рішення укласти відповідний договір оренди землі. В позові було відмовлено (а.с.120-129). Поставною Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду у справі № 921/653/17-г/4 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.03.2018 у справі змінено, виклавши мотивувальну частину оскаржуваних рішень суду в редакції даної постанови, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78248497), (а.с.220-224). Такі обставини не заперечуються сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також судом встановлено, що 31.03.2014 року, у місячний термін до закінчення договору оренди землі, ОСОБА_1 з метою повідомити орендодавця про мій намір продовжити орендні відносини, подала заяву в Центр надання адміністративних послуг Тернопільської міської ради, проте не про поновлення договору оренди землі, а про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Тернопільська міська рада, розглянувши заяву позивачки, прийняла рішення №6/53/152 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250 га за адресою АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 » (а.с.65). У рішенні зазначено: «У зв`язку з неодноразовими правопорушеннями в діяльності об`єкта торгівельно-побутового призначення, керуючись стаття 19, 144 Конституції України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду землі», враховуючи висновки постійних комісій з питань природокористування, приватизації, продажу та оренди землі, з питань містобудування, міська рада вирішила:

1. Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (інд. номер НОМЕР_1 ) в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250 га (кад. номер 6110100000:08:014:0024) для обслуговування зупинки громадського транспорту «АДРЕСА_1» з об`єктом торгівельно-побутового призначення за адресою

АДРЕСА_1. 2 . Припинити право користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_1 ) земельною ділянкою площею 0,0250 га (кад. номер 6110100000:08:014:0024) за адресою

АДРЕСА_1. 3 . Зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (інд. номер НОМЕР_1 ) в 20-ти денний термін з дня прийняття рішення повернути, зазначену в п.2 земельну ділянку.

4. Контроль за виконанням рішення покласти на постійні комісії міської ради з питань містобудування, приватизації, продажу та оренди землі.

Господарським судом Тернопільської області розглядалася справа №921/266/18 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради №6/53/152 від 28.11.2014 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250га за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 » в частині пункту 2, яким припинено право користування позивачки земельною ділянкою, площею 0,0250 га та про зобов`язання уповноважену особу Тернопільської міської ради підписати (укласти) додаткову угоду до договору оренди землі від 31.07.2009 у відповідності до вимог земельного законодавства (а.с.114-119).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2019 у справі №921/266/18 закрито провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним пункту 2 рішення Тернопільської міської ради №6/53/152 від 28.11.2014 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250 га за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 » у зв`язку з відмовою позивачки від позову в цій частині. В іншій частині позову - відмовлено (а.с.114-119).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2019 у справі №921/266/18 змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019. Резолютивну частину рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2019 у справі №921/266/18 залишено без змін (Єдиний державний реєстр судових рішень http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82916978) (а.с.225-232).

Цими судовими рішеннями встановлені такі обставини.

Між сторонами у справі з приводу права користування земельною ділянкою тривалий час існують спори, про що вказують судові рішення по справах №№921/102/15-г/7, 921/225/16-г/13, 921/716/16-г/17, 921/414/16-г/4, 921/231/17-г/17, 921/653/17-г/4.

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.09.2016 у справі №921/414/16-г/4, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2016, у позовних вимогах ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання договору оренди землі від 31.07.2009 укладеним - відмовлено.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2016 у справі №921/102/15-г/7, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2016, про визнання договору оренди земельної ділянки від 31.07.2009, укладеного між Тернопільською міською радою та суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 , таким, що є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах та про зобов`язання керівника Тернопільської міської ради як органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі, в місячний строк в обов`язковому порядку укласти та підписати з суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 додаткову угоду до договору оренди землі від 31.07.2009 на той самий строк та на тих самих умовах, в позові відмовлено.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2016 (скасовано судом апеляційної інстанції в частині часткового задоволення позову) та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2017, у справі №921/225/16-г/13 відмовлено в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , про визнання права власності на нерухоме майно - об`єкт торгівельно-побутового призначення, загальною площею 34 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , про визнання договору оренди земельної ділянки від 31.07.2009, укладеного між Тернопільською міською радою та суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 поновленим на підставі укладеної додаткової угоди від 02.02.2014, зареєстрованої в Книзі реєстрації додатків до договорів оренди землі 05.03.2014 за №2399 - провадження у справі припинено.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.01.2017 у справі №921/716/16-г/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.05.2017, в позові ФОП ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання поновленим терміну дії договору оренди землі від 31.07.2009 на той самий строк та на тих самих умовах, відмовлено.

Приймаючи вказані рішення, суди виходили з того, зокрема, що ФОП ОСОБА_1 не дотримано процедури поновлення договору оренди землі на новий строк, встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

У цій справі спірним є рішення Тернопільської міської ради від 20.12.2019 №7/42/71 «Про розгляд звернення ОСОБА_1 щодо скасування рішення Тернопільської міської ради від 28.11.2014 №6/53/152 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250 га за адресою АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 » в частині позбавлення ФОП ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою» (а.с.78).

Передумовою розгляду такого питання були заява позивачки від 13.12.2018, у якій остання звернулась до Тернопільської міської ради з проханням розглянути її звернення та прийняти рішення про скасування пункту 2 рішення Тернопільської міської ради № 6/53/152 від 28.11.2014 року або прийняти рішення з вмотивованою відмовою.

Через не розгляд такого питання на сесії Тернопільської міської ради, позивачка звернулась до суду. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.07.2019, яке залишене в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019, у справі № 607/7901/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано Тернопільську міську раду розглянути на її пленарному засіданні звернення ОСОБА_1 щодо скасування рішення Тернопільської міської ради №6/53/152 від 28.11.2014 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250 га за адресою: АДРЕСА_1 ФО-П ОСОБА_1 » в частині позбавлення ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

04.11.2019 ОСОБА_1 подала в Тернопільську міську рада звернення, яким просила скасувати рішення Тернопільської міської ради № 6/53/152 від 28.11.2014 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250 га за адресою: АДРЕСА_1 ФО-П ОСОБА_1 », яке в частині позбавлення ОСОБА_1 права користування землею не відповідає закону. В своєму зверненні заявниця виклала свої доводи в частині протиправного позбавлення її права користування землею.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 отримала повідомлення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 03.12.2019 року № 14740/05-ф такого змісту: «На звернення від 04.11.2019 року стосовно скасування рішення Тернопільської міської ради від 28.11.2014 року №6/53/152 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0.0250 га за адресою вул . Протасевича ФО-П ОСОБА_1 » в частині позбавлення ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою, враховуючи рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі №607/7901/19, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 року № 857/8520/19 повідомляємо, що Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, керуючись Конституцією України, Законом «Про місцеве самоврядування в Україні», підготовлено проект рішення міської ради по даному питанню та відповідні погодження на розгляд сесії міської ради у встановленому законодавством порядку» (а.с.77).

20.12.2019 року на сесії Тернопільської міської ради прийнято рішення № 7/42/71 наступного змісту: «Розглянувши звернення ОСОБА_1 , рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі №607/7901/19, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 року № 857/8520/19, рішення суду у справі №№921/102/15-г/7, 921/225!16-г/13, 921/414/16-г/4, 607/4698/15-а, 921/716/16-г/17, п.п. 8, 37 договору оренди землі від 31.07.2009 року, зареєстрованого в книзі записів засвідчення факту реєстрації 19.11.2009 року за №3759, керуючись cтаттями 19, 144 Конституції України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи висновок постійної комісії міської ради з питань містобудування, міська рада вирішила: відмовити ОСОБА_1 (ід.номер НОМЕР_1 ) в скасуванні рішення Тернопільської міської ради від 28.11.2014р. №6/53/152 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250га за адресою АДРЕСА_1 ФО-П ОСОБА_1 » в частині позбавлення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою» (а.с.87).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивачка звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржуване рішення відповідача прийняте у відповідності до зазначених вище умов.

Предметом позову у цій справі є рішення Тернопільської міської ради від 20.12.2019 року № 7/42/71 і саме правомірності прийняття цього рішення надається оцінка судом, а не рішенню Тернопільської міської ради № 6/53/152 від 28.11.2014, на чому акцентує увагу позивачка у позові та відповіді на відзив. Остання у разі незгоди з таким рішенням мала право у строк, встановлений процесуальним законом для звернення до суду щодо оскарження рішень, звернутися до суду та оскаржити його. Разом з тим, як встановлено судом рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2019 у справі №921/266/18 закрито провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним пункту 2 рішення Тернопільської міської ради №6/53/152 від 28.11.2014 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250 га за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 » у зв`язку з відмовою позивачки від позову в цій частині (а.с.114-119).

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз наведених положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Згідно з зазначеним рішенням Конституційного Суду України ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема:

а) відсутність факту виконання рішення, що скасовується;

б) відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

У спірному випадку, рішення, яке просила міську раду скасувати позивачка є актом індивідуальної дії, стосується прав позивачки, будь-яких правовідносин з іншими суб`єктами відповідно до такого рішення не виникло, заявниця продовжує користуватися земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , а тому Тернопільська міська рада у зв`язку з надходженням заяви ОСОБА_1 мала підстави винести на розгляд сесії питання про перегляд свого попереднього рішення.

Земельне законодавство розрізняє такі поняття користування землею: право постійного користування земельною ділянкою та право оренди (глава 15 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 Земельного кодексу України).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (частина дев`ята статті 93 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Підстави припинення права землекористування передбачені у статтях 141, 142 - 144, 149 - 151 Земельного кодексу України, статтях 31, 32 Закону України «Про оренду землі» 06.10.1998 N 161-XIV.

Наведений у статті 141 Земельного кодексу України перелік підстав припинення права землекористування не є вичерпним. Так, строкові види права землекористування припиняються по закінченню строку користування.

У спірному випадку мова йде про право оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 (землі житлової та громадської забудови) згідно з укладеним 31.07.2009 договором оренди між Тернопільською міською радою та ФОП ОСОБА_1 на підставі рішення, тобто про строкове право землекористування.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру НВ-6104969072018 від 16.08.2018 земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:08:014:0024 з цільовим призначенням 03.07 для обслуговування будівель торгівлі, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки - розташування зупинки, форма власності - комунальна, площа - 0,0250 га, перебувала в оренді в орендаря ОСОБА_1 , дата державної реєстрації речового права 04.02.2010, строк дії речового права 30.04.2014 (а.с.46-47).

Права постійного користування даною земельною ділянкою за ОСОБА_1 не зареєстровано.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 30.04.2014.

Позивачка не зверталася до орендаря - Тернопільської міської ради у встановленому порядку та у строк, визначений договором оренди та Законом України «Про оренду землі» із повідомленням (заявою) про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі від 31.07.2009 на новий строк з долученням проекту відповідної додаткової угоди. Вказані обставини встановлені, зокрема, у рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.03.2016 у справі №921/102/15-г/7, залишеному без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 (а.с.130-135).

Договір оренди землі від 31.07.2009 не поновлений шляхом укладення додаткової угоди, як це передбачено частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 N 161-XIV (з змінами і доповненнями, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Такі обставини встановлені у постанові Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 у справі №921/266/18, в якій зазначено, що у визначений частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі» строк додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення сторонами укладена не була.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» однією з підстав припинення договору оренди землі є закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 34 цього ж Закону, яка визначає наслідки припинення або розірвання договору оренди землі, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 21 договору оренди землі від 31.07.2009 передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Отже, закінчення строку дії договору оренди є підставою припинити використання земельної ділянки, яка була передана в оренду на визначених у договорі умовах. Рішенням Тернопільської міської ради №6/53/152 від 28.11.2014 припинено право користування ФОП ОСОБА_1 орендованою земельною ділянкою саме за таких підстав та зобов`язано підприємця в 20-денний термін з дня прийняття рішення повернути земельну ділянку, що узгоджується з пунктом 21 договору оренди землі від 31.07.2009.

З огляду на це, у Тернопільської міської ради при прийнятті рішення від 20.12.2019 року №7/42/71 про розгляд звернення ОСОБА_1 були відсутні підстави для скасування пункту 2 рішення Тернопільської міської ради від 28.11.2014 №6/53/152 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250 га за адресою АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 » щодо позбавлення ФОП ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою».

Суд не бере до уваги позицію позивачки з посиланням на положення статей 140-149 Земельного кодексу України, оскільки такі не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Право користування орендованою земельною ділянкою у спірному випадку припинилося у зв`язку із закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, тобто таким рішенням відповідач припинив позивачці право користування земельною ділянкою на умовах оренди. Рішення Тернопільської міської ради від 28.11.2014 №6/53/152 прийняте на підставі положень Закону України «Про оренду землі», а не норм Земельного кодексу України, про що вказано у змісті рішення.

Також на переконання суду, зазначення в оскаржуваному рішенні від 20.12.2019 №7/42/71 судових рішень, які стосуються спірних правовідносин, є правомірним. Такими судовими рішеннями підтверджено відсутність визначених законом підстав для поновлення договору оренди землі між Тернопільською міською радою та ФОП ОСОБА_1 .

Продовження користування земельною ділянкою ФОП ОСОБА_1 і на даний час та сплата орендної плати за землю не є підставою для скасування рішення місцевої ради про припинення користування орендованою земельною ділянкою, а свідчить лише про використання земельної ділянки без належного оформлення права користування відповідною земельною ділянкою (укладення договору оренди).

Щодо прийняття оскаржуваного рішення за відсутності позивачки, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини десятої статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Про скликання сесії Тернопільської міської ради розміщується офіційне оголошення на офіційному веб-сайті Тернопільської міської ради.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» (частина сімнадцята статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

ОСОБА_1 була проінформована листом Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 03.12.2019 № 14740/05-ф про підготовку проекту рішення міської ради по її зверненню та відповідні погодження з метою розгляду на сесії міської ради у встановленому законодавством порядку (а.с.87), а тому не була позбавлена права прийняти участь у засіданні сесії Тернопільської міської ради, ознайомившись на її офіційному веб-сайті з датою скликання сесії міської ради, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради або зробивши додатково запит з цього питання до Тернопільської міської ради. Положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачають у інший спосіб, ніж передбачено статтею 46 цього Закону, сповіщення зацікавлених осіб про засідання сесії відповідної ради.

Враховуючи наведені положення законодавства та виходячи з встановлених обставин у цій справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнаня протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради №7/42/71 від 20.12.2019.

Щодо позовної вимоги про визнання бездіяльності Тернопільської міської ради протиправною, то суд зауважує, що під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

У даному випадку відповідач розглянув заяву позивачки та прийняв рішення по суті порушеного у ній питання - рішення №7/42/71 від 20.12.2019, оцінку якому суд уже надав.

З огляду на відмову в позові в першій позовній вимозі, не підлягає до задоволення і похідна вимога про зобов`язання сесію Тернопільської міської ради скасувати рішення Тернопільської міської ради від 28.11.2014 № 6/53/152 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250 га за адресою: вул . Протасевича ФОП ОСОБА_1 » в частині позбавлення ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою».

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень надав суду достатні і беззаперечні докази на обґрунтування своєї позиції та довів правомірності оскаржуваного рішення, яке прийняте з дотриманням умов, визначених частиною другою статті 2 КАС України. Позовні вимоги є необґрунтованими, в позові слід відмовити. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-78, 90, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Тернопільська міська рада (вулиця Листопадова, 5, місто Тернопіль, 46000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34334305).

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2020.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя Чепенюк О.В.