Рішення № 87921042, 20.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006143

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

за участю: представника позивача Новінського О.О.,

представника відповідача Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), у якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.08.2019 №0011511307, №0000261307, №0011551307, №00110521307.

Ухвалою від 22.12.2019 суд відкрив загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на переконання ОСОБА_1 , винесені безпідставно та з порушенням положень податкового законодавства. Зазначає, що протягом 2015-2016 років позивачем, як фізичною особою без реєстрації підприємницької діяльності, за власні кошти було збудовано та продано з нотаріальним посвідченням договорів, квартири на загальну суму 4279193,00 грн. При нотаріальному посвідченні договорів ОСОБА_1 сплатила податок на доходи фізичних осіб у належному розмірі. Однак, податковий орган стверджує, що неодноразовий продаж позивачем квартир є господарською діяльністю і на підставі проведеної позапланової невиїзної перевірки, за наслідками якої складено Акт, згідно якого виявлено порушення, відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. ОСОБА_1 зазначає, що нею було подані заперечення на Акт, проте жодних пояснень ні на засіданні комісії, ні у листі-відповіді представники відповідача не навели. Збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 556295,09 грн. та нарахування штрафних санкції в розмірі 139073,77 грн. позивач вважає незаконним. Крім того, перевірка проводилася більше 105 днів, що теж на думку позивача, є порушенням вимог законодавства, при цьому зазначає, що оскільки не була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, вказані в Акті порушення вчинити не могла, а відповідно і нести за них відповідальність немає.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов. Позовні вимоги ГУ ДПС у Львівській області вважає необґрунтованими та такими що до задоволення не підлягають. Зазначає, що визначаючи позивачу податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, податковий орган виходив з того, що діяльність позивача, яка полягає у послідовному будівництві об`єктів житлового фонду з наступною їх реалізацією населенню для задоволення його соціальних потреб є підприємницькою. У зв`язку з чим доходи від такої діяльності повинні оподатковуватися за правилами встановленими для фізичних осіб-підприємців, а не для фізичних осіб, які реалізують власну нерухомість. Вказано, що оскільки сума доходу отримана ОСОБА_1 від здійснення господарської діяльності за лютий 2016 року становить 4279193,00 грн., вона як платник податку підлягає обов`язковій реєстрації платником ПДВ з 11.03.2016 року, і оскільки позивачем не подано податкові декларації по податку на додану вартість за період квітень-грудень 2016 року, то відповідно порушені пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 , п. 203.1 ст.203 Податкового Кодексу України.

Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати від 06.02.2019 суд перейшов до розгляду справи по суті позовних вимог.

Позивач надала додаткові пояснення щодо позову. Зазначає, що документів які стосуються предмету перевірки та будь-яких інших документів, пов`язаних з господарською діяльністю по операціях з нерухомим майном фізичною особою ОСОБА_1 - ГУ ДПС у Львівській області не надано. Нарахування податків згідно Акта перевірки від 05.07.2019 №995/13.7/ НОМЕР_1 було здійснено на підставі даних надісланих ДФВ України з ЦБД ДРФО ДФС України про отримані ОСОБА_1 доходи за реалізацію нерухомого майна та сплачений відповідно до п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб. Дану інформацію було надіслано нотаріусом, згідно вимог Податкового кодексу України, при нотаріальному посвідченні укладених позивачем договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

В судовому засіданні по розгляду справи представник позивача вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила. Вимоги ОСОБА_1 вважає необґрунтованими та такими що до задоволення не підлягають.

Суд заслухав доводи представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, встановив наступне.

Фізична особа ОСОБА_1 є платником податків у розумінні Податкового кодексу України (РНОКПП 3150325164).

З 25.03.2019 ГУ ДПС у Львівській області було проведено документальну позапланову перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 (відповідно до Наказу №1920 від 28.03.2019 було перенесено терміни перевірки на 90 календарних днів).

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою фізичної особи ОСОБА_1 згідно Акта встановлено порушення вимог:

1. п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 556295,09 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 556295,09 грн.;

2. п. 4 ч. 1 ст. 4, абз.1 п. 2 ч. 1 ст.7, абз. 1 ч. 5 ст. 8, абз. З, абз. 5 ч. 8 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено суму єдиного внеску з сум отриманого доходу за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 10770,32 грн., в тому числі за 2016 рік на 10770,32 грн.;

3. пп. 1.2, 1.3, 1.6 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX, пп. 163.1.1 п.163.1 ст.163, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-IV(зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено військовий збір за період з 01.01.2015 по 31.12.2018 на загальну суму 64187,89 грн., в тому числі за 2016 рік на од 187.89 грн.;

4. пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України від 2 грудня 2'010 року № 2755-V1 (зі змінами та доповненнями), в частині порушення строків подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень-грудень 2016 року;

5. п.3.2 р. ІІІ Наказу Міндоходів України від 09.09.2013 № 454 «Про затвердження порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та ч. 4 п. 2 ст. б Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464 (із змінами та доповненнями), в частині порушення строків подання звітів щодо суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 2016 року;

6. пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5 та п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в частині порушення строків подання податкових Декларацій про майновий стан і доходи за період 2016 року;

7. п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755- VI (із змінами та доповненнями), в частині ненадання книги обліку доходів і витрат за період з 01.02.2016 по 31.12.2016 та інших документів, що підтверджують результати здійснення господарської діяльності.

Про наявність вищевказаних порушень контролюючий орган прийшов до висновку у зв`язку з тим, що проведеною перевіркою встановлено здійснення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 протягом періоду, що перевірявся, господарської діяльності та отримання доходів, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи. Зокрема, платник податків - фізична особа ОСОБА_1 протягом лютого 2016 року здійснювала особисто систематичний продаж об`єктів нерухомого майна (квартири, нежитлові приміщення) за готівку фізичним особам.

Дані перевірки отриманих доходів фізичної особи ОСОБА_1 свідчать про заниження суми її загального річного оподаткованого доходу за період з 01.02.2016 по 31.12.2016 на 4279193,00 грн.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, встановлено що за період 2016 року податкова декларація про майновий стан і доходи до контролюючих органів фізичною особою ОСОБА_1 не подавалася.

Для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платником податку - фізичною особою ОСОБА_1 не надано документів що підтверджують витрати, пов`язані із здійсненням господарської діяльності.

ОСОБА_1 подала до контролюючого органу Заперечення на Акт перевірки від 05.07.2019 №995/13.7/ НОМЕР_1 .

Згідно відповіді наданої ГУ ДПС у Львівській області від 02.08.2019 №38032/10/13.7/, за результатами розгляду заперечення комісією з розгляду спірних питань прийнято рішення про правомірність та достатню обґрунтованість висновків Акта перевірки.

За наслідками перевірки та зазначених в Акті порушень ГУ ДПС у Львівській області було винесено 06.08.2019 ряд Податкових повідомлень -рішень, а саме:

- №0011511307 яким за порушення п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у зв`язку з цим згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, щодо сплати фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 695368, 86 грн;

- №0000261307 яким за порушення пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові санкції (штрафи) 1530,090 за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт ,послуг)»;

- №0011551307 яким за порушення п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 510,00 грн. за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено за ГУ Міндоходів-рай)»;

- №0011521307 яким за порушення пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5, п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 340,00 грн. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування».

Вищевказані Податкові повідомлення-рішення було скеровано ОСОБА_1 супровідним листом від 06.08.2019 №38329/10/13.7.

Не погодуючись з зазначеними Податковими повідомленнями-рішеннями винесеними ГУ ДПС у Львівській області, вважаючи їх протиправними та такими що підлягають скасуванню, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір суд керувався таким.

Відповідно до підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що контролюючі органи мають проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених ПК України.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

У підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється в разі, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4 ст. 78 ПК України).

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 ПК України.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові (пункту 42.2 статті 42 ПК України).

Отже, законодавством регламентовано чіткі підстави для призначення позапланової невиїзної документальної перевірки, які мають бути зазначені у відповідному наказі податкового органу про призначення такої перевірки і наявність яких обумовлює законність її проведення.

Проте у суду відсутні підстави надавати правову оцінку підставам проведення перевірки, оскільки предметом даного спору є правомірність висновків ГУ ДПС у Львівській області про наявність чи відсутність порушень чинного законодавства, що були виявлені перевіркою та відображені в Акті, а також законність винесених на їх підставі оскаржуваних рішень контролюючого органу.

Як встановлено судом протягом 2015-2016 років ОСОБА_1 як фізичною особою, без відповідної реєстрації її як підприємця було збудовано та продано у 2016 нерухоме майно на загальну суму 4279193,00. Саме ці обставини на думку відповідача і підтверджують факт виявлених порушень.

Суд звертає увагу, що норми, які регулюють порядок та підстави проведення документальних невиїзних перевірок, не передбачають процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Такі перевірки здійснюються без обов`язкової участі платника податків, через що платник податків не в змозі висловити свою незгоду із правомірністю призначення щодо нього податкової перевірки до моменту її проведення. Тому питання щодо правомірності призначення та/або проведення невиїзної документальної перевірки має вирішуватись судом незалежно від того, чи відбулася така перевірка на час розгляду справи.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 820/19845/14.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платниками податку на додану вартість є особи, визначені в п. 180.1 ст. 180 ПК України, до яких, зокрема, відносяться: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Положенням п. 181.1 ст. 181 ПК України передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Водночас, відповідно до п. п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом. У цьому підпункті перше постачання житла (об`єкта житлового фонду) означає: а) першу передачу готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника. Норми цього підпункту поширюються також на перший продаж дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об`єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд).

Враховуючи вищезазначене, операцією з першого постачання житла буде вважатися операція з передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) до першого власника такого житла. У свою чергу операції з подальшого постачання житла (об`єктів житлового фонду) звільняються від оподаткування. Тобто, подальше переоформлення права власності на фізичних осіб, в розумінні норм Податкового кодексу України, не буде вважатись операцією з першого постачання житла, а тому така операція звільняється від оподаткування податком на додану варість відповідно до статті 197 ПК України.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі N 826/1513/17.

Щодо порушень виявлених перевіркою суд зазначає наступне.

Відповідно до п.177.2 ст. 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Тобто статтею 177 ПК України регулює норми оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування. У даному випадку суд погоджується з покликаннями представника позивача на те, що позивач не була в період що перевірявся зареєстрована фізична особа-підприємець, доказів протилежного відповідачем не надано. Тобто зазначені в Акті порушення стосуються саме фізичних-осіб підприємців які зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з Акта перевірки то при її проведенні була використана інформація з ІС «Податковий блок», ЦБД ДРФО, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно. Крім того відповідач покликається та долучає як доказ правомірності прийнятих рішень лист-відповідь приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_2 , яка посвідчувала договори купівлі-продажу укладені ОСОБА_1 , що на переконання відповідача є беззаперечним доказом здійснення позивачем систематично господарської діяльності. Проте суду вважає, що з наданої інформації неможливо встановити систематику здійснення такої діяльності позивачем. Нотаріус лише зазначає, що в період з 01.01.2013 року по даний час вчинялися договори купівлі-продажу за участю ОСОБА_1 про що відповідно до п.172.4 ст. 172 ПК України нею було подано інформацію у звіті 1-ДФ. А отже, встановити факт системності не вбачається за можливе. В Акті перевірки відповідачем не зазначається з якого саме моменту та по який конкретно час він вважає діяльність позивача системною господарською діяльністю.

Відповідно до п. 167.1. ст. 167 ПК України , ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Однак в Акті вказано, що згідно пп. 172.2 ст. 172 Кодексу дохід отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більше як одного з об`єктів нерухомості та об`єктів нерухомості, що перебувають у власності менше трьох років підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 Кодексу (5відсотків).

При цьому, як видно з Акта перевірки у ньому наявна таблиця-розрахунок про суми доходів ОСОБА_1 від продажу об`єктів нерухомості, проте жодного посилання на самі договори, на вартість майна, та суму сплаченого по ньому податку на доходи фізичних осіб немає, тобто конкретно встановити що є складовими визначеної контролюючим органом суми в розмірі саме 4279193,00 грн. не вбачається можливим. Так, якщо як стверджує відповідач, систематичність діяльності позивача слід відраховувати одразу, тобто від першого укладеного договору купівлі-продажу, вказаний розрахунок не може братися до уваги оскільки є не вірним. Також помилковими в такому випадку є і висновки відповідача про великий обсяг проданих об`єктів нерухомості, оскільки у якій періодичності та кількості ОСОБА_1 було продано об`єктів, щоб визначити таку діяльність систематичною відповідачем не обґрунтовано.

Крім того представником відповідача окрім іншого, як на підставу законності та правомірності оскаржуваних рішень вказано на певну схему ухилення ОСОБА_1 від сплати податків у повному та належному обсязі.

Щодо вищезазначеного, суд вважає за доцільно зауважити, що у складі схеми як такої, повинно фігурувати декілька заінтересованих суб`єктів між якими має прослідковуватися певна взаємодія, однак жодних доказів такої взаємодії суду не надано, а єдиним суб`єктом, як вбачається з доводів відповідача, виступає лише ОСОБА_1 , що на переконання суду, виключає існування будь якої схеми.

Також слід зауважити, що податковий орган оминув перевірку діяльності податкового агента, зокрема нотаріуса, який взяв на себе відповідальність та обов`язок інформувати податковий орган про вчинені реєстраційні дії.

Згідно пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Нормами п. 18.1 ст. 18 ПК України встановлено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Відповідно до п. 172.4 ст. 172 ПК України (у редакції чинній на момент проведення операцій) під час проведення операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Положеннями статті 171 ПК України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до абз. «а» п. 172.5 ст. 172 ПК України сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, - до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни.

Таким чином, законодавство, що діяло у момент продажу позивачем нерухомого майна, покладало обов`язок щодо сплати податку не на сторону договору, а на податкового агента (нотаріуса) - обов`язок визначення відповідної суми, тобто нарахування податку, а також контроль за здійсненням сплати податку шляхом перевірки відповідного платіжного документа та вчинення дії щодо подання відповідної інформації податковому органу.

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затверджені наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. № 4. Однак, жодних доказів порушення нотаріусом вказаного вище Порядку чи інших вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій відповідачем не надано та в Акті не наведено.

У своїх висновках відповідач зазначає, що в Акті перевірки прийшов до висновку про здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності без реєстрації фізичною особою-підприємцем дохід від якої у загальному розмірі 4279193,0 не був задекларований та оподаткований у порядку визначеному ст. 177 ПК України, беручи до уваги обсяги реалізованих об`єктів нерухомості та систематичний характер такої діяльності. Однак, зважаючи на обставини справи та наведені вище доводи, суд вважає такі висновки помилковими, при тому що вказаний дохід був оподаткований в порядку та відповідно до вимог п. 172.2 ст. 172 ПК України.

При цьому відповідач у Акті перевірки приходить до висновків про обов`язковість реєстрації підприємцем особи, яка здійснює систематичну діяльність з метою отримання прибутку з посиланням на Постанову Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності від 25.04.2003 року № 3. Слід зауважити, що дана Постанова узагальнює практику та дає рекомендації щодо порушень законодавства і застосування норм, передбачених. Кримінально - процесуальним кодексом України в редакції, яка на сьогодні втратила чинність. Також у Постанові йде посилання на обов`язковість реєстрації фізичної особи відповідно до вимог Закону України «Про підприємництво», який теж втратив чинність з 01.01.2004 року, у зв`язку з прийняттям Господарського кодексу України та на Декрет КМУ «Про податок на промисел», що теж є нечинним. Враховуючи наведене, вказані вище нормативно-правові акти не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.

Щодо застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в сумі 1530,0 грн., то відповідно до пп. 49.18.1. п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, подаються платниками ПДВ за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Теж саме вказане і пп. 203.1 ст. 203 ПК України. Однак, ОСОБА_1 як фізична особа немала обов`язку сплачувати вказане ПДВ, так як вже наголошувалося судом, не зареєстрована як ФОП, за вказаним видом підприємницької (господарської) діяльності. Те саме стосується і застосованих штрафних (фінансові) санкції за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що спл. фіз. особами за результатами річного декларування» в сумі 170,00 грн. Оскільки статтею 177 ПК України регулюється порядок оподаткування доходів, отриманих тільки фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності та подання ними звітності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Стосовно застосування штрафних (фінансові) санкції за платежем «Адмін. штрафи та інші санкції (надх. коштів, контроль за справлянням яких закріп. за ГУ Міндоходів -рай 21081103» в сумі 510 грн. Суд звертає увагу, що згідно п. 179.2. ст. 179 ПК України обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу. Так як, судом встановлено і сторонами не заперечується, що при нотаріальному оформленні договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 було сплачено усі встановлені законодавством платежі, то висновок контролюючого органу про наявність підстав для застосування штрафних санкцій є необґрунтованим. При цьому, визначення податкового зобов`язання виключно виходячи з розміру доходу безперечно є необґрунтованим втручанням в майнові права позивача.

Вищевикладене дає змогу суду дійти висновку, що відповідачем безпідставно нараховано податкові зобов`язання ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, ПДВ, єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, військовому збору за відсутності у нього визначеного законом статусу суб`єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем на підставі висновків перевірки, що викладені в Акті. Однак, оскільки за наслідками розгляду справи суд дійшов до висновку про необґрунтованість та протиправність висновків зроблених контролюючим органом під час проведення перевірки, то рішення відповідача про збільшення суми грошового зобов`язання ОСОБА_1 , а також застосування до неї штрафних підлягають скасуванню, як такі що прийняті не у відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.

Суд зазначає, що відповідач в ході розгляду вказаної справи не довів обґрунтованості висновків та законності дій його службових осіб під час проведення перевірки та як наслідок, правомірності рішень, прийнятих за результатами такої перевірки.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у п.45 рішення в справі «Бочаров проти України», п.53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», п.43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоб не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Сторонами, суду не наведено інших доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 06.08.2019 №0011511307, №0000261307, №0011551307, №00110521307.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 43143039) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 769 (сімсот шістдесят дев`ять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текс рішення складено 28.02.2020.

Суддя В.М. Сакалош