Рішення № 87920748, 25.02.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.006478

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю:

представника позивача - Гелемей Ю.М.

представника відповідача - Дутканич Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 1. 380.2019.006478 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ - 43143039) про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу № Ф-4301-51 від 13.11.2019 року.

В обґрунтування позову вказано про те, що, позивач як адвокат може здійснювати адвокатську діяльність у трьох організаційно - правових формах, зокрема у складі адвокатського об`єднання. Вказує що з 01.03.2019 року перебуває в трудових відносинах з адвокатським об`єднанням «Преюдиція». Згідно довідки № 00000000002 від 02.12.2019 року в період з 01.03.2019 року по 30.11.2019 року сплачується єдиний соціальний внесок на загальну суму 8756 грн. Крім того зазначає, що відповідачем не було надано документів, на адвокатський запит позивача щодо отримання ним доходу протягом 2017-2019 років. Тому вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) відповідача є протиправною та такою, які підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 08 листопада 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 14 січня 2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Ухвалою суду від 21 січня 2020 року призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та з урахуванням відповіді на відзив.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені і застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону № 2464). Згідно з АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податків станом на 13.11.2019 обліковується заборгованість в розмірі 26 539, 26 грн., у зв`язку чим відповідачем правомірно було сформовано та направлену позивачу податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

13 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4301-51, якою повідомлено позивача про те, що станом на 31.10.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску складає 26539,26 грн.

25 листопада 2019 року адвокат Гелемей Ю.М., звернувся до начальника ГУ ДПС у Львівській області в якому просив надати інформацію про документи на підставі яких надано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 року № Ф- 4301-51 на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно листа Головного управління ДПС у Львівській області від 27.11.2019 року № 13297/10/54.03., вбачається що згідно даних ІС «Податковий блок» ФО ОСОБА_1 взятий на облік, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю та встановлено ознаку незалежної професійної діяльності - адвокат. Згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податків адвоката ОСОБА_1 (інд. НОМЕР_1 ) за кодом платежу 71040000 проведено нарахування: за 2017 рік в сумі 8448, 00 грн., за 2018 рік в сумі 9828, 72 грн., за 3-и квартали 2019 року в сумі 8262, 54 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до витягу з інформаційної системи «Податковий блок. Облік платників податків» позивач 20.12.2016 зареєстрований за видом діяльності КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права (вид незалежної професійної діяльності) - адвокат.

Відповідно до п.3 ст.4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України.

Відповідно до п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно частини першої та другої статті 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010, завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

За визначенням, яке міститься в пп.14.1.226. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 3 цієї ж частини, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (база нарахування єдиного внеску), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Системний аналіз пп.14.1.226. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та статей 4, 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 свідчить на користь того, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Згідно довідки Адвокатського обєднання «Преюдиція» вбачається, що ОСОБА_1 з 01.03.2019 року та на даний час займає посаду адвоката, в період з 01.03.2019 року по 30.11.2019 року сплачувався єдиний соціальний внесок на загальну суму 8 756, 00 грн. (а.с. 15).

Як встановлено судом, позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю, в період виникнення спірних правовідносин, реалізовував не як самозайнята особа, а як найманий працівник, а саме в період з 01.03.2019 року по 30.11.2019 року працював у Адвокатському обєднанні «Преюдиція» на посаді адвоката.

Наявність такої обставини є достатньою підставою для висновку про відсутність обов`язку у позивача сплати єдиного внеску ще й як за самозайняту особу, оскільки це призведе до подвійної сплати внеску в рамках здійснення одного й того ж виду діяльності.

Верховним Судом у постанові від 05.12.2019 по справі №260/358/19 сформулювано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем не доказано правомірності спірного рішення на суму 6426, 42 грн., при цьому, судом на підставі належних та допустимих доказів встановлена його протиправність.

Крім того, суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається та позивачем не надано доказів сплати протягом 2017, 2018 та в період до 01.03.2019 року єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13 листопада 2019 року № Ф-4301-51 на суму 6426, 42 грн., не відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в іншій частині, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами обґрунтовано правомірність спірного рішення, а відтак у задоволенні решті позову слід відмовити.

Суд вважає необґрунтованими пояснення представника позивача щодо того, що відповідачем неправомірно взято на облік позивача, так як в судовому засіданні досліджено оригінали документів, які подавались позивачем для взяття його на облік платником єдиного внеску, а саме , заяву про взяття на облік та копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копії паспорта та картки фізичної особи-платника податків, які завірені позивачем. Копії з даних документів долучено до справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі в сумі 186,10 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу, - задовольнити частково.

Визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу № Ф-4301-51 від 13.11.2019 року на суму 6426, 42 ( шість тисяч чотириста двадцять шість грн.. 42 коп) грн.

У задоволенні решті позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35, код ЄДРПОУ - 43143039) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 186 (сто вісімдесят шість) гривень 10 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 березня 2020 року.

Суддя Кухар Н.А.