Ухвала суду № 87920498, 24.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

24 лютого 2020 року 320/1439/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., розглянувши у м. Києві позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А2167 про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А2167, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини А2167 "Про результати службового розслідування за фактом відсутності на службі старшого солдата ОСОБА_1 " від 06.04.2019 №877, яким військовослужбовця військової служби за контрактом старшого солдата ОСОБА_1 старшого стрільця 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини А2167 (по особовому складу) від 18.01.2020 №15-РС, яким військовослужбовця військової служби за контрактом старшого солдата ОСОБА_1 старшого стрільця 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону звільнено з військової служби у запас за підпунктом "д" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через службову невідповідність, в частині, що його стосується;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини А2167 (по стройовій частині) від 18.01.2020 №18, яким військовослужбовця військової служби за контрактом старшого солдата ОСОБА_1 старшого стрільця 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону звільненого з військової служби у запас за підпунктом "д" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через службову невідповідність, виключено із списків військової частини та всіх видів забезпечення.

- поновити ОСОБА_1 на військовій службі за контрактом у Збройних Силах України на посаді старшого стрільця 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону Військової частини А2167;

- стягнути з Військової частини А2167 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 18.01.2020 по день його фактичного поновлення на військовій службі за судовим рішенням.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 5 частини 1 цієї ж статті закріплено обов`язок суду з`ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В силу положень частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, а отже важливим елементом при зверненні до адміністративного суду є відлік часу з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач, зокрема, не погоджується з наказом командира Військової частини А2167 "Про результати службового розслідування за фактом відсутності на службі старшого солдата ОСОБА_1 " від 06.04.2019 №877, яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю.

Зі змісту позовної заяви слідує, що оскаржуваний наказ винесено 06.04.2019, тоді як з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду через засоби поштового зв`язку лише 14.02.2020, тобто за межами місячного строку звернення до адміністративного суду для даної категорії спорів.

У позовній заяві позивач зазначає, що на час проведення службового розслідування він перебував у медичних установах та після лікування прибув до Військової частини А2167 та приступив до виконання службових обов`язків та виконував їх до 18.01.2020.

Однак, такі доводи позивача в обґрунтування поважності причин пропуску звернення з адміністративним позовом про скасування наказу від 06.04.2019 №877 суд оцінює критично з огляду на наступне.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивач з 30.07.2019 по 02.01.2020 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.

Водночас, будь-яких доказів, що у період проведення службового розслідування по 30.07.2019 позивач перебував у медичних установах, до позовної заяви не додано.

Крім того, на думку суду, позивач міг вчинити дії щодо ознайомлення із матеріалами дисциплінарного провадження відносно нього та дізнатись про результати вказаного дисциплінарного провадження ще у квітні 2019 року.

Тобто, враховуючи наявні матеріали справи, суд вважає, що починаючи з 06 квітня 2019 року позивач мав бути обізнаний про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Проте із даним адміністративним позовом в частині скасування наказу від 06.04.2019 №877 до Київського окружного адміністративного суду позивач звернувся лише 14.02.2020, що підтверджується штемпелем поштового зв`язку на конверті, в якому надійшов даний позов до суду.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку.

Слід зазначити, що встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах "Світлана Науменко проти України", "Трегубенко проти України", "Праведна проти Росії", "Желтяков проти України" зазначає, що у випадках перегляду судових рішень, як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами, національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Так, в одному із своїх рішень ЄСПЛ встановив порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з тієї причини, що строк на оскарження був продовжений по завершенню значного періоду часу не для усунення серйозних судових помилок, а лише з метою повторного розгляду та ухвалення нового рішення у справі (справа "Пономарьов проти України", п. п. 41-42).

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Суд зазначає, що початок перебігу місячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Тому, при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Будь-яких доказів та пояснень, які б підтверджували необізнаність саме позивача про наявність оскаржуваного наказу від 06.04.2019 №877 матеріали позовної заяви не містять.

Також, до позовної заяви не додано жодного доказу, що у період проведення службового розслідування по 30.07.2019 позивач перебував у медичних установах.

Як зазначив Верховний Суд у своєму рішенні від 08.08.2019 справа №127/13736/16-а, адміністративне провадження №К/9901/42788/18 "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду".

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи "Бочан проти України", "Смірнова проти України", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії" та інші).

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.

Враховуючи вищезазначене, та те, що позивачем не доведено наявності обставин, які створили об`єктивні перешкоди для своєчасного звернення до суду з цим адміністративним позовом в частині скасування наказу від 06.04.2019 №877, наведені в даній позовній заяві доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованими.

У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Вказані недоліки повинні бути усунуті у десятиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску із наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду або письмових пояснень та доказів на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачеві звернутися до суду з цим адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Балаклицький А. І.