Ухвала суду № 87920347, 19.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

19 лютого 2020 року м. Київ № П/320/627/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини 1492, треті особи: Адміністрація Державної прикордонної служби України, Державна міграційна служба України, про визнання протиправним та скасування рішення,

у с т а н о в и в:

позивач - громадянин Ізраїлю, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення начальника 4-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Бориспіль-2" Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Сивак Н.В. від 10.10.2019 про відмову в перетинанні державного кордону України.

Ухвалою суду від 28.01.2020, позивача було зобов`язано усунути виявлені недоліки позову шляхом подання позовної заяви із зазначенням у ній РНОКПП представника позивача; коду ЄДРПОУ відповідача та/або посилання на нормативно-правовий акт, яким відповідачеві делеговані повноваження Адміністрації Державної прикордонної служби та/або зазначення належного відповідача; обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги з посиланням на докази, якими ці обставини підтверджені, зокрема, але не виключно: перебування на території Радянського Союзу із зазначенням часу та місця перебування; дати виїзду на постійне місце проживання за межі СРСР та зазначення країни перебування; дати одержання громадянства Ізраїлю; коли, ким та на підставі яких документів був оформлений дозвіл на застосування праці іноземців від 06.11.2019 на ім`я ОСОБА_1 ; наявність візи у позивача, яка дає право на працевлаштування та підстави для в`їзду в Україну із зазначенням мети перебування в Україні, тривалості та дозвільних документів, які дають право на роботу в Україні; представлення суду копій таких документів: довідки про реєстрацію позивача за вказаною у позовній заяві адресою; обґрунтування доцільності використання праці іноземця і можливості створення для нього відповідних умов для перебування і роботи; документ (наказ, витяг з протоколу, доручення тощо), оформлений в установленому порядку, який посвідчує право особи представляти інтереси роботодавця у центрі зайнятості, якщо такий дозвіл було оформлено представником; довідку органу державної податкової служби про сплату роботодавцем податків та зборів обов`язкових платежів; копію проекту трудового договору (контракту), засвідчену роботодавцем; довідку, скріплену печаткою та завірену підписом роботодавця про те, що робоче місце або посада, на яких використовуватиметься праця позивача, відповідно до законодавства, не пов`язані з належністю до громадянства України і не потребують надання допуску до державної таємниці; довідку органу міграційної служби про відсутність (наявність) судимості у позивача; довідку уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що позивач, який на момент подачі позовної заяви перебуває за межами України, не відбуває покарання за скоєння злочину та не перебуває під слідством; копію статуту та свідоцтва про державну реєстрацію роботодавця, засвідчені в установленому порядку; копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця; апостильовану копію паспорта позивача з перекладом на українську мову; зазначення місцезнаходження оригіналів документів, копії яких долучено до позовної заяви; обґрунтування порушення прав, свобод та інтересів позивача із розкриттям змісту порушених прав.

На виконання вимог ухвали, представником позивача, адвокатом Чумаком О.В., було подано лише уточнений позов, із зазначенням у якості нового відповідача - Військової частини 1492.

За результатом дослідження поданого повторно уточненого позову, суд констатує повне невиконання вимог судового рішення, яке набуло законної сили, у зв`язку з чим звертає увагу на таке:

положеннями ч. ст. 14 Конституції України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вказана норма кореспондується зі ст.370 КАСУ. Ухвала суду, згідно ст.241 КАСУ є різновидом судового рішення.

Згідно ч.5 ст. 44 КАСУ, учасник справи зобов`язаний виявляти повагу до суду; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені судом, не приховуючи їх.

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його правами та обов`язками. У рішенні Європейського суду з прав людини "Чуйкіна проти України" ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що "стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18)".

Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду, йому відповідає обов`язок суду розглянути справу по суті з винесенням остаточного рішення по справі, яке підлягає обов`язковому виконанню. Виконання в розумний термін також є невід`ємною частиною права на доступ до суду.

На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.

У справі Trukh v. Ukraine ((dec.), no. 50966/99, 14 October 2003) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов`язку сплатити мито, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у справі було свавільним чи невиправданим. Відповідно, скарга заявника про відсутність доступу до суду була відхилена як необґрунтована.

В рішенні Конституційного Суду України у справі №1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, від 13 грудня 2011 року (17-рп/2011) зазначено, що "вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі". Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".

Вирішення судом питання про наявність матеріальних передумов звернення особи до суду на стадії відкриття провадження у справі, не може свідчити про обмеження у доступі до правосуддя.

У даному випадку право на доступ до правосуддя позивача було поставлено в залежність від його особистої волі виконати чи не виконати вимоги судового рішення, яке набуло законної сили.

Представник позивача на власний розсуд та свідомо розпорядився своїм правом уповноваженої на вчинення всіх дій від імені ОСОБА_1 та не надав суду витребувані документи, в тому числі, і апостильовану копію паспорта позивача.

Суд наголошує, що вказані документи були обов`язковою передумовою для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі та витребувані із розрахунком того, що дана категорія справ розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, а ефективний розгляд справ, який є основним завданням адміністративного судочинства, забезпечується в тому числі, і належною підготовкою справи з дотриманням положень про її відкриття, економії часу для своєчасного ухвалення рішення.

За приписами частини четвертої статті 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Як вбачається із ст.160 КАСУ, зміст позовної заяви фактично повинен складатися із: а) вступної, б) мотивувальної та в) прохальної частин, а також з г) додатку до позовної заяви та повинен бути підписано особою, яка її подає або представником із зазначенням дати її подання та надання довіреності чи іншого документу, що підтверджує його повноваження.

Таким чином, вже на цій стадії адміністративного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо несення обов`язку доказування обґрунтованості заявлених вимог з посиланням на докази, якими ці вимоги підтверджені та зазначити при пред`явленні позову певне коло фактів, що мають процесуальне значення. Мається на увазі факти наявності передумов права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його звернення.

Аналогічно виникає і обов`язок судді у з`ясуванні на цій стадії процесу - оцінка наявності у заявника права на пред`явлення позову і дотримання ним порядку реалізації цього права, тобто суд встановлює факти процесуального характеру.

Ухиленні від виконання таких обов`язків позивачем тягне за собою наслідки, встановлені п.1 ч.4 ст.169 КАСУ.

Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 (паспорт громадянина Ізраїлю - АДРЕСА_1 ) до Військової частини 1492 (ЄДРПОУ - 14321475, м.Бориспіль Київської області 08307), треті особи: Адміністрація Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ - не зазначено, м.Київ, вул.Володимирська, буд. 26, 01601), Державна міграційна служба України (ЄДРПОУ - не зазначено, м.Київ, вул.Володимирська, буд. 9, 01001) про визнання протиправним та скасування рішення, - повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.