Ухвала суду № 87920332, 17.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

17 лютого 2020 року м. Київ № 320/7079/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" до Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддею під час вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлено недоліки позовної заяви, у зв`язку із чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, про який вказано в ухвалі, протягом 10-ти днів з дня вручення копії ухвали. Вказана ухвала отримана позивачем та до суду надійшла заява представника позивача на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду.

Разом з тим, при дослідженні заяви про усунення недоліків суддею встановлено, наступне.

Так, в заяві представник позивача зазначив, що рішення, яким залишено скаргу позивача без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін було прийнято 05.12.2018 року. В межах строку звернення до суду позивач звернувся з позовом до Київського окружного адміністративного суду 06.03.2019 року, позовну заяву було повернуто для усунення недоліків та в подальшому залишено без розгляду.

Після усунення недоліків позивач повторно звернувся до суду 21.05.2019 року, Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року було відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року провадження в адміністративній справі № 320/2522/19 було зупинене, в подальшому Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня, отриманою позивачем 25 вересня 2019 року, позов було залишено без розгляду.

При оцінці обставин, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, позивач просить суд врахувати обставини не можливості своєчасно реалізувати право на звернення до суду у зв`язку з труднощами для реалізації цього права.

У зв`язку з чим, позивач просить суд визнати позовну заяву такою, що відповідає вимогам ст.161 КАС України та відкрити провадження по справі.

При вирішенні питання щодо наявності поважних причин для поновлення строку звернення з адміністративним позовом суддя враховує наступне.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У главі 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено два види строків - строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом і процесуальні строки. Відповідно до такого поділу строків розрізняються як процедура їх поновлення, так і наслідки їх пропущення. Наслідки пропущення строків звернення з адміністративним позовом визначено у ст. 123 КАС України (в редакції після 15.12.2017 року).

Про необхідність перевірки судом вимог КАС України щодо строків звернення з адміністративним позовом, дослідження наявності саме поважних причин для їх поновлення зазначено й у п.п. 13-14 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ".

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У свою чергу, частина 4 статті 122 КАС України передбачає, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Позивач після отримання рішення, в межах строку звернення до суду, звернувся з позовом до Київського окружного адміністративного суду 06.03.2019 року, але позовну заяву було повернуто для усунення недоліків та в подальшому залишено без розгляду.

Після усунення недоліків позивач повторно звернувся до суду 21.05.2019 року, Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року було відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року провадження в адміністративній справі № 320/2522/19 було зупинене, в подальшому Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня, отриманою позивачем 25 вересня 2019 року, позов було залишено без розгляду.

Позивач стверджує, що він не мав можливості своєчасно реалізувати право на звернення до суду у зв`язку з труднощами для реалізації цього права.

Проте, суддя зазначає, що позивачем не надано ні пояснень, ні письмових доказів, які саме труднощі з`явились у позивача для реалізації права на своєчасне звернення до суду.

Суддя вважає, що позивач мав повне право вирішувати питання щодо правомірності винесення оскаржуваного рішення в судовому порядку в справі №320/2522/19. Проте, позивач повторно не прибув в судове засідання та ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 було залишено справу №320/2522/19 без розгляду.

Суддя зазначає, що товариство вже зверталось до суду з аналогічним позовом та в Київському окружному адміністративному суді перебувала справа між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а одночасне звернення до суду з декількома тотожними позовними заявами є недобросовісним використанням права на суд, що має на меті недотримання принципу об`єктивного і неупередженого розподілу справ між суддями.

Крім того, суддя зазначає, що позивач в заяві про усунення недоліків не просить суд поновити строк звернення до суду, не надає причин поважності пропуску строку звернення до суду.

Суддя бере до уваги, що позивач скористався своїм правом на звернення до суду.

Отже, доводи, які наведені у заяві позивача про усунення не підтверджуються тими доказами, які надані на її обґрунтування.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суддя зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

При цьому слід враховувати, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1986 справа «Стаббігс та інші проти Великобританії»).

Суддя наголошує, що інститут строків в адміністративному процесі покликаний дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин та сприяти досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулювати учасників адміністративного процесу добросовісно користуватися своїми правами та виконувати обов`язки.

Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що викладені доводи у заяві про усунення недоліків не відображені належними доказами, а відтак строк звернення до адміністративного суду ним пропущено з поважних причин, суд вважає необґрунтованими.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, позивачем суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Беручи до уваги ту обставину, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суддя дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню.

Суддя звертає увагу позивача на те, що відповідно до приписів частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрошина" до Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, - повернути позивачеві.

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.