Рішення № 87920248, 28.02.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2020 року м. Ужгород№ 260/67/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Берегівської міської ради Закарпатської області, в якому просить зобов`язати Берегівську міську раду в порядку, визначеному статтею 122 Земельного кодексу, розглянути заяву від 23.10.2019 р. ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність і прийняти рішення по суті заяви.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач 23 жовтня 2019 року звернувся до Берегівської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність з цільовим призначенням для індивідуального садівництва в межах населеного пункту м. Берегове. Проте, в порушення вимог Земельного кодексу України органом місцевого самоврядування жодного рішення по суті поданої заяви прийнято не було.

Ухвалою про відкриття провадження у адміністративній справі, отриманою представником відповідача 17 січня 2020 року, Берегівській міській раді встановлено 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Проте відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Берегівської міської ради Закарпатської області (далі - Берегівська міська рада) із заявою б/н та доданими до неї документами, в якій просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, за адресою: на території Берегівської міської ради в межах населеного пункту м. Берегове Берегівського району Закарпатської області.

Зазначену заяву отримано Берегівською міською радою 23 жовтня 2019 року, про що свідчить відбиток печатки із відміткою «Одержано», датою та підписом уповноваженої особи.

Проте у встановлений нормами Земельного кодексу України строк Берегівська міська рада жодного рішення з приводу поданої заяви не прийняла.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Ст. 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється нормами глави 19 ЗК України.

Чч. 1, 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так, п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України передбачене право громадян на безоплатну передачу земельних ділянок у їх власність шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Ст. 121 ЗК України врегульовано норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно положень ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Зазначені повноваження органів місцевого самоврядування кореспондуються також з питаннями, що віднесені до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради, передбаченими ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. №280/97-ВР (далі - Закон), та вирішуються виключно на пленарних засіданнях таких, серед яких вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, для отримання у власність спірної земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва позивач звернувся у законодавчо встановленому порядку до уповноваженого на те органу місцевого самоврядування - Берегівської міської ради.

Ч. 7 ст. 118 ЗК України визначає порядок розгляду вищезазначених клопотань уповноваженим органом. Так, вказана законодавча норма передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Ч. 1 ст. 59 Закону передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 59 Закону, рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених п.п. 4 і 16 ст. 26, п.п. 1, 29 і 31 ст. 43 та ст.ст. 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Таким чином, вирішення питання з приводу поданого клопотання у строк, встановлений нормами ч. 7 ст. 118 ЗК України є обов`язком органу місцевого самоврядування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавчими актами встановлено обов`язок уповноваженого органу розглянути питання відносно надання згоди на розробку проекту землеустрою, результатом чого є прийняття відповідного рішення.

Ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати вмотивовану відмову у наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. При цьому норми ЗК України передбачають, що суб`єкт владних повноважень може відмовити у наданні такого дозволу виключно в передбачених ст. 118 ЗК України випадках і така відмова повинна бути вмотивована.

Проте, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що станом на день розгляду даної адміністративної справи судом Берегівська міська рада жодного рішення з приводу поданого ОСОБА_1 клопотання не прийняла.

За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Жодних доказів на спростування вказаного твердження позивача, як і будь-яких пояснень з приводу спірних правовідносин Берегівською міською радою до суду надано не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд зазначає, що Земельним кодексом України не передбачено права органу місцевого самоврядування взагалі не розглядати питання надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі (надання) земельної ділянки в користування (у власність), натомість закріплено обов`язок прийняти вмотивоване рішення.

Хоча ст. 118 ЗК України закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу. Разом з тим таке жодним чином не позбавляє особу права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року в справі №806/3095/17, від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15 та 23 січня 2020 року у справі №461/2779/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, в даному випадку існує протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень стосовно неприйняття вмотивованого рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 .

Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Хоча позивачем не була заявлена позовна вимоги про визнання протиправною бездіяльності Берегівської міської ради щодо не розгляду його заяви у строк, встановлений ч. 7 ст. 118 ЗК України, разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 9 КАС України та факт встановлення протиправності такої бездіяльності судом під час розгляду справи, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги з урахування наведеного.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Берегівської міської ради стосовно не розгляду на пленарному засіданні заяви ОСОБА_1 від 23.10.2019 р. та не прийняття рішення по суті такої, а також зобов`язати відповідача розглянути подану заяву та прийняти вмотивоване рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Берегівської міської ради судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 5000,00 грн.

Згідно вимог ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в розумінні ч. 3 зазначеної статті належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Ч. 4 зазначеної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач долучив копію договору про надання послуг представника в адміністративній справі від 24.12.2019 р.; квитанцію до прибуткового касового ордера №2019/12/24-05 від 24 грудня 2019 р., відповідно до якого вартість наданих послуг складає 5000,00 грн., та розрахунок гонорару за надання правової допомоги від 24.12.2019 р. (арк. спр. 7 - 9).

Зі змісту договору про надання послуг представника в адміністративній справі вбачається, що за надання юридичної допомоги клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар за домовленістю сторін.

Згідно з наданим розрахунком гонорару за надання правової допомоги від 24 грудня 2019 року розмір такого складає 5000,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат, відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Жодних заперечень щодо не співмірності заявлених до відшкодування судових витрат відповідач не заявляє.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 дійшла правового висновку, відповідно до якого суд вправі зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу лише за клопотанням іншої сторони.

Тому суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Також за рахунок бюджетних асигнувань Берегівської міської ради підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Разом з позовом позивач заявив також клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Берегівську міську раду подати звіт щодо виконання такого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, згідно з нормами процесуального законодавства встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є диспозитивним правом, а не обов`язком суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних побоювань невиконання суб`єктом владних повноважень прийнятого судом рішення в майбутньому.

Ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

В клопотанні про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач не навів аргументованих доводів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Отже, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого клопотання та встановлення судового контролю за виконання даного рішення.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Берегівської міської ради Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького, буд. 7, м. Берегово, Берегівський район, Закарпатська область, 90202, код ЄДРПОУ - 04053683) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Берегівської міської ради стосовно не розгляду на пленарному засіданні заяви ОСОБА_1 від 23.10.2019 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність та не прийняття рішення по суті такої.

3. Зобов`язати Берегівську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.10.2019 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність і прийняти рішення по суті заяви.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Берегівської міської ради Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького, буд. 7, м. Берегово, Берегівський район, Закарпатська область, 90202, код ЄДРПОУ - 04053683) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) 768 грн. 40 коп. (Сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (П`ять тисяч гривень 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяР.О. Ващилін