Рішення № 87914219, 24.02.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/7705/19

Провадження по справі №2/635/936/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Ус Ю.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – ОСОБА_2 ,

відповідач – Кулиничівська селищна рада Харківського району Харківської області,

відповідач – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кулиничівської селищної ради Харківського району харківської області, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред`явила до суду позов, який в подальшому уточнила та в остаточній редакції просила встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 з 2013 року до 08 лютого 2019 року та визнати за нею право власності на однокімнатну квартиру загальною площею 19,40 кв.м., житловою площею 17,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після смерті останнього залишилось спадкове майно, яке складається з однокімнатної квартири загальною площею 19,40 кв.м., житловою площею 17,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 вересня 1998 року Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області за реєстровим №1-1997. Позивач спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла, у встановлений законом шестимісячний строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 27 вересня 2019 року за №3981/02-31 державним нотаріусом Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області Ольховскою Л.М. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказану квартиру в зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували підстави для закликання ОСОБА_1 до спадкування після смерті ОСОБА_4 як спадкоємиці за законом в порядку ст. 1264 ЦК України. Також позивач зазначає, що з 25 квітня 1984 року і по теперішній час зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з нею за зазначеною адресою з 2013 року і до дня своєї смерті проживав ОСОБА_4 , при цьому вони проживали однією сім`єю, мали спільний бюджет, ОСОБА_1 доглядала за ОСОБА_4 , купувала йому ліки, продукти харчування, поховала останнього за власні кошти.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2019 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання.

14 листопада 2019 року на адресу суду від Кулиничівського селищного голови Романова М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив наступне. З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що підставою звернення до суду є встановлення факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 та визнання за нею права власності на однокімнатну квартиру в порядку спадкування. Водночас, виходячи з норм Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені статтями 1261-1265 цього Кодексу. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається також таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦПК, він не заявив про відмову від неї. Однак, позивачем не було додано до позовної заяви належних та достатніх доказів на підтвердження факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, не надано доказів ведення спільного господарства з ОСОБА_4 , а саме наявності спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонту тощо. У задоволенні позову просив відмовити, а справу розглянути за відсутності представника Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області. Аналогічні за змістом відзиви на позовну заяву були надані Кулиничівським селищним головою Романовим М. 17 грудня 2019 року та 15 січня 2020 року

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 січня 2020 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 від 17 грудня 2019 року; залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом в якості співвідповідача ОСОБА_3 та витребувано з Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області відомості про те, чи звертався хто-небудь зі заявами про прийняття спадщини або відмову від прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , чи маються відомості щодо складання заповітів від його імені, якщо так, то коли і на користь якої особи, чи чинний такий заповіт на теперішній час. 11 лютого 2020 року на виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 15 січня 2020 року в частині витребування доказів надані відповідні документи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 січня 2020 року підготовче провадження у цивільній справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Клопотання представника позивача ОСОБА_2 про виклик у судове засідання та допит у якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила, що вона з ОСОБА_4 не перебували в зареєстрованому шлюбі, однак фактично проживали однією сім`єю з 1998 року і до дня смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації позивача, вели з ним спільне господарство, мали спільний бюджет. Після того, як ОСОБА_4 захворів, позивач здійснювала за ним догляд, купувала ліки, а коли останній помер – поховала його за власні кошти. При цьому, ані вона, ані ОСОБА_4 не перебували у зареєстрованому шлюбі з іншими особами.

Представник позивача ОСОБА_2 , яка діє на підставі ордеру, виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області у судове засідання не з`явився, суду наданий відзив на позовну заяву за підписом Кулиничівського селищного голови Романова М. , в якому він просить розглянути справу за відсутності представника Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи мається ї нотаріально посвідчена заява про розгляд справи за її відсутності, в якій вона позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 24 вересня 1998 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Ольховською Л.М., зареєстрованого в реєстрі за №1-1997 ОСОБА_4 належить на праві власності однокімнатна квартира загальною площею 19,40 кв.м., житловою площею 17,90 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 в цілому. Право власності зареєстровано в Харківському міжміському бюро технічної інвентаризації із занесенням запису до реєстрової книги №3 під №39/6 від 02 березня 1999 року. Характеристика квартири наведена у технічному паспорті, виготовленому станом на 18 вересня 2019 року суб`єктом господарювання Комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентаризації». Зазначені обставини також підтверджуються листом Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» №С-254 від 18 вересня 2019 року, зі змісту якого, окрім іншого вбачається, що дані щодо обмежень/обтяжень на об`єкт в матеріалах інвентаризаційної справи відсутні.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 12 лютого 2019 року Виконавчим комітетом Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті останнього залишилось спадкове майно, яке складається з однокімнатної квартири загальною площею 19,40 кв.м., житловою площею 17,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається зі змісту акту депутату Кулиничівської селищної ради Мірошниченко В.І., складеного 02 вересня 2019 року в присутності сусідів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Разом з нею спільно однією сім`єю без реєстрації з 2013 року і до своєї смерті проживав ОСОБА_4 .. Останні мали спільний бюджет, ОСОБА_1 доглядала за ОСОБА_4 , купувала ліки та продукти харчування.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , який є сусідом позивача, пояснив, що позивач разом з ОСОБА_4 з 2013 року по день смерті ОСОБА_4 проживали як чоловік та дружина однією сім`єю, вели спільне господарство, тримали свійських тварин, мали спільний бюджет. Іноді свідок допомагав останнім транспортом, коли їм необхідно було привезти продукти харчування. Після смерті ОСОБА_4 позивач його поховала за власні кошти.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що давно знайома з ОСОБА_1 та є її подругою, тому достовірно знає, що остання з ОСОБА_4 фактично проживали як чоловік та дружина однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1998 року. Був час, коли вони посварились, але після того, як ОСОБА_4 повернувся до ОСОБА_1 у 2013 році, вони примирились і проживали разом однією сім`єю як чоловік та дружина до смерті ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 , спільно вели господарство, разом доглядали за птицею та поросятами, мали спільний бюджет. Після смерті ОСОБА_4 позивач його поховала за власні кошти.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в шестимісячний строк з дня смерті ОСОБА_4 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Постановою державного нотаріуса Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області Ольховскої Л.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 вересня 2019 року за №3981/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_4 , після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з тих підстав, що в держнотконторі відсутні документи, що стверджують безспірним порядком підстави для закликання ОСОБА_1 до спадкування після смерті ОСОБА_4 , як спадкоємиці за законом згідно ст.. 1264 ЦК України.

Як вбачається зі змісту листа завідувача Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області Кормілець Ю.М. №426/02-14 від 06 лютого 2020 року із заявою про прийняття спадщини, згідно ст.. 1264 ЦК України, після смерті ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на день своєї смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця до держнотконтори звернулась ОСОБА_1 . Інші заяви про прийняття спадщини після смерті вищевказаного спадкодавця держнотконторою не видавалися. Заповіти від імені ОСОБА_4 нотаріально не посвідчувалися. Після смерті ОСОБА_4 зареєстрована спадкова справа №270/2019. Зазначені дані також підтверджуються Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №59315253 від 06 лютого 2020 року та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №59315338 від 06 лютого 2020 року.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Цивільним Кодексом передбачена черговість спадкоємців за законом, відповідно до якої у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України), у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України), у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст. 1263 ЦК України), у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України), у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування (ст. 1265 ЦК України).

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з однокімнатної квартири загальною площею 19,40 кв.м., житловою площею 17,90 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 є його донька - відповідач у справі ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 21 липня 1982 року Міським Палацом Новонароджених у м.Києві, яка під час державної реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » (довідка про укладення шлюбу №714 від 04 липня 2019 року, видана Органом державної реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції, та свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , видане 05 грудня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції Луганської області).

Відповідно до листа завідувача Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області Кормілець Ю.М. №3753/02-14 від 13 вересня 2019 року заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , окрім заяви ОСОБА_1 , до держнотконтори не надходило. Крім того, відповідач ОСОБА_3 подала до суду нотаріально посвідчену заяву, в якій вона визнала позовні вимоги у повному обсязі, що свідчить про те, що вона не претендує на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Суд, враховуючи, що донька померлого спадкодавця – відповідач по справі ОСОБА_3 не скористалась своїм правом та не звернулась у встановлений шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також надану нею до суду заяву про визнання позову, вважає, що право на спадкування одержує наступна черга спадкоємців за законом.

В ході судового розгляду судом не встановлено також наявності спадкоємців після смерті ОСОБА_4 другої та третьої черги права на спадкування.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 12 серпня 2019 року N 521/16365/15.

Як встановлено судом в ході судового розгляду, позивач ОСОБА_1 дійсно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_4 , починаючи з 2013 року по день смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, судом встановлений не тільки факт їх спільного проживання у зазначений період часу. Так, як свідчить зміст акту депутата Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області від 02 вересня 2019 року, ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_4 мали спільний бюджет, ОСОБА_1 доглядала за померлим, купувала йому ліки, продукти харчування. Зазначені обставини також підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , які окрім вказаних обставин, зазначили, що у вказаний період часу ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_4 вели спільне господарство, разом тримати свійських тварин, спільно харчувалися, надавали взаємну допомогу, зокрема позивач до смерті здійнювала догляд за ОСОБА_4 , а після його смерті – поховала за власні кошти, що свідчить про реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області, викладені у відзивах на позовну заяву щодо відсутності доказів ведення ОСОБА_1 спільного господарства з ОСОБА_4 та факту спільного проживання з ним не менше п`яти років до часу відкриття спадшини, оскільки такі доводи повністю спростовуються письмовими доказами та поясненнями свідків, допитаних в судовому засіданні. Відповідачем жодним чином не спростовані встановлені судом обставини.

За правилами частини 3 статті 12 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи всі надані позивачем докази у їх сукупності, суд вважає встановленим той факт, що позивач ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2013 року по день смерті останнього, тобто більше п`яти років, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, тобто утворювали сім`ю на підставі фактичних шлюбних відносин, а тому ОСОБА_1 є спадкоємицею четвертої черги спадкоємців за законом.

Враховуючи ту обставину, що заявником не конкретно визначений день, з якого вона просить встановити факт її спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким днем відповідно до вимог цивільного законодавства є перше число першого місяця року, який вона зазначає у своїй заяві - тобто 01 січня 2014 року.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У зв`язку з тим, що донька спадкодавця не подавала до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк, її визнанням позову, відсутністю інших спадкоємців 1, 2 та 3 черги, єдиною спадкоємицею, яка у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем мешкання померлого, є позивач по справі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом в постанові від 10 січня 2019 року у справі за № 484/747/17.

Судом встановлено, що, ОСОБА_4 починаючи з 2013 року до дня смерті, тобто більше п`яти років, проживав разом з ОСОБА_1 за місцем її реєстрації, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , що свідчить про те, що вказана квартира була постійним місцем проживання померлого. Зазначені обставини повністю підтверджується актом депутата Кулинчівської селищної ради Харківського району Харківської області від 02 вересня 2019 року, поясненнями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та жодним чином не спростовуються відповідачем Кулиничівською селищною радою Харківського району Харківської області.

Виходячи з наведеного, судом встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , починаючи з 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час відкриття спадщини.

Враховуючи, що судом встановлений факт спільного проживання ОСОБА_11 зі спадкодавцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу більше п`яти років, ту обставину що ОСОБА_1 , будучи спадкоємицею четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , вчинила всі необхідні дії, спрямовані на прийняття спадщини, після його смерті, а саме: у встановлений ст. 1270 ЦК України строк звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини, а також постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, враховуючи визнання позову спадкоємцем першої черги ОСОБА_3 , а також відсутність даних щодо інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , в тому числі 1, 2 та 3 черги, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивача в частині визнання за нею права власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 315 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Кулиничівської селищної ради Харківського району харківської області, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити повністю.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 січня 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_1

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру загальною площею 19,40 кв.м., житловою площею 17,90 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Відповідач – Кулиничівська селищна рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04396704, місце знаходження (юридична адреса): Харківська область, Харківський район, смт. Кулиничі, вул. 7-ої Гвардійської Армії, буд. 14.

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_5 .

Повне рішення складено 24 лютого 2020 року.

Суддя Т.В. Бобко