Рішення № 87913296, 28.02.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/4498/19

Провадження № 2/639/231/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Труханович В.В.,

за участю секретаря – Єрьоміна А.О.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Савченко К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 639/4498/19 за позовною заявою ОСОБА_2 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори, третя особа Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд

ВСТАНОВИВ :

04 липня 2019 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_2 із позовною заявою до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Державного нотаріусу Десятої харківської державної нотаріальної контори Верещака Галини Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якій просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 10 січня 2018 року державним нотаріусом Десятої харківської нотаріальної контори Верещакою Галиною Леонідівною № 1-30, про стягнення з ОСОБА_2 , невідшкодованої суми завданого державі збитку в розмірі 301 344, 68 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 10 січня 2018 року державним нотаріусом Десятої харківської нотаріальної контори Верещакою Галиною Леонідівною було вчинено виконавчий напис №1-30 про стягнення з ОСОБА_2 невідшкодованої суми завданого збитку в розмірі 301 344, 68 грн.

Вказаний виконавчий напис було вчинено, на думку позивача, без необхідної перевірки встановлення безспірності боргу та з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» виходячи з наступного.

Так, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова у цивільній справі № 638/4671/17 від 08 серпня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 листопада 2017 року, Харківському прикордонному загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України було відмовлено у стягненні з позивача завданої державі шкоди у розмірі 301 344, 68 грн.

Ухвалою касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 07 березня 2018 року касаційну скаргу Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 07 листопада 2017 року повернуто заявникові.

З огляду на положення діючого законодавства, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості.

Державний нотаріус Десятої харківської нотаріальної контори Верещака Галина Леонідівна вчиняючи виконавчий напис №1-30 не переконалася в тому чи мав позивач безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру, які були, станом на вчинення нотаріусом виконавчого напису, чим порушила вимоги Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року.

Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з зазначеною позовною заявою.

УхвалоюЖовтневого районного суду м. Харкова від 09 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Державного нотаріусу Десятої харківської державної нотаріальної контори Верещака Галини Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Призначено підготовче судове засідання.

31 липня 2019 року від представника відповідача по справі Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він зазначає, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова у цивільній справі № 638/4671/17 від 08.08.2017 дійсно було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07.11.2017 року.

Однак, у мотивувальній частині рішення суду жодним чином не обґрунтовується неправомірність, як службового розслідування, так і наказу начальника Харківського прикордонного загону «Про підсумки проведення службового розслідування» від 01.02.2016 року № 133-АГ, на підставі якого з ОСОБА_2 було притягнуто до матеріальної відповідальності.

Службове розслідування та наказ за його результатами ОСОБА_2 оскаржено не було. Спору щодо суми заборгованості спричиненої матеріальної шкоди не виникало.

29.12.2017 року відповідачем було направлено до Десятої Харківської державної нотаріальної контори заяву про вчинення виконавчого напису на громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з відповідними документами: Довідки про залишок невідшкодованого збитку по факту пошкодження ОСОБА_2 автомобілю техніки Харківського прикордонного загону; Копія наказу начальника Харківського прикордонного загону від 01.02.2016 року за № 133-АГ; Витяг з наказу Харківського прикордонного загону від 28.09.2017 року № 352-ОС; оригінал документу про сплату державного мита за вчинення виконавчого напису; Виписки з Єдиного державного реєстру.

Після чого було оформлено належним чином виконавчий напис № 1-30 від 10.01.2018 року, у порядку ст. 87 Закону України «Про нотаріат».

З огляду на викладене представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

12 вересня 2019 року від відповідача по справі Державного нотаріусу Десятої харківської державної нотаріальної контори Верещака Галини Леонідівни надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона зазначає, що дійсно, 10.01.2018 року державним нотаріусом Десятої харківської державної нотаріальної контори Верещакою Г.Л. на підставі ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат» та п. 7 Переліку документів за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис про стягнення на користь стягувача – Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України з боржника ОСОБА_2 залишку невідшкодованих збитків по факту пошкодження останнім автомобільної техніки Харківського прикордонного загону. Сума, яка була заявлена стягувачем до стягнення як невідшкодована сума завданої державі збитку відповідно до довідки підписаної начальником Харківського прикордонного загону полковником О.С. Осадчук становила 301 344, 68 грн.

На час вчинення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса були всі необхідні документи, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку. На підставі закону та судових рішень у нотаріуса, який вчиняв виконавчий напис існувала фундаментальна впевненість в безспірності грошових вимог стягувача до боржника. Тому нотаріус мав всі передбачені законом права та підстави для вчинення виконавчого напису про стягнення з боржника ОСОБА_2 суми заборгованості в розмірі 301 344, 68 грн.

З огляду на викладене, на думку відповідача, позовна заява задоволенню не підлягає.

УхвалоюЖовтневого районного суду м. Харкова від 08 січня 2020 року клопотання позивача ОСОБА_2 про заміну неналежного відповідача належним у цивільній справі №639/4498/19 за позовною заявою ОСОБА_2 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Державного нотаріусу Десятої харківської державної нотаріальної контори Верещака Галини Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задоволено.

Замінено неналежного відповідача у цивільній справі №639/4498/19 за позовною заявою ОСОБА_2 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Державного нотаріусу Десятої харківської державної нотаріальної контори Верещака Галини Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – Державного нотаріуса Десятої харківської державної нотаріальної контори Верещака Галину Леонідівну на належного – Сьому Харківську міську державну нотаріальну контору.

20 січня 2020 року від представника відповідача по справі - Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори надійшов відзив на позовну заяву аналогічний відзиву від 12 вересня 2019 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 січня 2020 року закрито підготовче провадження у цивільній справі №639/4498/19 за позовною заявою ОСОБА_2 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Призначено справу до судового розгляду в судове засідання.

Представник позивача Загорулько ОСОБА_3 ., який діє на підставі Ордеру від 26.11.2019 року у судовому засіданні заявлений позов підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України Савченко К.І., який діє на підставі Довіреності від 08.01.2020 року № 14/129, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами та долучені до матеріалів справи докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

В судовому засіданні було встановлено, що 10 січня 2018 року державним нотаріусом Десятої харківської державної нотаріальної контори на підставі статей 87-89 Закону України «Про нотаріат» та п. 7 Переліку документів за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис про стягнення на користь стягувача – Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України з боржника ОСОБА_2 залишку невідшкодованих збитків по факту пошкодження останнім автомобільної техніки Харківського прикордонного загону. Сума, яка підлягає стягненню, становить 301 344, 68 грн. – невідшкодована сума завданого державі збитку. (а.с. 9)

Постановою головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 13.03.2018 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 1-30, виданого 10.01.2018 року Державним нотаріусом Десятої харківської державної нотаріальної контори Верещака Г.Л. про стягнення з ОСОБА_2 на користь Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України залишку невідшкодованих збитків по факту пошкодження автомобільної техніки Харківського прикордонного загону суму в розмірі 301 344, 68 грн. (а.с. 10-11)

На думку позивача, вказаний виконавчий напис було вчинено нотаріусом із порушенням Закону України «Про нотаріат» та п. 7 Переліку документів за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, оскільки зазначена заборгованість не може вважатися безспірною.

Так, рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2017 року у задоволенні позовних вимог Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9951) до ОСОБА_2 про стягнення завданої державі матеріальної шкоди – відмовлено. (а.с. 54-55)

Вказане рішення було залишене без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07 листопада 2017 року. (а.с. 56-57)

Окрім того, позивач звертався до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року клопотання Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу – задоволено.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу - залишено без розгляду. (а.с. 102-105)

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу.

Залишено в силі ухвалу Харківського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду від 09.10.2019 року по справі №520/6664/19. (а.с. 210-214)

Зазначені рішення суду, на думку позивача, є свідченням того, що його заборгованість не є безспірною, а отже, державний нотаріус не мала права вчиняти виконавчий напис.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст. 16 ЦК України способами.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріусам надано право вчиняти виконавчі написи.

Згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - небільше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Процедуру вчинення виконавчого напису врегулювано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5).

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. (п.п. 1.1., 1.2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року).

Пунктом 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, встановлено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до п. 7 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, документи, що підтверджують заборгованість притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовців і військовозобов`язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди.

Для одержання виконавчого напису подається довідка командира (начальника) військової частини про суму заборгованості, що підлягає стягненню.

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 зазначено, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірності заборгованості боржника, згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік). Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц зазначено, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такої. Під час розгляду справи такої категорії суд встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як було встановлено рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2017 року ОСОБА_2 проходив службу в Харківському прикордонному загоні (військова частина 9951) за мобілізацією, у військовому званні «солдат» на посаді патрульного.

В період проходження військової служби відносно відповідача проводилось службове розслідування за фактом заподіяння шкоди державі військовослужбовцями прикордонної комендатури швидкого реагування Харківського прикордонного загону під час руху на службовому автомобілі КРАЗ – 4233 ВЕ військовий номер НОМЕР_1 по ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Красна Талівка» в стані алкогольного сп`яніння.

З висновку службового розслідування, який 21.01.2016р. затверджено начальником Харківського прикордонного загону полковником ОСОБА_4 О., вбачається, що в результаті підриву 14.10.2015р. службового автомобіля КРАЗ – 4233 ВЕ військовий номер 0941 Ю4 дев`ять військовослужбовців прикордонної комендатури швидкого реагування отримали тілесні ушкодження різного ступеню важкості, автомобіль зазнав значних пошкоджень. З висновку експертного дослідження №0278/15 від 16.01.2016р. розмір збитку, який виник внаслідок підриву вказаного службового автомобіля становить 930985,34 грн.

Згідно вказаного висновку, солдат за призовом ОСОБА_2 своїми діями спричинив матеріальну шкоду державі, що складає, з урахуванням інших винних військовослужбовців, 310328,45 грн.(1/3 від загальної суми завданої шкоди, що підтверджується висновком експертного авто товарознавчого дослідження №0278/15 від 16.01.2016р.) і полягає у виконанні обов`язків військової служби в нетверезому стані, керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що призвело до підриву службового автомобіля КРАЗ – 4233 ВЕ військовий номер НОМЕР_1 .

Відповідно до п.4 резолютивні частині вказаного висновку на підставі ч.3 п.13 Постанови Верховної Ради України від 23 червня 1995 року «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі», на підставі висновку експертного авто товарознавчого дослідження №0278/15 від 16 січня 2016 року солдата за призовом ОСОБА_2 за шкоду заподіяну державі притягнути до матеріальної відповідальності у розмірі 310328,45 грн.

Також, постановою судді Новопсковського районного суду Луганської області від 15.01.2016р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ІНФОРМАЦІЯ_2 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-20 КУпАП.

За результатами службового розслідування видано наказ начальника Харківського прикордонного загону (військової частини 9951) «Про підсумки проведення службового розслідування» від 01.02.2016р. №133-АГ, яким ОСОБА_2 притягнуто до матеріальної відповідальності, а саме: на підставі ч.3 п.13 Постанови Верховної Ради України від 23 червня 1995 року «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі», на підставі висновку експертного авто товарознавчого дослідження №0278/15 від 16 січня 2016 року, з солдата за призовом ОСОБА_2 за шкоду заподіяну державі стягнути кошти у розмірі у розмірі 310328,45 грн. не більше 20% від грошового забезпечення.

Наказом начальника Харківського прикордонного загону (військової частини 9951) №352-ос від 28.09.2016р. ОСОБА_2 було звільнено з військової служби в запас за ст.26 ч.8 пунктом 1 підпунктом «е» (через службову невідповідність, у разі невиконання службових обов`язків) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу, з 28.09.2016р.

ОСОБА_2 був ознайомлений з результатами службового розслідування, заперечень та клопотань не подавав, наказ від 01.02.2016р. не оскаржено, не скасовано, а отже він є чинним і підлягає виконанню.

Так, в період проходження військової служби з відповідача проводилось утримання грошового нарахування за наказом про відшкодування заподіяної шкоди щомісячно у розмірі 20 відсотків.

ОСОБА_2 ще до звільнення був притягнутий до матеріальної відповідальності наказом №133-АГ від 01.02.2016р. та на момент звільнення, сума матеріальної шкоди у повному обсязі не була відшкодована (матеріальна шкода за наказом 310 328,45 грн. – утримано в період військової служби = позовні вимоги 301 344,68 грн.). (а.с. 54-55)

Відповідно до статті 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву, який було надано представником Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори, до заяви стягувача - Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про вчинення виконавчого напису, було додано:

-Наказ Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 133-АГ від 01 лютого 2016 року, «Про підсумки проведення службового розслідування», згідно з яким солдата ОСОБА_2 було притягнуто до матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну державі та накладено стягнення в сумі 310 328, 45 грн.

-Витяг з наказу по особовому складу № 352-ОС від 28 вересня 2016 року про звільнення з військової служби солдата ОСОБА_2

-Довідка від 28.12.2017 року «Про залишок невідшкодованого збитку по факту пошкодженого військовослужбовцем ОСОБА_2 автомобільної техніки Харківського прикордонного загону», яку було підписано Начальником Харківського прикордонного загону (командир військової частини 9951) полковником ОСОБА_5 .

З огляду на наведене, можна вказати, що стягувач - Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України є суб`єктом правовідносин, відповідно до п. 7 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Стягувачу надано право на звернення до органів нотаріату за захистом своїх порушених прав у безспірному порядку.

За змістом і формою надані стягувачем документи відповідають вимогам чинного законодавства.

На час надходження документів до нотаріальної контори не існувало не вирішених судових спорів між стягувачем та боржником щодо підстав, суми та інших обставин стягнення.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 638/4671/17 від 08.08.2017 року, яке було залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07.11.2017 року було з`ясовано обставини справи щодо притягнення військовослужбовця ОСОБА_2 до матеріальної відповідальності за шкоду заподіяну державі.

Окрім того, зазначеним рішенням суду було рекомендовано Харківському прикордонному загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України вирішити питання про відшкодування матеріальної шкоди в безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Що стосується послання позивача на те, що виконавчий напис вчинено нібито з порушенням п.п. 5.1, 5.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012, а саме викладено на спеціальному бланку нотаріальних документів без прикріплення оригіналу документа що встановлює заборгованість, суд зазначає, що положеннями діючих нормативно – правових актів не передбачено вимог до способу прикріплення. Термін прикріплення, зокрема, визначено у листі Міністерства юстиції України від 23.06.2011 року «Про особливості проставлення апостилю на документах, що видані нотаріусами та судами України», де зазначено, що під прикріпленням слід розуміти приєднання любим зручним способом для виконання цієї операції. Виходячи з наведеного, прикріплення виконавчого напису до оригіналів документів, що встановлює заборгованість звичайною скобою або канцелярською скріпкою є однією із дозволених законодавством форм прикріплення документів та не може вважатися порушенням порядку вчинення нотаріальних дій.

Щодо твердження позивача, що у виконавчому документі не зазначено строк за який проводиться стягнення, то виходячи із характеру зобов`язання його зазначення є неможливим.

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що оскаржуваний виконавчий напис було учинено згідно з вимогами чинного законодавства, його складання не суперечить нормам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства і підстави для визнання його незаконним та таким, який не підлягає виконанню, відсутні, а тому у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 слід відмовити у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 1, 34, 50, 88 Закону України «Про виконавче провадження», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, суд -

ВИРІШИВ :

У задоволені позову ОСОБА_2 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори, третя особа Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі через Жовтневий районний суд м. Харкова апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи – протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Код ЄДРПОУ 14321742, розташований за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, буд. 228-п, а/с 11122.

Відповідач: Сьома Харківська міська державна нотаріальної контори, Ідентифікаційний код: 24342337, розташована за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 1.

3-тя особа: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, розташований за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, буд. 58.

Повний текст рішення складено 28.02.2020 року.

Суддя В. В. Труханович