Рішення № 87913291, 30.01.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №640/18293/17

Провадження №2/639/71/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретарів – Кузнецової А.О., Волкової С.І.,

представника позивача - Розумної О.О.,

представника відповідача - Рудика І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пені, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2017 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Розумна О.О. звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна», ОСОБА_2 , в якому просила суд солідарно стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 28547, 92 грн., з яких : 16501, 43 грн. - реальні збитки, 905,09 – пеня, 11141,40 грн. – відшкодування витрат на правову допомогу., а також просила солідарно стягнути сплачену суму судового збору у розмірі 640 грн.

В подальшому представник позивача адвокат Розумна О.О. у зв`язку з проведенням експертизи зменшила зменшила позовні вимоги і просить суд стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 842,51 грн. реальних збитків, 11 141,40 грн. витрат на правову допомогу та 640,00 грн. сплаченого судового збору, загалом – 17 623,91 грн.; також представник позивача просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 суму нарахованої пені у розмірі 4 071,83 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 06.06.2017 року близько 14.00 год. поблизу будинку АДРЕСА_1 в припаркований автомобіль «LAND ROVER Range Rover», д.н. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_3 , в`їхав автомобіль «Suzuki» д.н. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , яким вона особисто і керувала. В результаті ДТП автомобіль LAND ROVER Range Rover», д.н. НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень, пасажири пошкоджень не отримали. Цивільна відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «СК ПЗУ Україна», договір страхування ОСЦПВВНТЗ серії АК № 6207185, термін дії з 14.04.2017 року до 13.04.2018 року. У відповідності до ст. 33.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземні транспортних засобів», повідомлення про ДТП було складено спільно, підрозділи Національної поліції про настання ДТП не повідомлялися. Заяву про настання страхового випадку до ПрАТ «СК ПЗУ Україна» Ганжа Т.В. подала 06.06.2017 року. На виконання ст. 34.2 вищевказаного Закону, огляд пошкодженого автомобіля представником страховика - незалежним оцінювачем ОСОБА_4 був проведений 12.06.2017 року за адресою: м. Харків, вул. Котлова, АДРЕСА_2 , де розташований офіційний сервісний центр автомобілів Land Rover. Згідно рахунку № НОМЕР_3 від 12.06.2017 року, зробленого ТОВ «Авто Граф М», яке є підприємством, що належить до сервісної мережі пунктів технічного обслуговування та гарантійного ремонт автомобілів LAND ROVER, вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля на дату складення рахунку, становить 12 974,40 грн., копії вказаного рахунку була також надана оцінювачу ОСОБА_4 , який із ним погодився. Однак, як стало відомо в подальшому, ОСОБА_4 склав звіт № PZU/170606-0646346, згідно якого, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику легкового автомобіля «LAND ROVER RANGЕ ROVER», реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок ДТП 06.06.2017 року становить 3 694,57 грн., саме вказана сума і була виплачена ОСОБА_1 . Однак, позивач вважає, що звіт, який став підставою для виплати вказаної суми, складено із грубим порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена Накзом Міністрства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 року, зроблені у звіті висновки не відповідають фактичним обставинам справи, звіт не містить посилань на офіційні джерела інформації щодо вартості запчастин, в ньому застосовано коефіцієнт фізичного зносу складових частин, що підлягають заміні 0,7 замість 0, не застосована величина втрати товарної вартості, оскільки, начебто, автомобіль був пошкоджений, а також не врахована дійсна вартість відновлювальних робіт.

13.07.2017 року представником позивача на адресу ПрАТ «СК ПЗУ Україна» направлено заяву, зареєстровану 14.07.2017 року за вх. № 272/0211, в якій повідомлялося, що розмір фактичних матеріальних збитків, які має понести ОСОБА_1 , складає 12 974,40 грн., додано копію рахунок №0000001403 від 12.06.2017 року, у зв`язку з чим, ставилось питання про перерахунок матеріального збитку та виплату різниці між здійсненим відшкодуванням та фактичним розміром витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом. За результатами розгляду заяви, ПрАТ «СК ПЗУ Україна» листом від 01.09.2017 року за вих. № 6438-31, у перегляді суми страхового відшкодування відмовлено. Представник позивача вважає, що в порушення вимог ст. 36.2 зазначеного вище Закону, ПрАТ «СК ПЗУ Україна» не узгодив розмір страхового відшкодування з ОСОБА_1 , вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування на адресу позивача не направлялось, що є порушенням ст. 37.2 Закону. Представником позивача також 17.07.2017 року на адресу Моторного транспортного страхового бюро України направлено скаргу на дії ПрАТ «СК ПЗУ Україна» щодо відмови в здійсненні страхового відшкодування, яка була отримана 21.07.2017 року, однак відповіді на скаргу від МТСБ не надійшло. Позивач вважає, що відмова у проведенні відшкодування повної суми матеріальних збитків є неправомірною та такою, що порушує вимоги закону.

Враховуючи, що позивачу було виплачено 3694, 57 грн., однак розмір недоплати складає 5842, 51 грн., виходячи із загальної вартості матеріального збитку 9537, 08 грн., представником позивача розрахунок пені в сумі 4071, 83 грн., яку остання просить стягнути на користь позивача виключно з ПрАТ «СК ПЗУ Україна» у зв`язку з несвоєчасною сплатою повної суми страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, позивач через свого представника вимушена звернутися до суду з даним позовом.

08.12.2017 року ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пені та витрат на правову допомогу. Призначено судове засідання.

Разом з тим, 05.02.2018 року від представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» надійшли письмові заперечення, в яких останній зазначає, що 03.04.2017 року між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 був укладений Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів №АК/6207185 (далі - Поліс), забезпечений згідно Полісу є транспортний засіб «SUZUKI SX-4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Даний Поліс був укладений на підставі вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». З повідомлення про ДТП (європротокол), вбачається, що 06.06.2017 року відбулася подія за участю транспортних засобів «LAND ROVER», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 та «SUZUKI SX-4» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , винуватцем даної події визнав себе страхувальник. Разом з тим, 06.07.2017 року до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» звернувся водій ОСОБА_3 з заявою про пошкодження транспортного засобу «LAND ROVER», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 підчас дорожньо-транспортної пригоди 06.06.2017 року. Дану заяву було прийнято страховиком до розгляду та проведено дії по встановленню всіх обставин випадку, які б давали можливість прийняти рішення про виплату страхового відшкодування. Представник відповідача звернувся до TOB «СОС Сервіс - Україна» з проханням про проведення автотоварознавчого дослідження по визначенню матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «LAND ROVER», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 . ПрАТ СК «ПЗУ Україна» отримало від СОД ОСОБА_5 (партнер ТОВ «СОС Сервіс - Україна») Звіт №170606-0646346 від 15.06.2017 року із визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «LAND ROVER», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 внаслідок пошкодження у ДТП. Відповідач, враховуючи Звіт №170606-0646346 від 15.06.2017 року та інші документи по справі, склав страховий акт №UA2017060600038/L01/01 від 22.06.2017 року та розрахунок страхового відшкодування до нього, на підставі якого було виплачене страхове відшкодування на користь позивача в сумі 3 694,57 грн. Відтак, представник відповідача просить відмовити у задоволенні вказаного позову.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.03.2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пені та витрат на правову допомогу, передано до Жовтневого районного суду м. Харкова, на підставі ст. 31 ЦПК України.

Згідно супровідного листа Київського районного суду м. Харкова від 12.04.2018 року, дана цивільна справа надійшла до Жовтневого районного суду м. Харкова 19.04.2018 року та ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.04.2018 року вказану цивільну справу прийнято до провадження судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В.

23.05.2018 року від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , вважає правильним визначення вартості страхового відшкодування, зазначає про відсутність передбачених законом підстав для солідарної відповідальності відповідачів та для стягнення пені, вимоги про стягнення витрат на правову допомогу вважає необґрунтованими належними доказами.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.06.2018 року у даній справі було призначено повторний автоматизований розподіл справи на підставі п.п. 2.3.13, 2.3.17, 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.п.5.4, 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу Жовтневого районного суду м. Харкова.

Відтак, для розгляду даної справи автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Жовтневого районного суду м. Харкова Баркову Н.В. та ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.06.2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пені та витрат на правову допомогу - прийнято до провадження судді Жовтневого районного суду м. Харкова Баркової Н.В.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 17.08.2018 року клопотання представника позивача адвоката Розумної Оксани Олександрівни про призначення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пені та витрат на правову допомогу про призначення судової автотоварознавчої експертизи - задоволено. Призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пені та витрат на правову допомогу судову автотоварознавчу експертизу. Провадження на час проведення експертизи зупинено.

24.04.2019 року з ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса повернуто матеріали зазначеної цивільної справи разом з висновком автотоварознавчої експертизи №20310 від 29.03.2019 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.05.2019 року поновлено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пені та витрат на правову допомогу. Призначено судове засідання.

02.10.2019 року на адресу суду за вх. №27280 від представника позивача ОСОБА_7 надійшла заява про зменшення позовних вимог.

05.12.2019 року представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Рудик І.І. надано до суду письмові пояснення відносно позовної заяви.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_8 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в обсязі зменшених позовних вимог, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 проти задоволення позовних вимог позивача заперечував, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в поданих ним заявах по суті справи та письмових поясненнях.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» у судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, надав письмові заперечення на позовну заяву, про причини неявки суд не повідомив, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про наявність передбачених ЦПК України підстав для розгляду справи у відсутність даного відповідача.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, 06.06.2017 року близько 14.00 год. поблизу будинку АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «LAND ROVER Range Rover», д.н. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_3 , та автомобіля «Suzuki» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП автомобіль «LAND ROVER Range Rover», д.н. НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень. За згодою водіїв на місці ДТП було складено повідомлення про ДТП (Європротокол), згідно якого ОСОБА_2 визнала свою вину у вчиненні ДТП. Зазначені обставини визнані учасниками справи і ніким не оспорюються, підтверджуються іншими доказами, які знаходяться в матеріалах справи.

Цивільна відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «СК ПЗУ Україна», договір страхування ОСЦПВВНТЗ серії АК № 6207185, термін дії з 14.04.2017 року до 13.04.2018 року (том 2 а.с. 1).

06.06.2017 року водій ОСОБА_3 подав заяву про настання страхового випадку до ПрАТ «СК ПЗУ Україна» в інтересах ОСОБА_1 (том 1 а.с.8-12).

Відповідно до звіту № PZU/170606-0646346 від 15.06.2017 року, складеного оцінювачем ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, спричиненого власнику легкового автомобіля «LAND ROVER RANGЕ ROVER», реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок ДТП 06.06.2017 року становить 3 694,57 грн. При цьому у звіті міститься обґрунтування розрахунку, зокрема величина втрати товарної вартості прийнята такою, що дорівнює 0, 00 грн., оскільки на підставі пп. д) п. 8.6.2 Методики оцінки КТЗ раніше був аварійно пошкоджений або має корозійні пошкодження, то розмір ВТВ не нараховується . Також застосовано коефіцієнт 0,7 фізичного зносу (Ез), що підлягає усуненню на підставі п.п. б) п.7.39 Методики оцінки КТЗ, де визначено: якщо складові частини кузову КТЗ мають пошкодження у вигляді деформацій, то значення Ез приймається таким, що не дорівнює нулю та визначається за формулою. При складанні звіту використовувалась Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092 з наступними змінами (том №1, а.с. 16-38, 144-166).

В судовому засіданні ніким не оспорювалось та визнано представником позивача, що ОСОБА_1 отримано від ПрАТ «СК ПЗУ Україна» страхове відшкодування, що також підтверджується змістом наступних заяв.

Так, 13.07.2017 року представником позивача на адресу ПрАТ «СК ПЗУ Україна» направлено заяву, зареєстровану 14.07.2017 року за вх. № 272/0211, в якій повідомлялося, що ОСОБА_1 було здійснено відшкодування у розмірі 3600 грн., що значно менше від рахунку виставленого сервісним центром. Однак розмір фактичних матеріальних збитків, які має понести ОСОБА_1 , складає 12 974,40 грн., додано копію рахунку ТОВ «Авто Граф М» №0000001403 від 12.06.2017 року щодо вартості ремонтних робіт, у зв`язку з чим, ставилось питання про перерахунок матеріального збитку та виплату різниці між здійсненим відшкодуванням та фактичним розміром витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом (т. 1 а.с.13-14).

За результатами розгляду заяви, ПрАТ «СК ПЗУ Україна» листом від 01.09.2017 року за вих. № 6438-31 у перегляді суми страхового відшкодування відмовила (том 1 а.с.15).

17.07.2017 року ОСОБА_1 на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України направлено скаргу на дії ПрАТ «СК ПЗУ Україна» щодо відмови в здійсненні страхового відшкодування, яка була отримана 21.07.2017 року (том №1, а.с. 39-41). Результатів розгляду скарги суду не надано, однак, як зазначає позивач, відповіді на скаргу від МТСБ не надійшло.

На підтвердження обставин представником позивача надано суду копію рахунку ТОВ «Авто Граф М» №0000001403 від 12.06.2017, згідно якого вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля «LAND ROVER RANGЕ ROVER», реєстраційний номер НОМЕР_4 , на дату складення рахунку, становить 12 974,40 грн. (т.1 а.с.43). Також суду надані накази по вказаному підприємству про вартість нормо-годин на виконання робіт на автомобілі бренду Ягуар Ленд Ровер з 14.08.2017 року та з 03.04.2017 року (т.1 а.с.45,46).

Відповідно до висновку експерта ХНДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса за результатами автотоварознавчої експертизи №20310 від 29.03.2019 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «LAND ROVER RANGЕ ROVER» р.н. НОМЕР_4 внаслідок ДТП, що мало місце 06.06.2017 р. станом на час проведення дослідження, складає 9 537,08 грн. При цьому у висновку містяться дані про те, що огляд автомобіля проводився 22.10.2018 року, а також вказано, що наявність на автомобілі деформації складових, які не відносяться до даної ДТП, а саме: на панелі боковини зовнішній правій у вигляді вм`ятини металу без пошкодження ЛФП діаметром приблизно 3 см; двері задня права мають деформацію у вигляді вм`ятини металу без пошкодження ЛФП діаметром 1 см, відповідно до вимог п.7.10.2 (б) не обумовлює відмову від розрахунку ВТВ, оскільки дані пошкодження мають площу меншу ніж 0,25 дм2 частин. Також у даному висновку коефіцієнт фізичного зносу прийнято за 0 (том №1, а.с.171-181).

На адвокатський запит представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 надійшла відповідь Директора ТОВ «Авто Граф М» від 24.05.2018 року, з якої вбачається, що ТОВ «Авто Граф М» в період з 06.06.2017 року по 17.05.2018 року дійсно здійснювались ремонтні роботи та/або технічне обслуговування щодо автомобіля «LAND ROVER RANGЕ ROVER» 4.4 V8 Ditsel, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , а також зазначено перелік послуг і робот (т.1 а.с.227-228).

В судовому засіданні представник позивача визнала, що дійсно автомобіль проходив поточний ремонт та обслуговування, однак це не стосувалось ушкоджень, про які йдеться у звіті оцінювача, в тому числі представник визнала, що отримані під час ДТП ушкодження позивачем на даний час не ремонтувались і не оплачувались. Також представник позивача зазначала, що вм`ятина, що існувала до ДТП могла сама під впливом фізичних явищ зменшитись, виправитись.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За своєю правовою природою зобов`язання з відшкодування шкоди, завданої ДТП є деліктним зобов`язанням. Деліктне зобов`язання – первісне, основне зобов`язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним. Потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 (далі – Постанова), передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні керуватися положеннями ст. 1166, 1187 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Виходячи зі змісту п. 4 вищезазначеної Постанови, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до п. 11 вищевказаної Постанови, зазначено, що за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи.

З моменту, коли сталася ДТП у позивача виникло право вимоги до безпосереднього заподіювача шкоди.

Аналогічні правові позиції висловлені колегіями суддів Верховного Суду України у постановах від 11.11.2015 року по справі №6-309цс15 та від 14.09.2016 року по справі №6-725цс16, відповідно до яких зазначено, що право вимоги як до безпосереднього заподіювача шкоди виникає з моменту, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача і йому завдано шкоди.

Однак, відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування» передбачено перелік обов`язків страховика, зокрема, при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказує, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс 18) зазначила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), тому вважала обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні позову, встановивши, що позивач не звертався до страховика відповідача та не отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред`явив вимогу до відповідача. В даній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Таким чином, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе, у межах суми страхового відшкодування, виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди в межах суми страхового відшкодування.

Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо вказаних в законі чи договорі, і при цьому кредитору надається право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом або від одного із боржників.

В даному випадку солідарне відшкодування шкоди страховиком та винною у спричиненні шкоди особою законом або договором не передбачено.

Отже в судовому засіданні встановлено, що ДТП відбулось з вини відповідача ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 скористалась своїм правом і звернулась з вимогами про відшкодування шкоди саме до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна», яке як страховик, здійснило страхову виплату в розмірі, визначеному у звіті про оцінку шкоди, і в межах страхової суми, що визнано учасниками справи. Однак позивачем не доведено належними доказами в якій саме сумі нею понесені фактичні збитки, оскільки ремонт пошкоджень автомобілю, отриманих під час ДТП, не відбувався. Отже суд не знаходить передбачених законом підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми на відшкодування збитків, розмір яких не перевищує страхову суму.

Крім того суд, оцінюючи висновок автотоварознавчої експертизи ХНДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса №20310 від 29.03.2019 р., вважає, що вказаний висновок не може спростувати висновки звіту № PZU/170606-0646346 від 15.06.2017 року, на підставі якого визначено розмір страхового відшкодування, оскільки сплинуло більше року між двома оглядами автомобілю, що зазнав пошкодження, відбувався його поточний ремонт, а перед експертом за клопотанням позивача, який був ініціатором призначення експертизи, сформульовано запитання з приводу визначення розміру збитків саме на час проведення експертизи, а не на час складання звіту. При цьому доводи позивача з приводу неправомірного застосування оцінювачем при первісній оцінці коефіцієнту зносу 0,7 а також ВТВ спростовуються положеннями ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та положеннями відповідної Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092 з наступними змінами.

Отже суд вважає недоведеним належними доказами і нне знаходить передбачених законом підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» на користь позивача страхової виплати в більшому розмірі, ніж така виплата проведена, тому позовні вимоги про стягнення з даного відповідача 5842, 51 грн. також задоволенню не підлягають.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз`яснено в пункті 4 Постанови ПВСС №4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

Разом з тим в даному випадку на підставі досліджених доказів суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна» на користь позивача більшої суми страхової виплати, ніж вже сплачена у встановлений строк, тому підстави для стягнення пені з даного відповідача на користь позивача також відсутні.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пені – задоволенню не підлягає у повному обсязі.

Згідно з частиною 1,2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Отже, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Разом з тим, відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.05.2018 року між ОСОБА_2 та адвокатом Рудик І.І. був укладений договір про надання правової допомоги від 02.05.2018 року (том №1, а.с.79) та додаткові угоди №1, №2 про надання правової допомоги від 02.05.2018 року та 15.05.2018 року (том №1, а.с.95, 98). Згідно з копією квитанції до прибуткового касового ордеру від 02.05.2018 року, 15.05.2018 року та 05.12.2019 року ОСОБА_2 сплачено за надання правової допомоги суму у розмірі 6 000,00 грн. (т.1 а.с. 96, 99, 243, т.2), що відповідає також актам прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги і розрахункам..

Представник позивача заперечувала проти вказаного розміру витрат на правову допомогу, вважала його надмірним.

Отже, беручи до уваги положення ст.ст. 133, 137 ЦПК України, зокрема, враховуючи розмір позовних вимог, які заявлені до відповідача ОСОБА_2 , солідарно з іншим відповідачем, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати пов`язані з правничою (правовою) допомогою у розмірі 3 000 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.1-18, 76-82, 95, 133, 137, 141, 142, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.22, 979, 988, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пені – відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати пов`язані з правничою (правовою) допомогою у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_7 виданий Дзержинським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області 04.06.2016 року, РНОКПП: НОМЕР_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідачі:

-Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія ПЗУ Україна», код ЄДРПОУ:20782312, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40;

-ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Повне рішення складено 28.02.2020 року.

Суддя Н.В. Баркова