Вирок № 87913123, 28.02.2020, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер № № 616/19/20

Провадження № 1-кп/616/44/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„28" лютого 2020 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря ШЕГДИ В.М.

прокурора ВАРВЯНСЬКОГО М.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Великий Бурлук матеріали кримінального провадження № 12020220250000004 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Вільшани, Дергачівського району, Харківської області, громадянина України, українця, безпартійного, військовозобов`язаного, учасника бойових дій, освіта повна загальна середня, неодруженого, працюючого робітником з догляду за тваринами в ДП ДГ «Пантелеймонівське» ІР НААН», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: за вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 09 вересня 2010 року за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого умовно-достроково на 4 місяці 19 днів на підставі постанови Балаклійського райсуду Харківської області; - за вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області від 06 жовтня 2014 року за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого 28 грудня 2016 року на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області із застосуванням ст.81 КК України умовно - достроково на невідбутий строк 8 місяців 9 днів,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

02 січня 2020 року ОСОБА_1 , перебуваючи в своїй квартирі АДРЕСА_2 разом з раніше знайомою ОСОБА_4 , при цьому удвох вживали спиртні напої. В період часу з 04 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. ОСОБА_1 , скориставшись нагодою, що ОСОБА_4 заснула в сусідній кімнаті, за раптово виниклим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, шляхом вільного доступу, повторно, таємно, викрав мобільний телефон марки Хiaomi Redmi Note 4, сріблястого кольору, вартістю 966 грн 33 к., який належав ОСОБА_4 та знаходився в кухні вказаної квартири, після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на зазначену суму.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.2 ст.185 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і по обставинам скоєння злочину дав показання відповідно до вищевикладеного. Просив суд суворо його не карати.

Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, судову повістку отримала особисто 18 лютого 2020 року (а.с.60). На адресу суду надала заяву в якій просила розгляд справи здійснювати без її участі, зазначила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, оскільки викрадене майно їй було повернуто. Просила призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі (а.с.41). Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність вказаної особи.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині, при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та приймаючи до уваги, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, вислухавши думку прокурора та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які обтяжують та пом`якшують його покарання.

У відповідності з п.1 ч.1 ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого суд вважає його щире каяття у вчиненому.

Обставина, у відповідності до п.13 ч.1 ст.67 КК України, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий (а.с.75), неодружений, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем мешкання характеризується посередньо (а.с.68), на даний час працює робітником з догляду за тваринами в ДП ДГ «Пантелеймонівське» ІР НААН», на обліку у лікаря - психіатра та у лікаря - нарколога не перебуває (а.с.73), в період з 07 травня 2018 року по 15 червня 2018 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій та в період здійснення зазначених заходів (а.с.70), має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 (а.с.67).

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виконання покарання у громаді можливо за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально - виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання повторним кримінальним правопорушенням: приймати участь у соціально - виховних заходах, які проводяться в підрозділі пробації. У разі прийняття судом рішення про звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, доцільним покладення на правопорушника обов`язків, відповідно до ч.3 ст.76 КК України (а.с.45-48).

Згідно п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом».

Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, згідно якої стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність та це право є найважливішим у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції; кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувається за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції.

Суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , вважає, що ступінь його небезпечності не перевищує принципу поваги до особистої свободи, а тому враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою провину, щиро кається, активно сприяв розкриттю злочину, викрадене майно повернуто власнику, яка претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має, після відбуття покарання обвинувачений офіційно працевлаштувався на роботу, брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебував безпосередньо в районах бойових дій. При таких обставинах суд вважає за необхідне, призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст.ст.75,76 КК України, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Суд вважає, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Саме таке покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і зважує на вимоги ст.65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 не обирався та підстав для його обрання суд не вбачає.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України, а щодо витрат на залучення експерта - відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.

Цивільний позов не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, районний суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнити з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки, поклавши на засудженого обов`язки відповідно до ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого

органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про

зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим

органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою ОСОБА_1 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази: - мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 4», сріблястого кольору, який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_4 - залишити у її розпорядженні.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 6/24 СЕ-20 від 10 січня 2020 року у сумі 785 (сімсот вісімдесят п`ять) грн 05 к. в дохід держави (код доходів: 24060300, розрахунковий рахунок UA 548999980000031116115020005, код отримувача (ЄРДПОУ 37999680, отримувач платежу: УК Слобідсь/мХарСлобідськи/24060300), банк - Казначейство України (ЕАП).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області, протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ