Рішення № 87912583, 24.02.2020, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2625/19

Провадження №2/541/246/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 лютого 2020 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі: головуючої судді - Куцин В. М.,

секретаря судових засідань Прус Т. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЛЛФІН” до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

До Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 31679 грн. 63 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачем ТОВ “ВЕЛФФІН” та відповідачем ОСОБА_1 15.10.2016 року було укладено Договір позики № 81528, за умовами якого останній надано позику в розмірі 750 грн. 00 коп. строком на 30 днів шляхом перерахування коштів на вказаний відповідачем банківський рахунок. В свою чергу, позичальник зобов`язалася повернути позику та сплатити проценти за користування позикою в розмірі, встановленому п.1.5 договору. Станом на день подання позову, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором позики не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Просив стягнути із ОСОБА_1 станом на 15.11.2019 заборгованість в сумі 31679,63 грн., з яких: 750,00 грн. – основний борг, 7737,75 грн. – заборгованість по відсоткам, 23191,88 грн. – заборгованість за простроченими відсотками, а також судові витрати в розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22.11.2019 року справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЛЛФІН” до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (викликом) сторін, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення вказаної ухвали на подання до суду відзиву на позовну заяву та роз`яснено право та порядок такого подання. Заяв, клопотань, відзиву на позовну заяву, зустрічного позову, відповіді на відзив, заперечень відповідач не надав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. 5).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася повторно, про місце та час розгляду справи належно повідомлена за адресою останнього відомого місця проживання, зареєстрованої у встановленому законом порядку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України та шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду, офіційного веб-порталу судової влади (а.с. 41, 43, 48, 51).

Враховуючи згоду позивача суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ст. 223 ч. 4 ЦПК України та ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ТОВ “ВЕЛЛФІН” зареєстровано як фінансова установа відповідно до розпорядження № 2606 від 27.10.2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Основним видом діяльності ТОВ “ВЕЛЛФІН” є кредитування, що підтверджується випискою є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

15.10.2016 року між ТОВ “ВЕЛЛФІН” та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 81528 в електронній формі, відповідно до якого позивач надав відповідачу кошти в сумі 750 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування нею. Позика надавалася строком на 30 днів (п.п.1.1, 1.2, 1.3 договору).

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копію договору № 81528 від 15.10.2016 року, який оформлений сторонами в електронній формі, роздруківку заявки з офіційного веб-сайті товариства https://creditup.com.ua., повідомлення ТОВ ФК “ВЕЙ ФОР ПЕЙ” від 29.10.2019 року щодо перерахування коштів на картку, вказану відповідачем, через систему платежів «WayForPay» в розмірі 750 грн. 00 коп.

За користування позикою відповідач зобов`язався сплачувати проценти в наступному порядку:

- 0,95 процента від суми позики, але не менше 50 грн. 00 коп. за перший день користування позикою,

- 0,95 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.2 договору;

- 3,8 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.2 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором (п.1.5 договору).

Відповідно до п.п. 1.4 договору дата перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладання договору позики між позичальником і позикодавцем.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 611, ч. 2 ст. 612, ст.ст. 623-625, ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики (в тому числі достроково), сплатити заборгованість, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Виходячи з положень ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Зокрема, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції (ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію» ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Частиною 4 статті 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що фізична особа (споживач послуг) у сфері електронної комерції повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2016 року ОСОБА_1 визначеному Правилами надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ “ВЕЛЛФІН” оформила заявку для отримання позики шляхом заповнення усіх полів заявки, які є обов`язковими для заповнення, на підставі якої між сторонами було укладено договір позики в електронній формі. На вказаний відповідачем розрахунок була перерахована обумовлена сторонами сума позики. Факт укладання договору позики та отримання від позивача коштів відповідач не оспорювала.

Однак, згідно наданого позивачем розрахунку, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми позики, процентів не виконала.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача сума позики в розмірі 750 грн. 00 коп.

Вирішуючи питання щодо стягнення відсотків за користування позикою суд виходить з наступного.

Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 14-318цс18, яка в силу ст. 263 ЦПК України повинна бути врахована при застосуванні судами аналогічних норм права.

Таким чином, враховуючи викладене, в силу ч. 9 ст. 10 ЦПК України, позивач мав право на нарахування процентів за користування кредитом лише в межах строку надання позики - по 14.11.2016 року, що становить 256 грн. 63 коп.

Отже, позовні вимоги ТОВ «ВЕЛЛФІН» підлягають частковому задоволенню, тому необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЛЛФІН” заборгованість за договором позики № 81528 від 15.10.2016 року в розмірі 1006 (одна тисяча шість) гривень 63 копійки, станом на 15 листопада 2019 року, з яких: 750 грн. 00 коп. - сума позики та 256 грн. 63 коп. - проценти за користування позикою.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1921,00 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 1006,63 грн.*100% : 31679,63 грн. ціни позову = 3,18 %, тобто 3,18 % від ціни позову 3,18% *1921 грн. :100%), що складає 61,09 грн.

Керуючись ст. ст. 12,13, 76-83, 141, 259, 263 – 265, 280-282, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЛЛФІН” до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЛЛФІН”, заборгованість за договором позики № 81528 від 15.10.2016 року в розмірі 1006 (одна тисяча шість) гривень 63 копійки, станом на 15 листопада 2019 року, з яких: 750 грн. 00 коп. - сума позики та 256 грн. 63 коп. - проценти за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕЛЛФІН”, судові витрати в розмірі 61 (шістдесят одна) гривня 09 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до п.п. 15 п. 1 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд на протязі тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Одеси, місце реєстрації АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю “ВЕЛЛФІН”, місцезнаходження: 03061 місто Київ, вулиця Героїв Севастополя, 48, код за ЄДРПОУ 39952398, рахунок ІВАN –UА НОМЕР_2 в ПАТ «АЛЬФА БАНК» МФО 300346.

Повне судове рішення складено 28.02.2020 року.

Суддя: В. М. Куцин