Рішення № 87912532, 24.02.2020, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1278/18

Провадження № 2/539/360/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі : головуючого судді Іващенка Ю.А.,

при секретарі Карпенко Т.П.,

з участю : відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Паляниця М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору від 27.06.2012 року отримала у Приватбанку кредит в розмір 4600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки.

Відповідач належним чином не виконувала умови договору, через що виникла заборгованість, яка станом на 31.03.2018 року становить 106 362 грн. 51 коп., з яких: 4448,86 грн. заборгованість за тілом кредиту; 92172,58 грн. заборгованість за процентами; 4200 грн. заборгованості за пенею та комісією; 500 грн. заборгованість за штрафом (фіксована частина); 5041,07 грн. заборгованість за штрафом (процентна складова).

Добровільно відповідачем сума заборгованості не сплачена, а тому позивач вимушений був звернутись до суду.

Згідно позовної заяви, позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» прохав суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 27.06.2012 року в розмірі 106 362 грн. 51 коп.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, надав суду клопотання з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги прохав задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 пояснила, що кредит, отриманий у позивача вона погасила, а банківську картку у неї забрали в банку.

Представник відповідача Паляниця М.С. в судовому засіданні пояснив, що позивач в ході виконання умов кредитного договору постійно та безпідставно збільшував відсоткову ставку, крім цього, договір було укладеного таким чином, що позивач написала лише заяву про видачу банківської картки, Умов та Правил надання банківських послуг відповідач не погоджувала та не підписувала.

Заслухавши учасників справи, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи на підставі доказів, наданих сторонами, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ (зараз АТ КБ) «Приватбанк» з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 27.06.2012 року (а.с.9) та отримала кредитний ліміт у розмірі 4600 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, який надав до суду позивач, станом на 31.03.2018 року заборгованість відповідача за кредитним договором від 27.06.2012 року становить 106 362 грн. 51 коп., з яких: 4448,86 грн. заборгованість за тілом кредиту; 92172,58 грн. заборгованість за процентами; 4200 грн. заборгованості за пенею та комісією; 500 грн. заборгованість за штрафом (фіксована частина); 5041,07 грн. заборгованість за штрафом (процентна складова).

Розрахунок заборгованості висвітлює розмір відповідної заборгованості, яка утворилась на підставі належно оформленої заяви позичальника про отримання кредиту та її копія, що наявна у матеріалах справи, відповідним чином завірена.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що, оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання відповідачем обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, позивач має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати відповідачем обов`язку з повернення, зокрема, фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже, у даній справі наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором від 27.06.2012 року в розмірі тіла кредиту, а саме 4448,86 грн.

Крім цього, до кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті https://privatbank.ua.terms/ та витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 10-34).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У заяві, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також види комісійних винагород.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також комісію, пенею і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.06.2012 року, посилався на «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою», витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: тип кредитної картки, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, комісія за зняття готівки, комісія за моніторинг неактивної картки, комісія за безготівковий розрахунок, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено строк дії карти (вказаний на лицьовому боці карти) та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці тарифи, що містяться у витягу з тарифів та Витягу з Умов і правил розуміла відповідач та ознайомлювалася і погодилася з ними, підписуючи заяву про отримання кредиту, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком довідка та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, яка в силу ст. 263 ЦПК України повинна бути врахована при застосуванні судами аналогічних норм права.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.06.2012 року шляхом підписання заяви.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді процентну ставку, комісію, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів), за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Витяг з тарифів також не може бути розцінений, як належний доказ погодження умов кредитування, оскільки не містить усіх обов`язкових складових кредитного договору, зокрема підпису позичальника.

В судовому засіданні відповідач пояснила, що окрім заяви більше нічого не писала та ніяких документів не підписувала, процентну ставку, комісію, пеню та штрафи не погоджувала.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні достатні правові підстави для стягнення із відповідача на користь позивача процентів, комісії, пені і штрафів згідно договору від 27.06.2012 року.

Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною один якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову Банком було сплачено 1762 грн. судового збору.

Оскільки даним рішенням позов задоволено частково та визначено до стягнення лише суму заборгованості за тілом кредиту, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених ним судових витрат у розмірі 73,70 грн. (4448,86 грн. х 1762 грн. / 106 362,51 грн.) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 27.06.2012 року станом на 31.03.2018 року в розмірі 4 448 грн. 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 73 грн. 70 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного рішення 28.02.2020 року.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Ю.А.Іващенко