Ухвала суду № 87910072, 27.02.2020, Чаплинський районний суд Херсонської області

Ухвала набрала чинності "___"____20____р. Справа № 657/206/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2020 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко Л.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»» про захист прав споживача банківських послуг та повернення безпідставно стягнутих грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2020 року на підставі розпорядження в.о. голови Каланчацького районного суду Херсонської області Ковальчук О.В. до Чаплинського районного суду Херсонської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»» про захист прав споживача банківських послуг та повернення безпідставно стягнутих грошових коштів.

Одночасно з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» автоматично списувати кошти з рахунку, який відкритий на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної для погашення спірної простроченої заборгованості згідно укладеного між нею та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» договору про надання банківських послуг.

Заява мотивована тим, що позивач звернулася до суду з позовом про визнання незаконними дій АТ КБ «ПриватБанк» щодо автоматичного списання коштів із рахунку відкритого на її ім`я для зарахування заробітної плати та стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь безпідставно списаних грошових коштів в сумі 54483.55 грн.. Оскільки судова процедура щодо розгляду такого спору є тривалою і відповідач надалі продовжуватиме здійснювати автоматичне списання грошових коштів з її рахунку, призначеного для зарахування заробітної плати до набрання рішенням суду у справі законної сили, що порушуватиме її права та вплине на можливість повноцінного матеріального забезпечення потреб сім"ї, а тому вважає, що належним заходом забезпечення позову буде винесення ухвали про заборону відповідачу автоматично проводити списання грошових коштів для погашення заборгованості з її рахунку для зарахування заробітної плати.

Відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд прийшов до наступного.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст. 1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1 та 2 частини 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також, відповідно до пункту 20 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи і заяву про забезпечення позову та оцінивши надані докази, а також враховуючи, що заява подана з додержанням вимог статті 151 ЦПК України, а заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, є видами забезпечення позову, передбаченими ст. 150 ЦПК України і відповідають предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи, з урахуванням чого слід дійти висновку за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову та заборонити АТ КБ «ПриватБанк» списувати автоматично кошти з рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати в рахунок погашення заборгованості, яка виникла на підставі кредитних правовідносин між сторонами.

При цьому, задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення коштів, суд виходить з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав позивача (який полягає не тільки у відновленні становища, яке існувало до порушення, але у запобіганні в подальшому порушенню прав заявника, у даному випадку - списанню коштів), за захистом яких вона звернулася до суду, оскільки списання коштів здійснюється із заробітної плати позивача для погашення спірної заборгованості за договором про надання банківських послуг.

Так судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір щодо списання відповідачем коштів із зарплатної картки позивача на погашення кредитної заборгованості, яку позивач оспорює, що підтверджується зверненням позивача з позовом до суду за захистом своїх прав та долученими нею доказами.

В такому випадку, забезпечення позову шляхом заборони банку автоматично проводити списання грошових коштів із заробітної картки позивача для погашення спірної простроченої заборгованості на строк до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили є цілком доречним, обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі, зважаючи на те, що списання здійснюється із заробітної плати позивача.

Крім того, такий захід забезпечення жодним чином не перешкоджає господарській діяльності АТ КБ «ПриватБанк» і не порушує прав та інтересів банку, який після розгляду цього спору зможе, у випадку відмови в задоволенні позову, продовжити автоматичне списання коштів для погашення заборгованості.

При цьому, Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду.

За даних обставин доводи заяви про забезпечення позову є обґрунтованими, оскільки заборона відповідачу автоматично проводити списання грошових кошітв із заробітної картки позивача є тимчасовим заходом і направлена на запобігання незаконного списання коштів із заробітної плати (основного джерела доходу). Ці заходи забезпечення позову застосовані для гарантування виконання можливого рішення суду.

Відповідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження..

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити.

Заборонити Акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» автоматично проводити списання грошових коштів з рахунку, який відкритий на ім`я ОСОБА_1 для зарахування заробітної плати для погашення спірної простроченої заборгованості згідно укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» договору про надання банківських послуг, до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.О. Пилипенко