Рішення № 87909754, 14.02.2020, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/4022/18

Провадження № 2/653/173/20

РІШЕННЯ

іменем України

14 лютого 2020 року

Генічеський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Берлімової Ю.Г.

за участю секретаря Волвенко А.О.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Також позивач є власником земельної ділянки площею 0,1581 га кадастровий номер 6522185200:01:001:0776, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що після набуття нею права власності на вищевказане майно, суміжний землекористувач по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 самовільно заволодів частиною земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,0133 га, огородив її парканом та протиправно користується нею, таким чином самовільно збільшивши площу земельної ділянки, яку він фактично займає. На зауваження власника ОСОБА_3 про звільнення зайнятої частини її земельної ділянки відповідач не реагує.

Вказує, що на замовлення позивача, 07 серпня 2018 року інженером-землевпорядником було здійснено обміри земельної ділянки позивача по АДРЕСА_1 та складено «Схему захоплення частини земельної ділянки площею 0,0133 га за адресою АДРЕСА_1 з боку суміжного землекористувача ОСОБА_2 », якою підтверджено самовільне захоплення останнім земельної ділянки позивача. 28 серпня 2018 року постійною депутатською комісією з питань земельно-комунальної власності та будівництва Стрілківської сільської ради проведено комісійний виїзд на місце у присутності землевпорядника, позивача та відповідача, про що складено відповідний акт, яким підтверджено вищезазначене самовільне захоплення відповідачем частини земельної ділянки позивача та встановлення на ній огорожі (паркану) відповідачем.

Вважає, що дії відповідача порушують її права, як власника земельної ділянки, та у зв`язку з викладеним просить зобов`язати відповідача демонтувати встановлену огорожу, звільнити земельну ділянку та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

У судовому засіданні представник позивача Пінаєв О.В., позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позові та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Наполягав на тому, що земельну ділянку він не захоплював. Зазначав, що рішенням суду було розділено будинок та земельну ділянку у рівних частинах 1093,8, однак при формуванні вулиці Світлої для зменшення розривів між вулицями до площі його земельної ділянки було додано 17,5 метрів по всій її довжині, що в результаті складало 236,25 метри квадратних. Вказує, що попереднім власником земельної ділянки, яка зараз належить позивачу, було захоплено частину його земельної ділянки, у результаті чого площа цієї земельної ділянки збільшилась до розміру, вказаного у державному акті. Також просив стягнути з позивача витрати за проведення експертизи у справі №№ 653/4273/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 березня 2018 року позивач ОСОБА_3 є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 411 від 29 березня 2018 року та земельної ділянки кадастровий номер: 6522185200:01:001:0776, площею 0,1581 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 410 від 29 березня 2018 року.

Відповідачу ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право власності на землю серії ХС VII-33-555 від 22 грудня 1997 року належить земельна ділянка площею 1090 кв.м.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 вересня 1986 року, ОСОБА_2 успадкував Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6503991172018 від 12 липня 2018 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 6522185200:01:001:0776 вбачається, що документацією із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрації земельної ділянки є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 28 серпня 2017 року.

Рішенням Генічеського районного народного суду Херсонського області від 14 серпня 1989 року, між відповідачем та ОСОБА_4 встановлено порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 та виділено в користування останнім ділянки розміром 1093,8 кв.м.

Відповідно до схеми захоплення частини земельної ділянки площею 0,0133 га за адресою АДРЕСА_1 з боку суміжного землекористувача ОСОБА_5 складеної інженером-землевпорядником ОСОБА_6 , відповідач захопив частину (0,0133 га) земельної ділянки ОСОБА_3 .

З рішення Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 12 листопада 2011 року «Про визнання прав на земельну ділянку» вбачається, що розглянувши заяву та документи надані ОСОБА_2 радою затверджено схему розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Визнано за ОСОБА_2 право володіння та користування земельною ділянкою, орієнтовною площею 0,1090 га та присвоєно зазначеній земельній ділянці юридичну адресу: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_4 право володіння та користування земельною ділянкою орієнтовною площею 0,1581 га та присвоєно зазначеній земельній ділянці юридичну адресу: АДРЕСА_2 .

Актом обстеження меж суміжних земельних ділянок в с. Стрілкове Генічеського району Херсонської області від 28 серпня 2018 року затвердженим Стрілківським сільським головою Генічеського району Херсонської області, встановлено, що згідно схеми наданої ОСОБА_3 відбулося захоплення частини земельної ділянки площею 0,0133 га за адресою: АДРЕСА_2 з боку суміжного землекористувача ОСОБА_2 та запропоновано вчинення дій направлених на вирішення межового спору.

Згідно висновку судового експерта Малого О.В. № 36/19 від 03 травня 2019 року, експертом було досліджено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1581 га, кадастровий номер 6522185200:01:001:0776. За результатом дослідження встановлено наступне. Розмір та межі земельної ділянки, яка належить та перебуває у користуванні ОСОБА_7 , не відповідає розмірам та межам встановленим земельною документацією. Проведеним дослідженням виявлено порушення меж земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 , суміжним землекористувачем ОСОБА_2 , який є власником садиби АДРЕСА_2 , яка з південного боку межує зі вказаною вище ділянкою. Дане порушення полягає у фактичному використанні ОСОБА_2 частиною земельної ділянки належної ОСОБА_3 . Площа даної ділянки становить 0,0133 га (133 кв.м.).

З висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 19-2432/2433 від 28 серпня 2019 року по цивільній справі № 653/4273/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку (за результатами розгляду якої у задоволенні позовних вимог відмовлено) вбачається, що межі земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (державний акт ХС VII33-497) та АДРЕСА_2 (державний акт ХС VII 33-555), не відповідають межам земельних ділянок, наведеним на Схемі встановлення порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_2 згідно рішення Генічеського районного народного суду Херсонської області від 14 серпня 1989 року. Експертом встановлено що площа земельної ділянки по АДРЕСА_2 : згідно рішення Генічеського районного народного суду від 14 серпня 1989 року – 1093,8 м.кв., схеми встановлення порядку користування – 1093,8 м.кв., державного акту на право приватної власності на землю серії ХС VII – 33-555 - 1090,0 кв.м., фактична площа земельної ділянки – 1235,0 кв.м. Площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 : згідно рішення Генічеського районного народного суду від 14 серпня 1989 року – 1093,8 м.кв., схеми встановлення порядку користування – 1093,8 м.кв., державного акту на право приватної власності на землю серії ХС VII – 33-497 – 1581,0 кв.м., фактична площа земельної ділянки – 1581,0 кв.м.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) право власності на землю гарантується.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 ЗК України).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 2 ст. 90 ЗК України встановлено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власники земельних ділянок зобов`язані, зокремане порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (п. г ч. 1 ст. 91 ЗК України).

Положення ч. 1 ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1 ст. 791 ЗК України).

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом частин 1 та 2 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати відновлення свого порушеного права.

Частинами 1, 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем належними, допустимими та достовірними доказами доведено обставини (факти), якими обґрунтовуються його позовні вимоги, зокрема те, що позивач є власником земельної ділянки, його права порушуються відповідачем, а саме останнім самовільно захоплено частину земельної ділянки, яка належить позивачу у зв`язку з чим площа земельної ділянки яка фактично перебуває у користуванні відповідача більша, аніж площа зазначена у його державному акті.

Натомість заперечення відповідача, а саме його посилання на захоплення частини його земельної ділянки, та те що площа його земельної ділянки була збільшена правомірно, оскільки при формуванні вулиці Світлої для зменшення розривів між вулицями до площі його земельної ділянки було додано 17,5 метрів по всій її довжині, що в результаті складало 236,25 метри квадратних, не підтверджуються наявними у справі доказами.

Також, не підтверджує обґрунтованість заперечень відповідача і висновки експертизи проведеної по цивільній справі № 653/4273/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , на яку посилається відповідач, з огляду на те, що на вирішення експерта ставились питання щодо відповідності меж та площ земельних ділянок позивача та відповідача межам і площам визначеним у схемі розподілу земельної ділянки, встановленої рішенням Генічеського районного суду від 14 серпня 1989 року. Висновки даної експертизи не підтверджують правомірність користування ОСОБА_2 частиною земельної ділянки площею 133 кв.м., яка належить позивачу, а лише підтверджує, факт того що площа земельної ділянки позивача є більшою ніж площа визначена у схемі розподілу земельної ділянки, встановленої рішенням Генічеського районного суду від 14 серпня 1989 року (яка на даний час не є документом, який: підтверджує право власності позивача на земельну ділянку, встановлює її площу, межі та підтверджує їх правомірність). Крім того, даним висновком підтверджується фактичне користування відповідачем земельною ділянкою, розмір якої не відповідає розміру визначеному у державному акті відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлення факту порушення прав позивача, яке виявляється у самовільному захопленні відповідачем частини земельної ділянки позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Таким чином з відповідача слід стягнути на корить позивача судові витрати по справі у розмірі 6984 грн. 80 коп., що складаються з суми сплаченого позивачем судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. та витрат за проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 6280 грн. 00 коп.

Щодо вимоги ОСОБА_2 про стягнення з позивача судових витрат, а саме витрат на проведення експертизи по справі № 653/4273/17, суд зазначає, що дана вимога не може бути задоволена, оскільки ці витрати не входять до судових витрат у даній справі, питання про розподіл яких, суд повинен вирішити.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 81, 90, 91, 125, 152 ЗК України, ст.ст. 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 141, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) демонтувати встановлену огорожу (паркан) на земельній ділянці ОСОБА_3 площею 0,1581 га (кадастровий номер 6522185200:01:001:0776) з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та звільнити вищезазначену земельну ділянку площею 0,0133 га.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 6984 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп., що складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. та витрат за проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 6280 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 лютого 2020 року.

Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова