Рішення № 87909667, 03.02.2020, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/380/19

Провадження № 2/648/25/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року Білозерський районний суду Херсонської області

в складі: головуючого судді Сокирко Л.М.,

секретаря судових засідань Онофрійчук Л.О.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сергет Ю.В.,

представника відповідача прокуратури Херсонської області – Хамідової Е.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Білозерка Херсонської області в залі судових засідань № 4 Білозерського районного суду Херсонської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до прокуратури Херсонської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області, ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

6 лютого 2019 року адвокат Сергет Ю.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до прокуратури Херсонської області, Акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Просила стягнути з відповідача на користь позивача суму грошових коштів у розмірі 42 404 грн 63 коп. в рахунок відшкодування витрат на лікування; 495 000 грн в рахунок відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди; 25 000 грн – в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу; а також стягнути з Акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» 5 000 грн в рахунок відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 2 лютого 2016 року близько 19 год. ОСОБА_2 , керуючи технічно справним службовим автомобілем ВАЗ-21099 реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух у своїй смузі руху по автодорозі Херсон-Каховка-Генічеськ 26 км+484 м. Білозерського району Херсонської області зі сторони м. Херсона в напрямку м. Каховка Херсонської області проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалася, порушуючи вимоги п. п. 2.3 б), 12.3 Правил дорожнього руху, маючи об`єктивну можливість виявити напівпричеп LOHR С2Н99S реєстраційний номер НОМЕР_2 який стояв частково у попутному напрямку руху з увімкненими аварійною сигналізацією та габаритними вогнями, завчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху транспортного засобу, аж до його зупинки або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив зіткнення із вказаним напівпричепом.

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля ВАЗ-21099 реєстраційний номер НОМЕР_1 потерпілому ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження, які по тривалості розладу здоров`я відносяться до середньої тяжкості.

Вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 26 лютого 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Службовий автомобіль ВАЗ-21099 реєстраційний номер НОМЕР_1 є власністю застрахованої особи – Прокуратури Херсонської області. ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з прокуратурою та в день дорожньо-транспортної пригоди був відряджений за розпорядженням прокурора.

Ступінь втрати ОСОБА_1 працездатності визначено на рівні 60 % із присвоєнням третьої групи інвалідності. Водночас, він тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні, не мав змоги працювати, самостійно без сторонньої допомоги задовольняти свої фізіологічні потреби, вчиняти повсякденні дії, жити нормальним життям.

У результаті пережитої дорожньо-транспортної пригоди та отриманих тілесних ушкоджень та каліцтвом позивач почав страждати на безсоння, систематично відчуває сильний фізичний біль, довготривалий час був прикутий до ліжка, досі потребує постійної сторонньої допомоги, почуває себе пригніченим.

8 лютого 2019 року у справі відкрито провадження та призначено до підготовчого судового засідання у порядку загального позовного провадження.

28 лютого 2019 року позивач збільшив розмір позовних вимог зокрема до Акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП».

Ухвалою суду, постановленою у підготовчому судовому засіданні 26 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині стягнення з Акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 42 404 грн 63 коп. в рахунок відшкодування витрат на лікування; стягнення суми грошових коштів у розмірі 16 536 грн в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме встановлення ІІІ групи інвалідності; стягнення суми грошових коштів у розмірі 23 790 грн 60 коп. у рахунок відшкодування втраченого заробітку (доходу) внаслідок каліцтва або іншого ушкодження; стягнення суми грошових коштів у розмірі 5 000 грн у рахунок відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди, стягнення суми грошових коштів у розмірі 12 500 грн у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

26 березня 2019 року згідно ухвали суду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору до участі у справі залучено ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 10 квітня 2019 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

3 червня 2019 року провадження у справі зупинено у зв`язку із призначенням експертизи.

16 жовтня 2019 року провадження у справі поновлено.

30 жовтня 2019 року позивач зменшив позовні вимоги, просив стягнути з Прокуратури Херсонської області на свою користь суму грошових коштів у розмірі 267 072 грн в рахунок відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди та 25 000 грн в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

В ході судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити, у відзиві на заяву про зменшення розміру позовних вимог зазначила, що висновок судово-психологічної експертизи складено не уповноваженим на те суб`єктом, а відтак не є доказом у розумінні ст. 76 ЦПК України та не може бути врахований при ухваленні судом рішення. Одночасно зазначила, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди позивач з урахуванням висновку судово-психологічної експертизи виходив з того, що дії відповідача необхідно кваліфікувати як дії при грубій необережності, вбачається, що експертом досліджувалися дії особи, якою вчинено злочин, а не дії (бездіяльність) відповідача у справі. Дії, внаслідок яких позивачу завдано шкоди, становлять злочин, вчинений третьою особою, яку позивач ототожнює з прокуратурою Херсонської області.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про дату та місце розгляду справи в судове засідання не прибули, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.

Неявка зазначених осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд установив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Згідно вироку Білозерського районного суду Херсонської області від 26 лютого 2018 року, ОСОБА_2 , 2 лютого 2016 року близько 19 год., керуючи технічно справним службовим автомобілем ВАЗ-21099 реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух у своїй смузі руху по автодорозі Херсон-Каховка-Генічеськ 26 км+484 м. Білозерського району Херсонської області зі сторони м. Херсона в напрямку м. Каховка Херсонської області проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалася, порушуючи вимоги п. п. 2.3 б), 12.3 Правил дорожнього руху, маючи об`єктивну можливість виявити напівпричеп LOHR С2Н99S реєстраційний номер НОМЕР_2 , який стояв частково у попутному напрямку руху з увімкненими аварійною сигналізацією та габаритними вогнями, завчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху транспортного засобу, аж до його зупинки або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив зіткнення із вказаним напівпричепом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля ВАЗ-21099 реєстраційний номер НОМЕР_1 потерпілому ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно висновку Комунального підприємства «Бюро судово-медичної експертизи» Херсонської обласної ради № 23 від 29 березня 2016 року були заподіяні тілесні ушкодження у виді: закритого перелому заднього краю правої вертлюжної впадини, вивиху правого стегна, закритих переломів четвертої п`ясткової кістки лівої кисті, перелому основи проксимальної фаланги третього пальця лівої кисті, вивиху середньої фаланги третього пальця лівої кисті, посттравматичного невриту правого сідничного нерву, парезу правої стопи, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоров`я.

Вказане підтверджується наступними доказами:

актом № 1 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом від 9 березня 2016 року, затвердженого начальником Головного управління Держпраці у Херсонській області;

епікризом № 01957 Херсонської обласної клінічної лікарні (госпіталізація: 2 лютого 2016 року; виписка: 26 лютого 2016 року);

епікризом № 05390 Херсонської обласної клінічної лікарні (госпіталізація: 24 березня 2016 року; виписка: 1 квітня 2016 року);

довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 027136 від 25 травня 2016 року;

довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 10ААА № 251173 від 25 травня 2016 року;

довідкою про отримання медичної допомоги за рахунок потерпілого та випискою № НОМЕР_3 із медичної карти стаціонарного хворого.

У відповідності до вироку Білозерського районного суду Херсонської області від 26 лютого 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Службовий автомобіль ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_1 є власністю застрахованої особи – прокуратури Херсонської області.

ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з прокуратурою Херсонської області та в день скоєння дорожньо-транспортної пригоди був відряджений за розпорядженням прокурора від 1 лютого 2016 року за № 04/21-20 вих. 16, про що міститься відмітка в акті № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 9 березня 2016 року.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність прокуратури Херсонської області була застрахована в Акціонерному товаристві «Страхова компанія «Ю.БІ.АЙ-КООП». На момент пригоди діяв Поліс № АЕ/5181986 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Із довідки, виданої головою медико-соціальної експертної комісії, за результатами визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 10ААА № 251173 від 25 травня 2016 року ступінь втрати ОСОБА_1 професійної працездатності у відсотках складає 60 %.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд установив, що діями ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з відповідачем – прокуратурою Херсонської області та керував службовим автомобілем ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_1 , який є власністю – прокуратури Херсонської області, що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ 5181986 Акціонерного товариства «Страхова група «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» було спричинено позивачу середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ст. 1172 ЦК України).

Таким чином, виходячи з приписів ч. 2 ст. 1187 та ст. 1172 ЦК України, відповідальність за заподіяну шкоду позивачеві повинна нести прокуратура Херсонської області.

Згідно приписів ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суд бере до уваги, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

У відповідності із ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає зокрема : 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до пунктів 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року (в редакції від 27.02.2009 року), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини. Розмір компенсації зазвичай становить 1000 - 5000 євро. Таким чином, визначений розмір спричиненої позивачеві моральної шкоди цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Так рішенням від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви, суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду, будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Отже, суд визнає факт заподіяння моральної шкоди позивачу, зокрема що йому були спричинені моральні страждання, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм, змусило звернутись до суду за захистом своїх прав, вживати дії, направлені на доведення своєї правової позиції, докази на підтвердження немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення, істотність змін в житті, тощо), а тому, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, вважає за необхідне стягнути з відповідача заявлену моральну шкоду у розмірі 267 072 грн.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача саме 267 072 грн суд виходить з наступного.

Згідно висновку судово-психологічної експертизи № 091-2019, складеної судовим експертом-психолом Комунального заклад «Херсонська обласна психіатрична лікарня» Гельманом С.В. за даними судово-медичної експертизи внаслідок ДТП 2 лютого 2016 року ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього та легкого ступенів тяжкості; неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні у лікарні (02.02.2016-26.02.2016; 24.03.2016-01.04.2016); втратив працездатність (медико-соціальною експертною комісією, встановлена ІІІ група інвалідності безтерміново, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 60 % (шістдесят); потребує подальшого довгострокового медичного лікування. Досліджувана ситуація була і є для ОСОБА_1 психотравмуючою. Внаслідок зазначених правотравмуючих факторів ОСОБА_1 переніс довготривалий помірно виражений стан дістресу. На час проведення дослідження (17.09.2019 року) у ОСОБА_1 виявлені пов`язані з досліджуваними подіями порушення дезадаптації по психастенічному типу. Коефіцієнт «сумарного стрессового еквівалента» для ОСОБА_1 відповідає помірно вираженому ступеню. Сума матеріального еквівалента моральної шкоди для ОСОБА_1 може дорівнювати: а) при простій необережності дій відповідача – 133 536 грн; б) при грубій необережності дій відповідача – 267 072 грн; в) при непрямому намірі дій відповідача – 400 608 грн; г) при прямому намірі дій відповідача – 534 144 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Тобто це засіб доказування, в якому закріплено інформацію особливого роду.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд, з урахуванням доказів, які були надані позивачем, зокрема щодо обставин отримання ним тілесних ушкоджень, щодо тривалості лікування, встановлення третьої групи інвалідності безтерміново погоджується із вище зазначеним висновком.

Також суд погоджується, що третя особа ОСОБА_2 заподіяв позивачу тілесні ушкодження при грубій необережності, про що, зазначено у вироку суду, а саме при виконанні своїх службових обов`язків водія проявив неуважність та безпечність, завчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху транспортного засобу, аж до його зупинки. Груба необережність має місце, коли особа не бажала настання несприятливих наслідків, але передбачала їх і ставилася до цього байдуже або намагалася їх самовпевнено уникнути.

Одночасно суд не приймає до уваги посилання представника відповідача, що зазначений висновок не є допустимим доказом, так як складений не уповноваженим суб`єктом - Комунальним закладом «Херсонська обласна психіатрична лікарня», так як відповідно до Реєстру атестованих судових експертів Міністерства юстиції України ОСОБА_3 є діючим атестованим експертом, був попереджений судом про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КПК України, ухвала про призначення експертизи була постановлена судом 3 червня 2019 року, а Наказ Міністерства охорони здоров`я України № 1626 «Про визнання таким, що втратив чинність наказ Міністерства охорони здоров`я України від 29 червня 2017 року № 722 «Про організацію служби судово-психіатричної експертизи», яким було затверджено Перелік установ, в яких проводяться судово-психіатричні експертизи, видано 17 липня 2019 року.

Ураховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, заперечення відповідача на позов спростовуються вище зазначеним та не приймаються судом.

Питання розподілу судових витрат, понесених позивачем та підтверджених документально, суд вирішує у відповідності до приписів статті 141 ЦПК України та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою. Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Згідно матеріалів справи на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу представником позивача – адвокатом Сергет Ю.В. надано: договір про надання правової допомоги від 7 грудня 2018 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Сергет та Партнери» та ОСОБА_1 ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_4 , квитанцію № 34 від 28 грудня 2018 року про перерахування позивачем на рахунок Адвокатського об`єднання «Сергет та Партнери» коштів у сумі 25000 грн, акт прийому-передачі правової допомоги по договору про надання правової допомоги від 5 грудня 2019 року, складений 29 жовтня 2019 року із зазначенням обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість.

Враховуючи, що позивач підтвердив, що він поніс витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 25000 грн.

Відповідно до статті 4. 5 ч. 1 п. 6 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення;

Позивач при зверненні до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди судовий збір не сплачував, а в подальшому зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача - прокуратури Херсонської області тільки моральну шкоду.

Відповідно до ст. 88 ч. 3 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 4006 грн 08 коп.

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до прокуратури Херсонської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області, ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, задовольнити.

Стягнути з прокуратури Херсонської області (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДРОПОУ 04851120) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) суму грошових коштів в розмірі 267 072 (двісті шістдесят сім тисяч сімдесят дві) грн в рахунок відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди.

Стягнути з прокуратури Херсонської області (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДРОПОУ 04851120) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) суму грошових коштів в розмірі 25 000 (двадцять п`ять) грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду учасниками процесу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 13 лютого 2020 року.

Суддя: Сокирко Л.М.