Рішення № 87907957, 10.02.2020, Біловодський районний суд Луганської області

Справа № 408/212/18-ц

Провадження № 2/408/77/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд у складі:

головуючого-судді: Кускової Т.В.

при секретареві: Сіпаковій Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Біловодська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Валуйської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Валуйської сільської ради Станично-Луганського району, Луганської Області, про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування .

В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що її чоловік ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Після його смерті залишилася спадщина цу вигляді житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що враховуючи відсутність інших родичів та заповіту, єдиними спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 залишилися вона – ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 .

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину позивач ОСОБА_1 18 грудня 2017 року звернулася до Станично-Луганської державної нотаріальної контори, де від державного нотаріуса Кондратьєва В.М. було отримано відмову в видачі свідоцтва на право власності на спадщину щодо будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , на підставі того, що нотаріусу не надано жодного оригіналу документів, які згідно законодавства України підтверджують право власності померлого на вищевказаний будинок та було рекомендовано звернутися до суду.

У зв`язку з наведеним просила суд визнати за нею та за її сином ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , по Ѕ частини будинку адресою АДРЕСА_1 .

Позивачі в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, наполягали на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, звернувся до суду з заявою в якій просить розглядати справу за його відсутності, проти позовних вимог не заперечує.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12 вересня 2016 року, виданого Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, актовий запис №1503, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Померлий ОСОБА_3 був чоловіком позивача по справі ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 22 листопада 1980, виданого Валуйською сільською радою Станично-Луганського району Ворошиловградської області, актовий запис № 85.

Також встановлено, що померлий ОСОБА_3 був батьком позивача по справі ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 08 серпня 1981, виданого Валуйською сільською радою Станично-Луганського району Ворошиловградської області, актовий запис № 71.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, позивачі є спадкоємцями першої черги після смерті одного з подружжя, згідно з якою першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки від 05 грудня 2017 року № 4868, виданої Валуйською сільською радою Станично-Луганського району Луганської області ОСОБА_3 мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом із членами родини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які на день його смерті та на протязі шести місяців після його смерті мешкають за зареєстровані за вказаною адресою.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 1261 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Відповідно до п. 4.15 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту України № 296/5 від 22 лютого 2012 року та зареєстрованого в Мінюсті України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Із постанови державного нотаріуса Станично-Луганської державної нотаріальної контори Кондратьєва В.М. від 18 грудня 2017 року вбачається, що позивач зверталася до нотаріальної контори з питань оформлення спадкової права після смерті ОСОБА_3 , але їй було роз`яснено, що неможливо визначити наявність спадкового майна оскільки нотаріусу не надано жодного оригіналу документів, які згідно законодавства України підтверджують право власності померлого на вищевказаний будинок та було рекомендовано звернутися до суду.

Згідно витягу з технічної документації, а саме: копії технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду №15/1878 від 09 березня 2017 року, виданого комунальним підприємством «Станично-Луганське районне бюро технічної інвентаризації» користувачем житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зазначена – ОСОБА_1 .

Копією рішення виконавчого комітету Валуйської сільської ради Станично-Луганського району Ворошиловградської області від 27 січня 1983 року № 4 підтверджується факт надання ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою - АДРЕСА_2 для забудови.

Копією будівельного паспорту від 16 січня 1983 року б/н, виданого виконавчим комітетом Станично-Луганської районної ради народних депутатів Ворошиловградської області підтверджується факт планування та розбудови житлового будинку забудовником ОСОБА_3 за адерсою : АДРЕСА_2 .

К копії заборони від 15 травня 1984 року (реєстровий номер 9) на відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що державним нотаріусом Станично-Луганської державної нотаріальної контори було накладено заборону на відчуження вищевказаного будинку в зв`язку з отриманням позики для його будівництва ОСОБА_3 до її повного погашення.

Копією повідомлення від 14 травня 1984 року № 2 про видачу позики для будівництва житлового будинку підтверджується факт отримання ОСОБА_3 в Державному банку позики в сумі 1500 рублів строком на 10 років на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Також факт експлуатації померлим ОСОБА_3 на законних підставах житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується копіями квитанцій про сплату позики на будівництвом житлового будинку за вказаною адресою, копіями квитанцій про сплату обов`язкового податкового платежу, про сплату державного страхування майна на вказаний будинок, копіями страхових свідоцтв про страхування будівель на житловий будинок, копіями квитанцій на оплату будівельних матеріалів на будівництво вказаного житлового будинку, а також копіями: договорів про користування електроенергією, абонентських книжок для розрахунку за електроенергією, договору на виконання робіт із розбудови газопроводу на вказаний будинок та договору про надання послуг із газопостачання, а також розрахункових книжок для оплату за природний газ.

З огляду на вищевикладені та досліджені докази суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що за життя ОСОБА_3 у встановленому законом порядку збудував житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , проживав в ньому, здійснював його ремонт, але після його смерті правовстановлюючі документи отримати на запити до державних органів (установ) спадкоємці не мають можливості.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У силу вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як вбачається із матеріалів справи позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом, однак отримати свідоцтво про право на спадщину не можуть.

Слід врахувати, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту та застосовується лише якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У порядку статей 1216 та 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя ст. 1223 ЦК).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду за захистом свого права з позовом про визнання такого права.

Перевіривши матеріали справи суд вважає, що вимоги позивачів знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому вони підлягають до задоволення в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259,265,268,392 ЦПК України, ст.1216-1218, ст. 1261, 1268, 1270 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати в порядку спадкування за законом за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Станично-Луганським РВ УМВС України в Луганській області 30 листопада 1999 року) на Ѕ житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати в порядку спадкування за законом за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 виданий Станично-Луганським РС УДМС України у Луганській області 07 червня 2013 року) на Ѕ житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Біловодський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Кускова Т.В.