Рішення № 87906854, 11.02.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9520/19

Провадження № 2/369/217/20

РІШЕННЯ

Іменем України

11.02.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

Головуючої судді: Дубас Т.В.,

при секретарі Мазурик Д.С.,

за участю представника відповідача Ткаченко ОСОБА_1 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, –

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ВЕЛЛФІН» звернулось до суду за захистом своїх прав мотивуючи свої вимоги тим що, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності.

18.06.2016 року між Позивачем та ОСОБА_2 укладено Договір позики № 47988 в електронній формі.

За умовами п. 1.1. укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору позики. Позикодавець надає Позичальникові грошові кошти в сумі 1 201,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Пунктом 1.3. Договору позики встановлено, що позика надається строком на 30 днів.

Відповідно до п. 1.4. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний Позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення Договору позики між Позичальником і Позикодавцем.

Позивачем в порядку встановленому п. 1.4. Договору позики на картковий рахунок Відповідача була перерахована сума позики в розмірі 1 201,00 грн., що підтверджується повідомленням від 27.06.2019 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18.05.2016 року.

Таким чином, Позивачем належним чином виконані умови Договору позики, в той час як Відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за Договором позики зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.

Згідно п. 1.5. Договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,9 процента від суми позики, але не менше ніж 30 (тридцять гривень 00 копійок) за перший день користування позикою; 1,9 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою., і починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.2 цього Договору; 3,8 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день І користування позикою понад строк зазначений в п.1.2 цього Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно п. 1.1, 1.5 Договору позики, загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем станом на 15.07.2019 року становить 51 752,27 грн., з яких: 1 201,00грн. - основний борг; 25 632,92 грн. - заборгованість по відсоткам; 24 918,35 грн. -заборгованість за простроченими відсотками.

Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованість за договором позики в розмірі 51 752,27 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» судові витрати на оплату судового збору в сумі 1 921,00 грн.

Відповідач ОСОБА_3 подав до суду письмовий відзив згідно якого зазначив наступне, між ним та ТОВ «ВЕЛЛФІН» 18.06.2016 року було укладено Договір позики № 47988 в електронній формі на суму 1201 грн. строком на 30 календарних дні відповідно до графіку розрахунків сукупна вартість позики складає 1892,75 грн. з яких 1201 грн. сума позики, а сума процентів до сплати, дата погашення 18.07.2016 року.

У разі якщо з`ясується що позов подано в межах строку позовної давності, то ці вимоги на суму 1892,75 коп. відповідач визнає в повному обсязі, оскільки дійсно позичав гроші, та намагався їх повернути, але намагаючись їх повернути ТОВ «ВЕЛЛФІН» виставляло якісь додаткові суми коштів не передбачені договором, та на прохання надати розрахунок, нічого не надавало.

Всі інші позовні вимоги відповідач не визнає, оскільки відповідно до копії договору позики яку надав позивач, електронний підпис відповідача міститься тільки на останній сторінці договору, а не на кожній, тому умови договору позики прописані на сторінках електронного договору які відповідачем не підписані могли бути змінені, та були змінені позивачем, оскільки копії цього договору він не отримував, а умови прописані в ньому при отриманні позики були інші, починаючи від процентів за користування кредитом та закінчуючи іншими умовами.

Але позивач жодним чином не надає розрахунку суми 25 632,92 грн. - заборгованість по відсоткам; 24 918, 35грн. - заборгованість за простроченими відсотками, як вона утворилася, за які дні саме, скільки нараховувалося, за якою формулою це все складалося. Тобто вище зазначені суми заборгованості не мають під собою реальних розрахунків, та є абстрактною, не підтвердженою жодним розрахунком. Обов`язок чого покладається на позивача.

Тому відповідач просив у разі встановлення судом того, що позов подано в межах строку позовної давності, позовні вимоги ТОВ «ВЕЛЛФІН» визнав частково, а саме визнав в розмірі 1892,75 коп.( одна тисяча вісімсот дев`яносто дві гривні 75 коп.), з яких 1201 грн. сума позики, а 691,75 сума процентів до сплати зазначена у графіку до договору в межах строку дії договору. Позовні вимоги , в іншій частині не визнав.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» та підтримання вимог позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги відзиву, та визнач частково вимоги позову.

Вивченням матеріалів встановлено, що дану справу можливо вирішити в спрощеному позовному провадження, враховуючи положення ст. ст.19,274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову,обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ незначної складності.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 18 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір позики № 47988.

Згідно п. 1.1. даного договору позикодавець зобов`язується надає Позичальникові на умовах, що передбачені даним Договором, грошові кошти в позику в сумі 1201 (одна тисяча двісті одна гривня 00 копійок) (далі - Сума позики) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою зазначені у п.1.5. цього Договору.

Строк дії Договору 30 (тридцять) днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором. Позика надається строком на 30 (тридцять) днів.

Дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний Позичальником, за домовленістю Сторін вважається датою укладання Договору позики між Позичальником і Позикодавцем. (п. 1.4.)

Нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1.9 (один цілий дев`ять десятих) процента від суми позики, але не менше ніж 30 (тридцять гривень 00 копійок) за перший день користування позикою; 1.9 (один цілий дев`ять десятих) процента від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку зазначеного в п.1.2 цього Договору; 3.8 (три цілих вісім десятих) проценти від суми позики що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2 цього Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

У разі повернення суми позики та сплаті процентів за користування позикою протягом 3 (трьох) днів після закінчення строку визначеного п. 1.2 цього Договору позики, нарахування процентів у розмірі 3.8 (три цілих вісім десятих) проценти від суми позики, що не була повернута своєчасно не проводиться, в іншому випадку, проценти нараховуються відповідно до умов п. 1.5 цього Договору.

Згідно п.п. 4.1., 4.2. договору за порушення умов цього Договору Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. Порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання (виконання з порушенням умов) визначених змістом цього Договору.

Позивачем належним чином виконано умови договору та в порядку встановленому п. 1.4. Договору позики на картковий рахунок Відповідача була перерахована сума позики в розмірі 1 201,00 грн., що підтверджується повідомленням від 27.06.2019 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18.05.2016 року.

В частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1046 Цивільного Кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, надалі за текстом - ЦК України в ред. від 08.07.2010 р.) передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до норм статей 1046, 1047 ЦК України договір позики за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02 липня 2014 р. у справі № 6-79цс14).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Досліджуючи умови укладено договору позики між сторонами, судом було встановлено, що ним передбачено умови нарахування процентів за користування позикою, в тому числі у випадку якщо позичальник (відповідач) порушить строк повернення суми позики, встановлений пунктом 1.2. договору.

Отже судом встановлено, що на час розгляду справи судом відповідачем борг не повернуто, що свідчить про ухилення останнього від виконання своїх зобов`язань, встановлених пунктами 1.1. та 1.5. договору позики від 18.06.2016 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем надано до суду довідку від 15.07.2019 підписану директором ТОВ «ВЕЛЛФІН» наступного змісту: станом на 15.07.2019 року загальна сума заборгованості Позичальника перед Позикодавцем за вищевказаним Договором позики та всіма нарахованими відсотками згідно нього становить 51 752,27 грн.: Заборгованість за основною сумою позики складає - 1 201,00 грн. Заборгованість за відсотками згідно договору складає - 25 632,92 грн. Заборгованість за простроченими відсотками згідно договору складає - 24 918,35 грн. Загальна кількість днів простроченої позики становить 1092 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ч. 7 ст. 81 ЦКП України імперативно встановлює, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі викладено, суд, приходить до висновку що, відповідач ОСОБА_3 не виконував передбачених договором позики обов`язків по поверненню суми позики, що у свою чергу порушує права ТОВ «ВЕЛЛФІН», а отже позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою позики в розмірі 1 200 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача заборгованості за відсотками та простроченими відсотками, то суд відмовляє в даних вимогах, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У статті 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Довідка що була надана позивачем в обґрунтування розміру заборгованості за відсотками та простроченими відсотками, не містить зазначення періодів (кількості днів) за які нараховані відсотки, розміри відсоткової ставки та дати операцій за рахунком обліку заборгованості.

Тому у вимогах позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 відсотків по договору, суд відмовляє.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦК України судові витрати що складаються із сплати судового збору суд покладає на відповідача, відповідно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 15, 16, 512, 514, 525, 526, 625, 1046-1050 ЦК України, та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 274 -279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованість за договором позики в розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

В решті вимог позову відмовити.

Інформація про позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (код за ЄДРПОУ 39952398, адреса: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48).

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 27 лютого 2020 року.

Суддя: Дубас Т.В.