Ухвала суду № 87906149, 28.02.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2590/20

Провадження №4-с/369/64/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2020 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Пінкевич Н.С. розглянувши скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа Державного виконавця Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області на бездіяльність державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою заінтересована особа: Державний виконавець Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області на бездіяльність державного виконавця.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішення.

Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно з ч.9 ст.14 ЦПК України, суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи в електронній формі. Процесуальні та інші документи і докази у паперовій формі не пізніше трьох днів з дня їх надходження до суду переводяться в електронну форму та долучаються до матеріалів електронної судової справи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Частиною 8 статті 43ЦПК України встановлено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до ч.1 ст.7 вказаногоЗакону, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі, з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис".

Станом на червнень 2019 року Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система у повноцінному режимі не функціонує, а тому відсутня можливість зареєструвати офіційні електронні адреси в цій системі та подати процесуальні документи в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", що передбачено ч.8 ст.14ЦПК України.

Враховуючи викладене, до початку функціонування в Україні Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи всі документи мають подаватися до суду в паперовому вигляді, а письмові заяви повинні мати власноручний підпис заявника.

Скарга підлягає залишенню без руху, оскільки скарга не містить: обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Крім того в скарзі не конкретизовано вимоги скаржника, а саме не зрозуміло які саме дії або бездіяльність державного виконавця оскаржуються та який спосіб захисту обраний ОСОБА_1 .

Скарга підлягає залишенню без руху, оскільки відповідно до вимог п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України вона повинна містити підтвердження про те, що заявниками не подано іншої скарги (скарг) до цих же осіб, які вказані у скарзі, з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Скарга підлягає залишенню без руху, оскільки у відповідності до ст. 177 ЦПК України заявником не надано копії скарги та копії всіх документів до неї для заінтересованих осіб.

А тому, скаржнику необхідно зазначити обставини якими скаржник обґрунтовує вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, конкретизувати вимоги та спосіб захисту, уточнити коло заінтересованих осіб по справі а також надати належним чином завірені копії скарги з додатками для заінтересованих осіб засвідчених у передбаченому законом порядку, відповідно до кількості учасників судового розгляду.

За таких обставин скарга підлягає залишенню без руху із наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення особі, яка подала скаргу, копії ухвали про залишення скарги без руху.

Керуючись ст. ст. 175, 185, 447 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Державний виконавець Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області на бездіяльність державного виконавця, залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення особі, яка подала скаргу, копії ухвали про залишення скарги без руху, і роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали скарга буде вважатися неподаною та підлягає поверненню особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.С. Пінкевич