Вирок № 87905500, 28.02.2020, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/788/18

Провадження № 1-кп/353/4/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н. І.,

за участю: секретарів судового засідання – Гуцуляк Г.Я., Риндич О.М.,

прокурора Городенківського відділу Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області – Сорочихіна О.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Лукініва М.П.,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тлумачі кримінальне провадження № 12017090150000110, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.05.2017року, по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бабин (Бабинопілля) Косівського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, з неповною середньою освітою, розлученого,судимого:

- вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 12.05.2016 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 (Трьох) років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 (Два) роки, ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 17.11.2017 року скасовано звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням і направлено його для відбування покарання у виді 3 (Трьох) років позбавлення волі;

- вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.02.2019 року за ч. 2 ст. 186 КК України з призначенням на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до 4 (Чотирьох) років 1 (Одного) місяцяпозбавлення волі, покарання не відбув,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, повторно.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин:

ОСОБА_1 , маючи незняту та непогашену судимість, а саме 12.05.2016 року вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 (Трьох) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 (Два) роки, відповідно до ст. 76 КК України покладено на засудженого обов`язки, передбачені п. п. 2, 3, 4, на шлях виправлення не став, а вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, повторно.

Так 14.05.2017 року близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , на своєму автомобілі марки «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску, бежевого кольору, перебував в лісовому масиві, що в селищі Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області, в урочищі «Крива», де відпочивав.

В той час ОСОБА_2 познайомився із ОСОБА_1 , який також в той час відпочивав у лісі, після чого вони разом розпивали алкогольні напої.

Того ж дня близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_2 попросив ОСОБА_1 на його автомобілі марки «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , підвезти в центр селища Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області до приміщення сільського магазину, так як через стан сп`яніння самостійно не міг керувати своїм автомобілем. На вказане ОСОБА_1 погодився, сів за кермо автомобіля, а ОСОБА_2 сів на сидіння пасажира з переді, після чого вони приїхали до сільського магазину приватного підприємця ОСОБА_3 , що знаходиться по АДРЕСА_2 .

В подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вийшли із салону автомобіля на вулицю. ОСОБА_2 зайшов у приміщення магазину, при цьому залишив свій автомобіль не зачиненим та ключ запалювання перебував у замку запалювання.

ОСОБА_1 залишився на вулиці та вирішив йти додому. Побачивши, що автомобіль марки «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не зачинений та ключ запалювання знаходиться в замку, вирішив незаконно заволодіти ним з метою поїздки додому в с. Поточище Городенківського району Івано-Франківської області.

З метою заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , бежевого кольору, та умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, користуючись вигідною для себе обстановкою, а саме темною порою доби, відсутністю власника автомобіля, не маючи ні дійсного ні уявного права на транспортний засіб, незаконно заволодів автомобілем марки «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1 , бежевого кольору, вартістю 154157,00 гривень, який знаходиться в користуванні потерпілого ОСОБА_2 та по реєстраційних документах належить ОСОБА_4 , жителю АДРЕСА_3 .

В подальшому на автомобілі, яким він незаконно заволодів, ОСОБА_1 поїхав в с. Поточище Городенківського району Івано-Франківської області, де залишив транспортний засіб на узбіччі дороги при в`їзді у вказане село.

11.02.2020 року під час судового розгляду суд, з`ясовувши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження, постановив ухвалу допитати потерпілого, обвинуваченого та дослідити документи.

Відповідно до положень ст. 349 КПК України докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, зі сторони захисту - у другу. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що він у 2014 році разом зі своїм братом ОСОБА_5 в Криму купили автомобіль марки «Chevrolet Lacetti». В травні 2017 року, він повернувся з роботи з-за кордону та після обіду автомобілем марки «Chevrolet Lacetti» поїхав з друзями відпочивати на природу, серед яких була його кума ОСОБА_6 зі своїми дітьми, її подруга та ОСОБА_7 . На відпочинку він познайомився з обвинуваченим ОСОБА_1 . З відпочинку вони поверталися різними автомобілями. В автомобілі марки «Chevrolet Lacetti» він поїхав з ОСОБА_8 та ОСОБА_1 . Оскільки він був дуже п`яний, то попросив ОСОБА_1 сісти за кермо його автомобіля. А іншим автомобілем поїхали ОСОБА_7 , ОСОБА_6 з дітьми та її подруга. Коли вони поверталися з відпочинку, то заїхали в магазин купити ще горілки, оскільки він хотів продовжувати відпочивати. Зупинившись біля магазину, він пішов в магазин, а ОСОБА_9 залишився біля автомобіля чекати на нього. Пробувши в магазині біля 7-10 хв., він вийшов та побачив, що немає його автомобіля, і хлопці сказали йому, що в ОСОБА_1 виник конфлікт з іншими хлопцями, в результаті чого, він сів за кермо його автомобіля марки «Chevrolet Lacetti» та поїхав геть. Після чого всі почали телефонувати до ОСОБА_1 , який сказав ОСОБА_6 , що автомобіль потерпілого знаходиться на узбіччі в с. Поточище Городенківського району Івано-Франківської обл. Тоді вони поїхали в с. Поточище на автомобілі «Нива», за кермом якого сиділа ОСОБА_10 , автомобіль дійсно стояв на обочині з вимкненими оборотами, звідки вони його і забрали. Зранку він встановив деякі несправності автомобіля. Вказав, що ОСОБА_1 не повідомляв йому про те, що поїде його автомобілем і дозволу він йому такого не давав. Просить обвинуваченого суворо не карати.

В подальшому захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Лукінів М.П.не наполягав на дослідженні всіх доказів по справі та 28.02.2020 року в судовому засіданні заявив клопотання про зміну обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, при цьому вказавши, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, визнає повністю. Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив клопотання свого захисника. За таких підстав, враховуючи, що учасники судового провадження не заперечували, ухвалою суду був змінений обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження у відповідності до положень ч. 2 ст. 349 КПК України. Суд постановив ухвалу допитати лише обвинуваченого та обмежитись дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, визнав повністю та беззастережно, не заперечив та повністю підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення відповідно до викладеного, вказавши на те, що він дійсно 14.05.2017 року поїхав з ОСОБА_8 відпочивати до лісового масиву, що в селищі Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області. Там він познайомився із ОСОБА_2 , який також в той час відпочивав у лісі. ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння та самостійно не міг керувати своїм автомобілем. Близько 22 год. 30 хв. його попросив ОСОБА_2 на автомобілі, який знаходився в користуванні в потерпілого, підвезти його в центр селища Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області до приміщення сільського магазину, щоб придбати ще алкоголю. На прохання потерпілого він погодився та сів за кермо автомобіля, а ОСОБА_2 сів на сидіння пасажира з переді. Приїхавши до сільського магазину, що знаходиться в селищі Чернелиця Городенківського району Івано-Франківської області, він та ОСОБА_2 вийшли із салону автомобіля на вулицю. ОСОБА_2 зайшов у приміщення магазину, залишивши свій автомобіль не зачиненим, а він залишився на вулиці та вирішив йти додому. Побачивши, що автомобіль потерпілого не зачинений, він не запитавши дозволу в потерпілого, сів за кермо автомобіля та поїхав ним додому в с. Поточище Городенківського району Івано-Франківської області. Почувши, що до його знайомого ОСОБА_8 телефонують щодо викрадення автомобіля та виклику працівників поліції, автомобіль ОСОБА_2 він залишив на узбіччі дороги при в`їзді у вказане село.

У вчиненому ОСОБА_1 щиро розкаюється, повністю відшкодував потерпілому завдані кримінальним правопорушенням збитки, останній не має до нього претензій матеріального та морального характеру. Просить суд його суворо не карати.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а учасники судового провадження не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у судовому засіданні та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, повторно.

У судових дебатах прокурор Сорочихін О.В. просив визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та з урахуванням всіх обставин справи призначити йому покарання у виді 6 (Шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. При призначенні остаточного покарання просив на підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.02.2019 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, у виді 6 (Шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Стягнути з обвинуваченого 494,35 грн. процесуальних витрат на залучення експерта.

Захисник обвинуваченого – адвокат Лукінів М.П.у судових дебатах просив ОСОБА_1 суворо не карати, призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно ч. 4 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

Суд враховує дані про особу винного, а саме те, що він раніше судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, не працює, розлучений, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, знаходиться на диспансерному обліку в психіатричному кабінеті Городенківської ЦРЛ з діагнозом F 70, згідно висновку судово-психіатричного експерта № 183/2018 від 11.07.2018 року ОСОБА_1 психічними розладами не страждає і не страждав на період часу, що відноситься до інкримінованих йому протиправних дій, виявляє ознаки розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку у формі легко вираженого психоорганічного синдрому, що згідно МКХ-10 F 07.0. На період часу, що відноситься до інкримінованого йому злочину ОСОБА_1 перебував в стані і перебуває на даний час, при якому здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (Т. 1 а. 173-191).

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, беззастережне визнання вини, добровільне відшкодування потерпілому завданого збитку, активне сприяння розкриттю злочину та те, що потерпілий не має до нього претензій матеріального і морального характеру, просить обвинуваченого суворо не карати.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

За таких обставин, враховуючи особу обвинуваченого, обставини вчинення злочину, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 289 КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 дане кримінальне правопорушення вчинив 14.05.2017 року до постановлення попереднього вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.02.2019 року, за яким він був засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України з призначенням на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до 4 (Чотирьох) років 1 (Одного) місяця позбавлення волі, і яке він не відбув. Тому остаточне покарання йому слід призначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід рахувати з моменту затримання з 05.07.2018 року, зарахувавши в строк відбування покарання частково відбуте обвинуваченим покарання за попереднім вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.02.2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Тому, з врахуванням наведеного, з ОСОБА_1 слід стягнути процесуальні витрати на користь держави за залучення експерта для проведення експертизи згідно довідки експертної установи.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання – 5 (П`ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.02.2019 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, - 5 (П`ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання з 05.07.2018 року, зарахувавши в строк відбування покарання частково відбуте обвинуваченим покарання за попереднім вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.02.2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 494 (Чотириста дев`яносто чотири) грн. 35 коп. процесуальних витрат за проведення автотоварознавчоїекспертизи № 4.5-25/17 від 22.05.2017 року .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.

ГоловуючийН. І. Лущак