Рішення № 87905122, 25.02.2020, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2237/19

Провадження № 2/347/96/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого – судді Гордія В.І.,

з секретарем – Корбутяк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косові справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Яблунівська селищна рада ОТГ про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом звільнення його та вселення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: Яблунівська селищна рада ОТГ про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом звільнення його та вселення.

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивують тим, що вони проживають в АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 04 травня 1989 року. До даного житлового будинку зареєстрована також його дружина, ОСОБА_2 , яка є інвалідом 1-ї групи, важкохворою людиною та прикута до ліжка і потребує постійного стороннього догляду. Маючи на праві власності житловий будинок придатний для проживання вони змушені проживати в приміщенні господарської споруди, в кімнатці розміром 2x4 м.кв., яка взагалі не пристосована для проживання. Умови їх проживання незадовільні. Відповідачка, ОСОБА_3 , яка є їх єдиною дочкою, в житловому будинку, який належить ОСОБА_1 на праві власності, проживає без реєстрації. Дочка не піклується про них, не доглядає, ставиться зневажливо та не виконує свої обов?язки, як дочки по відношенню до батьків, немічних, перестарілих та інваліда 1-ї групи А. Тобто нехтує своїми обов?язками передбаченими ч. 1 ст.202 СК України, відповідно до якої повнолітні дочка, син зобов?язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Вони змушені проживати в господарській споруді в зв?язку з тим, що відповідачка постійно зчиняє сварки, скандалить, обзиває різними образливими та нецензурними словами, вигнала їх з житлового будинку, псує їх майно, яке знаходиться в житловому будинку.

Окрім того, відповідачка зруйнувавши печі для опалення привела в непридатний стан 2 житлові кімнати і там не можливо жити. Інших житлових приміщень придатних для проживання з опаленням, в житловому будинку немає. Позивачі немічні люди і відновити зруйновані печі не мають здоров?я та коштів. А також не можуть проживати з відповідачкою в одному житловому будинку через постійні погрози та скандали з її сторони, які негативно впливають на їх стан здоров?я. Відповідачка заважає їм вільно і безперешкодно користуватися належним ОСОБА_1 на праві власності житловим будинком та майном. Користується на протязі багатьох років, всім майном безоплатно, нищить його та приводить в непридатний для використання стан, а заходи впливу на неї органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів результатів не дають, а тому ми змушені звертатися до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з?явився, звернувся до суду з заявою, в якій позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задоволити.

Представник позивачки ОСОБА_2 , адвокат Андрусяк Г.В. в судове засідання не з?явилася, подала до суду з заяву, в якій позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задоволити.

Представники Яблунівської селищної ради ОТГ, спеціалісти відділу соціальної роботи Крицька М.В. та Ткачук І.П., в судове засідання не з?явилися, подали заяви про розгляд справи без участі представника сільської ради, позовні вимоги визнають та не заперечують щодо їх задоволення.

Відповідачка ОСОБА_3 , яка була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася повторно, причин неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подавала. Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Таким чином, судом прийнято рішення про розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних доказів у справі, без фіксування процесу технічними засобами, що не суперечить та відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищенаведене, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.ст.15-16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Також, згідно до вимог ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Статтею391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , що стверджується копією свідоцтва про право особистої власності виданого 04.05.1989 року на підставі рішення виконкому Косівської районної ради за № 61 від 12.04.1989 року (а.с.5).

Проте, як видно із долучених до позову актів обстеження матеріально-побутових умов сім?ї за № 115 від 20.09.2019 року за № 199 від 07.11.2019 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1 у важких умовах, а саме, в приміщенні літньої кухні, яка не пристосована для потреб перестарілих людей. До того ж, ОСОБА_2 є інвалідом першої групи «А», прикута до ліжка і потребує постійного стороннього догляду, в зв?язку із чим знаходиться на постійному амбулаторному лікуванні. Літня кухня отоплюється дровами, не водо постачається та не має каналізації. В той же час, у житловому будинку за вказаною адресою проживає без реєстрації дочка позивачів, ОСОБА_3 разом із чоловіком та сином, яка батьків не доглядає, а в житловій кімнаті будинку пошкодила піч, яка стала непридатною до використання, та знищила і винесла з кімнати меблі та інші речі позивача (а.с.6,7).

Окрім того, довідкою виданою Яблунівською селищною радою ОТГ від 07.02.2018 року за № 747 стверджується, що до складу сім?ї ОСОБА_1 входить дружина ОСОБА_2 (а.с.15), яка згідно довідки до акта МСЕК від 12.10.2016 року, є інвалідом першої групи «А» та потребує постійного стороннього догляду (а.с.18).

Як передбачено ч.1 ст. 51 Конституції України, повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Такий же обов?язок закріплено і в Сімейному Кодексі України, зокрема, згідно ч.1 ст. 202, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Факт ненадання стареньким батькам неналежного догляду відповідачкою ОСОБА_3 стверджується наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема: копією повідомлення Косівського ВП ГУНП про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо створення його дочкою ОСОБА_3 йому перешкод у належному користуванні ним своїм власним житловим будинком та наявними у ньому речами (а.с.10), копією повідомлення Косівської РДА щодо розгляду звернення ОСОБА_1 , в ході розгляду якого було з?ясовано, що ОСОБА_3 до його господарства не зареєстрована, і їх умови проживання – незадовільні (а.с.12), копією повідомлення Косівського районного центру соціальних служб та управління праці та соціального захисту населення (а.с.13, 14), в яких вказані служби також встановили факт неналежних умов проживання сім?ї ОСОБА_1 та рекомендували звернутися за захистом своїх прав до суду.

Відповідно до ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

В своїй позовній заяві позивачі вказують своєю основною позовною вимогою зобов?язання відповідачки не чинити їм перешкоди в користуванні своїм житловим будинком шляхом її виселення, оскільки вона всупереч належного виконання своїх обов?язків по їх догляду, навпаки, - своїми діями не лише понищила належне їм майно у вказаному будинку, але проживаючи там із сім?єю всупереч їх згоди, позбавила таким чином їх права належним чином користуватися та розпоряджатися своїм майном (житлом). Зокрема, маючи у власності придатний до проживання в належних умовах будинок, позивачі змушені жити у вкрай важких побутових умовах в зв?язку із проживанням без їх згоди у належному їм будинку дочки (відповідачки), яка, при цьому, з ними не спілкується, а також не бажає їх доглядати та надавати будь-яку допомогу у побуті.

Тобто, позивачі звернулися до суду за захистом своїх прав вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ними права користування та розпоряджання своїм майном в порядку ст. 391 ЦК України.

А з цього приводу Верховний Суд у постанові від 22.08.2018 року (справа № 583/3745/16-ц, провадження № 61-29125св18) підтримав раніше визначений у постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 року правовий висновок, що положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору. Верховний Суд вказав, що тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов застосовується для захисту права власності від порушень, не пов?язаних із позбавленням володіння, коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника.

Відповідачка ж будь-яких доказів щодо заперечення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суду не надала.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позивачі дійсно, маючи у власності житловий будинок, у ньому не можуть проживати, оскільки відповідачка без їх згоди поселилась туди із сім?єю і не бажає його покидати, посилаючись на відсутність у неї іншого житла. Однак, такі дії відповідачки перешкоджають власнику житлового будинку належним чином користуватись своїм майном у власних потребах. А тому, порушене право власника щодо належного йому майна, підлягає захисту, шляхом звільнення відповідачкою займаного нею житлового приміщення та виселення її із вказаного житла.

Окрім того, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, із відповідачки на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн.

В силу вимог ст.ст. 282-284 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Враховуючи наведене на підставі ст.ст. 15, 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ЖК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 263-265, 268 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

3обов?язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди в користуванні житловим будинком, що знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом звільнення даного житлового приміщення та виселення з нього.

Вселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки с. Уторопи, Косівського району, Івано АДРЕСА_1 – 840,80 грн. судового збору на користь отримувача коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

Апеляційна скарга на рішення суду до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Гордій В.І.