Рішення № 87901075, 26.02.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/5255/19

2/215/501/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Науменко Я.О.

за участю секретаря Махоні Н.Ю.,

згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2019 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав до суду вказану позовну заяву, в обґрунтування якої вказує, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до договору б/н від 28.05.2013 отримала кредит у розмірі 16 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з повернення кредитних коштів станом на 15.07.2019 виникла заборгованість у розмірі 38288 грн. 16 коп., з яких: 15593 грн. 56 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 7182 грн. 09 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 12813 грн. 07 коп. – пені за прострочене зобов`язання; 400 грн. – пені за несвоєчасність сплати боргу на суму 100 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1799 грн. 44 коп. – штраф (процентна складова). Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судовий збір у розмірі 1921 грн..

Ухвалою від 09.10.2019 відкрито провадження у даній цивільній справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 21.11.2019.

В зв`язку з зайнятістю судді в іншому провадженні, розгляд справи 21.11.2019 не відбувся, про дату наступного судового засідання сторони повідомлені судовими повістками.

03.01.2020 до суду повернувся конверт з копіями ухвали від 19.09.2019 та позовної заяви з додатками, що направлялись відповідачу на зареєстровану адресу його місця проживання, з відміткою про причини невручення: за закінченням встановленого строку зберігання.

В зв`язку з зайнятістю судді в іншому провадженні, розгляд справи 21.01.2020 не відбувся, про дату наступного судового засідання сторони повідомлені судовими повістками.

Відповідач 26.02.2020 у судове засідання повторно не з`явилась, повідомлення про дату, час і місце судового засідання, направлене їй за адресою місця реєстрації, повернуто до суду.

Згідно з положеннями ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації.

Представник позивача у позовній заяві виклав клопотання про розгляд справи в його відсутність та надав згоду на заочний розгляд справи.

Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача повідомленого належним чином, без поважних причин або без повідомлення причин, за відсутності у справі поданого ним відзиву, і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів (ухвалює заочне рішення).

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного.

ОСОБА_1 (далі – відповідач) звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі – позивач) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 28.05.2013 (а.с.10) та отримала кредит у розмірі 16000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок

У цій заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.11, 12-26).

Відповідач ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту у повному обсязі не виконала.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с.5, 6-9) відповідач має заборгованість перед позивачем станом на 15.07.2019 у розмірі 38288 грн. 16 коп., яка складається з:

15593 грн. 56 коп. – заборгованість за тілом кредиту;

7182 грн. 09 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредиту;

12813 грн. 07 коп. – пені за прострочене зобов`язання;

400 грн. – пені за несвоєчасність сплати боргу на суму 100 грн.,

а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500 грн. – штраф (фіксована частина);

1799 грн. 44 коп. – штраф (процентна складова).

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 28.05.2013 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним), а також даних, якою послугою мав намір скористатись позичальник та яку картку просив оформити на своє ім`я. У ньому не зазначений бажаний кредитний ліміт, а також, який саме вид платіжної картки банком було видано відповідачу відповідно до його заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт йому було встановлено; він не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше).

Отже, позивачем не доведено правомірність стягнення такої складової заборгованості як заборгованість за простроченим тілом кредиту, а розрахунок заборгованості за простроченим тілом кредиту не являється належним та допустимим доказом на підтвердження існування заборгованості за простроченим тілом кредиту, так як нарахування заборгованості за простроченим тілом кредиту на суму 7182 грн. 09 коп. здійснено позивачем шляхом списання з карткового рахунку відсотків за прострочений кредит, що не є фактично використаними позичальником коштами та не може вважатися складовою заборгованості за тілом кредиту.

Але враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то він вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок із повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15593 грн. 56 коп., що становить суму тіла кредиту, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені та штрафів (фіксованої та процентної) частини суд зазначає наступне.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач, заявляючи вимоги про погашення кредиту, просив суд у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Проте, у заяві, підписаній сторонами 28.05.2013, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також не зазначена відсоткова ставка за договором.

Згідно з наданим позивачем Витягом із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» від виду кредитної карти («Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; «Універсальна CONTRACT» чи «Універсальна GOLD») залежить: кількість днів пільгового періоду кредитування, протягом якого проценти не нараховуються; базова процентна ставка за користування кредитними коштами; розмір обов`язкового щомісячного платежу; розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів; розмір комісії за кредитне обслуговування карти.

Але позивачем взагалі не зазначено та документально не доведено, який саме тариф застосовувався до кредитної карти відповідача. Крім того, зазначений Витяг із тарифів не містить підпису відповідача.

Також матеріали справи не містять підтверджень, що саме цими Умовами та Правилами надання банківських послуг (Витяг з яких, доданий до позовної заяви) відповідач ознайомився і погодився, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Також суду не подано доказів, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів) саме у зазначеному розмірах і порядках нарахування, що викладені в цих документах, доданих до позовної заяви.

Роздруківку із сайту позивача з Умовами та Правилами надання банківських послуг суд оцінює критично, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Також суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, яка регулює правовідносини по договору приєднання, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період із часу виникнення спірних правовідносин (28.05.2013) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (відповідно до відомостей про відправку, а.с.37), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Зазначений висновок узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.

Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, в іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позичальник при укладенні кредитного договору у вигляді заяви-анкети не підписав жодного документу, який передбачав би порядок та умови сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту, а також таких платежів як стягнення пені та штрафних санкцій за користування кредитними коштами; крім цього, відсутні строки повернення кредиту, що в свою чергу вказує на відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог у частині заявлених простроченого тіла кредиту та штрафних санкцій, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 22694 грн. 60 коп. (7182 грн. 09 коп. – заборгованості за простроченим тілом кредиту, 12813 грн. 07 коп. – пені за прострочене зобов`язання; 400 грн. – пені за несвоєчасність сплати боргу на суму 100 грн., а також 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1799 грн. 44 коп. – штраф (процентна складова), а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на суму 15593 грн. 56 коп. – заборгованості за тілом кредиту, відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню (згідно розміру задоволених вимог) понесені останнім судові витрати, а саме 782 грн. 36 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570) 15593 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто три) гривні 56 коп. – заборгованості за кредитним договором б/н від 28.05.2013 та 782 (сімсот вісімдесят дві) гривні 36 коп. – судового збору.

В іншій частині позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 26.02.2020.

Суддя