Рішення № 87898722, 11.02.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15476/19

Провадження № 2/161/1081/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Кирилюк В.Ф., за участю секретаря судового засідання Самолюк І.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представників відповідача Михальчук О.В., Романюка В.В., Мартинця М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» про визнання незаконною відмови у прийнятті на роботу та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.01.2019 року особисто, 19.03.2019 року за направленням Луцького міського центру зайнятості він звернувся до відповідача із заявою про прийняття на роботу на посаду майстра виробничого навчання, в якій вказував також, що згідний на будь-яку іншу роботу. Однак у прийнятті на роботу йому безпідставно було відмовлено. Вказану відмову вважає протиправною, оскільки відповідає займаній посаді, має освіту, яка відповідає кваліфікаційним вимогам по вакансії – майстер виробничого навчання. Окрім того, є ветераном праці.

Покликаючись на викладені обставини, просить суд визнати незаконною відмову відповідача у прийнятті його на посаду майстра виробничого навчання та зобов`язати укласти з ним трудовий договір на посаду майстра виробничого навчанняДПТНЗ «Луцьке вище професійне училище».

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечили. В задоволенні позову просили відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 роз`яснює, що безпосередньо суди розглядають позови про укладення трудових договорів. При обґрунтованості позову суд рішенням зобов`язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою з дня її звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на роботу.

З пояснень учасників судового розгляду, матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 17.01.2019 року звернувся до відповідача із заявою про прийняття на роботу на посаду майстра виробничого навчання, в якій зазначив також, що згідний на будь-яку іншу роботу (а.с. 21).

29 січня 2019 року ОСОБА_1 письмово повідомлено про наявність вільної вакансії майстра виробничого навчання з професії «Електрозварник ручного зварювання», на яку навчальний заклад потребує педагогічного працівника, який суміщав би посаду майстра виробничого навчання та викладача з професійно-теоретичної підготовки(стаж роботи від 2 років) за умови наявної повної вищої технічної освіти та відповідної робітничої кваліфікації.

ОСОБА_1 запропоновано було у разі відповідності зазначеним вимогам, надати у відділ кадрів відповідні документи(а.с.53).

19 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача за направленням Луцького міського центру зайнятості №03501810120050001 для працевлаштування на вільну вакансію: майстер виробничого навчання(а.с.29).

В цей же день у прийнятті на роботу йому було відмовлено у зв`язку з невідповідністю вимогам, які були зазначені до даної вакансії, зокрема, відсутність вищої освіти. Корінець направлення з прийнятим рішенням був повернутий центру зайнятості у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 його отримати.

20 березня 2019 року ОСОБА_1 особисто під час відвідування повідомив центр зайнятості про відмову роботодавця у працевлаштуванні(а.с. 129,130).

До звернення до суду 13.09.2019 року позивач з іншими заявами до відповідача щодо працевлаштування не звертався.

Зазначені обставини сторони не оспорюють.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися суд зазначає наступне. Положеннями ст.ст.80, 92, 96 ЦК України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. З системного аналізу вищезазначених норм законодавства випливає, що питання щодо укладання трудового договору вирішується відповідною юридичною особою через свої органи та уповноважених осіб. Згідно ст.22 КЗпП України забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу. Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватись законодавством України. У випадках, передбачених ст. 184 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний повідомляти особам причини відмови у прийнятті на роботу у письмовій формі. Згідно ст.ст.1, 34 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей. Безпосереднє управління діяльністю закладу вищої освіти здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов`язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом закладу вищої освіти. Керівник є представником закладу вищої освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених цим Законом і статутом закладу вищої освіти. Керівник закладу вищої освіти в межах наданих йому повноважень, зокрема, організовує діяльність закладу вищої освіти, вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу вищої освіти, затверджує його структуру і штатний розпис, видає накази і розпорядження, відповідає за результати діяльності закладу, призначає на посаду та звільняє з посади працівників, здійснює інші передбачені статутом повноваження.

Відповідно до Статуту ДПТНЗ «Луцьке вище професійне училище» засновником якого є Міністерство освіти і науки України, яке здійснює контроль за дотриманням вимог Статуту ВПУ та приймає відповідні рішення у разі їх порушень. ВПУ самостійно розробляє організаційну структуру, обирає форми та методи організації навчально-виробничого процесу. Управління ВПУ здійснюється Міністерством освіти і науки України, управлінням освіти і науки Волинської обласної державної адміністрації. Керівництво діяльністю ВПУ здійснює директор, який призначається за результатами конкурсу шляхом укладення контракту, та який, зокрема, організовує навчально-виробничий, виховний процес, діє від імені ВПУ, приймає на посаду та звільняє з посади працівників закладу, затверджує в межах наявного фонду заробітної плати штатний розпис та визначає чисельність працівників ВПУ (п. 5.3 Статуту) (а.с.40-46).

Судом встановлено, що на час звернення ОСОБА_1 у ДПТНЗ «Луцьке вище професійне училище» заклад потребував на роботу педагогічного працівника, який суміщав би посаду майстра виробничого навчання за професією «Електрозварник ручного зварювання» та викладача з професійно-теоретичної підготовки(стаж роботи за відповідною спеціальністю від 2 років) за умови наявної повної вищої технічної освіти та відповідної робітничої кваліфікації, що стверджується інформацією про попит на робочу силу(вакансії), яка була подана навчальним закладом Луцькому міському центру зайнятості 18.10.2018 року та 15.01.2019 року(а.с. 51,52).

Про те, що ОСОБА_1 відповідав вимогам, які були зазначені саме до даної вакансії, останній в судовому засіданні не стверджував і відповідних доказів суду не надав.

З пояснень представників відповідача судом встановлено, що саме такий працівник, який відповідав встановленим вимогам був прийнятий на дану вакансію і продовжує працювати на зазначених умовах.

Суд зазначає також, що до Луцького міського центру зайнятості Білоус В.Г. звернувся 18.03.2019 року та був зареєстрований як такий, що шукає роботу. В цей же день йому було видано направлення на працевлаштування на посаду майстра виробничого навчання на ДПТНЗ «Луцьке вище професійне училище».

Згідно ст.2 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 р. № 792 особа, яка шукає роботу, - особа, яка звернулася до центру зайнятості з метою отримання послуг із сприяння у працевлаштуванні.

Відповідно до ст.12 цього Порядку у разі наявності пропозиції щодо роботи кар`єрний радник повідомляє про це особі, яка шукає роботу, та за її згодою видає направлення на працевлаштування.

Під час формування направлення на працевлаштування кар`єрний радник зобов`язаний перевірити актуальність пропозиції щодо роботи та попередньо узгодити з роботодавцем умови проведення співбесіди з особою, яка шукає роботу.

Як встановлено в судовому засіданні на час видачі центром зайнятості ОСОБА_1 направлення на працевлаштування на посаду майстра виробничого навчання на ДПТНЗ «Луцьке вище професійне училище», навчальний заклад потребував на роботу педагогічного працівника, який суміщав би посаду майстра виробничого навчання за професією «Електрозварник ручного зварювання» та викладача з професійно-теоретичної підготовки, про що центру зайнятості було відомо із відповідної звітності форми №3-ПН, поданої відповідачем в жовтні 2018 року та січні 2019 року(а.с.51-52).

Отже, працівником центру зайнятості при видачі направлення не була перевірена актуальність пропозиції щодо роботи на відповідній посаді та попередньо не узгоджено з роботодавцем умови проведення співбесіди з особою, яка шукає роботу.

Згідно ст. 21 КЗпП України укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає перед законом.

Тобто обов`язку однієї сторони завжди кореспондує право іншої сторони, таким чином заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу кореспондується з обов`язком роботодавця укласти такий договір.

Позивач не належить до кола осіб, з якими відповідач зобов`язаний укласти трудовий договір (запрошення на роботу в порядку переведення, молоді спеціалісти, тощо). Тобто перелік обов`язку роботодавця укласти трудовий договір з працівником за правилами КЗпП України є вичерпним і такого обов`язку відповідач не порушував. Із дискримінаційною ознакою чи з посиланнями на обставини, які не відносяться до ділових якостей працівника, відмова у прийнятті на роботу ОСОБА_1 не пов`язана..

У судовому засіданні позивач не вказав у чому конкретно полягає порушення відповідачем положень ст. 22 КЗпП.

Обставини відповідності ОСОБА_1 за рівнем кваліфікації, досвіду роботи, станом здоров`я та моральними якостями вимогам, які передбачені для зайняття посади та посилання позивача на відсутність інших претендентів на її зайняття на момент звернення з заявою про прийняття на роботу, не можуть становити підставу зобов`язання відповідача укласти трудовий договір із ним.

Твердження позивача та його представника про повернення відповідачем корінця направлення на працевлаштування з прийнятим рішенням до центру зайнятості з порушенням семиденного строку з дати направлення особи на працевлаштування, суд не бере до уваги, як такі що не спростовують та не підтверджують необґрунтованість відмови у прийнятті на роботу, в розумінні ст. 22 КЗпП.

Отже, з аналізу вищевказаних положень трудового законодавства, вбачається, що відповідач діяв у відповідності до наданих повноважень і у спосіб визначений законодавством.

При прийнятті рішення суд зважає на те що директор не може бути позбавлений можливості в повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки з підбору та розміщенню кадрів і нести відповідальність за додержання підпорядкованими працівниками кваліфікаційних вимог, тобто вимоги позивача, які не ґрунтувалися на додаткових гарантіях передбачених законодавством, ним відхилені законно.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку що позов є безпідставним і задоволенню не підлягає, адже в ході судового розгляду не доведено, що позивачу відмовлено у прийнятті на посаду з порушенням положень ст. 22 КЗпП.

Керуючись ст.ст. 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище» про визнання незаконною відмови у прийнятті на роботу та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідачем у справі є Державний професійно-технічний навчальний заклад «Луцьке вище професійне училище», код ЄДРПОУ 02540048, адреса місцезнаходження м. Луцьк, вул. Бенделіані, 3

Повний текст судового рішення складено та підписано 20 лютого 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Ф. Кирилюк