Рішення № 87898343, 28.02.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року

м. Одеса

Справа № 521/16863/19

Провадження № 2/521/895/20

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.

за секретаря - Дробот В.В.,

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 .

Представник – ОСОБА_2 .

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Модерн-Трейд»

Представник – Рогозний І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн-Трейд» про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки виплат усіх належних сум працівнику при звільненні та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася з позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн-Трейд», за яким просив стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі - 10257,30 грн. та суму середнього заробітку за весь час затримки у здійсненні виплат по день фактичного винесення рішення судом, стягнути моральну шкоду за не проведення остаточного розрахунку у день звільнення у розмірі 10000,0 гривень, стягнути сплачений судовий збір у розмірі - 768, 40 грн., обґрунтовуючи свою вимогу таким.

07 березня 2017 року між позивачем та ТОВ «Модерн-Трейд» в особі директора Богданова Д.Д. був підписаний трудовий договір, позивача було прийнято на посаду кухаря в кулінарний цех. 10 жовтня 2017 року керівництвом ТОВ «Модерн-Трейд» було винесено наказ №562-ц відповідно до якого позивача було звільнено з роботи за систематичне невиконання трудових обов`язків згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України. У день звільнення будь-яких розрахунків з позивачем проведено не було.

Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Малиновського районного суду м. Одеси з вимогою визнання її звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення середньомісячного заробітку за час затримки видачі трудової книжки, розрахунку та моральної шкоди.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.10.2018 позов був задоволений частково, зокрема визнано звільнення незаконним, поновлено на роботі, стягнуто середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. 23 жовтня 2018 року до відділу кадрів ТОВ «Модерн-Трейд» позивачем було подано заяву про її звільнення за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку із чим було видано наказ про її звільнення та внесено запис до трудової книжки.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.06.2019 рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 521/18548/17 було залишено без змін.

В подальшому 16.08.2019 Другим Малиновським ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду ТОВ «Модерн-Трейд» у частині стягнення належних позивачу грошових коштів. Рішення суду було виконано у повному обсязі.

Проте, до теперішнього часу ТОВ «Модерн-Трейд» не компенсувало позивачу грошові кошти за невикористану щорічну відпустку у кількості - 14 календарних днів за період з березня 2017 року по лютий 2018 року та 20 календарних днів за період з березня 2018 року по жовтень 2018 року (до моменту поновлення на робот за рішенням суду) у добровільному порядку при звільненні.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Позивачем розраховані відпускні відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100. Формула розрахунку відпускних: загальна сума заробітку за розрахунковий період потрібно поділити на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду (за винятком святкових і неробочих днів). Одержаний результат множиться на кількість календарних днів відпустки (п. 7 розд. IV Порядку № 100).

Розрахунок компенсації відпускних наступний: загальна сума заробітку - 81756, 78 грн (за 2017 рік - жовтень 2018 року) розрахунковий період 2017 рік - жовтень 2018 року - 271 календарний день. Кількість днів відпустки - 34 календарних днів. Компенсація за невикористану відпустку складає: (81756,78 грн : 271 днів) х 34 дні відпустки = 10257,30 грн.

Зважаючи на той факт, що на момент звільнення, а саме 23.10.2018 ТОВ «Модерн-Трейд» не було проведено з ОСОБА_1 повного розрахунку, то відповідно до ст. 117 КЗпП України підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до довідки №117 від 19.02.2018 середня заробітна плата ОСОБА_1 складала - 4876,19 грн. Час затримки належних виплат становить 244 робочих днів (на момент подачі позовної заяви). Середній заробіток за час затримки виплати ОСОБА_1 відпускних розраховується наступним чином: час затримки виплат 244 робочих дні (на момент подачі уточненої позовної заяви). Таким чином сума, яка підлягає стягненню за час затримки виплат та видачі трудової книжки становить: 174,15 грн. х 244 дні = 42492,60 грн. ( 3/п в день х 117 р/день).

Внаслідок не проведення з позивачем будь-яких розрахунків у день звільнення, їй було завдано моральну шкоду, тому що відбулось порушення законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і які вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, позивач була вимушена звертатись в різні інстанції з метою відновлення свого порушеного права, що негативно позначилося на способі життя, та стану здоров`я. Позивач є матір`ю-одиначкою, на її утриманні знаходяться троє дітей, про що було достовірно відомо керівництву. Дочка позивача навчається у вищому навчальному закладі на контрактній основі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Модерн-Трейд» позов визнав частково, надав відзив на позов, за якими просив позов задовольнити в частині стягнення компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 4635,50 грн., посилаючись на те, що позивачем компенсація за невикористані дні щорічної відпустки розрахована невірно, оскільки при розрахунку слід застосувати п. 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який працював підприємстві менше року середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

В решті позовних вимог просив відмовити, як недоведені та не підтверджені жодним доказом.

Представником позивача подано заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки у здійсненні виплат, яка складає три місяці.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши докази, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із частковим задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених ними письмових доказів.

07 березня 2017 року між позивачем та ТОВ «Модерн-Трейд» в особі директора ОСОБА_3 Д ОСОБА_4 Д. був підписаний трудовий договір, позивача було прийнято на посаду кухаря в кулінарний цех. 10 жовтня 2017 року керівництвом ТОВ «Модерн-Трейд» було винесено наказ №562-ц відповідно до якого позивача було звільнено з роботи за систематичне невиконання трудових обов`язків згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України. У день звільнення будь-яких розрахунків з позивачем проведено не було.

Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Малиновського районного суду м. Одеси з вимогою визнання її звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення середньомісячного заробітку за час затримки видачі трудової книжки, розрахунку та моральної шкоди.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.10.2018 позов був задоволений частково, зокрема визнано звільнення незаконним, поновлено на роботі, стягнуто середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. 23 жовтня 2018 року до відділу кадрів ТОВ «Модерн-Трейд» позивачем було подано заяву про її звільнення за угодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку з чим 09.11.2018 року було видано наказ № 644-п про її звільнення та внесено запис до трудової книжки.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.06.2019 рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 521/18548/17 було залишено без змін.

В подальшому 16.08.2019 Другим Малиновським ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду ТОВ «Модерн-Трейд» у частині стягнення належних позивачу грошових коштів. Рішення суду було виконано у повному обсязі.

Щодо стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 10257,30 грн.

Суд вважає обґрунтованою позицію відповідача щодо розрахунку компенсації.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Визначення розміру грошової компенсації на невикористані дні відпустки розраховуються відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.

Відповідно до п. 2 цього Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який працював підприємстві менше року середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Оформлення ОСОБА_1 здійснено 07.03.2017 року. Таким чином, першим числом місяця після оформлення є 01.04.2017 р., а першим числом місяця, в якому повинна була надана відпустка 01.09.2017 р. Відповідним чином здійснюється розрахунок після поновлення позивача на роботі.

Відповідно до постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 р., для того, щоб розрахувати розмір компенсації за невикористану відпустку, необхідно розрахувати середньоденну заробітну плату робітника за розрахунковий період та помножити її на кількість днів невикористаної відпустки.

Розрахунковим періодом для надання відпустки є кількість календарних днів за 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації.

Для розрахунку середньоденної зарплати ділиться сумарний заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду. Одержаний результат помножується на число календарних днів відпустки (п. 7 Постанови № 100).

З врахуванням зазначеного, розрахунок компенсації за невикористані відпустки 2017 року здійснюється за наступною формулою: 18297,41 грн. (сумарний заробіток) : 176 (розрахунковий період) х 14 (кількість невикористаної відпустки) = 1455,44 грн.

Розрахунок компенсації за невикористані відпустки 2018 року здійснюється за наступною формулою: 3723,0 грн. (сумарний заробіток) : 30,44 (розрахунковий період) х 26 (кількість невикористаної відпустки) = 3180,06 грн.

Всього за 2017 – 2018 р.р. – 4635,50 грн.

Щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно із абзацом 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13 Верховний Суд України дійшов висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно постанови Верховного Суду України у справі №6-331-цс17 від 06.12.2017, за якою предметом дослідження стало неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 233 КЗпП України в частині строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зазначено: «При прийнятті рішення по справі суд зазначає, що відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, а саме:

-основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці(норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок(окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

-додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

-інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Проаналізувавши зазначену норму, суд приходить до висновку, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення, а тому позивач не обмежений у строках по зверненню до суду».

Аналогічні правові позиції викладені в рішеннях Верховного Суду - Постанова від 23.01.2018 у справі №61-992св17, Постанова від 04.05.2018 року у справі №808/858/18.

Таким чином, в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, в тому числі виплат середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку, по-перше, охоплюються положеннями ч. 1 ст. 117 КЗпП України, по-друге, не обмежується будь-яким строком. Тому у задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності слід відмовити.

На день розгляду справи в суді заборгованість по компенсації за дні невикористаної відпустки позивачу не виплачена. Надані докази щодо направлення відповідачем на адресу позивача відповідного повідомлення щодо проведення розрахунку не підтверджують факт отримання позивачем цього повідомлення, крім того опис вкладення датується 09.11.2018 р., фіскальний чек датований 22.10.2018 року, тобто до звільнення.

Таким чином, в судовому засіданні відповідач не довів відсутності в цьому своєї вини.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем, суд враховує, що позивач був звільнений 09 листопада 2018 року, тобто в день, коли він знаходився на роботі і оплата за який була нарахована йому при звільненні, у зв`язку із чим розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, що відповідає положенням ст. 116 КЗпП України. Такий висновок суду обґрунтовується тим, що затримка розрахунку при звільненні починається не в день звільнення, а в день, наступний за днем звільнення, адже день звільнення є робочим днем і оплачується в загальному порядку.

Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з 10 листопада 2018 року по 18 лютого 2020 року (день ухвалення судом цього рішення).

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134.

При цьому з вищевикладеного вбачається, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, можуть проводитися з розрахунку відпрацьованих годин працівника, якщо це є доцільним. В даному випадку відповідач надав відомості для розрахунку саме виходячи з кількості відпрацьованих годин.

Середньоденна заробітна плата позивача складає 122,31 грн. згідно довідки ТОВ «Модерн-Трейд» № 71/11-19 від 07.11.2019 року, яка визначена за останній місяць роботи позивач.

Затримка розрахунку відповідача перед позивачем за період з 10 листопада 2018 року по 10 жовтня 2019 року (день подання позовної заяви) складає 244 дні, відповідно компенсація складає – 29843,64 грн. (122,31 грн. х 244 дні).

За період з 11 жовтня 2019 року по 18 лютого 2020 року (день ухвалення рішення) складає 91 день, відповідно компенсація складає – 11130,22 грн. (122,31 грн. х 91 дні).

Загальна сума компенсації складає: 40973,86 грн. (29843,64 грн. + 11130,22 грн.).

Зі змісту п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року вбачається, що справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а отже суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за весь час затримки по день винесення цього рішення судом, визначену без утримання податків й інших обов`язкових платежів, в розмірі 40973,86 грн.

Суд бере до уваги, що відповідачем протягом тривалого часу не було вчинено жодних дій для компенсації належних виплат перед позивачем, тобто характер порушення трудових прав позивача з боку відповідача в даному випадку є свідомим, тривалим та не містить ознак наявності у роботодавця волі щодо відновлення порушених трудових прав працівника.

Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно статті 2371 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 2371 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Вищевикладена правова позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року по справі № 6-788цс16.

Факт порушення прав позивача у сфері трудових відносин було встановлено судом.

З пояснень позивача також вбачається, що внаслідок тривалої невиплати компенсації було порушено її нормальний життєвий уклад, на утриманні позивача перебуває троє дітей.

Разом з тим суд враховує, що сума в розмірі 40973,86 грн., яка буде стягнута на користь позивача згідно із цим рішенням, позивач отримає значне матеріальне відшкодування.

Враховуючи викладене, виходячи з засад справедливості та розумності судового розгляду, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн. 00 коп. Саме така сума буде справедливою та достатньою з огляду на всі вищевикладені обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Оскільки позовні вимоги задоволені частково , суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з відповідача на користь позивача в розмірі 768,40 грн.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись, ст. ст. 13, 141, 263, 265, 268, 272, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн-Трейд» (м. Одеса, вул. Болгарська, 1 ЄДРПОУ 40001607) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2017-2018 р.р. у розмірі 4635,50 грн. (чотири тисячі шістсот тридцять п`ять грн. 50 коп.) та суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 листопада 2018 року по 18 лютого 2020 року, визначену без утримання податків й інших обов`язкових платежів, в розмірі 40973,86 грн. (сорок тисяч дев`ятсот сімдесят три грн. 86 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн-Трейд» (м. Одеса, вул. Болгарська, 1 ЄДРПОУ 40001607) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди за не проведення остаточного розрахунку у день звільнення у розмірі 3000,0 грн. (три тисячі грн.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Модерн-Трейд» (м. Одеса, вул. Болгарська, 1 ЄДРПОУ 40001607) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду в повному обсязі складено 28 лютого 2020 року.

СУДДЯ: Гуревський В.К.