Рішення № 87896974, 27.02.2020, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/3137/19

Провадження №: 2/332/131/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Яцуна О.С., за участю секретаря Коваль В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01.03.2017 між АТ КБ «Приват банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку із порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 10.07.2019 року має заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 92973,59 грн. Позивач просить стягнути вказану заборгованість та понесені судові витрати з відповідача.

26.09.2019 року представник відповідача – адвокат Никоненко О.О., надав відзив на позовну заяву, мотивуючи його тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження позовних вимог. Зазначив, що заява складалася відповідачем не з метою укладення кредитного договору, а з метою отримання дебетової картки, на якій не було жодного кредитного залишку. Саме з правилами користування дебетовою карткою було ознайомлено відповідача. З часом необхідність в користуванні карткою відпала, потім її було втрачено відповідачем. Також зазначає, що додатки до позову не містять підтверджень, що саме ці витяги з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того зазначив, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Також зазначає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

03.02.2020 року від представника позивача – Гаренко Н.В., до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що сторонами при укладенні кредитного договору були погоджені усі істотні умови договору. Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Відповідачу надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Доказом наявності факту ознайомлення відповідача з умовами кредитування є отримання кредиту боржником та сплата нею періодичних платежів. Грошові кошти надавалися ОСОБА_1 у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Умовами договору визначено (п. 2.1.1.2.3.), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Виписка по картрахунку підтверджує, що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт. Відповідач користувалася кредитними коштами, а отже й отримувала кредитну картку Універсальна, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Також з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за договором. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були відомі і зрозумілі умови договору, а тому її твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі.

Від представника відповідача – адвоката Никоненка О.О., надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та за відсутності відповідача, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Судом встановлено, що 01.03.2017 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Своїм підписом відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, загальними умовами обслуговування і кредитування, які розміщені в рекламному буклеті, складають між сторонами договір про надання банківських послуг (а.с.8).

За розрахунком банку у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 10.07.2019 року становить 92973,59 грн., та складається з: 39671,61 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 22265,54 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками, 25832,94 грн. – заборгованість за пенею за прострочене зобов`язання, 300,00 грн. – заборгованість за пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 500,00 грн. – штраф (фіксована складова), 4403,50 грн. – штраф (процентна складова) (а.с.5-7).

Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку умови договору приєднання розроблені позивачем, АТ КБ «Приватбанк», тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як доказ укладення договору з відповідачем банк надав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Правовим висновком Великої Палати Верховного Суду (постанова Палати від 03.07.2019, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) визначено, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 01.03.2017 року не містить даних щодо домовленості сторін договору про сплату конкретних відсотків за користування кредитними коштами, сплати пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.

Також, матеріали справи не містять доказів про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах справи, визнавались відповідачем як беззаперечні умови кредитного договору, більш того зазначені документи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01.03.2017 року шляхом підписання анкети-заяви.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

За приписами статей 2, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того факту, що відповідач отримувала у ПАТ КБ «Приватбанк» у 2017 році іншу дебетову картку, на якій не було жодного кредитного залишку, а також доказів на підтвердження факту втрати нею зазначеної картки, а тому вказані доводи відповідача не приймаються судом до уваги.

Факт переказу банком кредитних коштів на картковий рахунок і факт користування позичальником банківськими коштами підтверджується випискою із карткового рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 на виконання її заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг. Згідно з вказаною випискою ОСОБА_1 користувалась кредитним коштами, періодично знімала кредитні кошти та вносила платежі на погашення кредиту (а.с. 95-101).

Виписки по рахунках/карткам АТ КБ «Приватбанк» є належними та допустимими доказами щодо надання банком кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, нарахування банком відсотків, комісії, пені, а також часткового погашення позичальником заборгованості за кредитним договором, що підтверджується Постановою Вищого Господарського суду України від 13.11.2014 р. у справі №908/4154/13.

За положеннями п.п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 р. інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Беручи до уваги правовий висновок, зазначений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), слід дійди до висновку про те, що відповідач фактично отримала та використовувала кошти надані банком на кредитну картку, але не повернула їх, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача фактично отриманої суми кредитних коштів, яка на час розгляду справи не повернута відповідачем.

При цьому, підписана сторонами анкета-заява від 01.03.2017 року не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконати боржником лише обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Так, із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 10.07.2019 року заборгованість за тілом кредиту становить 39671,61 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 819,69 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у розмірі 39671,61 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 819,69 грн.

В іншій частині позову Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: О.С. Яцун