Ухвала суду № 87896822, 20.02.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5572/19

1-кп/310/173/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 рокум. Бердянськ

Колегія суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

суддів Богомолової Л.В., Дністрян О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю прокурорів Фоміна Г.В., Власова І.О.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої Бубнова Д.Ю.,

представника потерпілих Пшенічного І.А.,

обвинувачених ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 ,

захисників Горб Ю.В.,

Козлова О.Ю.,

Кравцова В.М.,

Прокопцева С.В.,

Плотниченка М.М.,

Сивової Я.В.,

Тертишної К.О.,

Чернявського Р.М.,

Яремчука Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу по кримінальному провадженню, внесеному 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588 відносно:

ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України;

ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_13 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України;

встановила:

В Бердянському міськрайонному суді Запорізької області розглядається кримінальне провадження, внесене 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588.

Під час судового розгляду прокурором Фоміним Г.В. було заявлено клопотання про продовження обвинуваченим раніше обраних запобіжних заходів. Прокурор зазначив, що підставою для обрання та попереднього продовження запобіжних заходів була наявність обґрунтованого обвинувачення та ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України, ті обставини, які були підставою для обрання та продовження запобіжних заходів не змінились – обвинувачені скоїли особливо тяжкі злочини, за які передбачене покарання понад 8 років до довічного позбавлення волі, ці злочини характеризуються виключною суспільною небезпекою та набули широкого суспільного резонансу. Переважна більшість обвинувачених не мають стійких соціальних зв`язків, зокрема ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 не мають постійного місця мешкання, останнім часом винаймали житло, офіційно не працювали, малолітніх дітей на утриманні не мають. ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 не мають постійного місця роботи. Обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 після вчинення злочину залишили м. Бердянськ з метою переховування від органів досудового розслідування та були затримані працівниками поліції. Обвинувачений ОСОБА_3 з 15 травня 2014 року перебував у розшуку в зв`язку із ухиленням від відбування покарання за вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року у вигляді 3 років позбавлення волі, був затриманий 07 лютого 2019 року. Вироком Дніпропетровського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року ОСОБА_10 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, та засуджено до 4 років позбавлення волі. 02 серпня 2018 року ОСОБА_16 було здійснено перетинання адміністративного кордону з анексованим Кримом, що вказує на вжиття ним заходів, направлених на ухилення від слідства. На даний час судом потерпілі та свідки ще не допитані, їх показання матимуть значення для встановлення істини. Анкетні дані потерпілих та свідків відомі обвинуваченим, перебування яких на волі, а у випадку з ОСОБА_2 – його вільне неконтрольоване пересування, дасть їм реальну можливість незаконно впливати на потерпілих та свідків з метою зміни показів або відмови від них. Не всі особи, причетні до злочинів, встановлені, спілкування обвинувачених з ними перешкоджатиме встановленню істини по кримінальному провадженню. Факти того, що деякі обвинувачені мають постійні місця проживання, родини, соціальні зв`язки, не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами їх подальшої належної процесуальної поведінки. Застосування до обвинувачених інших, більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить їх належну процесуальну поведінку та не убезпечить від реалізації обвинуваченими наведених прокурором ризиків. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись з урахуванням конкретних обставин певного кримінального провадження та завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Просив продовжити запобіжні заходи, застосовані до обвинувачених раніше.

Прокурор Власов І.О., представник потерпілих Пшеничний І.А., потерпіла ОСОБА_1 та її представник Бубнов Д.Ю. клопотання підтримали.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат Козлов О.Ю. зазначив, що згідно зі ст. 315 КПК України суд за клопотанням учасників судового провадження може обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. В даному випадку клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу повинно розглядатись в порядку, визначеному главою 18 КПК України. Звертаючись з таким клопотанням до суду, прокурор продовжує порушувати закон, оскільки він звертається з усним, а не письмовим клопотанням, не підтверджує ризики в обґрунтування продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання подано не за 5 днів до закінчення строку дії запобіжного заходу. Прокурором не доведено можливості впливу обвинувачених на потерпілих, свідків, ухилення від суду, перешкоджання обвинуваченими кримінальному провадженню іншим чином. Під час обшуку, проведеного за участю ОСОБА_6 , останній не скривався, що спростовує твердження прокурора про можливість його ухилення від суду. Вважає клопотання необґрунтованим та безпідставним.

Захисник обвинувачених ОСОБА_17 .В., ОСОБА_8 М.М ОСОБА_18 , ОСОБА_7 адвокат Сивова Я.В. пояснила суду, що у відповідності з ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Звертаючись до суду, прокурор повинен надавати окремі клопотання щодо кожного обвинуваченого, копії клопотання з додатками мають бути завчасно вручені обвинуваченим. Прокурором не доведено того, що з`явились нові ризики, які можуть бути підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження, як тримання під вартою. На теперішній час судом досліджено 11 томів матеріалів провадження, які на думку прокурора доводять вину її підзахисних, але на кожен доказ було подано заяву про визнання такого доказу недопустимим. Щодо обвинуваченого ОСОБА_8 взагалі не надано жодного доказу, окрім протоколу обшуку автомобіля «Мазда», під час якого нічого не вилучено. Той факт, що ОСОБА_9 керував вказаним автомобілем, не свідчить про те, що він керував іншим автомобілем, який був на місці злочину. Матеріали, отримані за результатами оперативно-розшукової діяльності, також ніяким чином не підтверджують причетність її підзахисних до вчинення інкримінованих їм злочинів, ці матеріали містять лише побутові розмови. Адвокатом раніше надавались докази на підтвердження стійких соціальних зв`язків обвинувачених, наявності у них місця проживання, роботи, родинних зв`язків, а також довідки про стан здоров`я. Просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді арешту.

Захисник обвинувачених Смирнова С.С., Мовчана Т.А., Зеленкіна Д.Д., ОСОБА_12 адвокат Горб Ю.В. зазначила, що ОСОБА_12 , який обвинувачується за ст. 187 КК України, перебуває під вартою тривалий час без підстав, оскільки обвинувачення побудовано лише на одному факті – знайденому у нього під час обшуку годиннику. Ухвала про надання дозволу на проведення обшуку у ОСОБА_19 була отримана у незаконний спосіб слідчим, який на час звернення до слідчого судді з відповідним клопотанням не мав повноважень по даному кримінальному провадженню. Обшук у обвинуваченого було проведено з чисельними порушеннями. Крім зазначеного, порушення також були допущені при пред`явленні годинника потерпілій для впізнання. Всі слідчі дії до 13 грудня 2018 року проводились без процесуального керівництва, оскільки була відсутня постанова про призначення групи прокурорів. Обшук у ОСОБА_12 проводився 30 серпня 2018 року, повідомлення про підозру йому було вручено 15 листопада 2018 року. Весь цей час він добросовісно з`являвся до слідчого, виконував його вимоги, що свідчить про відсутність ризику ухилення обвинуваченого від суду. Свідки, заявлені стороною обвинувачення, не можуть свідчити про причетність ОСОБА_12 до вчинення злочинів, тому ризик його впливу на свідків відсутній. Обвинувачений до затримання проживав з дружиною та дитиною в орендованому житлі, після затримання у нього народилась друга дитини, тобто ОСОБА_12 має стійкі соціальні зв`язки. З телефонних розмов, які були досліджені судом, не вбачається того, що обвинувачений може вчинити розбійний напад. Незаконним було клопотання і про проведення обшуку у обвинуваченого ОСОБА_10 , обшук проведений неповноважною особою, без наявності процесуального керівника, з чисельними порушеннями. На даний час інформацію про вчинення злочину слідчим, який проводив обшук, внесено до ЄРДР, проводиться досудове розслідування. Порушення були і під час проведення впізнання взуття обвинуваченого. Таким чином, протоколи, якими зафіксовані вказані слідчі дії, мають бути визнані недопустимим доказами. ОСОБА_10 одружений, має малолітню дитину, постійне місце проживання, перебував в АТО. Обвинувачений ОСОБА_10 зацікавлений в розгляді провадження та доведеності його невинуватості. Крім зазначено, з моменту проведення обшуку до затримання ОСОБА_10 останній не переховувався, вів звичний спосіб життя. Захисник вважає, що запобігання вказаним прокурором ризикам можливо при обранні обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинувачених Смирнова С.С., Мовчана Т.А., Зеленкіна Д.Д., ОСОБА_12 адвокат Тертишна К.О. пояснила суду наступне. Підставою для обрання запобіжного заходу є дві умови – доведеність ризиків та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Ризики прокурором не доведені, слідчі дії по кримінальному провадженню проводились неповноважними особами, без процесуального керівництва, всі докази, отримані слідчими до 13 грудня 2018 року, є недопустимим. Під час пред`явлення особи для впізнання слідчим були порушені вимоги ст. 228 КПК України. Під час проведення обшуків не було повної відеофіксації, обшук у ОСОБА_11 , якому до початку вказаної процесуальної дії було повідомлено про підозру, було розпочато без захисника. Під час проведення обшуку у ОСОБА_11 не було знайдено та вилучено жодної речі, що стосується інкримінованим йому злочинів. Оперативно-розшуковими заходами не було встановлено його причетності до кримінальних правопорушень. Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_11 мають стійкі соціальні зв`язки, родини, місце проживання, роботи, є учасниками АТО, не судимі. Обвинувачені були затримані через 1,5 місяців після розбійного нападу, за цей період вони нікуди не виїжджали, на потерпілих та свідків не впливали. Потерпілі не звертались із відповідними заявами про вчинення на них тиску. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином ОСОБА_12 та ОСОБА_11 не можуть, оскільки вони не обвинувачуються за ст. 115 КК України. Обвинувачені мають позитивні характеристики, бажають доводити свою невинуватість. Згідно з практикою ЄСПЛ цілодобовий арешт є альтернативою триманню під вартою, просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити їх підзахисним запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Плотниченко М.М. не заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , щодо продовження міри запобіжного заходу відносно інших обвинувачених підтримав їх захисників.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Чернявський Р.М. зазначив, що такі заходи забезпечення кримінального провадження, як запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження. У відповідності із ст. 331 КПК України вирішення питання щодо запобіжного заходу повинно відбуватися в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що ризики не зменшились, з`явились нові ризики, чого прокурором не зроблено. У разі, якщо слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 ст. 199 КПК України, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, суд повинен відмовити у продовженні строку тримання під вартою. Прокурором не доведено наявності озброєної банди, крім того, що ОСОБА_3 знав деяких з обвинувачених. Враховуючи наведене, ставиться під сумнів обґрунтованість підозри. Не зрозуміло, яким чином ОСОБА_3 був у розшуку, оскільки він весь час проживав у м. Дніпро, у нього проводився обшук, з ним проводились слідчі дії. На даний час більшість письмових доказів судом вже досліджено. ОСОБА_3 не здійснював злочину, свідки не могли його бачити, тому відсутній ризик будь-якого впливу обвинуваченого на свідків. Обвинуваченим подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вироку, яким його засуджено 19 лютого 2014 року, але в зв`язку із його перебуванням під вартою ОСОБА_3 не має можливості приймати участь в судових засіданнях щодо перегляду вироку, чим порушуються його права на доступ до правосуддя. Судом повинні бути враховані обставини, зазначені в ст. 178 КПК України. У разі обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту він буде виконувати всі покладені на нього обов`язки, матиме доступ до правосуддя. У разі, якщо суд не знайде підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу, просив визначити заставу в розмірі, визначеному судом в межах, встановлених КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Яремчук Р.Л. заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт з наступних підстав. По даному кримінальному провадженню ОСОБА_4 було затримано 14 вересня 2018 року, 17 вересня 2018 року йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, проте 06 червня 2019 року запобіжний захід було змінено на цілодобовий домашній арешт в межах строку досудового розслідування, тобто до 30 червня 2019 року. 10 липня 2019 року до обвинуваченого знову застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В період часу з 30 червня 2019 року по 10 липня 2019 року до ОСОБА_4 взагалі не було застосовано жодного запобіжного заходу, при цьому його процесуальна поведінка була завжди бездоганною. Подальше тримання під вартою в порушення ст.ст. 3, 49 Конституції України, ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод створює реальну загрозу життю та здоров`ю ОСОБА_4 , оскільки з 2012 року він має діагноз – гіпертонічна хвороба, неодноразово звертався до медичних працівників слідчого ізолятора, йому викликали екстрену медичну допомогу. Лікарем-кардіологом 04 квітня 2019 року проведено обстеження ОСОБА_4 та поставлено діагноз – гіпертонічна хвороба ІІ ст., дислепідемічний синдром. За таких обставин обвинувачений потребує постійного нагляду терапевта та прийому ліків. Вважає, що ризики, зазначені стороною обвинувачення, на даний час є недоведеними та втратили свою актуальність. У обвинуваченого наявні міцні соціальні зв`язки – він має дружину і трьох дітей, гарну репутацію в м. Бердянську. ОСОБА_4 не має доступу до речей та документів, оскільки вони знаходяться у прокурора, тому відсутній ризик знищити, сховати або спотворити їх. Жодний свідок не повідомив про можливість впливу на нього з боку ОСОБА_4 . Суд, застосувавши альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави може заборонити спілкування з будь-якими особами в даному кримінальному провадженні. Під час судового розгляду даного кримінального провадження стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу причетності ОСОБА_4 до інкримінованих йому дій. Крім зазначеного, судом має бути враховано обставину фактичного тривалого строку тримання під вартою. Мета та підстави обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу втратили актуальність, нових мотивів для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого прокурором не наведено. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Прокопцев С.В. зазначив, клопотання прокурора не відповідає вимогам КПК України, тому його неможливо розглядати. Наявність обґрунтованої підозри має місце при існуванні фактів або інформації, які підтверджують, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Наразі судом досліджено значну кількість письмових доказів, в них відсутні докази на підтвердження вини ОСОБА_4 . Надані матеріали ОРД лише підтверджують факт знайомства ОСОБА_4 з іншими обвинуваченими. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені, в порушення ст. 199 КПК України прокурором не обґрунтовано того, що ризики, що стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не втратили актуальності, або з`явились нові ризики. Крім зазначеного, в клопотанні прокурора відсутнє обґрунтування необхідності застосування найсуворішого запобіжного заходу. Під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою необхідно врахувати наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 стійких соціальних зв`язків, родини, місця роботи, позитивних характеристик. Враховуючи наведене, просив обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Кравцов В.М. підтримав позицію своїх колег та просив суд під час вирішення клопотання прокурора дотриматися вимог закону.

Обвинувачені підтримали своїх захисників з тих підстав, що прокурором не надано доказів їх причетності до інкримінованих їм злочинів, зазначили про можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Ухвалою колегії суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2019 року обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Ломаці М.В., Владимиренкову М.М., Обухову О.В., Зеленкіну Д.Д., Смирнову С.С., Кузнєцову Р.А. було продовжено строк тримання під вартою на 60 днів по 21 лютого 2020 року включно; обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, строком на два місяці – по 23 лютого 2020 року включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ч. 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Ризики, які стали підставою для застосування запобіжних заходів по даному кримінальному провадженню, були встановлені на стадії досудового розслідування та враховані судом під час продовження обвинуваченим запобіжних заходів.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим, колегія суддів, встановила, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, поєднаних із застосуванням насильства над потерпілим, за вчинення яких передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічно. Злочини, в яких вони обвинувачуються, характеризуються виключною суспільною небезпекою.

На теперішній час судом не допитані потерпілі, свідки, пояснення яких можуть підтвердити або спростувати винуватість обвинувачених. Перебуваючи на волі та будучи обізнаним про місце проживання свідків, обвинувачені матимуть реальну можливість шляхом застосування насильства або погрози його застосування, незаконно впливати на них.

Крім зазначеного, обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , перебуваючи на волі матимуть можливість спілкуватись із невстановленими під час досудового розслідування особами, що причетні до вчинення злочинів і тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.

Обвинувачення у вчинені особливо тяжкого злочину у співучасті із іншими особами, зухвалість дій співучасників, підвищує суспільну небезпечність скоєного, і відповідно суспільну небезпечність осіб, які обвинувачуються в інкримінованих ним злочинах.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Як було зазначено вище, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 обвинувачуються у вчинені особливо тяжкого злочину.

Враховуючи наведене, у суду є достатні підстави вважати, що у разі відмови в задоволенні клопотання прокурора про продовження вказаним обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перебуваючи на свободі, вони можуть вчинити активні дії щодо переховування від суду внаслідок тяжкості злочинів, незаконно впливати на потерпілих, свідків, які до теперішнього часу інстанції не допитані, та місце проживання яких відомо обвинуваченим, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема – через спілкування з невстановленими досудовим розслідуванням особами, причетними до вчинення злочинів, що виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Відомості, що характеризують обвинувачених, які були зазначені захисниками раніше під час вирішення питання про застосування та продовження щодо обвинувачених запобіжних заходів, враховувались судом під час продовження обвинуваченим запобіжного заходу.

Наявність у ОСОБА_3 місця роботи, проживання; у ОСОБА_2 – місця роботи, проживання, сім`ї, неповнолітніх дітей; у ОСОБА_4 – місця роботи, проживання, сім`ї, неповнолітніх дітей, позитивних характеристик, у ОСОБА_5 – місця проживання, матері похилого віку; у ОСОБА_6 – місця проживання; у ОСОБА_7 – місця роботи, проживання, сім`ї; у ОСОБА_8 – місця роботи, проживання, сім`ї, неповнолітньої дитини; у ОСОБА_9 – місця проживання, батьків похилого віку; у ОСОБА_10 – місця роботи, проживання, сім`ї, неповнолітньої дитини; у ОСОБА_11 – місця проживання, перебування у фактичних шлюбних відносинах; у ОСОБА_12 – місця роботи, проживання, сім`ї, неповнолітніх дітей не є безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Наявність постійного місця проживання, міцних сімейних зв`язків, позитивних характеристик тощо в даному випадку не може бути беззаперечним стримуючим фактором подальшої належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Доказів того, що на даний час відбулись суттєві зміни у соціальних зв`язках обвинувачених чи виникли інші обставини, які б доводили те, що заявлені раніше ризики зменшилися, обвинуваченими та їх захисниками надано не було.

Твердження захисників не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою, та в судовому засіданні не доведені.

При зверненні захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката Яремчука Р.Л. з клопотанням про зміну обвинуваченому запобіжного заходу, адвокатом було надано медичні довідки про погіршення стану здоров`я обвинуваченого, однак зазначені медичні документи не містять доказів того, що останній не може за станом здоров`я перебувати в умовах СІЗО.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Колегією суддів встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують подальше застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження, як тримання під вартою, а відносно ОСОБА_2 – домашнього арешту.

Доводи захисників про те, що в порушення вимог ст.ст. 184, 199 КПК України, клопотання прокурором подано не в письмовому вигляді, клопотання не містило відомостей передбачених п.п. 1-6 ч. 1 ст. 184 КПК України, додатків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 184 КПК України, та не вручалося обвинуваченим за три години до його розгляду, позбавлені правових підстав, оскільки відповідно приписів ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою; до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вручення копії клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час судового розгляду чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено, тому твердження захисників про порушення їх прав є безпідставним.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченим раніше обраних запобіжних заходів.

Таке рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по даному кримінальному провадженню існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 372 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів по 19 квітня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів по 19 квітня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на 60 днів по 19 квітня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк тримання під вартою на 60 днів по 19 квітня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк тримання під вартою на 60 днів по 19 квітня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , строк тримання під вартою на 60 днів по 19 квітня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , строк тримання під вартою на 60 днів по 19 квітня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , строк тримання під вартою на 60 днів по 19 квітня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , строк тримання під вартою на 60 днів по 19 квітня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк тримання під вартою на 60 днів по 19 квітня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, строком на два місяці, тобто по 20 квітня 2020 року включно.

В задоволенні клопотань захисника обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 адвоката Сивової Яни Віталіївни, захисників обвинувачених ОСОБА_11 , Мовчана Тараса ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 адвокатів Тертишної Катерини Олександрівни, Горб Юлії Вікторівни, захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Чернявського Ростислава Михайловича, захисників обвинуваченого ОСОБА_4 адвокатів Яремчука Руслана Леонідовича, Кравцова Вадима Миколайовича, Прокопцева Сергія Вікторовича про зміну запобіжного заходу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Судді: О.М. Вірченко

Л.В. Богомолова

О.М. Дністрян