Рішення № 87895678, 27.02.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/6742/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлостоцької О.В.,

за участі секретаря Теліціної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в якому зазначила, що перебувала у трудових відносинах із відповідачем по справі. 17 липня 2017 року звільнена з роботи відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. З січня 2017 року відповідач припинив виплачувати заробітну плату. На день звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з січня по липень 2017 року у загальному розмірі 41744 грн 52коп.

Позивач просить:

-стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за січень 2017 року в розмірі 5564грн 34коп, за лютий 2017 року в розмірі 5497грн 99 коп, за березень 2017 року в розмірі 8278грн 79 коп, за квітень 2017 року в розмірі 2700грн 41коп, за травень 2017 року в розмірі 3664грн 84коп, за липень 2017 року в розмірі 16038 грн 15 коп, а всього – 41744 грн 52коп.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилась, звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності (а.с.39).

Представник АТ «Українська залізниця» в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.77) та відзив на позовну заяву (а.с.43-47), в якому просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

З наданого представником АТ «Українська залізниця» відзиву вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та просить відмовити їх задоволенні в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію наступними обставинами:

- АТ «Українська залізниця» підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків, передбачених законодавством про працю у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин на підставі Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2;

- місце роботи позивача знаходилось на території проведення антитерористичної операції, з огляду на що та у зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів (зокрема, до табелів обліку робочого часу) нарахування заробітної плати є неможливим;

- на користь ОСОБА_1 сплачена заробітна плата за січень, лютий та березень 2017 року, що підтверджується відповідними платіжними відомостями;

- позивачем не надано доказів на підтвердження виконання посадових обов`язків та нарахування їй заробітної плати.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах із відповідачем по справі, працювала інспектором з кадрів у виробничому підрозділі «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.6-7).

17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.6-7).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип та найменування відповідача по справі на акціонерне товариство «Українська залізниця».

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 Кодексу законів про працю Ураїни заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 надала розрахункові листи за січень-липень 2017 року, з яких вбачається, що за січень 2017 року їй нараховано заробітну плату в розмірі 5564грн 34 коп (до виплати 3064 грн 66 коп), за лютий 2017 року нараховано 5497 грн 99 коп (до виплати 2421 грн 91 коп), за березень 2017 року нараховано 8278грн 79коп (до виплати 6583грн 16коп), за квітень 2017 року нараховано 2700грн 41коп (до виплати 2147грн 32 коп), за травень 2017 року нараховано 3664грн 84коп (до виплати 2914грн 21коп), за червень 2017 року нараховано 00грн 00 коп (до виплати 00грн 00коп), за липень 2017 року нараховано 16038грн 15коп (до виплати 12816грн 26коп) (а.с.8-11).

На виконання ухвал Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 жовтня 2019 року та від 05 грудня 2019 року відповідачем надано довідки від 13 лютого 2020 року № 380 (а.с.85-86), від 13 лютого 2020 року № 380/2 (а.с.87), з яких вбачається, що ОСОБА_1 за січень 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі 5564грн 34коп, до виплати належить 4424 грн 66 копійок (за вирахуванням податків та обов`язкових платежів у розмірі 1139 грн 68коп); за лютий 2017 року нараховано 5497 грн 99 коп, до виплати належить 4371грн 91 коп (за вирахуванням податків та обов`язкових платежів у розмірі 1126грн 08коп); за березень 2017 року нараховано 2534 грн 68коп, до виплати належить 2015 грн 54 коп (за вирахуванням податків та обов`язкових платежів у розмірі 519 грн 14 коп) за період часу з квітня по липень 2017 року заробітна плата не нараховувалась.

Як вбачається з довідки відповідача від 13 лютого 2020 року № 380 (а.с.85-86), заробітна плата за січень-лютий 2017 року у загальному розмірі 8796 грн 57 коп перерахована на особовий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у ТВБВ 10004/0149 філія - Донецьке обласне управління Ат «Ощадбанк» України, що підтверджується випискою по зарплатному рахунку позивачки № НОМЕР_2 (а.с.28-36).

Відповідно до відомості на виплату грошей № 5 ОСОБА_1 28 липня 2017 року сплачено заробітну плату за березень 2017 року в розмірі 2015 грн 54коп (а.с.88-89).

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 . Реєстру застрахованих осіб, сформованих станом на 21 січня 2020 року (а.с.81), вбачається, що страхувальником – регіональною філією «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» (код 40150216) було нараховано ОСОБА_1 заробітну плату в січні 2017 року в розмірі 5564грн 34коп, в лютому 2017 року в розмірі 5497грн 99коп, в березні 2017 року в розмірі 6228грн 68коп, в квітні 2017 року в розмірі 2050грн 11коп; з травня по липень 2017 року відсутні відомості про нарахування заробітної плати.

Суд вважає належними та допустимими доказами надані позивачкою розрахункові листи (табуляграми) за січень - липень 2017 року, оскільки їх видача працівнику передбачена ст. 110 КЗпПУКраїни та ч.1 ст.30 Закону України «Про оплату праці», вказані в них відомості відповідачем не спростовані.

Суд зауважує, що довідка від 13 лютого 2020 року № 380/2, видана відповідачем, як вбачається з її змісту, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Відповідно до п.п.3,4 вказаної Постанови не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження оплата простою, компенсація за невикористані дні відпустки.

З досліджених судом копій розрахункових листів (табуляграм) за період часу з січня по липень 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата за час простою (код 340) та компенсація за невикористану відпустку (код 308), що на переконання суду свідчить про те, що в довідці від 13 лютого 2020 року № 380/2 зазначені не всі суми, які були нараховані відповідачем позивачці ОСОБА_1 за період роботи з березня по липень 2017 року.

Інших доказів, окрім відомості на виплату грошей № 5 про виплату ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2017 року (а.с.88-89) та виписки по зарплатному рахунку позивачки № НОМЕР_2 (а.с.28-36), з якої вбачається виплата на користь останньої заробітної плати за січень-лютий 2017 року, суду не надано.

Оскільки, як вбачається з розрахункового листа (а.с.9) за березень 2017 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в розмірі 8278грн 79коп, сплачено згідно довідки від 13 лютого 2020 року № 380/2 (а.с.87) та відомості на виплату грошей №5 (а.с.88-89) 2534 грн 68 коп (за вирахуванням податків отримано 2015грн 54), заборгованість за березень 2017 року становить 5744грн 11коп (8278 грн 79коп – 2534 грн 68коп).

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог – стягнення з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року в загальному розмірі 28147 грн 51 коп – за березень 2017 року – 5744грн 11коп, за квітень 2017 року – 2700 грн 41коп, за травень 2017 року – 3664 грн 84 коп, за червень 00 грн 00коп, за липень 2017 року – 16038 грн 15 коп.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з січня по лютий 2017 року задоволенню не підлягають, оскільки з досліджених доказів, а саме виписки по зарплатному рахунку позивачки № НОМЕР_2 (а.с.28-36) суд дійшов висновку про те, що відповідачем сплачено на користь позивача заробітну плату за січень-лютий 2017 року.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 до 17 липня 2017 року перебувала у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», майнові вимоги позивача щодо оплати його праці відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Припинення нарахування позивачці заробітної плати у зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів, на яке посилається відповідач у відзиві, суперечить вимогам діючого законодавства та не приймається судом до уваги.

Згідно висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області; тривалими перервами в роботі транспорту, регламентованими умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язальної сторони за трудовим договором, якою є ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», вони об`єктивно впливають на її обов`язки, передбачені законодавством України про працю, зокрема ст.ст.115, 116 КЗпП України та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов`язальної сторони, якою є ПАТ «Українська залізниця регіональна філія «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» за невиконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема ст.ст. 115, 116 КЗпП України, враховуючи субсидіарне застосування ст.4 КЗпП України та ст.ст.9, 263, 617 ЦК України (а.с.49-53).

Зазначений висновок свідчить про відсутність вини АТ «Українська залізниця» у невиконанні своїх обов`язків перед працівниками, проте, на переконання суду, не звільняє відповідача від обов`язку виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі.

Суд не приймає до уваги наявні на аркушах справи 54-65 докази, оскільки вони стосуються іншої особи, а не позивачки по справі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. ст.ст.4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з березня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 28147 (двадцять вісім тисяч сто сорок сім) гривень 51 копійка.

Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період часу з березня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 28147 гривень 51 копійка утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

В частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць допустити негайне виконання рішення суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 518 (п`ятсот вісімнадцять) гривень 13 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 28 лютого 2020 року.

Суддя