Ухвала суду № 87895404, 28.02.2020, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

28.02.2020 227/4268/19

УХВАЛА

28 лютого 2020 року м. Добропілля

Суддя Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиця О.В., вирішуючи питання про прийняття до свого розгляду матеріалів цивільної справи № 227/4268/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, третя особа: Служба у справах дітей Харцизької міської ради Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2020 року з канцелярії Добропільського міськрайонного суду Донецької області після повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2020 року, судді Здоровиці О.В. було передано цивільну справу № 227/4268/19.

Дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне заявити самовідвід виходячи з такого.

Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно із частиною 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України", як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється.

Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).

Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Як зазначено у Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності судді, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді (Резолюція 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) суддя повинен взяти самовідвід від участі у будь-якому процесі, коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у справі є ОСОБА_1 , яка є матір`ю судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області – Любчик Василини ОСОБА_6 .

Також матеріалами справи підтверджується, що відповідачем по справі ОСОБА_2 раніше визначеному судді (Хандуріну В.В.) заявлявся відвід підставою якого був факт роботи в Добропільському міськрайонному суді, в якому розглядається справа, суддею цього суду доньки позивача, а саме – судді Любчик В.М., що на думку відповідача створює певний конфлікт інтересів і порушує її право на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом, оскільки у неї існує сумнів в неупередженості і об`єктивності судді, у зв`язку з вказаними обставинами.

Враховуючи зазначене, з метою забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у безсторонності та неупередженості судді Здоровиці О.В. з боку відповідача по справі, враховуючи позиції Європейського суду з прав людини з приводу недовіри до суду, вважаю необхідним заявити собі самовідвід.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 36, 39-41 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заявити самовідвід у цивільному провадженні №2/227/83/2020 (ЄУНСП 227/4268/19) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, третя особа: Служба у справах дітей Харцизької міської ради Донецької області і його задовольнити.

Справу передати в канцелярію суду для повторного розподілу в порядку ст.33 ЦПК України.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О.В.Здоровиця

28.02.20