Рішення № 87894188, 28.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2020 року м. Київ № 753/2235/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Обставини справи:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в місті Києві), в якому просив:

- зобов`язати ГУ ПФУ в місті Києві провести нарахування та встановити, відповідно до діючого законодавства станом на 08.03.2017 року основний розмір пенсії в розмірі 12 670,58 грн. та доплату за понаднормовий стаж в розмірі 74,82 грн., всього: 12 745,40 грн., починаючи з 01.10.2017 року, тобто без обмеження її максимальним розміром;

- зобов`язати здійснити виплату заборгованості, з урахуванням виплачених сум, за період з 01.01.2018 року по 01.03.2019 року, в розмірі 28 075, 60;

- стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в місті Києві та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що основний розмір призначеної йому пенсії становить 12 745,40 грн., між тим, пенсійним органом обмежено виплату його пенсії максимальним розміром. Крім того, позивач вважає, що під час перерахунку пенсії ГУ ПФУ в місті Києві протиправно застосовано величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, що призвело до зменшення розміру його пенсії, перерахованої з 01.10.2017 року.

Ухвалою суду від 05.08.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, та подав 16.09.2019 року до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві.

Також, на виконання вимог ухвали суду, ГУ ПФУ в місті Києві надано суду належним чином завірені копії пенсійної справи позивача, які надійшли на адресу суду разом з відзивом.

Одночасно відповідач зазначає про звернення позивача до суду з пропуском шестимісячного строку.

Суд не приймає до уваги вказані доводи відповідача, оскільки як встановлено судом, ОСОБА_1 дізнався про здійснений 01.10.2017 року перерахунок пенсії, отримавши лист ГУ ПФУ в м. Києві № 14082/02/Б-364 від 22.01.2019 року.

06.03.2019 року позивач звернувся до суду з даним позовом, що свідчить про дотримання встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку.

Вказана позиція суду також ґрунтується на висновках, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року в справі № 522/2738/17.

Обставини, встановлені судом:

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в місті Києві та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

08.01.2019 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо свого пенсійного забезпечення.

Листом № 14082/02/Б-364 від 22.01.2019 року ГУ ПФУ в місті Києві повідомило позивача про відповідність розрахунку його пенсії чинному законодавству та документам пенсійної справи. В листі також надано розрахунок призначеної пенсії та зазначено, що загальний розмір обчисленої пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.10.2017 року становить 10 740 грн., тобто вказано обмеження пенсії максимальним розміром.

Вважаючи протиправною бездіяльність та дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон України № 1058-IV) передбачено, що відповідно до цього Закону, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 10 Закону України № 1058-IV вказано, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Порядок визначення коефіцієнта страхового стажу передбачений статтею 25 цього Закону та передбачає, що при визначенні коефіцієнта страхового стажу застосовується величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).

Згідно із ч. 1 статті 25 Закону України № 1058, в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-V1, яка діяла з 01.01.2008, було передбачено, що за період участі тільки в солідарній системі, величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %.

При цьому, положеннями частин 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Відповідно до частини 4-4 Прикінцевих положень Закону України № 1058, з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону України № 1058 врегульовано питання перерахунку призначених до 01.10.2017 року пенсій за Законом, який здійснюється органами Пенсійного фонду України самостійно.

Водночас, приписами пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону України № 1058 регламентовано питання застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, при призначенні пенсії у період з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу була призначена відповідно до положень Закону України № 1058 до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а саме - 08.06.2017, у зв`язку з чим у відповідності до вище вказаних положень підлягала перерахунку з 01.10.2017 з урахуванням частини 4-3 Прикінцевих положень Закону України 2Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Суд звертає увагу на те, що вказані норми не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, а отже, у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування.

Важливим для зазначення є також те, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 року перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Великода проти України2 від 03.06.2014 року, в якому Суд вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Згідно із статтею 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Також відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, законодавець має право, в залежності від фінансової ситуації в державі, зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що застосування відповідачем коефіцієнту страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% при здійсненні перерахунку пенсії позивачу, починаючи з 01.10.2017 року, відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що до 01.10.2017 року розмір пенсії позивача становив 12 745,40 грн., серед яких: 12670,58 грн. - розмір пенсії за віком, 74,82 грн. - доплата за понаднормовий стаж.

У той же час, враховуючи максимальний розмір пенсії, визначений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII, розмір пенсії виплачуваний позивачу складав 10 740,00 грн.

Так, Законом України від 24.12.2015 року № 911-У1П «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набув чинності 01.01.2016 року, частину 3 статті 27 Закону № 1058- IV доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати 10740,00 грн.

Законом України від 06.12.2016 № 1774- IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набув чинності з 01.01.2017 змінено частину третю статті 27 Закону № 1058- IV наступним чином: «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» змінити словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Тобто, на день звернення позивача з заявою про призначення пенсії за віком до відповідача, діяли положення частини третьої статті 27 Закону №1058-1У у редакції Закону №17441-VIII, відповідно до якої, максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому, тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії не міг перевищувати 10 740,00 грн.

Отже, починаючи з 01.01.2018 у ОСОБА_1 виникло право па отримання пенсії без обмеження її максимального розміру сумою 10 740,00 грн.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії, розмір призначеної пенсії зменшено з 12 745,40 грн. до 10 740,00 грн., а тому, суд дійшов висновку, що починаючи з 01.01.2018 року пенсія позивачу повинна виплачуватися у раніше встановленому розмірі - 12 745,40 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 року в справі № 320/2351/19 та від 28.11.2019 року в справі № 826/16457/18.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити позивачу виплату заборгованості, з урахуванням виплачених сум, за період з 01.01.2018 року по 01.03.2019 року, в розмірі 28 075, 60 грн., суд зазначає наступне.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС України. Відповідно до п. 4 ч.2 цієї норми у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Проте, такий спосіб захисту може бути застосований лише тоді, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом. У випадку, коли суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати норми закону, які відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії, з урахуванням встановлених судом обставин.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання ГУ ПФУ в місті Києві здійснити позивачу виплату заборгованості, з урахуванням виплачених сум, за період з 01.01.2018 року по 01.03.2019 року, в розмірі 28 075, 60 грн. не підлягає задоволенню, оскільки законодавством не визначено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізуються відповідними суб`єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами.

В даному випадку, виплата заборгованості пенсії позивача, з урахуванням виплачених сум, за період з 01.01.2018 року по 01.03.2019 року, є виключною компетенцією ГУ ПФУ в місті Києві, а тому суд не може брати на себе повноваження пенсійного органу і вираховувати суму невиплаченої пенсії ОСОБА_1 .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 року в справі № 826/3564/18.

При цьому, судом враховуються висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Каіч та інші проти Хорватії», в якому ЄСПЛ зазначив, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, у рішенні від 01.06.2006 р. по справі «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає суду підстави для висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог та згідно з вимогами статті 139 КАС України судові витрати підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,16, код ЄДРПОУ 42098368) вчинити дії щодо виплати пенсії ОСОБА_1 в раніше встановленому розмірі, а саме: 12 745,40 грн., без обмеження її максимальним розміром, та здійснити виплату заборгованості, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01.01.2018 року.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,16, код ЄДРПОУ 42098368) шляхом їх безспірного списання судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) на користь на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда