Рішення № 87893883, 27.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року м. Київ № 640/3921/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків,

У С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі по тексту також - позивач, ГУ ДФС у м. Києві) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (надалі по тексту також - відповідач, ТОВ «Сільпо-Фуд»), в якому просить застосувати адміністративний арешт коштів на рахунках ТОВ «Сільпо-Фуд» (код ЄДРПОУ 40720198).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку з відмовою допущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки товариства прийнято рішення про арешт майна платника податків, передбаченої підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, на підставі чого наявні підстави для накладення адміністративного арешту на рахунки ТОВ «Сільпо-Фуд».

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначено, що товариством обґрунтовано не допущено контролюючий орган до перевірки, оскільки наказ про проведення перевірки від 13.02.2019 № 1760 не відповідає вимогам ст.81 Податкового кодексу України та крім цього, рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 06.03.2019 № 42113 визнано протиправним та скасовано рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2019 № 640/4031/19.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу від 13.02.2019 року № 1760 про проведення фактичних перевірок з 27.02.2019 року призначено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (код 40720198) протягом лютого 2019 року, за адресою: м. Київ, пров. Карельський, 3 (магазин), з метою перевірки порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві 27.02.2019 з метою вручення копії наказу про проведення фактичної перевірки та ознайомлення з направленням про проведення перевірки ТОВ «Сільпо-Фуд» здійснено виїзд до магазину за адресою: м. Київ, пров. Карельський, 3.

У зв`язку з невідповідністю, на думку представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд», наказу № 1760 вимогам ст. 81 ПКУ, 27.02.2019 прийнято рішення про не допуск посадових осіб ГУ ДФС у м. Києві до проведення фактичної перевірки магазину розташованого по пров. Карельському, 3 у м. Києві.

Позивачем 05.03.2019 здійснено повторний виїзд за адресою: м. Київ, пров. Карельський, 3 (магазин), для проведення перевірки. Проте, відповідачем відмовлено у наданні документів, які є предметом перевірки та допуску посадових осіб до обстеження приміщень. Про що було складено акт про відмову допуску до фактичної перевірки від 05.03.2019.

ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до п.п. 94.6.1. п. 94.6 ст. 94 ПК України прийнято рішення про застосування адміністративного арешту від 06.03.2019 № 42113.

Порядок, підстави та умови застосування адміністративного арешту майна платника податків визначено положеннями статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.07.2017 року №632, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 року за №948/30816 (далі - Порядок №632).

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

У пункті 94.2 вказаної статті передбачено обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна. Зокрема, відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

За приписами пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладений рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Таким чином, аналізуючи зазначені правові норми суд приходить до висновку, що однією із підстав для застосування адміністративного арешту майна є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Застосування адміністративного арешту з наведеної підстави можливе у разі, по-перше, відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки, по-друге, призначення перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

В даному випадку, звертаючись до суду з позовом, податковий орган єдиною підставою застосування арешту коштів на рахунках платника податку визначив положення підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України (не допуск до перевірки), яка взагалі є підставою лише для застосування адміністративного арешту майна. Водночас, жодних інших підстав (наявність боргу, відсутність майна, передумови застосування арешту коштів) контролюючим органом не заявлено.

Враховуючи викладені вище обставини, та керуючись нормами чинного податкового законодавства, суд зазначає, що для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках відповідача.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 817/3875/14, від 15.05.2018 року у справі № 820/4710/16, від 15.05.2018 року у справі № 820/2312/17, від 07.08.2018 року у справі № 803/1153/17, від 07.08.2018 року у справі №803/976/17.

Крім того, суд наголошує, що позивач звертався до суду з позовною заявою, в якій просив підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна, застосованого рішенням керівника контролюючого органу від 06.03.2019 № 42113.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2019 у справі № 640/3880/19 позов залишено без розгляду, оскільки позов подано поза межами строків визначених ст. 283 КАС України.

Вказану ухвалу залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 та постановою Верховного Суду від 28.11.2019.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 241- 246, 255, 293, 296- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків відмовити.

Позивач: Головне управління ДФС у м. Києві (вул. Шолуденка 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ: 39439980).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, будинок 1, код ЄДРПОУ: 40720198).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко