Рішення № 87893630, 28.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2020 року м. Київ № 826/7966/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово»

треті особи без 1. Державне підприємство «Національні інформаційні системи»,

самостійних вимог 2. ОСОБА_2 ,

на предмет спору про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» (далі - відповідач, КП «Готово») з вимогами про зобов`язання відповідача здійснити реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222482000:05:005:0029 за його заявою від 12 травня 2017 року.

Позов обґрунтовано тим, що 12 травня 2017 року позивач через уповноваженого представника звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222482000:05:005:0029, яку придбав за договором купівлі-продажу №1973 від 16 липня 2009 року у громадянина ОСОБА_3 . На підставі зазначеного договору позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №772210.

У подальшому позивач дізнався, що відповідачем ще 28 березня 2017 року здійснено реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за громадянином ОСОБА_2 та листом від 15 травня 2017 року №696/17 отримав відмову у реєстрації права власності.

У зв`язку з такими подіями позивач 07 червня 2017 року звернувся до Печерського УП ГУ НП в м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення та одночасно звернувся до суду з даним адміністративним позовом, оскільки вважає, що відмовою відповідача у реєстрації права власності на земельну ділянку порушено його право на приватну власність, а державний реєстратор не розглянув його заяву повно та всебічно та не виконав свого обов`язку, передбаченого чинним законодавством.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2017 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд суддею одноособово, призначено судовий розгляд справи, запропоновано відповідачу подати письмові заперечення на позовну заяву та усі наявні докази.

В судовому засіданні 18, 28 липня, 01 серпня, 28 вересня 2017 року розглянуті клопотання представників сторін, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Національні інформаційні системи». Іншою ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Відповідачем подано письмові заперечення від 17 липня 2017 року.

Представником третьої особи - Державного підприємства «Національні інформаційні системи» 28 вересня 2017 року та 10 вересня 2018 року подані письмові пояснення у справі, а листом від 01 листопада 2017 року подано суду запитувані документи.

У зв`язку з перебування судді у відпустці судове засідання 05 грудня 2017 року не відбулося.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Зважаючи на неявку представника відповідача та третьої особи судове засідання 18 грудня 2017 року відкладено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано від Департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації належним чином засвідчені копії усіх документів реєстраційної справи, роздруковані та електронні копії, на підставі яких здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222482000:05:005:0029, за ОСОБА_4 . Іншою ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2018 року виправлено помилку, допущену у резолютивній частині ухвали суду від 19 грудня 2017 року та витребувано зазначені документи від ДП «Національні інформаційні системи».

Судове засідання 16, 30 травня, 14 червня, 08 серпня 2018 року не відбулося з різних причин, у тому числі за неявкою представників сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

У зв`язку з неявкою представників сторін судове засідання 23 жовтня, 21 лютого 2018 року, 19 березня 2019 року не відбулося.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2019 року визнано зловживанням процесуальними правами та такими, що суперечать завданню адміністративного судочинства, дії представника позивача в адміністративній справі № 826/7966/17, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Іншою ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до КП Київської обласної ради «Готово», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Нпціональні інформаційні системи», про зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2019 року у справі №826/7966/17 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року справу прийнято мною у своє провадження, визначено здійснювати розгляд одноособово, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Одночасно залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 .

Відповідачем 19 листопада 2019 року подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що звертаючись до КП «Готово», позивачем подано заяву у довільній формі, без оригіналів правовстановлюючих документів, чим не дотримано вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року (далі - Порядок №1127), у зв`язку з чим законних підстав для прийняття заяви до розгляду не виникло, та позивачу направлено листа за №686/17 з відповідними роз`ясненнями від 15 травня 2017 року.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що земельна ділянка площею 1,4782 га знаходиться на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Зазначена земельна ділянка на підставі державного акту про право власності серії ЯЖ №202170, виданого Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 21 березня 2008 року на підставі договору міни від 22 травня 2007 року №1-1197, належала громадянину ОСОБА_3 .

За договором купівлі-продажу від 16 липня 2009 року ОСОБА_3 передано право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 .

На підставі зазначеного договору ОСОБА_1 отримано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯД №772210, оформлено поземельну книгу. ОСОБА_1 звернувся до Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» із заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222482000:05:005:0029. Листом від 15 травня 2017 року за №696/17 отримано відмову у реєстрації права власності з посиланням на не дотримання Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року, зокрема, з причини не подання оригіналів правовстановлюючих документів.

Як зазначено позивачем, 28 березня 2017 року відповідачем здійснено державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку за громадянином ОСОБА_2 , яким, як встановлено судом, також укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з громадянином ОСОБА_3 , проте на день раніше за ОСОБА_1 - 15 липня 2009 року.

Як стверджує позивач, відмова у державній реєстрації є протиправною, оскільки заяву від 12 травня 2017 року розглянута відповідачем неналежним чином, без з`ясування усіх обставин, не повно та не всебічно, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Водночас, як встановлено судом, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2014 року у справі №2-599/12 (провадження 2/369/392/14) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та правовстановлюючого документу, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 грудня 2014 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого господарства, площею 1,4782 га, кадастровий номер 3222482000:05:005:0029, яка розташована в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинської області, укладений 16 липня 2009 року між ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воробйовою Т.А., зареєстрованого в реєстрі за номером 1973.

Також зазначеними судовими рішеннями скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,4782 га, кадастровий номер 3222482000:05:005:0029, яка розташована в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинської області, серії ЯД №772240 від 19 серпня 2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року відхилено касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 25 грудня 2014 року залишено без змін.

Виходячи зі змісту судових рішень за договорами купівлі-продажу, укладеними ОСОБА_3 : з ОСОБА_2 15 липня 2009 року та з ОСОБА_1 16 липня 2009 року, продавцем відчужена одна і та сама земельна ділянка різним покупцям. При цьому, станом на 16 липня 2009 року ОСОБА_3 вже не був власником земельної ділянки, (власником вже був ОСОБА_2 ), тому не мав законних підстав для її відчуження ОСОБА_1 .

Таким чином, з 25 грудня 2014 року (з дня набуття судовими рішеннями чинності) недійсним є договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого господарства, площею 1,4782 га, кадастровий номер 3222482000:05:005:0029, яка розташована в адміністративних межах Гореницької сільської ради Києво-Святошинської області, укладений 16 липня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯД №772240 від 19 серпня 2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 . Таким чином, судами встановлено недійсність документів, на підставі яких позивач звернувся до КП «Готово» із заявою про реєстрацію права власності.

Інших доказів, які б свідчили про зворотне, або доводили суду дійсність правовстановлюючих документів, на які посилається позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, упродовж розгляду справи не надано.

Як свідчать копії судових рішень, що містяться в матеріалах справи, позивач - ОСОБА_1 був учасником процесу під час розгляду справи №2-599/12 (провадження 2/369/392/14), у межах розгляду справи подавав зустрічний позов, оскаржував рішення суду першої та апеляційної інстанцій, а отже цілком усвідомлював обставини недійсності тих документів, на підставі яких звертався до КП «Готово» із заявою про реєстрацію за ним права власності на земельну ділянку.

Виходячи з такого, суд вважає, що позивач, звертаючись 12 травня 2017 року через уповноваженого представника до відповідача із заявою про реєстрацію за ним права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222482000:05:005:0029, та подаючи копії правовстановлюючих документів, визнаних недійсними судовими рішеннями, які набули законної чинності, діяв недобросовісно та зловживав своїми правами.

Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Виходячи з принципу диспозитивності процесу, встановленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства, та приймаючи до уваги аргументи позивача, якими він обґрунтовує позовні вимоги, суд приходить до висновку, що, відмовляючи позивачу у розгляді заяви про реєстрацію права власності на земельну ділянку від 12 травня 2017 року з підстав не дотримання ним Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року, зокрема, з причини не подання оригіналів правовстановлюючих документів, відповідач діяв у межах наданих йому повноважень та на підставі положень чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, у зв`язку з чим підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши позовні вимоги на предмет дотримання відповідачем положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд з урахуванням викладеного вище, приходить до висновку, що відповідач діяв обґрунтовано, з урахуванням існуючих обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд, крім іншого вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово», треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , тел.. НОМЕР_2 .

Відповідач: Комунальне підприємство Київської обласної ради «Готово», адреса: 01196, м. Київ, площа Л. Українки, 1.

Суддя Н.М. Клименчук