Рішення № 87893596, 28.02.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2020 року м. Чернігів Справа № 620/517/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представника позивача Новика М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження з урахуванням правил для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа – ОСОБА_2 , в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Войтеха Валерія Феодосійовича від 28.02.2019 про накладення штрафу у сумі 28979,00 грн., реєстраційний номер виконавчого провадження ВП №42811760.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що оскільки його заборгованість щодо сплати аліментів стягувачу утворилась до серпня 2018 року, а відповідальність у формі штрафу за таку заборгованість введена лише 28.08.2018, то позивач не міг передбачити настання негативних наслідків у зв`язку з несвоєчасністю сплати аліментів. За таких обставин вважає, що державним виконавцем оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права та має бути скасована.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 21.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з урахуванням правил для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ та встановлено відповідачу 3-денний строк з дня отримання на електронну пошту останнім ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що з 28.08.2018 державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника штрафу у виконавчому провадженні по примусовому виконанню судового рішення про стягнення аліментів за встановленням, зокрема, двох юридичних фактів: по-перше - станом на 28.08.2018 (та у подальшому на день прийняття рішення про накладення штрафу) боржник має заборгованість зі сплати аліментів; по- друге - розмір заборгованості із сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оспорений у судовому порядку.

Ухвалами суду від 27.02.2020, без виходу до нарадчої кімнати, занесеними секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом; визначено, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_2 у даній справі виступає на стороні відповідача; вирішено не враховувати поданий третьою особою відзив на позов, у зв`язку з відсутністю доказів направлення його позивачу і відповідачу, тобто поданням його з порушенням вимог Кодексу адміністративного судочинства України; вирішено розгляд справи по суті проводити у цей же день після закінчення підготовчого провадження, у зв`язку з особливостями розгляду категорій термінових адміністративних справ.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача та третя особа у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на таке.

Так, судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_3 про примусове виконання від 27.03.2014 постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 01.04.2014 відкрито виконавче провадження ВП №42811760 з примусового виконання виконавчого листа №2/750/328/14, виданого 27.02.2014 Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його доходів щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.12.2013 до досягнення дитиною повноліття (а.с.44-46).

05.06.2014 та 27.01.2015 державним виконавцем винесені постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника, на підставі яких з позивача утримувались аліменти у період з 10.12.2013 по 23.06.2014 та з 15.01.2015 по 28.03.2015 (а.с.47-51).

04.09.2018 державним виконавцем винесені постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника, а саме: у праві виїзду за межі України; у праві полювання; у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; у праві керування транспортними засобами (а.с.57-60).

12.09.2018 на адресу відповідача надійшла заява від стягувача, в якій остання просила, зокрема, накласти арешт на все майно боржника, замінити стягувача з ОСОБА_3 на ОСОБА_5 та, у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, винести постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів (а.с.52-54).

13.09.2018 державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника (а.с.61).

28.02.2019 державним виконавцем винесені постанови: про заміну сторони виконавчого провадження, якою змінено стягувача з ОСОБА_3 на ОСОБА_5 ; про накладення штрафу, якою за заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки (з 10.12.2013 по лютий 2019 року у сумі 57958,00 грн.), накладено на боржника штраф на користь стягувача у розмірі 50% від суми боргу, а саме – 28979,00 грн.; про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з боржника виконавчий збір у сумі 5795,80 грн. (а.с.55,56,62).

Також судом встановлено, що заборгованість позивача зі сплати аліментів станом на 31.07.2019 становить 61888,52 грн., а саме: на 31.01.2015 – 6450,26 грн., на 31.12.2015 – 10032,52 грн., на 31.12.2016 – 20553,52 грн., на 31.12.2017 – 34474,52 грн., на 31.12.2018 – 53956,52 грн., на 31.07.2019 – 61888,52 грн., що підтверджується відповідними розрахунками (а.с.38-43).

Вважаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу у сумі 28979,00 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Так, одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частин 2, 3 статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 Закону №1404-VIII.

Відповідно до частини 3 статті 71 Закону №1404-VIII визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

28.08.2018 набрав чинності Закон України від 03.07.2018 №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», яким доповнено статтю 71 Закону №1404-VIII частиною 14 наступного змісту:

«За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу».

Водночас згідно з частиною 4 статті 11 Закону №1404-VIII строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Вказані норми Закону №1404-VIII станом на день прийняття державним виконавцем спірної постанови про накладення штрафу та ухвалення судом рішення у даній адміністративній справі є чинними, неконституційними не визнавались.

Пунктом 8 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону.

Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу I цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.

Відтак, враховуючи той факт, що з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання станом на 28.02.2019 позивач мав заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, суд дійшов висновку, що державний виконавець правомірно наклав на позивача штраф у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, передбаченому частиною 14 статті 71 Закону №1404-VIII.

Суд відхиляє посилання позивача на той факт, що частина 14 статті 71 Закону №1404-VIII в редакції, чинній з 28.08.2018, не поширює свою дію на заборгованість по аліментах, яка утворилась до вказаної дати, виходячи з дії законів у часі, з огляду на таке.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

Отже від часу набрання чинності змін до Закону №1404-VIII (з 28.08.2018) останній у такій редакції поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб.

Таким чином, при вирішенні справи слід керуватися положеннями Закону №1404-VIII, чинними на час виникнення спірних правовідносин, а саме - часу прийняття оскаржуваної постанови.

Аналогічна правова позиція щодо дії норми закону в часі висловлена і Верховним Судом в постанові від 19.09.2018 у справі №814/4386/15, висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того суд зауважує, що частина 4 статті 11 Закону №1404-VIII визначає, що заборгованість зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених частиною 14 статті 71 Закону №1404-VIII, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, а не з 28.08.2018, коли набрали чинності такі зміни в законодавстві.

При вирішенні даної справи суд враховує, що внесені до Закону №1404-VIII зміни мали на меті посилення захисту прав дітей шляхом встановлення дієвого механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення в подальшому порушників від відбування призначеного стягнення за несплату аліментів (пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання»).

На переконання суду, неможливість застосування частини 14 статті 71 Закону №1404-VIII до заборгованості, що виникла до 28.08.2018, нівелювала б зміни до законодавства щодо посилення захисту прав дитини.

Статтею 27 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Україною 27.02.1991, визначено, що Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.

Крім того сума штрафу, накладеного на підставі частини 14 статті 71 Закону №1404-VIII, стягується з боржника на користь стягувача, тобто призначена для утримання дитини.

Враховуючи тривалу несплату позивачем аліментів на утримання своєї дитини, суд вважає накладення штрафу, який також стягується для утримання дитини, справедливим та відповідним міжнародним принципам захисту прав дитини.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваної постанови.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені частиною 1 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 287, 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Шевченко, 118, м. Чернігів, 14027, код ЄДРПОУ - 36931595).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Суддя В.В. Падій