Рішення № 87893448, 27.02.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/127/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 з 12 січня 2020 року пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби період роботи з 16.07.1990 року по 05.08.1998 року та з 31.03.2005 року по 26.11.2011 року в органах державної податкової служби та здійснити виплату пенсії з 12 січня 2020 року з урахуванням виплачених сум;

- стягнути з відповідача судовий збір.

І. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуває на обліку у відповідача, як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 09.01.2020 року звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". Проте, відповідачем відмовлено у задоволенні заяви. Відмова мотивована тим, що до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу", можливо зарахувати тільки 7 років 10 місяців 26 днів.

На думку позивача, вказана відмова є протиправною і такою, що порушує конституційне право позивача на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу”.

В наведених обґрунтуваннях також звертається увага суду на те, що відповідачем до стажу державної служби позивача не зараховано період роботи з 16.07.1990 року по 05.08.1998 рік та з 31.03.2005 року по 26.12.2011 рік в органах державної податкової служби, при зарахуванні якого, стаж державної служби становитиме більше ніж 20 років.

Крім цього зазначається, що до стажу держаної служби зараховується робота (стаж) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, та інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

При обчисленні стажу для визначення права позивача, на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", відповідачем розглянута трудова книжка згідно якої встановлено, що позивач працював головою Кіцманської районної державної адміністрації з 06.08.1998 по 14.03.2005 та головою Чернівецької обласної державної адміністрації з 06.02.2015 по 30.04.2016. Стаж на роботах віднесених до категорій посад державної служби станом на 01.05.2016 складає 7 років 10 місяців 26 днів. Період роботи позивача з 16.07.1990 по 05.08.1998 та з 31.03.2005 по 26.11.2011 в органах державної податкової служби відповідачем до стажу державної служби не зарахований.

Зауважив, що працівники податкової служби жодним нормативний актом не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців, а в період роботи на відповідних посадах вони отримують надбавку за спеціальне звання, а не за ранг державного службовця.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. 30.01.2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серія ААІ НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 13.01.2018 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області, як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". (а.с.12)

2. 09.01.2020 року позивач звернувся до Головного управління із заявою про переведення/перерахування пенсії призначеної за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". (а.с.28)

3. 14.01.2020 року відповідач листом за вих. №2400-0214-8/1119, повідомив позивача про відсутність необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби для призначення пенсії за віком, згідно норм Закону України "Про державну службу". (а.с.11)

4. Згідно записів в трудовій книжці № НОМЕР_3 від 06.03.1976 року ОСОБА_1 встановлено, що останній працював головою Кіцманської районної державної адміністрації в період з 06.08.1998 року по 14.03.2005 рік та головою Чернівецької обласної державної адміністрації з 06.02.2015 рік по 30.04.2016 рік.

З 16.07.1990 року по 05.08.1998 року та з 31.03.2005 року по 26.11.2011 року в органах державної податкової служби.

Наказом від 10.12.1992 року № 83 позивачеві присвоєно спеціальне звання "Радник податкової служби II рангу" (номер запису 23 трудової книжки).

Судом встановлено, що стаж державної служби позивача складається із періоду роботи на різних посадах державної податкової служби, з 16.07.1990 року по 05.08.1998 рік та з 31.03.2005 року по 26.12.2011 рік, що становить 14 років 10 місяців та 16 днів. (а.с.8-10)

ІV. ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

3. Звертаючись до суду аргументи позивача фактично зводились до того, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу державної служби позивача період роботи з 16.07.1990 року по 05.08.1998 рік та з 31.03.2005 року по 26.12.2011 рік в органах державної податкової служби, при зарахуванні якого, стаж державної служби останнього становитиме більше ніж 20 років, що дає право на пенсію відповідно да Закону України "Про державну службу ".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

4. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV.

У відповідності до частини першої статті 9 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 10 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” особі яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Системний аналіз наведеного вище свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії на інший, призначеного саме за цим Законом.

Тобто, у позивача наявне право на звернення до відповідача із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший.

5. Відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року та Постанови Кабінету Міністрів України №622 від 14 вересня 2016 року “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб” пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10 грудня 2015 № 889-VIII “Про державну службу” на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ “Про державну службу” мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу”: мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Статтею 25 Закону № 3723 -ХІІ “Про державну службу” визначено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах, та передбачено, що віднесення існуючих на той час посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців провадиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Відповідно до цієї статті до шостої категорії посад державних службовців віднесено посади спеціалістів управлінь обласних державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади.

Відповідно до статті 37 Закону України № 3723 -ХІІ “Про державну службу” на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до вимог Порядку призначення пенсій згідно Закону України “Про державну службу”, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723- XII затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб” (далі - Порядок № 622) встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Як зазначалось вище, згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу” (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу”: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають (окрім іншого): чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку.

Пунктом 17 частини 3 статті 3 Закону №889-VIII визначено коло осіб, на яких дія цього Закону не розповсюджується, а саме: осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено Законом.

В свою чергу, згідно з пунктами 343.1, 343.2 та 343.3 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.

6. Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу”.

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу” незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Викладена правова позиція також узгоджується з висновками, які викладені в постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-340а13, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

7. Відповідно до статті 1 Закону №3723-ХІІ державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Згідно з частиною 2 статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами.

8. Заперечуючи проти позову відповідач акцентував увагу суду на тому, що період роботи позивача з 16.07.1990 року по 05.08.1998 рік та з 31.03.2005 року по 26.11.2011 рік в органах державної податкової служби до стажу державної служби не зарахований, та працівники податкової служби жодним нормативний актом не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців, в період роботи вони отримують надбавку за спеціальне звання, а не за ранг державного службовця.

Відтак, в даному випадку суду належить з`ясувати, чи зараховується весь період роботи в органах податкової служби до стажу роботи на посадах, які відносяться до категорії посад державної служби.

Як встановлено судом в ході розгляду справи та вбачається з матеріалів справи, позивач з 16.07.1990 року по 05.08.1998 року та з 31.03.2005 року по 26.11.2011 року працював на різних посадах в органах державної податкової служби. Наказом від 10.12.1992 року № 83 останньому присвоєно спеціальне звання "Радник податкової служби II рангу" (номер запису 23 трудової книжки).

Так, при обчисленні стажу відповідачем для визначення права позивачеві на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”, розглянута трудова книжка останнього згідно якої встановлено, що позивач працював головою Кіцманської районної державної адміністрації з 06.08.1998 року по 14.03.2005 рік та головою Чернівецької обласної державної адміністрації з 06.02.2015 року по 30.04.2016 рік. Стаж на роботах віднесених до категорій посад державної служби станом на 01.05.2016 рік складає 7 років 10 місяців 26 днів.

При цьому, до стажу роботи на посадах, які відносяться до категорії посад державної служби не зараховано період роботи позивача з 16.07.1990 року по 05.08.1998 рік та з 31.03.2005 року по 26.11.2011 рік на посадах в органах податкової служби, згідно записів у трудовій книжці. Не зазначивши підставу не віднесення до стажу державної служби роботи в податковому органі за вказаний період.

9. Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України до втрати ним чинності на підставі Закону №5083-VI (5083-17) від 05 липня 2012 року, “Про державну податкову службу в Україні” (надалі - Закон №509-XII).

Згідно вимог Закону №509-XII Державна податкова служба, якій підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Посадовою особою органу державної податкової служби, за правилами частини 1 статті 15 Закону №509-XII, може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (частини перша, четверта статті 15 цього Закону).

Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам статей 5, 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Статтею 6 Закону №509-XII було встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Проаналізувавши наведене вище слід дійти висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймали посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержували заробітну плату за рахунок державного бюджету дійсно перебували на державній службі та є державними службовцями.

9. Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 03 травня 1994 року №283, чинного до 01 травня 2016 року (в спірний період, який відповідачем не зараховано до стажу державної служби), відповідно до пункту 2 якого до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України “Про державну службу”, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів, державної податкової та контрольно-ревізійної служби.

10. Механізм обчислення стажу державної служби визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 25 березня 2016 року № 229 (далі по тексту - Порядок №229).

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 229 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, тощо).

Стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу”.

До стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону.

Відповідно до положень статті 46 Закону України “Про державну службу” стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону; час роботи на посадах, визначених пунктами 1-8, 9-1, 10 частини третьої статті 3 цього Закону.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про державну службу” цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Дія цього Закону поширюється на державних службовців: Секретаріату Кабінету Міністрів України; міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; місцевих державних адміністрацій; органів прокуратури; органів військового управління; органів дипломатичної служби; державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону; інших державних органів.

Окремі особливості проходження державної служби в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, їх територіальних органах визначаються Митним кодексом України та Податковим кодексом України.

Статтею 344 Податкового кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу”. При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу” незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Виходячи з наведеного, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом та період проходження такої служби в податкових органах підлягає зарахуванню до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу”.

11. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в межах адміністративної справи, не надано жодних доказів на підтвердження правомірності не включення до стажу роботи на посадах, які відносяться до категорії посад державної служби періоду з 16.07.1990 року по 05.08.1998 року та з 31.03.2005 року по 26.11.2011 року - посадах органах податкової служби, згідно записів у трудовій книжці позивача.

Позивачем, в свою чергу, надано в якості доказів на підтвердження наявності у нього стажу роботи на посадах, які відносяться до категорії посад державної служби копії трудової книжки.

Оскільки судом встановлено, що станом на дату подання позивачем заяви (09.01.2020 року) про переведення його з 12.01.2020 року (досягнення необхідного віку) - одного виду пенсії на інший, у нього був наявний достатній стаж роботи на державній службі, необхідний для призначення пенсії відповідно до положень Закону України “Про державну службу”, а отже у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у переході на пенсію за віком згідно вимог Закону України «Про державну службу».

12. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення (окрім іншого) про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Звертаючись до суду позивач просив визнати протиправними дії та зобов`язати відповідача призначити пенсію згідно Закону України "Про державну службу" з 12.01.2020 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 622 встановлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд зазначає, що позовна вимога зобов`язального характеру відповідно до вимог статті 245 КАС України є похідною від визнання бездіяльності протиправною, а не дій.

Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що відповідачем відмовлено в призначенні пенсії державного службовця, відтак мала місце протиправна бездіяльність відповідача, а тому, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання саме бездіяльності протиправною, а не дій відповідача, що узгоджуватиметесь з вимогами статті 245 КАС України.

Підсумовуючи наведене вище в контексті встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови в призначенні пенсії за віком згідно Закону України " Про державну службу", та як наслідок, наявності правових підстав для зобов`язання відповідача перевести з моменту виникнення такого права - 12 січня 2020 року позивача на інший вид пенсії - пенсію державного службовця відповідно до вимог Закону України “Про державну службу”.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

IV. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати – судовий збір в сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно Закону України " Про державну службу";

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 з 12 січня 2020 року пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби період роботи з 16.07.1990 року по 05.08.1998 року та з 31.03.2005 року по 26.11.2011 року в органах державної податкової служби та здійснити виплату пенсії з 12 січня 2020 року з урахуванням виплачених сум.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судові витрати - судовий збір в сумі 840,80 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області ( пл. Центральна, 3, м. Чернівці, 58022, код ЄДРПОУ: 40329345)

Суддя О.В. Боднарюк