Рішення № 87893271, 28.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2020 р. № 520/13952/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський тепловозоремонтний завод" до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову позивач вказав на протиправність відмови у реєстрації податкової накладної.

По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачам, та отримана ним.

Відповідач - ГУ ДПС в Харківській області надав відзив на позов, в якому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на той факт, що спірне рішення про відмову в реєстрації податкової накладної прийнято у відповідності до законодавства.

Відповідач - Державна податкова служба України відзив на позов не надав.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного .

Основними видами діяльності позивача, згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: Код КВЕД 28.11 Виробництво двигунів і турбін, крім авіаційних, автотранспортних і мотоциклетних двигунів; Код КВЕД 28.15 Виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приводів; Код КВЕД 28.29 Виробництво інших машин і устатковання загального призначення, н. в. і. у.; Код КВЕД 30.20 Виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу; Код КВЕД 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали; Код КВЕД 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; Код КВЕД 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); Код КВЕД 52.10 Складське господарство; Код КВЕД 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання; Код КВЕД 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів.

В рамках вчинення власної господарської діяльності позивачем складено податкову накладну № 18 від 22.07.2019 року, яку було подано на реєстрацію, однак згідно квитанції № 9158773768 таку було прийнято, однак її реєстрацію зупинено з огляду на відповідність останньої пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН.

Судом встановлено, що вищезазначена податкова накладна була складена за договором № 415 від 26.02.2019 року, специфікації № 1 від 26.02.19 р. на поставку колісних пар укладеного між

ТОВ «Харківський тепловозоремонтний завод» (надалі Постачальник) та ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» (надалі Покупець).

За умовами договору на адресу Покупця була виписана видаткова накладна № 145 від 22.07.2019 р.

Позивач повідомив суду, що між підприємствами існує дебіторська заборгованість тому, що розрахунки за договором відбуваються з відстрочкою платежів та за умовою своєчасної податкової накладної в ЄРПН.

Судом встановлено, що колісні пари початково були придбані позивачем у ТОВ «ВП Ізюмський тепловозоремонтний завод" згідно договору № 20190322 від 22.03.2019 р.

За специфікаціями № 1 від 22.03.2019р. та № 2 від 03.06.2019 р. на адресу позивача були виписані видаткові накладні, податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників ( зареєстровані в ЄРПН).

Позивач зазначав, що між ним та ТОВ «ВП Ізюмський тепловозоремонтний завод" заборгованість відсутня. Розрахунки здійснювались в безготівковій формі згідно платіжних доручень № 10 від 16.05.19 р., № 695 від 05.04.19 р., № 690 від 03.04.19 р., № 58 від 05.06.19 р., № 68 від 21.06.19 р., № 109 від 11.07.19 р., № 63 від 18.06.19 р., № 124 від 19.07.19 р.

Транспортування колісних пар здійснювалось перевізником ФОЛІ ОСОБА_1 товарно-транспортною накладною № Р145 від 22.07.2019 р. із місця придбання товару м. Ізюм до місця продажу м. Кривий Ріг.

Позивачем було надіслано повідомлення про подачу пояснень та документів, які квитанцією від 13.09.2019 року прийнято.

Рішенням комісії Головного управління ДПС в Харківській області від 19.09.2019 року № 1282642/32760126 у реєстрації ПН № 18 від 22.07.2019 року було відмовлено з підстав ненадання платником договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податків, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій, первинних документів щодо придбання/постачання товарів/послу, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі, рахунки/фактури, інвойси, акти приймання - передачі товарів ( робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Позивач, не погодившись з зазначеним рішенням, звернувся до суду за його оскарженням.

По суті позову суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Редакція пункту 201.16 статті 201 ПК України змінена на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 7 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII).

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону № 2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 10 якого зобов`язано ДФС визначити критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку № 117 у разі, коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/ розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктами 12, 13 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

На час зупинення реєстрації спірної податкової накладної критерії ризиковості здійснення операцій були визначені та затверджені листом В.о. Голови Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 р.

Пунктом 1.6 вказаних критеріїв надано вичерпний перелік критеріїв, що дає підстави для визначення ризиковості платника податків.

Так, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Відповідність платника податку Критеріям ризиковості платників податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Інформація про внесення/виключення платника податку до/з переліку ризикових платників податків, відповідно до пунктів 1.1-1.6 цих Критеріїв, стає доступною платнику в Електронному кабінеті.

Згідно п.21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Суд вказує, що в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної критерії ризиковості визначені виключно на підставі листа ДФС від 05.11.2018 р.

Вирішуючи питання щодо законності рішення про відмову у реєстрації ПН, суд вказує, що зупинення її реєстрації, за своїм змістом є передумовою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Суд, надаючи оцінку підставам зупинення реєстрації податкової накладної, поданої позивачем, враховує, що акт, що затверджує критерії ризиковості здійснення операцій має на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дійсно, відповідно до чинного законодавства у податкового органу наявні повноваження на здійснення моніторингу податкових накладних, зупинення їх реєстрації та прийняття подальшого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, суд вказує, що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішення.

Отже, суд вважає, що зупинення реєстрації податкової накладної на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а, відтак, є неправомірним.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 2 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18, від 21 травня 2019 року у справі № 815/2791/18, від 9 липня 2019 року у справі №140/2093/18, від 30 липня 2019 року у справі №320/6312/18, від 20 листопада 2019 року у справі №560/279/19.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У правовідносинах, з приводу яких подано позов, виходячи з початкового порушення принципів правової визначеності та передбачуваності зупиненням реєстрації ПН на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, спірне рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, як подальша реалізація названого зупинення, не відповідає вимогам статті 2 КАС України щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості.

Так, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

В ході розгляду справи знайшов свої підтвердження факт того, що після зупинення реєстрації ПН позивачем було виконано вимоги п. 14 Порядку №117.

Проте, у спірному рішенні комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації такої податкової накладної фактично було лише процитоване положення пункту 14 Порядку №117, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку контролюючого органу, не вистачає для здійснення реєстрації податкових накладних, а також без повідомлення причин та мотивів, за яких надані позивачем пояснення та документи не були враховані.

При цьому, судом встановлено, що первинні документи, надані позивачем, не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Разом з тим, комісія регіонального рівня, не зважаючи на надіслані позивачем повідомлення, прийняла спірне рішення про відмову в реєстрації ПН, без зазначення, як було вказано вище, мотивів неврахування поданих позивачем документів.

Крім того, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 р. ( справа № 520/5501/19) було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський тепловозоремонтний завод" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії: скасовано рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області від 05.04.2019 про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський тепловозоремонтний завод" до переліку ризикових платників податків; зобов`язано Головне управління ДФС у Харківській області виключити з бази ризикових платників Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський тепловозоремонтний завод" в режимі «Журнал ризикових платників податків» розділу «Робота Комісії регіонального рівня» підсистеми «Аналітична система» ITC «Податковий блок».

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Невиконання вказаних вимог призводить до його протиправності.

У свою чергу, суд вважає, що мотивація спірного рішення не узгоджується із презумпцією правомірності рішень/дій платника податків відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Вуліч проти Швейцарії», «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг») та приписів статті 77 КАС України щодо покладення обов`язку доказування на податковий орган при вирішенні спорів, зокрема щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів спростування відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, тверджень позивача, наведення відповідних мотивів прийняття спірного рішення.

З огляду на наведене, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд вказує наступне.

Позивач у позові просив суд про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі.

Так, 30.05.2019 року позивачем та адвокатом Тарасенко Д.Ю. укладено договір про надання правової допомоги ( далі - Договір).

Матеріали справи з цього приводу містять копію свідоцтва адвоката Тарасенко Д.Ю. на право зайняття адвокатською діяльністю, додаток до Договору від 16.12.2019 року про погодження вартості послуг на суму 4000 грн., акт приймання - передачі послуг від 18.12.2019 року, платіжне доручення на суму 4000 грн. від 18.12.2019 року № 366.

Як вже зазначалось вище, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

В акті приймання - передачі послуг від 18.12.2019 року зазначено про надання адвокатом клієнту та прийняття останнім наступного комплексу послуг за Договором, з урахуванням додатку до Договору від 16.12.2019 року : ознайомлення з наявними документами ( 1 година), аналіз судової практики з аналогічних спорів ( 1 година), підготовка позову з додатками ( 2 години).

Однак у вказаному акті не має детального опису вартості однієї години витраченого часу щодо кожної з послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки подані суду документи йдуть в розріз приписам ч.4 ст. 134 КАС України.

Прохання позивача щодо встановлення судового контролю не є позовною вимогою та обов`язком суду, враховуючи ст. 382 КАС України.

Керуючись ст.ст. 255, 257, 295, 297 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський тепловозоремонтний завод" (вул. Гоголя, буд. 11,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 32760126) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43143704), Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8,м. Київ,04053, код ЄДРПОУ43005393) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Харківській області від 19.09.2019 року № 1282642/32760126 про відмову в реєстрації податкової накладної № 18 від 22.07.2019 року, яке складено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський тепловозоремонтний завод".

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 18 від 22.07.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43143704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський тепловозоремонтний завод" (вул. Гоголя, буд. 11,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 32760126) витрати зі сплати судового збору у розмірі 960,5 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8,м. Київ,04053, код ЄДРПОУ43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський тепловозоремонтний завод" (вул. Гоголя, буд. 11,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 32760126) витрати зі сплати судового збору у розмірі 960,5 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 28 лютого 2020 року.

Суддя Заічко О.В.