Рішення № 87893005, 27.01.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2020 р. Справа № 480/4804/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп`яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військової частини 9953) про зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що проходив військову службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953). За час проходження військової служби йому не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що суперечить вимогам законодавства. На підставі ст. 117 КЗпП України має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 по 20.10.2017, стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідач у відзиві з позовними вимогами не погодився. Зазначив, що джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів є Державний бюджет України, яким у 2015-2017 роках не закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення. Грошове забезпечення, в тому числі індексація, виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. За спірний період кошти на нарахування та виплату індексації не передбачено, тому позивачу правомірно не було нараховано індексацію. Просить відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що викладені у відзиві доводи не можуть бути підставою для відмови в позові.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Судом встановлено, що наказом начальника Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 20.10.2017 року №210-ОС припинено (розірвано) контракт з позивачем та виключено його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 10).

Згідно витягу з розрахунково-платіжної відомості позивачу з червня 2015 року по дату звільнення не виплачувалась індексація грошового забезпечення (а.с. 19-28). За твердженням відповідача, індексація не здійснювалась та не виплачувалась у зв`язку з відсутністю фінансування.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань найменування відповідача в реєстрі - Військова частина 9953 (ідентифікаційний код юридичної особи: 14321759)

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 2,4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Тобто, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Приписами частини другої статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-ХІІ).

Згідно пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотків. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Отже індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Відповідачем не надано суду доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ним протягом 2015-2019 років надсилались до відповідного органу потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення. Таким чином, відповідач протиправно не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за період з червня 2015 року по день звільнення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відносно вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення.

Підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.

Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні.

Як свідчать матеріали справи позивач був звільнений у жовтні 2017 року. При звільненні з ним був здійснений розрахунок і проведена виплата належних позивачу сум. При цьому на час звільнення зі служби спору щодо виплати індексації грошового забезпечення не було.

Питання щодо розміру виплаченої позивачу індексації виникло у позивача у жовтні 2019 року. Із заявою щодо виплати індексації грошового забезпечення позивач до відповідача звернувся 21 жовтня 2019 року, про що зазначено у позовній заяві. Викладені обставини свідчать, що спір щодо невиплаченої індексації з липня 2015 по жовтень 2017 року виник не під час звільнення, а через два роки після звільнення позивача. Отже, оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні суми був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №825/742/16. При застосуванні норми права до спірних правовідносин на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує вказані висновки.

За таких обставин, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В цій частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) про зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку задовольнити частково.

Зобов`язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) (40030, м. Суми, пров. Громадянський, 6, код ЄДРПОУ 14321759) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 по 20.10.2017.

В частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити в зв`язку з необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко