Рішення № 87892894, 25.02.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2020 року м. Рівне №460/4296/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Лесько В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: представник Юхименко Тетяни Валентинівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-20536-17-У від 16.05.2019 на суму 21030,90 грн. та від 14.08.2019 на суму 2754,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 сформована станом на 21.06.2019. а вимога від 14.08.2019 – станом на 23.09.2019. Тобто, вимоги сформовані раніше, ніж вказана дата заборгованості. Зазначав, що державну реєстрацію припинення фізичної особи-підприємця проведено 10.12.2019. Звертає увагу суду на порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску. Проте, контролюючий орган тривалий час не направляв на його адресу вимог про сплату боргу (недоїмки), а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску зростала. Враховуючи викладене, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 15.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 04.02.2020 на 10:00 год.

Розгляд справи, призначений на 04.02.2020, не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Головним управлінням ДПС у Рівненській області, у встановленні судом строки, подано відзив на позовну заяву (а.с.38-40). В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що нарахування єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) регулюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску і загальнообов`язкове державне соціальне страхування", Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вказує про те, що позивач з 15.03.2004 зареєстрований як фізична особа – підприємець та перебуває на податковому обліку. Дії щодо припинення держаної реєстрації відбулися 10.12.2019, тобто статусу платника єдиного внеску позбавлений лише 10.12.2019, тобто відповідно до закону повинен сплачувати єдиний внесок незалежно від фінансового стану та з 2017 року навіть вразі відсутності доходу в сумі єдиного внеску не менше за розмір мінімального страхового внеску. Враховуючи викладене, відповідач просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 05.02.2020 розгляд справи відкладено до 18.02.2020 до 11:00 год.

Ухвалою суду від 18.02.2020 розгляд справи відкладено до 25.02.2020 до 11:00 год., у зв`язку з необхідністю витребування нових доказів.

У судове засідання, призначене на 25.02.2020, прибули позивач та представник відповідача.

Ухвалою суду, постановленою без виходу судді до нарадчої кімнати, здійснено процесуальне правонаступництво Головного управління ДФС у Рівненській області на Головне управління ДПС у Рівненській області.

Позивач у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву та з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємці ОСОБА_1 з 15.03.2004 по 10.12.2019 зареєстрований як фізична особа - підприємець, перебував на обліку у контролюючому органі як платник податків та як платник єдиного внеску з 16.03.2004 (а.с.70-73).

Припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем здійснено 10.12.2019.

16.05.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області сформовано вимогу №Ф-20536-17 У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 21030,90 грн. (а.с.9).

14.08.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області сформовано вимогу №Ф-20536-17 У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 2754,18 грн. (а.с.10).

Відомостями, що містяться в інтегрованій картці платника податків підтверджується наявність за позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на час формування вказаних вимог (а.с.58-59).

Не погоджуючись з вимогами про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (далі -Закон №2464-VІ) встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-V визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що у разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (зміни до пункту даної статті внесені з 01.01.2017).

Відповідно до вимог ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що з 2017 року фізичні особи - підприємці, в тому числі і ті, які не одержували доходів, зобов`язані сплачувати єдиний внесок мінімальному розмірі.

Суд наголошує, що такі нововведення законодавець передбачив саме з 01.01.2017, адже до цього періоду підприємці, які не отримували доходи у звітному місяці, мали право не сплачувати єдиний внесок. Натомість, з моменту внесення змін у чинне законодавство щодо порядку та умов сплати єдиного внеску, такі зміни набули статусу обов`язкових до виконання для всіх платників незалежно від часу реєстрації в якості фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з ч.4 ст.25 Закону №2464-VI ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція №449) та ст.25 Закону 2464-VI визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Пунктом 5 Інструкції №449 встановлено, що протягом десяти календарних днів з дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

Таким чином, враховуючи, що позивач з 2017 року по 2019 рік був зареєстрованим як фізична особа – підприємець, то з 01.01.2017 в нього виник обов`язок щодо сплати єдиного внеску, навіть у разі не отримання доходу.

Відповідно до ч.9 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Оскільки, запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача внесено до реєстру 10.12.2019, то саме з вказаної дати позивач не повинен сплачувати єдиний внесок.

Суд вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що контролюючий орган тривалий час протиправно не направляв на його адресу відповідних вимог про сплату боргу (недоїмки), в результаті чого сума заборгованості збільшувалась, з огляду на наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань сформованого станом на 25.02.2020 місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

Жодних інших доказів щодо зміни місця проживання позивача до прийняття оскаржуваної вимоги матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Згідно з п.42.3 ст.42 Податкового кодексу України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

В матеріалах справи відсутні докази щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси.

Таким чином, оскаржувані вимоги направлялися за належною податковою адресою.

Щодо покликань позивача на передчасність формувань вимог по відношенню до вказаних у них дат заборгованостей, то суд зазначає, що такі недоліки оформлення оскаржуваних вимог не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним таких рішень за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при прийнятті даного рішення.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 сума заборгованості у розмірі 21030,90 грн. визначена станом на 30.04.2019, у розмірі 2754,18 грн. - станом на 19.07.2019.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-20536-17-У від 16.05.2019 на суму 21030,90 грн. та від 14.08.2019 на суму 2754,18 грн. прийняті правомірно та скасуванню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, позивачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено обставини на яких ґрунтуються його вимоги, а відповідачем доведено правомірність своїх дій, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023, ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-20536-17-У від 16.05.2019 та №Ф-20536-17-У від 14.08.2019, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 28 лютого 2020 року.

Суддя Жуковська Л.А.