Рішення № 87892821, 28.02.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5163/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, яка полягала у не вирішенні питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області;

- зобов`язати Козельщинську селищну раду Козельщинського району Полтавської області розглянути на черговому засіданні сесії селищної клопотання ОСОБА_1 від 28 жовтня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Козельщинської селищної ради судові витрати, понесені ОСОБА_1 , в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування позовної заяви зазначено, що Козельщинська селищна рада Козельщинського району Полтавської області не розглянула клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у строки та в порядку, встановленому статтею 118 Земельного кодексу України, зокрема відповідачем не було розглянуто звернення позивача на черговому пленарному засіданні сесії у місячний строк та не прийнято відповідного рішення, а заяву розглянуто в порядку визначеному Законом України "Про звернення громадян".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року позовну заву прийнято, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

18 січня 2020 року до суду надійшло клопотання представника позивача про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) в розмірі 6500,00 грн.

21 січня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов у якому відповідач проти задоволення позову заперечував з його безпідставності. Зазначив, що відмова Козельщинської селищної ради у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області є обгрунтованою, зокрема, фактичною відсутністю земельної ділянки у тому місці, яке позивачем у поданих ним графічних матеріалах зазначено як бажане місце розташування цієї земельної ділянки (а.с. 34-36).

20 лютого 2020 року до суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, в якому останній наголосив, що заявлена правова допомога в розмірі 6500,00 грн є неспівмірною та зазначив, що витрати на правничу допомогу визнає в розмірі 1450,00 грн (а.с. 55-57).

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Козельщинської ОТГ із клопотанням від 25 жовтня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність оррієнтованою площею 2,00 га із земель запасу комунальної власності (кадастровий номер 5322082500:00:001:1264) (а.с. 44).

Листом №1743 від 18 листопада 2020 року, підписаним селищним головою Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області позивача повідомлено, що рішенням 15 сесії Козельщинської селищної ради сьомого скликання від 05 листопада 2019 року "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів" земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 83,2440 га з кадастровим номером 5322082500:00:001:1264 віднесена до переліку таких, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (а.с. 47).

Позивач вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка пов`язана із не розглядом клопотання, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється органами законодавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення.

Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, у межах спірних правовідносин саме Козельщинська селищна рада повинна була розглянути клопотання позивача і прийняти відповідне рішення на пленарному засіданні.

Суд звертає увагу, що Земельний кодекс України або інші закони не передбачають делегування повноваження по розпорядженню земельними ділянками, у тому числі селищному голові Козельщинської селищної ради, або приймати інші акти, ніж у формі рішень; в іншому випадку такі дії Козельщинської селищної ради кваліфікуються як протиправна бездіяльність щодо неприйняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи про відмову в його наданні.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі №21-358а13 та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 440/1922/19.

Доказів, які б свідчили про розгляд клопотання позивача, саме - Козельщинською селищною радою та прийняття нею відповідних рішень, у справі не міститься, а відповідачем до суду не надано.

Суд звертає увагу, що згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а отже, не довів правомірності своїх дій.

Таким чином позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції № 95677 від 25 грудня 2019 року ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Таким чином із бюджетних асигнувань Козельщинської селищної ради на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 768,40 грн.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Козельщинської селищної ради на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи 200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до клопотання ОСОБА_1 про стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу витрати на професійну правничу допомогу (на оплату послуг адвоката) в розмірі 6500,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: договір від 23 грудня 2019 року про надання правової допомоги (а.с. 11), акт виконаних робіт (наданих послуг) від 13 січня 2020 року (а.с. 25), квитанцію № 7 від 13 січня 2020 року (а.с. 26).

Згідно з Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 13 січня 2020 року адвокатом надано такі послуги: опрацювання законодавчої бази, що регулюють відносини по оскарженню бездіяльності Козельщинської селищної ради про не вирішені питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи (2 год – 800,00 грн); складення адміністративного позову про визнання бездіяльності органу місцевого самоврядування (4 год – 5000,00 грн); складення та направлення до суду та відповідача клопотання про стягнення судових витрат (3 год – 700,00 грн); всього – 6500,00 грн.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного:

- дана справа відноситься до незначної складності;

- розгляд справи проведено без участі сторін;

- позовна заява фактично складена на п`яти аркушах;

- до позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору, паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків; лист відповідача №1743 від 18 листопада 2019 року, договір про надання правової допомоги від 23 грудня 2019 року, перелік послуг, що зобов`язується надати адвокат від 23 грудня 2019 року, попередній розрахунок вартості послуг та роботи адвоката ОСОБА_2 за надання правової допомоги від 23 грудня 2019 року, ордер, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- позов носить немайновий характер.

Матеріали справи не містять доказів консультування позивача щодо необхідності отримання додаткових доказів, а також збору документів для справи представником позивача.

Крім того, вжиття адвокатом дій щодо подання (направлення) документів у справі до суду та відповідачу не належить до жодного з видів професійної правничої допомоги, що визначені статтями 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому не підлягає врахуванню.

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених адвокату Кумечко М.С., який здійснював підготовку та складання позовної заяви у заявленому розмірі 6500,00 грн не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у звітах переліком.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 1500,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області (юридична адреса: вул. Остроградського, 87, смт. Козельщина, Полтавська область, 39100, код ЄДРПОУ 21063513) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, яка полягала у не вирішенні питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.

Зобов`язати Козельщинську селищну раду Козельщинського району Полтавської області розглянути на черговому засіданні сесії селищної клопотання ОСОБА_1 від 28 жовтня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Лутовинівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Суддя С.О. Удовіченко